Рішення № 10053510, 19.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2010 р. Справа № 29/93-10

вх. № 3156/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Лобанов Р.М.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Індустріально-метизна спілка"

до ТОВ "С.К.С.М." м. Харків

про стягнення 62980,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 60418,89 грн. боргу, 1560,96 грн. пені, 456,87 грн. річних, 543,77 грн. інфляційних та судові витрати.

Представники сторін в судове засідання 26.04.10 не з"явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі не виконали.

Від позивача 26.04.10 надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неможливістю явки його представника в судове засідання.

Розгляд справи було відкладено на 19.05.10.

Позивач надав суду пояснення до позову та розрахунок суми позову.

Представник відповідача в судове засідання 19.05.10 не з??явився, відзив на позовну заяву суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

25.12.08 між сторонами було підписано договір №44. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, передав відповідачеві товар на суму 115118,95 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується накладною №1892 від 26.11.09. Разом з накладною, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату товару, але відповідач оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 54700,06 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 60418,89 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 60418,89 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 543,77 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 456,87 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 1560,96 грн., суд визнав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При розгляді матеріалів справи, суд встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов"язань щодо оплати отриманого товару з боку відповідача. Посилання ж позивача на ст. 231 Господарського кодексу України, як на підставу, стягнення неустойки, суд не приймає до уваги, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

За таких обставин, судові витрати, відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог.

Суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «С.К.С.М.» (м. Харків, вул. Енергетична, 18, код 31797878) на користь спільного ТОВ «Індустріально - метизна спілка» (м. Одеса, вул. Михайлівська, 44, код 33140602) – 60418,89 грн. боргу, 456,87 грн. річних, 543,77 грн. інфляційних, 614,19 грн. державного мита та 230,15 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис)