Рішення № 100534486, 06.10.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року справа № 580/4020/21

20 годин 25 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря судового засідання – Осадчого В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/4020/21

за позовом приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» (вул. Смілянська, 2, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00476814) [представник позивача адвокат Кучерук В.В. – за ордером]

до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44131663) [представник відповідача – Левенець А.М. – витяг ЄДР, за посадою]

треті особи: державне підприємство «Укрриба» (вул. Тургенєвська, 82-а, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 25592421) [представник третьої особи – не прибув],

регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (просп. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43173325 [представник третьої особи – не прибув],

Кам`янська міська рада Черкаської області (вул. Героїв Майдану, 37, м. Кам`янка, Черкаська область, 20801, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 25872304) [представник третьої особи – не прибув]

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0004421401, прийняв рішення.

05.08.2019 ПрАТ «Черкасирибгосп», звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0004331401, №0004371401, №0004391401, №0004401401, №00004381401, №0004421401, №0004431401 та від 11.07.2019 №0007771401. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.04.2019 №0004331401, №0004371401, №0004391401, №0004401401, №00004381401, №0004421401 – збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» по Радиванівській та Баландинській сільських радах у сумі 1198780,25 грн, №0004431401 та від 11.07.2019 №0007771401; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ПрАТ «Черкасирибгосп» сплачений судовий збір у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн (копія квитанції а.с. 7 т. 1; сплачено у сумі 135466 грн). Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задоволено частково: рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 скасовано; справу за позовом ПрАТ «Черкасирибгосп» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, позаяк встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на землю, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення: «задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки гідротехнічні споруди, що передані ПАТ «Черкасирибгосп» на зберігання відповідно до договору зберігання від 01.12.2010 №29/10 є державною власністю, балансоутримувачем якої є Державне підприємство «Укрриба», тому у позивача відсутні правові підстави для сплати земельного податку щодо земель, на яких розташовані такі гідротехнічні споруди». У постанові від 26.05.2021 зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не витребувані та не перевірені рішення відповідних місцевих рад про визначення ставки земельного податку у 2018 році.

11.06.2021 справа №580/2443/19 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та згідно протоколу передачі справа передана судді Л.В. Трофімовій. 16.06.2021 згідно з ухвалою (ЄДРСР 97693858) позовні вимоги щодо кожного ППР виділено у самостійні провадження з присвоєнням номерів справ (580/4016/21, 580/4017/21, 580/4018/21, 580/4019/21, 580/4020/21 – від 15.04.2019 №0004421401 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок по Радиванівській та Баландинській сільських радах у сумі 1198780,25 грн, 580/4021/21, 580/2022/21). Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» до Головного управління ДПС у Черкаській області, треті особи: державне підприємство «Укрриба» та регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004421401 виділено у самостійне провадження № 580/4020/21.

Ухвалою від 17.06.2021 (ЄДРСР 97758473) відкрито провадження у справ та призначено підготовче засідання на 07.07.2021, залучено третіх осіб: Радиванівську сільську раду Кам`янського району Черкаської області (вул. Покровська, 1, с. Радиванівка, Кам`янський район, Черкаська область, 20832, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34223459) та Баландинську сільську раду Кам`янського району Черкаської області (вул. Шевченка, 21, с. Баландине, Кам`янський район, Черкаська область, 20843, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34176425). Ухвалою від 12.07.2021 (а.с.59-60 т.1) замінено Головне управління ДФС у Черкаській області правонаступником – на Головне управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 44131663) та продовжено строк проведення підготовчого провадження (ЄДРСР 98273587). 10.09.2021 ухвалою (а.с.13 т.2) замінено Радиванівську сільську раду та Баландинську сільську раду на Кам`янську міську раду за клопотанням представника позивапча і міського голови В.Тірона (а.с.1-3 т.2), підготовче провадження у адміністративній справі №580/4020/21 закрито та призначено розгляд по суті на 28.09.2021 (ЄДРСР 99517787). Ухвалою від 28.09.2021 оголошено перерву на 01.10.2021 (ЄДРСР 99936204). Ухвалою від 01.10.2021 оголошено перерву на 06.10.2021 (ЄДРСР 100073658).

