Рішення № 100535022, 13.10.2021, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1171/21

2/705/1448/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

секретаря судового засідання Романової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, в обґрунтування якої зазначила наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок, розташований у с. Гереженівка Уманського району Черкаської області та земельну частку (пай) площею 3,46 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського пайового підприємства «Гереженівське», с. Гереженівка Уманського району Черкаської області.

Позивач є єдиними спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 . Покійна, на користь позивача склала заповіт від 15 листопада 1988 року, у якому вказано, що спадкодавець заповідає спадкоємцю будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Гереженівка Уманського району Черкаської області.

В управління спадковим майном після смерті ОСОБА_3 вступила вона, ОСОБА_1 , яка в установлений законом строк звернулася до Уманської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Незадовго до смерті ОСОБА_3 отримала сертифікат на земельну ділянку (пай) площею 3,46 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського пайового підприємства «Гереженівське». Покійна не змогла розпорядитися вказаною земельною ділянкою, оскільки була вже важко хворою та згодом померла.

Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті покійної ОСОБА_3 , між ними завжди були добрі, теплі відносини. Інших родичів у покійної не було, а тому і інших спадкоємців немає. Позивач постійно піклувалася про покійну, надавала їй необхідне допомогу, купувала ліки, доглядала її, а коли ї не стало, взяла на себе всі витрати щодо поховання. Саме тому, покійна склала на неї заповіт. Вважає, якби сертифікат на право на земельну ділянку видали б вчасно, вона б розпорядилася цим майном саме на її користь, оскільки вони були єдиними рідними людьми. Вони з покійною проживали однією сім`єю та ділили спільний побут з 28.06.1987 року по день її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Всі витрати на поховання вона понесла одноособово.

У встановлений законом термін та порядок звернулася до Уманської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай).

Нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори, після вивчення наданих нею документів, було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що вказане майно відсутнє у заповіті, але при цьому нотаріусом було роз`яснено, що згідно п. 5 ЦК України (Прикінцеві та перехідні положення) правила Книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, тому у цьому випадку можна застосувати норми нового ЦК України, але для цього, у відповідності до ст. 1270 цього Кодексу потрібно прийняти спадщину, що нею і було зроблено, оскільки після смерті спадкодавця, позивач вступила в управління спадковим майном.

Таким чином, на цей час виникла ситуація при якій позивач позбавлена можливості набути право власності на майно в порядку спадкування через нотаріальну контору, що і стало причиною її звернення до суду з цим позовом.

Просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) площею 3,46 в умовних кадастрових гектарах, які перебувають у колективній власності КСПП «Гереженівське» с. Гереженівка Уманського району Черкаської області відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0126182, згідно рішення Уманської райдержадміністрації від 20.01.1997 року за № 216.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просить суд справу слухати у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача Дмитрушківської сільської ради в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені, причини неявки невідомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України судове засідання проведено у відсутності сторін, на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, повно та всесторонньо вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Гереженівської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис про смерть за № 16.

ОСОБА_3 за життя склала заповіт, посвідчений виконкомом Гереженівської сільської ради народних депутатів Уманського району Черкаської області п`ятнадцятого листопада одна тисяча дев`ятсот вісімдесят восьмого року і зареєстрованого в реєстрі за № 46, яким належний їй будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в селі Гереженівка Уманського району Черкаської області, заповіла ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , на момент смерті останньої, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, виданою 11.11.2020 року № 488.

Спадкодавець ОСОБА_3 також на підставі рішення Уманської районної державної адміністрації від 09 січня 1997 року № 5, мала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Гереженівське» розміром 3,46 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що підтверджується сертифікатом, виданим 20 січня 1997 року Уманською районною державною адміністрацією.

Спадкоємець ОСОБА_1 у встановлений законом строк, звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою, спадкову справу було відкрито, і згідно спадкової справи Дмитрушківською сільською радою Уманського району Черкаської області видано довідку 12.11.2020 року за № 492, про те, що спадкодавець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала та була зареєстрована, на день смерті, по АДРЕСА_1 . На день її смерті залишився житловий будинок з надвірними спорудами, який числиться за померлою в погосподарській книзі під № 3 на 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 . На протязі 6 місяців з дня смерті ОСОБА_2 , а в жовтні 1998 року, ОСОБА_1 зроблено ремонт будинку в середині. Земельна ділянка на якій розташований будинок не приватизована. Малолітні та неповнолітні діти, недієздатні та обмежено дієздатні особи в даному будинку не зареєстровані та не проживають. Заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчено 15 листопада 1988 року і зареєстрований за № 46.

Разом з цим, згідно постанови Діброви Л.М. , державного нотаріуса Уманської районної державної нотаріальної контори, від 25 січня 2021 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай) КСПП «Гереженівське» с. Гереженівка Уманського району, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю вказаного вище майна у заповіті.

До матеріалів справи позивачем також додано письмові пояснення ОСОБА_5 , особу якого встановлено, його дієздатність та справжність підпису перевірено, та заяву зареєстровано в реєстрі за № 22 заступником сільського голови, який підтверджує факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доглядала ОСОБА_2 , допомагала їй вести господарство та обробляти земельну ділянку протягом 10 років, з 28.06.1987 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також займалася похованням ОСОБА_2 .

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.

Норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, необхідно розуміти таким чином, що правила Книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.ст. 529-531 ЦК УРСР.

Такий висновок щодо застосування відповідних норм права викладений у постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі №391/766/17 (провадження № 61-39074св18).

Тобто, правила абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягають застосуванню, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року , проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування відповідно до норм ЦК Української РСР.

Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час дії ЦК УРСР, а тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлого.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно статей 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно положень статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, Цивільним кодексом Української РСР, який був чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , і норми якого підлягають застосуванню до правовідносин у даній справі, визначено, що спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, а також подав заяву до нотаріальної контори, вказані умови були виконані позивачем по справі, визнається таким, що фактично прийняв спадщину.

З урахуванням наданих позивачем доказів, а також встановлених та досліджених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай), площею 3,46 в умовних кадастрових гектарах, оскільки інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 у відповідності до матеріалів спадкової справи, немає, позивач спадщину фактично прийняла, виконавши усі необхідні умови для цього, та таке визнання не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб і може бути прийняте, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд вирішує судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України, але позивач у своїй заяві на стягненні судових витрат не наполягає.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 321, 328 ЦК України, ст.ст. 524, 526, 548 ЦК УРСР, ст.ст. 81, 125 ЗК України, ст. ст. 10, 12, 76-83, 247, 259, 263-265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) право в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) площею 3,46 в умовних кадастрових гектарах, які перебувають у колективній власності КСПП «Гереженівське» с. Гереженівка Уманського району Черкаської області відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0126182, згідно рішення Уманської райдержадміністрації від 20.01.1997 року за № 216.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський