Вирок № 100535293, 22.10.2021, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

165/300/18

1-кп/154/7/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Баскакової К.А., Процюк Н.Р., Павлович Ю.М.,

прокурора Давидюка М.М., Божко С.І., Бурка О.М.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Полячука С.І.,

потерпілого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представників потерпілих: адвоката Герасимчук Л.Р., Соколова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду кримінальне провадження № 42017030000000352 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мокрець, Турійського району, Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, працюючого у відділенні поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області, одруженого, громадянина України, українця, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в:

07.08.2017 о 8 год. 30 хв. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) заступив в добовий наряд в складі групи реагування патрульної поліції (далі ГРПП) разом з інспектором сектору реагування патрульної поліції №3 Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 ). У цей же день о 20 год. 14 хв. в чергову частину Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_5 про те, що на 5 мікрорайоні в м. Нововолинську біля зупинки громадського транспорту автомобіль під керуванням невідомої особи злетів у кювет. Указане повідомлення 07.08.2017 було зареєстровано в журналі єдиного обліку Нововолинського ВП за №5241 та за місцем події було направлено ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на службовому автомобілі марки "Renault Dokker", д.н.з. НОМЕР_1 .

По прибуттю на місце події за вказаною вище адресою автомобіль марки "Volkswagen Golf" д.н.з. НОМЕР_2 перебував передньою частиною у кюветі (на присадибній ділянці), а водій автомобіля марки "Меrcedes Sprinter" білого кольору ОСОБА_7 (далі ОСОБА_7 ) за допомогою буксировочного тросу намагався витягнути його з кювету. Поряд з автомобілями в стані алкогольного сп`яніння перебували ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ), ОСОБА_8 (далі ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 (далі ОСОБА_9 ), також присутньою була дружина останнього ОСОБА_10 (далі ОСОБА_10 ). ОСОБА_7 разом із вказаними особами намагалися витягувати автомобіль "Volkswagen Golf" із кювету. Між ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з однієї сторони та працівниками Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відбувся словесний конфлікт, який поступово переріс у шарпанину, під час якої працівники поліції повідомляючи про наявність в їх діях адміністративних правопорушень намагалися застосувати до вказаних осіб спеціальні засоби - одягання металевих кайданок та застосування засобів, які споряджені речовинами сльозогінної та дратівливої дії, при тому повідомили, що у разі невиконання їх законних вимог до вказаних вище осіб будуть застосовані заходи фізичного впливу.

ОСОБА_9 , з метою недопущення для себе негативних наслідків, які б виразилися у застосуванні зі сторони працівників поліції до нього заходів фізичного впливу та притягнення його до адміністративної відповідальності, разом із дружиною ОСОБА_10 від автостоянки направився в сторону 15 мікрорайону додому. У цей час інспектор патрульної поліції ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що ОСОБА_9 хоче залишити указане місце та тим самим уникнути відповідальності за вчиненні ним дії, які виразилися у вчиненні дрібного хуліганства та опору працівнику поліції, у порушення вимог ст.46 Закону України "Про національну поліцію", відповідно до якої поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, діставши табельну зброю висловив ОСОБА_9 вимогу зупинись, руки підняти вгору, інакше з його сторони буде застосовано вогнепальну зброю. У свою чергу ОСОБА_9 , виконавши вимогу працівника поліції зупинився, повернувся до нього обличчям, став на коліна і руки підняв вгору, тим самим давши зрозуміти, що припинив протиправну поведінку і виконав вимоги працівника поліції.

У цей час до ОСОБА_9 , який перебував на колінах із піднятими вгору руками, знаходячись на ділянці дороги за автостоянкою по вул. Степана Бандери в м. Нововолинську, яка прямує в напрямку 15 мікрорайону, близько 20 год. 45 хв. підійшов інспектор патрульної поліції ОСОБА_1 та в присутності ОСОБА_10 , перевищуючі свої службові повноваження, керуючись метою заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, на грунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли під час конфлікту, умисно наніс кулаком правої руки, у якій тримав металеві кайданки, удар в ділянку нижньої щелепи зліва ОСОБА_9 , внаслідок чого останній впав на землю.

Від нанесеного ОСОБА_1 удару ОСОБА_9 одержав тілесні ушкодження у вигляді забиття м`яких тканин у вигляді припухлості в ділянці нижньої щелепи зліва, перелом нижньої щелепи зліва в ділянці 8 зуба, які згідно висновку судово-медичної експертизи №179 від 10.10.2017 за ступенем тяжкості належать до категорії середньої ступені тяжкості за ознаками тривалості розладу здоров`я.

Після того, застосувавши до ОСОБА_9 металеві кайданки, ОСОБА_1 відразу повернувся на місце біля автомобільної стоянки по вул. Степана Бандери в м. Нововолинську, де знаходився ОСОБА_3 , керуючись метою заподіяння шкоди здоров`ю останнього, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, на грунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли під час конфлікту, умисно руками і ногами наніс удари в різні ділянки тіла ОСОБА_3 , після чого заламав останньому руки та одягнув металеві кайданки. У результаті умисного нанесення тілесних ушкоджень на місці події ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 уламковий перелом лівої лопатки з вдавленням частини уламків.