Згідно з ухвалами від 06.07.2021 (ЄДРСР 98143556) та від 08.07.2021 (ЄДРСР 98143596) вирішено питання відводу судді (а.с.31– 33, а.с.36-38, а.с.42 -43 т. 1) та відмовлено з підстав необґрунтованості.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об`єднання справ (а.с.22-26 т.1), позаяк позовні вимоги стосуються актів ненормативного характеру, що ґрунтуються на застосуванні рішень різних суб`єктів місцевого самоврядування у реалізації кожним із них принципів податкового законодавства і повноважень у сфері запровадження на визначеній території громади податків і пільг. Суд з власної ініціативи може (вправі) до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства, і тоді, коли розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Черкаської області (а.с.119-123 т.1), позаяк відповідно до ППР грошове зобов`язання є неузгодженим, а вимог кредитора у справі про банкрутство відповідач не направляв до Господарського суду Черкаської області.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки ГУ ДФС у Черкаській області прийнято ППР від 15.04.2019 №0004421401 щодо заниження податкових зобов`язань із земельного податку з юридичних осіб за період з 01.01.2018 до 31.12.2018 на 959024,2 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 239756,05 грн (а.с.157 т.1). ППР від 15.04.2019 №0004421401 є неправомірним, позаяк ГУ ДФС у Черкаській області не взято до уваги договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), що обліковуються на балансі ДП «Укрриба» від 01.12.2010 №29/10 з додатками: балансоутримувачем майна (гідротехнічних споруд), що розташовані на земельній ділянці (кадастрові номери: 7121880500:01:001:0001 площею 39,7482 га; кадастровий номер: 7121880500:02:000:0001 площею 23,7210 га; кадастровий номер 717121884500:04:000:0003 площею 17,2142 га; кадастровий номер 71211884500:04:000:0001 площею 2,9367 га; кадастровий номер 7121884500:04:000:0002 площею 9,9827 га; кадастровий номер 7121884500:01:001:0036 площею 3,5941 га) є ДП «Укрриба», а власником – держава в особі Фонду державного майна. Договором встановлено правовий режим нерухомого майна, що відповідач вважає «вільними» земельними ділянками за які повинен сплачуватись земельний податок. Відповідач не врахував факт сплати позивачем протягом 2018 року земельного податку з юридичних осіб у сумі 100270,71 грн по Радиванівській сільській раді та у сумі 126338,64 грн по Баландинській сільській раді. ГУ ДФС у Черкаській області зробило неправильний розрахунок щодо збільшення податкового зобов`язання із сплати земельного податку і нарахування штрафних санкцій. Підставою нарахування земельного податку стали «Рішення Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області від 29.06.2017 №22-2/VII «Про місцеві податки і збори та інші платежі на 2018 рік» (далі – Рішення №22-2) та рішення «Радиванівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області від 06.07.2017 №19-1/VII «Про місцеві податки і збори та інші платежі на 2018 рік» (далі – Рішення № 19-1). Представник позивача зазначив, що розрахунки не відповідають дійсності, позаяк була застосована нормативна грошова оцінка по Кам`янському районі за 2017 рік площі ріллі по Черкаській області, а не за 2018 рік. Позивач вважає, що в ході проведення перевірки факт оприлюднення Рішення №22-2 та Рішення № 19-1 не перевірявся та не досліджувався. Прийняті рішення до позивача не доводились, в друкованих засобах масової інформації не оприлюднювались. Рішення місцевої ради про встановлення ставок земельного податку не були оприлюднені в установленому порядку з дотриманням засад (принципу) стабільності податкового законодавства. Позивач вважає, що гідротехнічні споруди не належали на праві власності ПрАТ «Черкасирибгосп» у 2018 році (на балансовому чи позабалансовому обліку не перебували), тому «немає обов`язку зі сплати земельного податку із земельних ділянок під цим нерухомим майном» і спірне ППР про збільшення грошового зобов`язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» є протиправним. Відповідач не врахував зміст договору зберігання від 01.12.2010 №29/10 з правом користування майна (гідротехнічних споруд), що обліковуються з 2003 року на балансі ДП «Укрриба», тому твердження відповідача, що позивачеві передані і земельні ділянки під гідроспорудами не доведені. У додаткових поясненнях (а.с.124-137 т.1) зазначено про преюдиційне значення рішення суду у справі №5026/1934/2011. Представник позивача у письмових поясненнях від 01.10.2021 вх.37930/21 обґрунтовував показники діяльності позивача, обліку основних засобів у контексті наказу про облікову політику, проте просив їх не брати до уваги під час оцінки критеріїв суб`єкта підприємництва. Позивач спростовував не нарахований та не сплачений земельний податок в сумі 825866,74 грн тим, що Філією «Телепино» ПрАТ «Черкасирибгосп» надано декларацію, визначено і сплачено земельний податок. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням письмової позиції від 01.10.2021 вх.37934/21 щодо дії актів у часі суб`єктів владних повноважень, просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач використав процесуальне право надати відзив – позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю. У додаткових письмових поясненнях з додатками (а.с. 35-38 т. 2) представником відповідача зазначено, що Рішенням №22-2 встановлена ставка податку на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) 5,0% від їх нормативної грошової оцінки та Рішенням № 19-1 встановлена ставка податку на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) 6,0% від їх нормативної грошової оцінки. Враховуючи вищезазначені Рішення, копії яких були надані відповідачем, позивач повинен був сплатити податкове зобов`язання 959024,20 грн зі штрафною санкцією 25% у сумі 239756,05 грн як грошове зобов`язання. Контролюючий орган керувався чинними Рішеннями Радиванівської та Баландинської сільськиї рад, що були оприлюднені на офіційних сайтах, були доступні для перегляду на час дії рішень про місцеві податки та збори. Податкові декларації з плати за землю подані не позивачем, а Філією «Телепино» ПрАТ «Черкасирибгосп». Мотиви щодо рішення у справі №5026/1934/2011 є безпідставними, позаяк у вказаній судовій праві не встановлювались правові підстави користування спірними земельними ділянками, відповідно підтвердити чи спростувати обставини вказанні в даній справі вказані судові рішення не можуть. Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа ДП «Укрриба» направило до суду пояснення по справі (а.с.117-118 т.1), в яких зазначило, що правовідносини між ДП «Укрриба» та позивачем щодо державного майна виникли 15.02.2019 за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1933, що припинено внаслідок отримання позивачем заяви Регіонального відділення ФДМУ по Київській, Черкаській, Чернігівській областях про розірвання договору оренди, де не регулювалось питання землекористування в силу законодавства, а гідротехнічні споруди були передані в оренду відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна». ДП «Укрриба» просила розглядати справу за відсутності представника.

