Ухвала суду № 100535742, 25.10.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/1503/21

Провадження № 2-о/568/88/21

25 жовтня 2021 р. м.Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Сільман А.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Крупецька сільська рада про встановлення факту спільного проживання,-

ВСТАНОВИВ:

До Радивилівського районного суду звернулася ОСОБА_1 із заявою в порядку окремого провадження, в якій просить встановити факт її спільного проживання із ОСОБА_2 , на момент смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що її мати ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті матері вона проживала спільно з нею, проте зареєстрованою в даному будинку не була.

Розглянувши заяву про встановлення факту проживання, заслухавши заявника в судовому засіданні, суд враховує наступне.

Частиною 2 ст. 19 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного, позовного та окремого провадження.

Відповідно до ч. 7ст. 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293, ч. 2 ст.315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1ст. 293 ЦПК України).

Отже, обов`язком суду при розгляді справи окремого провадження є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому, закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розглядуі роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Частиною 1 статті 15 та частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права чи інтереси заявника порушені, невизнані або оспорені і за захистом яких прав чи інтересів він звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась з заявою про встановлення факту проживання з матір`ю, посилаючись на те, що необхідність встановлення такого факту, дозволить в подальшому отримати спадок на земелю.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

В заяві про встановлення факту проживання із спадкодавцем заявник вказу, що звертався в нотаріальну контору для прийняття спадщини, однак, нотаріусом відмовлено у прийняття заяви на відкриття спадщини.

Так, із змісту заяви вбачається, що предметом заявлених вимог є встановлення факту проживання з матір`ю. Метою встановлення вказаного факту є потенційна можливість вирішення питання про прийняття спадщини на земельну ділянку, тобто встановлення цього факту може породити відповідні юридичні наслідки у вигляді існування права на об`єкт (землю).

Разом з тим, вимоги ОСОБА_1 обмежені вирішенням питання про встановлення факту, що має юридичне значення, без пред`явлення вимог для подальшого вирішення спору по суті.

Суд може встановити лише юридичний факт у тому випадку, якщо встановлення цього факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Однак, заявник не конкретизував, які інші юридичні наслідки, крім спору про прийняття спадщини, породжує встановлення даного факту, виникнення, зміну або припинення яких особистих чи майнових прав заявника потягне за собою даний факт.

Справи про спадкування суди розглядають за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Така правова позиція узгоджується із судовою практикою, викладеною в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17.

А відтак, суд дійшов висновку, що заявник у цій ситуації штучно використав термін «заява» при застосуванні процесуального механізму встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки інших вимог при зверненні до суду ним заявлено не було, хоча метою встановлення даного факту є майбутнє вирішення спору про право (правовідносини майнового характеру, право на майно за законом), а отже, такий спір має розглядатися судом у порядку позовного провадження.

Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 261, 315, 353, 354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Крупецька сільська рада Дубенського району Рівненської області про встановлення факту спільного проживання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.О. Сільман