Згідно з висновку судово-медичної експертизи №177 від 11.10.2017 та тілі ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження: синець в лівій виличній ділянці, три синця на правому плечі, синець на правій лопатці, гематома в проекції лівої лопатки, уламковий перелом лівої лопатки з вдавленням частини уламків. За ступенем тяжкості синці належать до категорії легких тілесних ушкоджень, гематома в проекції лівої лопатки, перелом лівої лопатки з вдавленням частини уламків відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознаками тривалості розладу здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України не визнав та просить виправдати його у вчиненні даного злочину. Пояснив, що 07.08.2017 надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_5 , котрий зазначив, що на 5-му мікрорайоні в м. Нововолинську його та онука чуть не збив автомобіль. Він разом із ОСОБА_4 виїхали на місце події, де побачили автомобіль, котрий знаходився у кюветі. Поруч даного транспортного засобу перебували люди, які були у стані алкогольного сп`яніння, поводили себе неадекватно, агресивно та намагались транспортувати цей автомобіль. Прибувши на місце події у форменному одязі та на службовому автомобілі, він попросив даних осіб не транспортувати дане авто, з метою зібрання інформації про дорожньо-транспортну пригоду. Так як дані особи поводились агресивно, тому для підмоги було викликано працівників Державної служби охорони, котрі через деякий час прибули. Оскільки ОСОБА_3 намагався втекти із місця події, тому він його наздогнав, зловив за руку та привів назад на місце події до працівників служби охорони. До ОСОБА_3 не застосовував фізичної сили. Разом із ОСОБА_4 намагався одягнути ОСОБА_9 кайданки, однак останній не давався, викручувався. В цей момент ОСОБА_3 , котрий знаходився поруч, вдарив його у грудну клітку, а ОСОБА_9 почав втікати з місця події. Жодних тілесних ушкоджень він не завдавав ОСОБА_9 . Також не застосовував спеціальних засобів та не завдавав у райвідділі тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . На місці події ОСОБА_9 вдарив заявника ОСОБА_5 , котрий впав та втратив свідомість. ОСОБА_9 та ОСОБА_3 були доставлені у Нововолинську міську лікарню для освідування, однак на них не було виявлено тілесних ушкоджень. Крім того, на місці події на видимих ділянках тіла ОСОБА_9 та ОСОБА_3 не було видно тілесних ушкоджень. Жодних протиправних дій щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_9 не вчиняв та керувався виключно Законом України «Про національну поліцію», а тому просить виправдати його у вчиненні даних злочинів. Заперечує щодо застосування Закону України «Про амністію у 2017 році».