Третя особа – регіональне відділення ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (а.с.75-79 т.1) просили розгляд справи проводити без участі представника та надало пояснення: правовідносини між регіональним відділення ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та позивачем виникли з 15.02.2019 внаслідок укладення договору оренди окремого індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності та перебувало на балансі ДП «Укрриба». Майно передано в оренду з метою використання в рибоохоронній діяльності. Державна реєстрація земельних ділянок здійснена у 2013-2014 роках. Надання в оренду водних об`єктів регулюється відповідно до Закону України «Про аквакультуру». Відповідно до статті 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди ставки можуть надаватися для рибогосподарських потреб. Сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом. Третьою особою повідомлено, що Регіональне відділення не володіє інформацією чи укладалися ПрАТ «Черкасирибгосп» для здійснення господарської діяльності договори оренди водних об`єктів одночасно з оформленням права користування (зберігання, оренди) гідротехнічними спорудами. Матеріали приватизаційної справи цілісного майнового комплексу СРВАТ «Черкасирибгосп» в архіві Регіонального відділення відсутні, позаяк приватизацію здійснював ФДМ України.

Третя особа Радиванівська сільська рада ЄДРПОУ 34223459 та Баландинська сільська рада ЄДРПОУ 34176425 замінена правонаступником на Кам`янську міську раду Черкаської області (ЄДРПОУ 25872304) з урахуванням рішення про початок реорганізації Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області, Лебедівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області, Грушківської сільської ради Кам`янського району Черкаської області, Косарської сільської ради Кам`янського району Черкаської області, Телепинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області шляхом приєднання до Кам`янської міської ради від 11.12.2020 №2-11 (а.с.1-9 т.2). Кам`янська міська рада Черкаської області з огляду на п. 10.2 ст. 10 та п. 12.3 ст. 12 Кодексу №2755 зазначила, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на землю є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення та просила розгляд справи проводити без участі представника (а.с. 74 т. 2).

