Вирок № 100535661, 22.10.2021, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1588/21

Провадження № 1-кп/541/181/2021

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя 133 м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Куцин В. М.,

секретаря судового засідання Байва Т. В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Миргороді кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170550000324 від 20.05.2021 по обвинуваченню

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лисівка Гадяцького району Полтавської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області: 24.01.2012 за ст. 185 ч. 2, 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; 09.06.2016 року за ст. 185 ч. 2 КК України на 4 місяці арешту; 19.07.2018 за ст. 185 ч.2 на 1 рік обмеження волі; 29.07.2019 за ст. 309 ч. 1, ст. 71 ч. 1 КК України на 1 рік 2 місяці обмеження волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України

з участі інших учасників судового провадження

прокурора Передерія А. А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Акрітова П. К.,

представника потерпілого Данильченка М. І.,

представника органу пробації Явтушенка Ю. А.

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2021 року близько 11 години 50 хвилин ОСОБА_1 , маючи прямий умисел, спрямований на незаконну порубку дерев, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з порушення вимог ст. 69 Лісового кодексу України, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2007 року №761 «Про врегулювання питань спеціального використання лісових ресурсів», порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, лісорубного або лісового квитка, діючи умисно, з корисливих мотивів, за допомогою бензопили марки «Forester» на території ландшафтного заказника місцевого значення «Осове» у межах кварталу 143, виділ 7,Гоголівського лісництва, що є територією природно-заповідного фонду та яке знаходиться під охороною Державного підприємства «Миргородське лісове господарство», здійснив незаконну порубку чотирьох сироростучих дерев породи «Дуб», а саме відокремив стовбури дерев від шийки кореня до ступеня припинення росту.

Після чого, ОСОБА_1 повністю довів свій злочинний умисел, направлений на незаконну порубку дерев, до кінця, заподіявши потерпілій юридичній особі Державному підприємству «Миргородське лісове господарство» матеріальних збитків на суму 17027,00 гривень (сімнадцять тисяч двадцять сім гривень 00 копійок), відповідно до висновку судової економічної експертизи №СЕ-19/117-21/7355-ЕК від 25.06.2021.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 246 КК України, як незаконна порубка дерев вчинена на території природно-заповідного фонду.

30 червня 2021 року між підозрюваним ОСОБА_1 та прокурором Передерієм А. А., за участі захисника, адвоката Акрітова П. К. зі згоди представника потерпілого Виборного С. В., була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди підозрюваний ОСОБА_1 та прокурор Передерій А. А. дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 246 КК України, та покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком визначеним судом.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Виходячи з положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Абзацом 5 ч. 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 3 ст. 246 КК України, що, згідно з положеннями ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів. Обвинувачений свою вину у скоєнні злочину визнає. Встановлено, що укладення угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості є добровільним, представник потерпілого дав згоду на укладення угоди про визнання винуватості. Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором Передерієм А. А. за участі захисника, адвоката Акрітова П. К. зі згоди представника потерпілого Виборного С. В. і призначення йому узгодженої сторонами міри покарання.

Питання відшкодування витрат пов`язаних із залученням експерта вирішити відповідно до положень ст. 124 КПК України.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 травня 2021 року по кримінальному провадженню №12021170550000324 від 20.05.2021, накладено арешт на речові докази, в тому числі бензопилу марки «Forester» помаранчевого та чорного кольору, яка є знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Обвинувачений стверджував, що бензопила марки «Forester» належить йому і він знав, що використовував її незаконно. Беручи до уваги те, що обвинувачений знав про незаконне використання бензопили, як знаряддя вчинення злочину, злочин скоєно умисно, за його вчинення передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, а тому необхідно застосувати спеціальну конфіскацію ручної пили на користь держави.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4 ст. 174 КПК України).

Оскільки суд дійшов висновку про спеціальну конфіскацію бензопила марки «Forester» на користь держави, а тому арешт накладений на неї скасуванню не підлягає.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 30 червня 2021 року про визнання винуватості укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Передерієм Андрієм Анатолійовичем.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Застосувати спеціальну конфіскацію бензопили марки «Forester» помаранчевого та чорного кольору, на користь держави яка знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказівМиргородського РВП ГУНП в Полтавській області, розташованого за адресою Полтавська область, м. Миргород, вул. Якова Усика, 34.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати пов`язані із залученням експерта для проведення експертизи в сумі 4976 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят шість) гривень 98 копійок.

Арешт майна здійснений на підставі ухвали слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 травня 2021 року по кримінальному провадженню №12021170550000324 від 20.05.2021, скасувати частково за виключенням бензопили марки «Forester» помаранчевого та чорного кольору.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- велосипед марки «Україна зеленого кольору, переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, повернути власнику ОСОБА_1 ;

- пляшка з-під води «Утреняя роса» об`ємом 1,5 л. з залишками рідини рожевого кольору; міні каністра пластикова синього кольору з залишками рідини жовтого відтінку; 8 спилів з пнів та стовбурів, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, розташованого за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Якова Усика, 34 - знищити;

- лісоматеріали круглі листяних порід класу якості «В» діаметром 34 см у кількості 2 шт. довжиною 3,1 м, об`ємом 0,67 м3; лісоматеріали круглі листяних порід класу якості «С» діаметром 36 см у кількості 2 шт. довжиною 3,2 м, об`ємом 0,76 м3; лісоматеріали круглі листяних порід класу якості «D» діаметром 28 см у кількості 1 шт. довжиною 2,3 м, об`ємом 0,165 м3; деревина дров`яна для промислового використання в кількості близько 3 м3, породи дуб - вважати повернутими власнику ДП «Миргородське лісове господарство».

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя В. М. Куцин