Проте показання дані обвинуваченим ОСОБА_1 , що він не вчиняв інкриміноване йому кримінальне правопорушення не відповідають обставинам кримінального провадження та повністю спростовуються іншими належними, допустимими, достовірними доказами по справі, надані з метою уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинене діяння.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, його вина підтверджується наступними дослідженими та перевіреними доказами.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що 07.08.2017 він був у ОСОБА_9 на новобудові. Оскільки він вживав алкоголь, тому ОСОБА_7 сів за кермо його автомобіля «Фольцваген Гольф» і вони поїхати на стоянку, щоб забрати ОСОБА_9 , котрий туди поїхав із дружиною. Не доїжджаючи стоянки їхнє авто занесло у кювет. Коли вони намагались витягнути даний транспортний засіб за допомогою автомобіля ОСОБА_9 , то на місце події приїхали працівники поліції. Саме працівники поліції, які і спровокували конфлікт, нанесли удар ОСОБА_8 , котрий знімав подію на камеру телефона. Оскільки працівники поліції застосовували сльозогінний газ, тому він почав втікати в сторону стоянки. За ним побіг ОСОБА_1 , котрий збив його з ніг, внаслідок чого він впав обличчям на землю. Тоді ОСОБА_1 наніс йому вбік не менше 3 ударів та став на спину, заламавши йому руки та вдів кайданки. ОСОБА_4 затримував ОСОБА_9 . Бачив, що ОСОБА_4 направляв пістолет на ОСОБА_9 , котрий стояв на колінах, з піднятими до гори руками, а ОСОБА_1 , взявши кайданки в руку, підійшов до ОСОБА_9 та вдарив його в обличчя. Поруч стояла дружина ОСОБА_9 , котра все бачила. Після чого їх завезли у поліцію, де ОСОБА_1 повалив його на пілогу, став ногою на шию та підняв його руки до верху, внаслідок чого він відчув сильну біль. Працівники поліції возили їх на освідування у Нововолинську міську лікарню, де вони повідомляли лікарів про різку біль та наявність тілесних ушкоджень, однак вони не зафіксували це та відпустили їх. Оскільки у Нововолинській міській лікарні не зафіксували тілесні ушкодження, тому він разом із ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та братом поїхали у Іваничівську районну лікарню, де лікарі зафіксували тілесні ушкодження. Після того йому робили МРТ у м. Нововолинську, де виявили перелом лівої лопатки і він поїхав у Луцьку обласну лікарню, де йому наклали гіпс, з яким він проходив 2 місяці. Також повідомив, що ОСОБА_5 на місці події двічі вдарив ОСОБА_9 в груди, в той час коли працівники поліції тримали ОСОБА_9 . Просив цивільний позов задовольнити з підстав викладених у ньому. Зазначив, що звертався із заявою в правоохоронні органи з приводу заподіяння ОСОБА_1 йому тілесних ушкоджень. Просить притягнути ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 суду показав, що 07.08.2017 ОСОБА_3 передзвонив до ОСОБА_7 з проханням завезти його додому, так як він вживав алкоголь. ОСОБА_3 поїхав із ОСОБА_7 однією дорогою, а він із своєю дружиною іншою дорогою. По дорозі побачили, що автомобіль під керуванням ОСОБА_7 з`їхав у кювет. Вони під`їхали і за допомогою троса намагались витягнути автомобіль. В цей час на місце події приїхали працівники поліції, поводячи себе аргесивно, не представившись, сказали відійти від автомобіля. Поліцейські звинуватили його у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп`яніння і повідомили, що будуть складати протокол за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. На його думку, такі агресивні дії працівників поліції були пов`язані з тим, що ОСОБА_8 знімав їх на камеру телефона, що їх обурило та внаслідок чого ОСОБА_1 наніс ОСОБА_8 удар в груди. Він почав відходити від місця події. Коли відійшовши приблизно на 50-60 м., то ОСОБА_4 догнав його, сказав зупинитись і що буде стріляти. На такі вимоги працівника поліції він зупинився, став на коліна та підняв руки вгору. Після чого, приблизно через 1 хв. до нього підійшов ОСОБА_1 та вдарив його у ліву щоку, внаслідок чого він впав. Поруч нього була його дружина ОСОБА_11 , котра бачила такі дії працівників поліції. В подальшому йому наділи кайданки, помістили у службовий автомобіль та відвезли у міський відділ поліції. Коли він перебував у автомобілі, то працівники поліції двічі безпідставно застосовували до нього сльозогінний газ. Після того їх доставили на освідування у Нововолинську міську лікарню, де вони скаржились на біль та повідомляли лікарів про тілесні ушкодження, однак лікарі це не зафіксували. Тому він разом із ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та його братом поїхали до Іваничівської районної лікарні, де зафіксували тілесні ушкодження. На другий день він зробив знімок щелепи і у нього було виявлено перелом нижньої щелепи зліва. Також повідомив, що у відділенні поліції ОСОБА_1 вийняв із його кишені телефон, посвідчення водія на право керування транспортним засобом, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Через декілька днів він поїхав у поліцію, де ОСОБА_1 віддав йому ці речі та сказав, що йому потрібно передати по 1000 доларів США, щоб залагодити подію, яка мала місце 07.08.2017 р. Цивільний позов просив задовольнити. Підтвердив, що звертався в поліції із заявою про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності з приводу нанесення йому тілесних ушкоджень. Просить притягнути ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що 07.08.2017 вона за кермом автомобіля «Мерседес» разом із ОСОБА_9 , поїхали на автостоянку, щоб поставити автомобіль. ОСОБА_3 забрав ОСОБА_7 , котрий керував автомбілем марки «Фольцваген Гольф». Побачили, що автомобіль «Фольцваген», котрим керував ОСОБА_7 , з`їхав у кювет. Приїхали працівники поліції і повідомили, щоб усі залишались на місці події, так як вони будуть складати протокол про вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки не було дорожньо-транспортної пригоди, тому розпочався конфлікт з поліцейськими. ОСОБА_9 заперечував факт дорожньо-транспортної пригоди. Поліцейські намагались одягнути ОСОБА_9 кайданки, однак він не давав цього зробити. Оскільки не вдалось одягнути ОСОБА_9 кайданки, тому поліцейські пішли до ОСОБА_3 . В той час ОСОБА_12 та почав разом із нею йти з місця події. ОСОБА_4 сказав ОСОБА_9 зупинитись, витягнув зброю і попередив, що буде стріляти. ОСОБА_9 відразу зупинився, став на коліна і підняв руки вгору. Після чого до ОСОБА_9 підбіг ОСОБА_1 та вдарив його рукою у голову (щоку). Від удару ОСОБА_9 впав, а ОСОБА_1 одягнув йому кайданки. Після чого вона пішла додому і не бачила, що відбувалось далі. Зі слів ОСОБА_9 їй відомо, що він разом із ОСОБА_3 , ОСОБА_8 їздили на освідування у Нововолинську міську лікарню, де повідомляли лікарів про тілесні ушкодження, скарги на біль, однак лікарі цього не зафіксували. Тому вони поїхали у Іваничівську районну лікарню, де було зафіксовано тілесні ушкодження. Повідомила, що до події із працівниками поліції, у ОСОБА_9 та ОСОБА_3 не було тілесних ушкоджень, а також вони не скаржились на біль.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що 07.08.2017 до нього передзвонив ОСОБА_3 , котрий попросив відвезти його додому з новобудови ОСОБА_9 , так як він вживав алкоголь. Він керував автомобілем марки «Фольцваген Гольф», а автомобілем марки «Мерседес» керувала ОСОБА_11 , котра є дружина ОСОБА_9 . Під час керування автомобілем він не впорався із керуванням і заїхав у буряни. ОСОБА_9 із дружиною поїхали на стоянку. Через деякий час вони прийшли до них і побачили, що автомобіль з`їхав у кювет. За допомогою автомобіля ОСОБА_9 вони хотіли витягнути автомобіль із кювету. Він сів за кермо автомобіля «Мерседес» та намагався витягнути авто із кювету. Через декілька хвилин приїхали працівники поліції і сказали залишити автомобіль на місці, оскільки є факт дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки ОСОБА_8 знімав все це на камеру, тому розпочався кофлікт. Бачив, як ОСОБА_1 наніс удар ОСОБА_8 , внаслідок чого він впав. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 хотіли одягнути на ОСОБА_9 кайданки, однак останній не давався, тому між ними була шарпанина. Бачив, що ОСОБА_9 пішов з місця події і за ними побіг поліцейський, однак не бачив хто саме. Не бачив чи біг ОСОБА_1 за ОСОБА_9 та чи наносив йому та ОСОБА_3 тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що 07.08.2017 він разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_3 був на будівництві у ОСОБА_9 . Оскільки вони протягом дня вживали алкоголь, тому зателефонували ОСОБА_7 , щоб він завіз їх додому. Він із ОСОБА_3 їхали автомобілем марки «Фольцваген Гольф», котрим керував ОСОБА_7 . За ними їхав ОСОБА_9 автомобілем «Мерседес», за кермом якого перебувала дружина ОСОБА_9 - ОСОБА_11 . Поблизу стоянки, автомобіль, котрим керував ОСОБА_7 , загруз. Спочатку автомобіль намагались витягнути вручну, а потім за допомогою автомобіля ОСОБА_9 . Через деякий час приїхали працівники поліції та сказазали, що будуть складати протокол про вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки не було дорожньо-транспортної пригоди, тому виник конфлікт із поліцейськими. Він знімав даний конфлікт на телефон. ОСОБА_1 не сподобалось, що він знімає подію на телефон, тому він вдарив його у плече. ОСОБА_9 та ОСОБА_3 захистились за нього і розпочалась шарпанина. Працівники поліції застосували сльозогінний газ. На місце події прийшов чоловік і сказав, що вони його чуть не збили автомобілем. Працівники поліції сказали ОСОБА_9 сісти у службовий автомобіль, однак він не погоджувався. Після чого ОСОБА_9 намагався піти з місця події, однак за ним пішов ОСОБА_4 , котрий дістав пістолет, направив його на ОСОБА_9 та сказав зупинитись. Не бачив чи ОСОБА_1 на місці події наносив удари ОСОБА_9 . Після чого їх відвезли у відділення поліції. Бачив, що у відділенні поліції ОСОБА_1 кинув ОСОБА_3 на пілогу та тримаючи його ногою за шию, підняв його за руки до верху, котрі були за спиною у кайданках. Після чого поїхали на освідування у Нововолинську міську лікарню, однак лікарі не зафіксували тілесні ушкодження, котрі були на тілі потерпілих, а тому вони поїхали у Іваничівську районну лікарню. У Нововолинській міській лікарні потерпілі скаржились на біль, просили надати допомогу та повідомляли про тілесні ушкодження. Потерпілі не могли отримати тілесні ушкодження за інших обставин, оскільки він весь час був з ними. Також до даної події із працівниками поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_3 не мали тілесних ушкоджень, не скаржились на біль, а також не отримували травм на новодубові у ОСОБА_9 .