Ефективне судове провадження залежить від поведінки учасників процесу та їх представників. Зловживання процесуальними правами є у разі, якщо внаслідок реалізації права створюються перешкоди у вирішенні завдання адміністративного судочинства (ЄДРСР 89675396). Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та інших учасників судового процесу (пункт 1 частини 5 статті 44 КАС України). Суд зазначає, що договір оренди гідротехнічних споруд, що перебуває на балансі державного підприємства «Укрриба» (25592421) у межах Городищенського, Жашківського, Канівського, Черкаського, Кам`янського районів від 15.02.2019 №1933, укладений між регіональним відділенням ФДМ України та ПАТ «Черкасирибгосп», для використання в рибогосподарській діяльності не поширююється на спірний період сплати земельного податку у 2018 році (а.с.82-108 т.1).

Фонд державного майна України (а.с.76 т.1 у справі № 580/2443/19) повідомив, що з метою внесення до реєстру Державним рибним агентством рибного господарства України у 2018 році були надані відомості про нерухоме державне майно (споруди), що розташоване у м. Черкаси, Городищенському, Жашківському, Канівському, Черкаському, Кам`янському районах Черкаської області та перебуває на балансі ДП «Укрриба», суб`єкт управління – Державне агентство рибного господарства України, проте питання оренди землі не належать до компетенції Фонду.

Предметом спору у даній справі є визначення змісту і характеру податкового обов`язку позивача зі сплати земельного податку як елемента місцевого податку – податку на майно, стосується змін регулювання елементів земельного податку та різного тлумачення учасниками щодо застосування ставки як одного із основних елементів податку за рішенням суб`єкта владних повноважень – органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду та пропорційності втручання держави в особі контролюючого органу у право власності платника податку.

За результатами перевірки встановлено, що позивачем порушено підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Кодексу №2755 в результаті чого занижено земельний податок за 2018 рік за земельними ділянками, що знаходяться у Кам`янському районі: с. Баландино (КОАТУУ 7121880500) у сумі 825866,74 грн та с. Радиванівка (КОАТУУ 7121880500) у сумі 133157,46 грн. На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0004421401 – збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб по Радиванівській та Баландинській сільських радах у сумі 1198780,25 грн (825866,74+133157,46+239756,05).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачами, третіми особами аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. У Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 зазначено, що Конституція України не визначає окремої процедури розгляду, ухвалення і набрання чинності законом про Держбюджет, але встановлює деякі особливості для його змісту, що обумовлює певні вимоги для його розгляду, ухвалення і набрання ним чинності.

Рішення про місцевий бюджет – нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду. Відповідно до частини 3 статті 27 Бюджетного кодексу України закони України або їх окремі положення, що впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до п.52-6 підрозділу 10 розділу XX Кодексу №2755 надано органам місцевого самоврядування у 2020 році право прийняти рішення про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку, та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, проте у 2018 році такого правового регулювання не було.

ВС у справі 15.05.2019 №825/1496/17 (ЄДРСР 82119034) зазначив: правомірність рішення органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені Податковим кодексом України, проте є виключною «правовстановлюючою» компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи. Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, що є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до ч.12 ст.59 Закону № 280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон №1160-IV). Рішення ради є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень відповідно до комплексного правового регулювання у межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади. Комплексний аналіз статей 57, 58 Конституції України та частини 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказують на загальний порядок набрання чинності нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування, який у достатній мірі забезпечує недопустимість зміни елементів податку під час виконання особою податкового обов`язку протягом бюджетного року та застосування таких змін як підстави відповідальності платника податку. Згідно із загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, що вносить зміни всупереч пункту 4.1.9 статті 4 Кодексу №2755 вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування. Норма підпункту 4.1.9 Кодексу встановлює обмеження, не передбачаючи жодних наслідків (зокрема санкцій) у разі його порушення. Верховний Суд визнає, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими.

Принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи мають можливість покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть коли вони містяться в нормативному акті. Легітимні очікування особи мають місце лише тоді, коли існує певна практика застосування відповідних норм, що дозволяє стверджувати про обґрунтованість правових прагнень особи. ВС у справі №826/18755/15 ЄДРСР 76381181 підкреслив: спеціальні принципи податкового законодавства спрямовані, окрім іншого, на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності – вимоги розумної стабільності права, що зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.

Спеціальні норми податкового законодавства визначають зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин та повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків (їх основних і факультативних елементів), внесення змін до податкового законодавства, так і на стадії застосування норм, якими визначений податковий обов`язок обчислити і сплатити податок.

Верховний Суд у справі №428/7176/14-а ЄДРСР 76698647 зазначив: згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 ст. 4 Кодексу №2755 податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Нова нормативна грошова оцінка вступила в силу в період, коли відносини оплати за землю регулювалися ПК України. База оподаткування є елементом податку, тісно пов`язаним з об`єктом оподаткування, а нормативна грошова оцінка – конкретна вартісна характеристика бази. Процедура встановлення нормативної грошової оцінки включає ряд стадій, передбачених чинним законодавством України: це прийняття уповноваженим органом влади рішення про проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка технічної документації з нормативної грошової оцінки спеціалізованою установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації. Нормативна грошова оцінка як економічна та правова категорія є динамічною, залежить від ряду факторів суб`єктивного та об`єктивного характеру і може змінюватися протягом бюджетного періоду. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 21-423а12.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння та користування земельною ділянкою, що перебуває в державній чи комунальній власності, без встановлення строку. Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки – засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві. Відповідно до частини 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Згідно із Законом України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку і орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 13); нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку (стаття 5). Згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Кодексу №2755 для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Згідно із Законом України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 1160) державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності – напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Регуляторний акт – це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт. Оприлюднення проєкта регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта. Відповідно до статті 36 Закону № 1160 визначені особливості прийняття регуляторних актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проєкт регуляторного акта не був оприлюднений.

Судом встановлено, що відповідач під час проведення перевірки керувався Рішенням №22-2 та Рішенням № 19-1 та стверджував, що «не наділений повноваженнями здійснювати контроль за своєчасністю та правильністю прийняття органами місцевого самоврядування рішень про встановлення місцевих податків» (а.с.38 т.2).

Законодавство безпосередньо пов`язує набрання чинності актом нормативно-правового характеру органу місцевого самоврядування з моментом його офіційного оприлюднення. Оприлюднення на офіційному вебсайті ради такого акта про затвердження, зокрема, ставок місцевих податків і зборів вважається офіційним оприлюдненням та пов`язується з моментом набрання ним чинності з урахуванням публічного інтересу щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень, покращення інвестиційного клімату в Україні для забезпечення ефективної реалізації поточних завдань і функцій держави. Таким чином, відсутнє втручання держави в майнові права, воно є законним і пропорційним указаній легітимній меті (постанова ВС від 02.12.2020 у справі № 357/14346/17).

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Варто зазначити, що суб`єкт публічної адміністрації має забезпечувати правопорядок відповідно до засад частини 2 статті 19 Конституції України. У постанові пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України під час здійснення правосуддя» зазначено: конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. Судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного і якісного розгляду конкретних справ. Суди під час розгляду конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Згідно з ч. 2 ст. 57 Конституції є нечинними, а отже, не можуть застосовуватись ті закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, що не доведені до відома населення у встановленому законом порядку. Це означає, що судове рішення не може ґрунтуватись на неоприлюднених нормативно-правових актах такого змісту.

ВС у справі №809/276/18 зазначив: нечинний нормативно-правовий акт не може порушувати права і свободи та інтереси фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, що належать захисту в порядку адміністративного судочинства згідно із положеннями ч.1 ст.2 КАС України, позаяк нечинний нормативно-правовий акт не створює юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення, відтак не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. З урахуванням, що оспорюване рішення не було опубліковане в засобах масової інформації у порядку, визначеному законодавством, є нечинним, а відтак не породжує прав та обов`язків для сторін.

Учасниками не надано доказів оприлюднення Рішення №22-2 та Рішення № 19-1 на дошці оголошень відповідних рад, доказів на підтвердження виготовлення і розміщення як рішень так і дошок оголошень, дати реєстрації офіційних сайтів Радиванівської та Баландинської сільських рад, що на час розгляду справи заблоковані та/або достовірних відомостей із офіційного сайту ДФС України та/або ДПС України щодо оприлюднених ставок податку на майно у 2018 році з огляду на акт перевірки від 18.03.2019 №87/23-00-14-0107/00476814, де не йдеться про офіційні сайти міських рад та оприлюднення рішень про податок на майно на 2018 рік.

Рішення ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду та набирає чинності з наступного бюджетного періоду (постанова ВС від 17.09.2020 у справі № 819/921/16).