Суд не вбачає підстав для ненадання показанням потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та даних свідків доказового значення, оскільки вони узгоджуються між собою та з іншими доказами, є послідовними, повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є належними, допустимими, достовірними і підтверджують умисне нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілим та його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.

Крім показань потерпілих та свідків, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними перевіреними та дослідженими письмовимим доказами:

Рапортом від 10.08.2017 відповідно до якого 09.08.2017 надійшло повідомлення від лікаря про отримання 07.08.2017 ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у вигляді перелому лівої лопатки, котрі зі слів ОСОБА_3 він отримав від поліцейських.

т.1 а.к.п. 234;

Фотографіями, які підтерджують, що на тілі ОСОБА_3 виявленні тілесні ушкодження, а саме: синець у виличній ділянці, синці на правому плечі, синець на правій лопатці, гематома на лівій лопатці.

т.1 а.к.п 242-262;

Результатом обстеження комп`ютерної томографії від 10.08.2017, випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №1016 від 10.08.2017, консультатційним висновком спеціаліста від 11.08.2017, які підтверджують, що у ОСОБА_3 встановлено діагноз - закритий перелом лівої лопатки зі зміщенням.

т.2 а.к.п. 56; т.1 а.к.п. 224, 226;

Випискою із амбулаторної медичної картки ОСОБА_3 , котра підтверджує, що 07.08.2017 ОСОБА_3 звертався у Іваничівську районну лікарню зі скаргами на біль у лівому плечовому суглобі, лівій боковій грудній клітці та повідомляв, що дані тілесні ушкодження йому спричинили працівники поліції.

т. 1 а.к.п. 223;

Випискою із амбулаторної медичної картки ОСОБА_9 , котра підтверджує, що 07.08.2017 ОСОБА_9 звертався у Іваничівську районну лікарню зі скаргами на біль у нижній щелепі та повідомляв, що дані тілесні ушкодження йому спричинили працівники поліції.

т. 2 а.к.п. 50;

Рапортом від 09.08.2017 відповідно до якого 09.08.2017 надійшло повідомлення від лікаря про отримання 07.08.2017 ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді перелому нижньої щелепи, котрі зі слів ОСОБА_9 він отримав від поліцейських.

т.1 а.к.п. 228;

Випискою із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_9 з Волинської обласної клінічної лікарні №12146, котрий підтверджує, що у ОСОБА_9 перелом щелепи.

т.2 а.к.п. 8;

Фотографіями, які підтерджують, що на на нижній щелепі зліва ОСОБА_9 виявленно тілесне ушкодження.

т.2 а.к.п. 9-10;

Висновком експерта №177 від 11.10.2017 , відповідно до якого на тілі ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження, а саме: синець в лівій виличній ділянці, три синця на правому плечі, синець на правій лопатці, гематома в проекції лівої лопатки, уламковий перелом лівої лопатки з вдавленням частини уламків. Враховуючи локалізацію, характер тілесних ушкоджень, механізм їх утворення, - це травмувальна дія тупих предметів з обмеженою травмувальною поверхнею, не виключено в термін, вказаних ОСОБА_3 та в медичних документах. Спосіб утворення тілесних ушкоджень не виключений від травмування руками, ногами. Утворення ушкоджень в спосіб «шляхом душіння руками, викручування (заламування) рук» - виключається. За ступенем тяжкості, синці відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Гематома в проекції лівої лопати, перелом лівої лопатки з вдавленням частини уламків відносяться до категорії середньої ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я. Даний документ підтверджує правдивість показань потерпілого ОСОБА_3 щодо способу утворення тілесних ушкоджень та їх механізму.