Власниками земельних ділянок є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно, а землекористувачами – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п. 14.1.34, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755).

Податкові декларації з плати за землю до контролюючих органів за місцем знаходження земельних ділянок зобов`язані подавати платники плати за землю – юридичні особи – власники та землекористувачі таких земельних ділянок.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Кодексом №2755.

Судом встановлено, що ПрАТ (має філії) шляхом зміни ПАТ є правонаступником сільськогосподарсько-рибоводного підприємства ВАТ «Черкасирибгосп» (05.08.2004), Черкаського обласного державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Черкасирибгосп» (19.11.1998). Публічне акціонерне товариство «Черкасирибгосп» 23.12.2016 було перейменовано/перетворене в Приватне акціонерне товариство «Черкасирибгосп» (справа № 401/66/19).

Судом встановлено, що на підставі наказу від 28.12.2018 №2665 (а.с.91 т.2) і від 14.02.2019 №324 (а.с.93 т.2), повідомлення №398/23-00-14-0105 (а.с. 90 т.2) та направлень здійснено податковий контроль працівниками відповідача – виїзну документальну планову перевірку за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та складено акт від 18.03.2019 №87/23-00-14-0107/00476814 (а.с.138-156 т.1). У відповідь на заперечення на акт перевірки відповідач висновки акта перевірки залишив без змін, ППР направив листом від 15.04.2019 №12636/23-00-14-0114 – вручені платнику 16.04.2019, що сторони не оспорюють. Позивач використав процедуру адміністративного узгодження грошових зобов`язань.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Відповідно до справи № 711/1481/20 ЄДРСР 98588478 вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.04.2021 про виправдування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін. У судовому рішенні зазначено: директор ДП «Укрриба» підтвердив, що ПрАТ «Черкасирибгосп» протягом 2018 року відповідно до договору зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба» від 01.12.2010 №29/10, було зберігачем державного майна - гідротехнічних споруд рибницьких ставів, яке обліковується на балансі ДП «Укрриба» на праві господарського відання, що знаходяться на земельних ділянках в Кам`янському, Городищенському, Жашківському, Канівському та Черкаському районах Черкаської області, але земельні ділянки на ПрАТ «Черкасирибгосп» не передавалися. Суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів умислу обвинувачених на несплату податків та підроблення документів, що також не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Працівник ГУ ДПС у Черкаській області, який брав участь у проведенні податкової перевірки ПрАТ «Черкасирибгосп» в частині нарахування і сплати земельного податку, під час допиту у судовому засіданні пояснити які саме документи ним використовувалися під час перевірки, зокрема якими він визначив, що підприємство є користувачем земельних ділянок - не зміг, сказав, що цих даних не пам`ятає, не зміг підтвердити, що під час перевірки використовувалася інформація з Державного земельного кадастру. Також не зміг пояснити джерело інформації щодо кадастрових номерів земельних ділянок, по яким було донараховано земельний податок. Під час ознайомлення з Державними актами на право постійного користування землею, виданими на СРВАТ «Черкасирибгосп», чому в акті податкової перевірки зазначено про наявність додатків до Державних актів на право постійного користування землею – працівник ГУ ДПС у Черкаській області пояснити не зміг.

ВГСУ у справі № 5026/1934/2011 ЄДРСР 24967763 встановлено: 01.12.2010 Державне підприємство «Укрриба», як замовник, і Сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство «Черкасирибгосп», як зберігач, уклали договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), що обліковуються на балансі Державного підприємства «Укрриба» №29/10 відповідно до умов якого замовник зобов`язався передати зберігачу, а останній прийняти на зберігання з правом користування згідно з актом приймання-передачі, нерухоме державне майно -гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі ДП «Укрриба» на праві господарського відання згідно з додатком №1 та розташоване за адресою: головне підприємство -м. Черкаси, вул. Портова, 5. Рибницькі дільниці: с. Вязівок Городищенського району Черкаської області (Рибгосп «Вязівок»), с. Бузівка Жашківського району Черкаської області (Рибгосп «Гірський Тікич»), с. Телепине Кам`янського району Черкаської області (Рибгосп «Телепине»), Канівський район Черкаської області (Рибгосп «Степанці»), с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області (Рибгосп «Червона слобода») та с. Худяки Черкаського району Черкаської області (Рибгосп «Худяки»). Відповідно до п. 1.3 вказаного договору право власності на майно до зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої із замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, що не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна. Пунктом 2.3 договору визначено, що зберігач зобов`язався за користування майном щомісячно вносити плату, визначеному протоколом узгодження ціни (додаток №2 є невід`ємною частиною договору), що складає 15095,91 грн з ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. 01.12.2010 Державне підприємство «Укрриба», як замовник, і сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство «Черкасирибгосп», як зберігач, підписали акт приймання-передачі державного майна, за яким замовник передав зберігачу, а останній прийняв на зберігання з правом користування державне майно (гідротехнічні споруди). Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» гідротехнічні споруди, у тому числі і вказані вище, як такі, що під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених товариств, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України. На виконання наказу Міністерства аграрної політики України від 22.05.2003р. №145 «Про здійснення передачі гідротехнічних споруд» за актом приймання-передачі від 01.09.2003, затвердженим наказом Державного департаменту рибного господарства від 05.09.2003 №1482 зазначені гідротехнічні споруди були передані на баланс Державного підприємства «Укрриба» і закріплені за ним на праві повного господарського відання.

Перевіряючи за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ППР від 15.04.2019 №0004421401 судом враховано висновки Верховного Суду у справі № 922/2378/20 (власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності – орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України). У висновку ВПВС у справі № № 629/4628/16-ц зазначено: до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Надаючи оцінку твердженню позивача про застосування судової практики щодо спірних правовідносин, суд зазначає про її нерелевантність до спірних правовідносин: ВС у справі №826/13307/18 ЄДРСР 90804294 врахував, що позивач вже не є підприємством державної форми власності, але продовжує користуватися вказаними землями на праві постійного користування. На позивача як юридичну особу, яка не відноситься до державної форми власності, у якої земельні ділянки перебувають у постійному користуванні, при сплаті земельного податку розповсюджуються положення пункту 5.2 Положення про плату за землю у м. Києві, а саме ставка податку встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки незалежно від того, чи оформлено право користування землею належним чином; ВС у справі №825/308/17 ЄДРСР 71979241 йдеться нових власників майна і про орендну плату за землю у контексті спірного ППР, що не подібне до обставин справи за позовом ПрАТ «Черкасирибгосп»; ВС у справі №822/2696/17 ЄДРСР 74820587 йдеться про орендну плату за землю; ВС у справі №804/4739/16 ЄДРСР 86387954 йдеться про земельний податок з фізичних осіб; постанова у справі №820/402/17 за період 2014, 2015, 2016 роки щодо сплати земельного податку з фізичних осіб, що зазначена позивачем не є релевантною практикою до обставин справи №580/2443/19.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Pedersen and Baadsgaard проти Данії від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У ході розгляду справи учасниками не заперечувалось, що рішення ради із запровадження місцевих податків і зборів на території громади є нормативно-правовими/регуляторними актами, що спрямовані на правове регулювання господарських відносин і на них розповсюджується дія Закону № 1160.

Позивач покликався на відсутність оприлюднених в установленому порядку Рішень №22-2 та № 19-1, повідомив, що в друкованих засобах масової інформації не опубліковувались. Позивач не мав змоги перевірити факт належного оприлюднення, що свідчить інформація з офіційних сайтів Баландинської сільської ради (https://rada.info/ru/soet/34176425/) та Радиванівської сільської ради (http:/radivanivka/rada/arhiv.org.ua). Відповідачем до суду надано (а.с. 47-62 т.2) Рішення Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області №22-2 та Радиванівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області № 19-1 та (а.с. 117 т. 2) відповідь міського голови Кам`янської міської ради в якій зазначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів (в тому числі для ПрАТ «Черкасирибгосп» були прийняті та оприлюднені на сайтах сіл згідно чинного законодавства. Підтвердження про оприлюднення рішень Кам`янська міська рада надати не може, позаяк вказані сільські ради були реорганізовані та увійшли до складу міської територіальної громади, сайти були заблоковані.