т.2 а.к.п. 34,35;

Листом головного лікаря Іваничівської лікарні від 12.10.2017 р. та журналом реєстрації амбулаторних хворих, котрі підтверджують, що 08.07.2017 о 00 год. 40 хв. Іваничівську районну лікарню звертався потерпілий ОСОБА_3 з приводу перелому ключиці та потерпілий ОСОБА_9 з приводу перелому нижньої щелепи. Потерпілих було оглянуто лікарем та встановлено діагноз - підозра на перелом ключиці та підозра на перелом нижньої щелепи. Було проведено записи у амбулаторні картки осіб та рекомендовано звернутись для консультації до лікаря травматолога та отримання висновку судового медичного експерта.

т.2 а.к.п. 42-45;

Висновком експерта №176 від 10.10.2017 р., відповідно до якого на тілі ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження, а саме: забиття м`яких тканин у вигляді припухлості в ділянці нижньої щелепи зліва, перелом нижньої щелепи зліва в ділянці 8 зуба. Враховуючи локалізацію, характер тілесних ушкоджень, механізм їх утворення - це ударна травмувальна дія тупого предмета з обмеженою травмувальною поверхнею. Враховуючи локалізацію, характер тілесних ушкоджень, механізм їх утворення та стан ушкоджень - вони могли утворитись в спосіб та термін, вказаний ОСОБА_9 та в медичних документах. Утворення ушкоджень у спосіб травмування ногою менш вірогідне, так як в даному випадку була б не припухлість м`яких тканин, а садно. За ступенем тяжкості виявлені тілсні ушкодження відносяться до категорії середньої ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я. Даний документ підтверджує правдивість показань потерпілого ОСОБА_9 щодо способу утворення тілесних ушкоджень та їх механізму.

т.2 а.к.п. 48,49;

Листом Нововолинської міської лікарні від 12.10.2017 та протоколом медичного огляду №74/3, 72/3 від 07.08.2017 з яких встановлено, що при огляді у Нововолинській міській лікарні ОСОБА_3 скаржився на біль у лівому плечовому суглобі. У потерпілого ОСОБА_9 було виявлено осаднення шкіри в ділянці лівої щоки та рекомендовано звернутись до лікаря хірурга та травматолога.

т.2 а.к.п. 52-56;

Дані документи спростовують доводи обвинуваченого та захисника, що у потерпілих під час освідування були відсутні тілесні ушкодження та скарги на біль та повністю підтверджують показання потерпілих в цій частині.

Також дані докази повністю спростовують показання свідка ОСОБА_13 про те, що потерпілі не скаржились на біль, а також, що під час освідування у Нововолинській міській лікарні у них не виявили тілесних ушкоджень.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 15.11.2017 відповідно до якого дана слідча дія було проведена з метою перевірки та уточнення механізму утворення тілесних ушкоджень, способу та місця їх спричинення. Слідчий експеримент проводився за участю слідчого, потерпілого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_10 та судово-медчиного експерта ОСОБА_14 . Під час даної слідчої дії потерпілий ОСОБА_9 вказав спосіб, місце спричинення тілесних ушкоджень та механізм їх утворення. При цьому, судово-медичний експерт ОСОБА_14 підтвердив, що тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_9 могли утворитись у спосіб вказаний потерпілим, що підтверджує правдивість показань потерпілого ОСОБА_9 щодо механізму утворення тілесних ушкоджень, способу та місця їх спричинення.

т.2 а.к.п. 83-86;

Протоколом проведення слідчого експерименту від 30.01.2018, котрий проводився за участю слідчого, потерпілого ОСОБА_3 , захисника Герасимчук Л.Р., судово-медчиного експерта ОСОБА_14 , прокурорів та статиста. Під даної слідчої дії ОСОБА_3 повідомив, що коли він почав залишати місце події, то за ним побіг ОСОБА_1 , котрий вдарив його кулаком в ділянку лопатки та поставив підніжку, внаслідок чого він пав обличчям на землю. Коли він лежав на землі, то ОСОБА_1 наніс йому декілька ударів ногою у правий бік частини тулуба, а також серію ударів кулаками в ділянку лопаток та заламав руки назад і одягнув кайданки. Під час даної слідчої дії судово-медичний експерт пдтвердив, що тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_3 могли утворитись у спосіб, який він вказує під час слідчої дії. Також експерт зазначив, що різька біль у суглобі, котру потерпілий відчув у відділенні поліції у момент підняття та викручування його рук, обумовлювалась тим, що вже був перелом і біль викликав рух у суглобі, а також зважаючи на анатомічну особливість за якої нерв проходить в міжреберних проміжках, тому більш різький біль міг виникнути під час руху плечового поясу вже як комплексу.

Даний документ підтверджує правдивість показань потерпілого ОСОБА_3 щодо механізму утворення тілесних ушкоджень, способу та місця їх спричинення.

т.2 а.к.п. 87-89;

Суд не вбачає підстав для ненадання даним письмовим документам доказового значення, оскільки вони повністю узгоджуються з показаннями потерпілих, вищенаведених свідків та повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є належними, допустимими, достовірними.

Крім вищевказаних свідків, судом також допитувався свідок ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Так, в судовому засданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що 07.08.2017 він їхав разом із внуком на велосипедах на 15 мікрорайоні в м. Нововолинську. Під`їхавши до дороги він почув звук автомобіля та побачив, що автомобіль заїхав на огород. У автомобілі було двоє осіб. Він зателефонував у поліцію, повідомивши про подію та поїхав з даного місця. Через деякий час до нього зателефонував працівник поліції і сказав приїхати на місце події. Приїхавши на місце події він бачив, що двоє осіб, котрі раніше заїхали в огород, чинили опір працівникам поліції. Він підійшов до ОСОБА_9 , котрий його відразу вдарив ногою, вналідок чого він впав та втратив свідомість. Коли встав, то побачив, що ОСОБА_9 втікав, а за ним бігли працівники поліції. Після чого він пішов додому. На місці події було близько 15 осіб, а також була жінка. Не бачив, щоб хтось завдавав удари потерпілим. У ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був порваний та брудний одяг. У ОСОБА_9 та ОСОБА_3 також був пошкоджений одяг.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що він разом із ОСОБА_15 прибув на місце події, оскільки надійшло повідомлення по лінії «102». На місці події ОСОБА_1 привів до них ОСОБА_3 , сказав його тримати. На місце події прийшов ОСОБА_5 та зробив зауваження ОСОБА_9 , як вони їздять автомобілем. ОСОБА_9 розвернувся, вдарив ОСОБА_20 і почав втікати. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 побігли за ОСОБА_9 , котрого привели у кайданках. Не бачив на ОСОБА_3 та ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.

Аналогічні за змістом показання надав в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_18 суду показала, що вона є працівником поліції і 07.08.2017 разом із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та потерпілими їздила на освідування у Нововолинську міську лікарню. Бачила, що у ОСОБА_21 була кров на руці та брудний одяг. До освідування бачила потерпілих у відділенні поліції. Зокрема, ОСОБА_9 перебував у службовому автомобілі, а ОСОБА_3 та ОСОБА_8 знаходились у приймальні громадян. Потерпілих бачила у кайданках. Під час освідування у потерпілих не було виявлено тілесних ушкоджень і потерпілі не скаржились на біль.

Однак суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_18 щодо відсутності тілесних ушкоджень у потерпілих та скарг на біль, оскільки такі показання свідка не узгоджуються з іншими дослідженими доказами та спростовуються протоколами медичного огляду №74/3, 72/3 від 07.08.2017 відповідно до яких ОСОБА_3 під час огляду скаржився на біль у лівому плечовому суглобі, а у потерпілого ОСОБА_9 було виявлено осаднення шкіри в ділянці лівої щоки.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що станом на 07.08.2017 він був керівником Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області. Оскільки учасниками даної події були працівнкики поліції, а тому він виїжджав на місце події. Потерпілі чинили опір працівникам поліції. Бачив у ОСОБА_4 кров на руці, а також у нього та ОСОБА_1 був пошкодженний одяг. Не бачив у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, а також у відділенні поліції він не скаржився на біль. При ньому ОСОБА_1 не кидав ОСОБА_3 на пілогу та не викручував йому руки. Не знає чи ОСОБА_1 заподіював потерпілим тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що 07.08.2017 він заступив на чергування разом із ОСОБА_1 . Близько 20 год. надійшло повідомення про те, що автомобіль з`їхав у кювет. Заявником був ОСОБА_5 , котрий повідомив, що даний автомобіль ледь не здійснив наїзд на нього та його онука. На місці події був ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і невстановлена особа, яка перебувала за кермом автомобіля «Фольцваген Гольф». ОСОБА_7 витягував даний автомобіль із кювету. На місці події вони представились, сказали, що прибули по повідомленню заявника про вчинення ДТП. ОСОБА_1 сказав присутнім не переміщати автомобіль. ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 не допускали їх до автомобіля, ображали їх, штовхались. Під час даних дій ОСОБА_1 вибили з рук мобільний телефон, на котрий він фіксував подію. Намагались встановити анкетні дані осіб, однак вони відмовлялись вказані свої дані. ОСОБА_3 сказав, що нанесе удар ОСОБА_1 в переносицю. Після чого, ОСОБА_3 наніс йому удар в губу, також наніс удар і ОСОБА_8 , внаслідок чого він впав. ОСОБА_3 почав втікати з місця події, його наздогнав ОСОБА_1 і привів назад на місце події. ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_5 і наніс йому удар, внаслідок чого він впав та втратив свідомість. ОСОБА_9 почав втікати, а тому він з ОСОБА_1 побігли за ним. Він зробив підніжку ОСОБА_22 та затримали його, після чого надів йому кайданки та привели назад на місце події. ОСОБА_3 намагався звільнити ОСОБА_9 , шарпався. ОСОБА_9 головою наніс йому удар в голову. Після чого, ОСОБА_9 помістили у службовий автомобіль та завезли у відділення поліції. Згодом потерпілих завезли на освідування у Нововолинську міську лікарню, де у потерпілих не зафіксовано тілесних ушкоджень та вони не скаржились на біль. Зброя ним не застосовувалась, однак виймалась із кобури. Не бачив, щоб ОСОБА_1 наносив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у відділенні поліції. До ОСОБА_9 і ОСОБА_3 застосовувалась фізична сила та кайданки. ОСОБА_1 не застосовував спеціальні засоби - кайданки до потерпілих. На місці події жінки не було.

Суд критично оцінює показання даного свідка, оскільки вони не в повній мірі відповідають дійсності, суперечать показанням інших свідків. Так, показання свідка, що на місці події не було жінки ОСОБА_9 , тобто ОСОБА_11 , спростовуються, як показаннями потерпілих, так і показаннями свідка ОСОБА_5 , котрий є заявником і підтвердив в судовому засіданні, що на місці події була жінка.

Встановлення цієї обставини має суттєве юридичне значення у даній справі, оскільки з показань потерпілих та цієї особи, вона була свідком нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 і дана обставина підлягає доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

Фактично показання даних свідків зводиться до того, що між потерпілими та працівником поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дійсно був конфлікт, однак їхні показання жодним чином не спростовують показань потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 про заподіяння ОСОБА_1 умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та ОСОБА_3 .

Не беруться судом до уваги доводи захисника про визнання недопустими доказів, а саме: допит свідка ОСОБА_1 , допит експерта ОСОБА_14 , одночасний допит ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , одночасний допит ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , оскільки дані докази не досліджувались безпосередньо судом, суд не обгрунтовував даний вирок такими доказами і не посилався на них у вироці.

Крім того, вирок Волинського апеляційного суду від 12.08.2020 не спростовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України та ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України, де ОСОБА_1 був потерпілим не виключає кримінальну відповідальність ОСОБА_1 та не доводить його невинуватість в умисному нанесенні потерпілим тілесних ушкоджень у даній обстановці, виходячи з наступного.

Закон України «Про національну поліцію» (надалі - Закон) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України

Відповідно до ст. 6 цього Закону, поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 7 Закону, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

Відповідно до ст. 29 Закону, поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.

Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.

Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.

Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону, поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 42 Закону, поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:

1) фізичний вплив (сила);

2) застосування спеціальних засобів;

3) застосування вогнепальної зброї.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 43 Закону, поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

Згідно з ч.1 ст. 44 Закону, поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Закон не забороняє застосування фізичної сили з метою затримання, однак така сила може застосовуватися тільки за необхідності та не повинна бути надмірною. При здійсненні затримання не слід жодним чином застосовувати сили більше, ніж це необхідно, і що після того, як затримана особа вже перебуває під контролем, не може бути жодних виправдань для нанесення їй ударів.

З аналізу наведених норм встановлено, що поліцейський з метою припинення правопорушення, в межах своєї компетенції, вправі застосовувати поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, котрі визначені наведеним Законом.

Однак вид та інтенсивність таких заходів залежать від ситуації на місці події, характеру правопорушення, поведінки особи, котра вчинила правопорушення, та її індивідуальних особливостей.

Обраний поліцейський захід має бути не будь-яким, а необхідним, пропорційним, ефективним.

На думку суду, застосування ОСОБА_1 такого заходу примусу, як фізичний

вплив (сила), шляхом нанесення ОСОБА_23 тілесного ушкодження середньої тяжкості не був необхідним, пропорційним та ефективним, оскільки в судовому засіданні встановлено, що потерпілий ОСОБА_9 , намагаючись покинути місце події, повністю виконав вимогу поліцейського ОСОБА_4 - зупинитись, а також став на коліна та підняв руки вгору, таким чином, припинив правопорушення та був під контролем працівника поліції.

Тобто, обраним ОСОБА_4 вказаним поліцейським заходом було досягнуто мети його застосування і у даній ситуації не було жодної необхідності у застосуванні ОСОБА_1 , через певний проміжок часу, такого заходу примусу, як застосування фізичного впливу, шляхом нанесення удару в обличчя ОСОБА_9 , оскільки він уже не вчиняв жодних активних протиправних дій та був під контролем поліцейського.

Крім того, обраний ОСОБА_1 захід примусу є непропорційним, оскільки шкода, заподіяна потерпілому ОСОБА_9 , очевидно перевищила блага, для захисту яких він застосований, а також створеної загрози заподіяння шкоди.

Також, застосування ОСОБА_1 такого заходу примусу до ОСОБА_3 , як

фізичний вплив (сила), шляхом нанесення йому ударів по тілу та спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров`я, у вигляді перелому лівої лопатки, з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення, у даній обстановці не було необхідним, пропорційним та ефективним, оскільки для виконання повноважень поліції можливо було застосувати інший захід, який би заподіяв найменшу шкоду потерпілому, зокрема застосування спеціальних засобів - кайданок.

Такі дії ОСОБА_1 свідчать про умисел направлений на заподіяння ОСОБА_9 та ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Також безпідставними є доводи захисника Полячука С.І. про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_3 не звертались в поліцію із заявами про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, котре є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення і може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, а тому провадження слід закрити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_9 та ОСОБА_3 звертались в Прокуратуру Волинської області із заявами про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 з приводу нанесення їм тілесних ушкоджень. Дії ОСОБА_1 потерпілими були кваліфіковані за ч. 2 ст. 365 КК України.

Крім того, потерпілий ОСОБА_3 та ОСОБА_9 звертались у Волинське управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з приводу нанесення їм тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , в якій просили надати правову оцінку діям працівників поліції (т.1 а.к.п 220-222, 230-232, т.2 а.к.п 4,5).

Оскільки відповідно до вимог КПК України потерпілі не зобов`язані юридично оцінювати вчинені щодо них протиправні дії, а тому подану ними до правоохоронних органів заяву про злочин без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією необхідно вважати підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, в тому числі в разі відповідної зміни правової оцінки діяння за результатами досудового розслідування, а також судового розгляду.

Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що 15.08.2017 внесено відомості про умисне заподіяння ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . Правова кваліфікація ч.1 ст. 122 КК України.

Крім цього, кримінальний процесуальний закон не регламентує конкретного способу звернення потерпілого з заявою, яка зумовлює визначені у частині першій статті 477 КПК правові наслідки. Водночас захист прав і свобод людини як втілення принципу верховенства права вимагає надання переваги внутрішньому змісту юридично значущих дій над зовнішньою формою їх вираження.

З огляду на зазначене навіть у разі, якщо потерпілий не подавав до правоохоронних органів заяви про злочин як окремого процесуального документа, однак до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження однозначно висловив свою позицію про притягнення винного до кримінальної відповідальності, відповідна позиція, зафіксована у процесуальних документах, дає підставу для кримінального переслідування особи за злочин приватного обвинувачення.

Згода потерпілого в судовому засіданні з викладеною в обвинувальному акті кваліфікацією кримінального правопорушення як злочину публічного обвинувачення не може прирівнюватися до відмови від обвинувачення і зумовлювати закриття кримінального провадження відповідно до пункту сьомого частини першої статті 284 КПК.

Навпаки, зазначене волевиявлення, виражене в належний процесуальний спосіб (у формі письмової або усної заяви, зафіксованої у відповідному документі та/або журналі судового засідання і на технічному записі процесу), варто розцінювати як спрямоване на застосування до обвинуваченого кримінально-правових заходів примусу.

За наявності цих умов або принаймні однієї з них, якщо потерпілий у подальшому не відмовився від притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, суд наділений повноваженнями ухвалити обвинувальний вирок із перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від думки потерпілого щодо такої його юридичної оцінки.

Закриття судом справи за таких умов не виправдає легітимних очікувань особи, котра зазнала шкоди, щодо застосування до обвинуваченого заходів кримінальної репресії і не узгоджуватиметься з визначеними у статті 2 КПК завданнями захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини.

Відмова держави від кримінального переслідування обвинуваченого лише з огляду на нездійснення потерпілим правильної юридичної оцінки його дій суперечитиме засадам як верховенства права і законності, так і диспозитивності, призведе до безкарності винного, а особу, котрій завдано шкоди, поставить у становище правової незахищеності і створить умови для її повторної віктимізації.

Лише в разі якщо потерпілий із заявою про кримінальне правопорушення не звертався і, будучи забезпеченим необхідними умовами для реалізації своїх процесуальних прав, не ставив у будь-який спосіб ні перед органами досудового розслідування (прокурором), ні перед судом питання про застосування щодо винного заходів кримінальної відповідальності або ж беззастережно відмовився від застосування таких заходів, суд, керуючись статею 284 КПК, зобов`язаний постановити ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі пункту сьомого частини першої цієї статті.

Така правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року (справа № 288/1158/16-к; провадження № 13-28кс19).

Враховуючи наведену правову позицію та беручи до уваги, що потерпілий ОСОБА_9 та ОСОБА_3 звертались у правоохоронні органи із заявами про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, в яких виклали обставини заподіяння їм тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та згода потерпілих в судовому засіданні з викладеною в обвинувальному акті кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України, а також висловлення позиції про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України та відсутність відмови потерпілих від притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, дає підставу для кримінального переслідування ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення у формі приватного обвинувачення, зокрема за ч.1 ст. 122 КК України.

Оцінивши кожний досліджений та перевірений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення у даному кримінальному провадженні, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні умисних дій, які виразились в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я є доведеною та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України.

Обставин, що пом"якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, котрий є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, котрий вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженних, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, суд з урахуванням вищенаведених обставин прийшов до висновку про призначення покарання у виді обмеження волі та його виправлення без відбування покарання і вважає за можливе прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Потерпілі звернулись до суду із цивільними позовами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями ОСОБА_1 .

Зокрема, потерпілий ОСОБА_3 просив стягнути із Головного управління Національної поліції України у Волинській області 1751 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Потерпілий ОСОБА_9 просив стягнути із Головного управління Національної поліції України у Волинській області 1475 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Із змісту позовних заяв встановлено, що обидва потерпілі відповідачем визначили Головне управління Національної поліції України у Волинській області і просили стягнути моральну та матеріальну шкоду із Головного управління Національної поліції України у Волинській області.

Визначаючи відповідача у даному позові та обгрунтовуючи вимоги, потерпілі покликались на ст. 1172 ЦК України, як правову підставу для задоволення їхніх вимог та стягнення моральної та матеріальної шкоди саме із Головного управління Національної поліції України у Волинській області.

Зазначали, що ОСОБА_1 заподіяв їм шкоду будучи інспектором СРПП №1 Нововолинського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області при виконанні ним обов`язків, а тому завдана ОСОБА_1 повинна бути відшкодована юридичною особою, тобто Головним управлінням Національної поліції України у Волинській області.

Вирішуючи цивільні позови та визначаючи правові норми, які регулюють дані правовідносини, суд виходить з наступного .

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Норма ч. 1 ст. 1172 ЦК України на яку покликаються потерпілі як на підставу відповідальності визначає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Наведена норма регулює правовідносини відшкодування шкоди юридичною або фізичною особою, яка завдана їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану посадовою або службовою особою органу державної влади визначені ст. 1174 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювача шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу державної влади, органу місцевого самоврядування, та особливим способом їх заподіяння. Сукупність цих умов і є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

У зв`язку з тим, що підставою для відшкодування шкоди потерпілі зазначають незаконні дії службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, тому до даних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1174 ЦК України, а не ст. 1172 ЦК України.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Указане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Крім того, ч. 1, 3. ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Суд враховує, що відшкодування шкоди у даних правовідносинах має здійснюватися державою, через органи казначейства з Державного бюджету України, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є ДКС України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, в даній справі через Державну казначейську службу України.

Оскільки відшкодування моральної та матеріальної шкоди у даних правовідносинах здійснює держава Україна, через Державну казначейську службу України, за рахунок коштів Державного бюджету України, тому безпідставними є вимоги потерпілих до Головного управління Національної поліції України у Волинській області про стягнення моральної та матеріальної шкоди, так як заявлені до неналежного відповідача.

Беручи до уваги, що потерпілий ОСОБА_3 та ОСОБА_9 заявили позови про стягнення моральної та матеріальної шкоди до неналежного відповідача, під час судового розгляду справи не замінювали відповідача, а тому у задоволенні цивільних позовів слід відмовити.

При цьому, суд роз`яснює, що потерпілі не позбавлені права звернутись із позовами про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у цивільному судочинстві, пред`явивши їх до належного відповідача.

Речові докази та судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов"язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до Головного управління Національної поліції України у Волинській областіпро стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції України у Волинській області про стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий:/підпис/

Виготволено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя А.А. Каліщук