Відповідно до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. Відповідно до ч.5 ст.59 Закону №280/97 акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк ведення цих актів у дію. Законодавчо визначений порядок оприлюднення регуляторних актів –у місцевих або у разі їх відсутності, інших друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами. Відповідно до ст.22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації. Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» звернув увагу на те, що згідно ч.2 cт.57 Конституції України є нечинними, не можуть застосовуватись ті закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, що не доведені до відома особи у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у справі №648/1899/17 зазначив, що оприлюднення інформації про діяльність сільської ради, її рішень та відповідних проєктів здійснене шляхом розміщення такої інформації на дошці оголошень сільської ради відповідає вимогам встановленим статтею 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Доказів на підтвердження розміщення на дошці оголошень, опублікування в засобах масової інформації учасниками не надано, що свідчить про не дотриманням відповідачем вимоги про надання достовірних доказів, свідчить про ненадання доказів третьою особою у контексті виконання процесуальних обов`язків правонаступника щодо виконання ст. 12, 13 Закону № 1160 та ст. 59 Закону №280 щодо порядку та строків оприлюднення інформації.

Судом встановлено, що видано державний акт на право постійного користування землею ВАТ «Черкасирибгосп» рибгосп «Телепіно» для ведення рибного господарства на підставі рішення Радиванівської сільської ради народних депутатів від 18.04.2000 (а.с.70-71 т.2) та державний акт на право постійного користування землею видано ВАТ «Черкасирибгосп» рибгосп «Телепіно» для ведення рибного господарства на підставі рішення Баландинської сільської ради народних депутатів від 12.08.2000 (а.с.66-67 т.2).

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру від 16.02.2017 №34-32-0.260-61/164-17 за ПАТ «Черкасирибгосп» рибгосп «Телепіно» станом на 31.12.2015 обліковується 63,5000 га земель Баландинської сільської ради: під водою – 48,5000 га та 33,7000 га земель Радиванівської сільської ради: під водою – 20,7000 га (а.с.63 т.2).

Власник земельної ділянки або землекористувач наділений правом на внесення змін до Державного земельного кадастру.

Податковий орган здійснює нарахування земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру, у якому, зокрема, міститься інформація щодо категорії та проведеної грошової оцінки земельної ділянки (постанова ВС від 27.10.2020 у справі № 2а-0870/7093/11)

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до статті 16 Кодексу №2755 платник податків зобов`язаний: 16.1.2 – вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; 16.1.3 – подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; 16.1.4 – сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (п.8.1 ст.8 Кодексу №2755). Відповідно до п.10.1.1 ст.10 Кодексу №2755 податок на майно належить до місцевих податків. Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (п.284.1 ст.284 Кодексу №2755). Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 Кодексу №2755). Одним із принципів оподаткування є стабільність (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Кодексу №2755): зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому будуть діяти нові правила та ставки. Під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи (стаття 7 Кодексу №2755): 7.1.1 – платники податку; 7.1.2 – об`єкт оподаткування; 7.1.3 – база оподаткування; 7.1.4 – ставка податку; 7.1.5 – порядок обчислення податку; 7.1.6 – податковий період; 7.1.7 – строк та порядок сплати податку; 7.1.8 – строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування (п.7.2 ст.7). Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, що починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (стаття 3 Бюджетного Кодексу України). Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Кодексу №2755 рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом {Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020} Відповідно до пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 Кодексу №2755 у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (редакція станом на 01.01.2018). У Кодексі №2755 поняття щодо платників податку вживаються в такому значенні: відповідно до пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Кодексу №2755 земельний податок – обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі – податок для цілей розділу XII цього Кодексу – назва розділу XII «податок на майно» із змінами, внесеними згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014); п. 14.1.73. землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018 місцеві ради обов`язково (п. 10.2-1 ст.10) установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Відповідно до статті 265 Кодексу №2755 податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Розділ XIII «Плата за землю» Кодексу №2755 виключено на підставі Закону від 28.12.2014 № 71-VIII. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі (п.10.3 статті 10 Кодексу №2755). Відповідно до статті 269 «платники земельного податку» (назва статті 269 із змінами, внесеними згідно із Законом від 28.12.2014 № 71-VIII) Кодексу №2755 платниками податку є: 269.1.1 – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2 – землекористувачі; 269.2 – особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Судом встановлено і сторонами визнано, що платник податку ПрАТ «Черкасирибгосп» у 2018 році не використовував спеціальний режим оподаткування (не перебував на спрощеній системі оподаткування). Відповідно до статті 270 Кодексу №2755 об`єктами оподаткування є: 270.1.1 – земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні. Базою оподаткування (стаття 271 Кодексу №2755) є: 271.1.1 – нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2 – площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Відповідно до п. 271.2 статті 271 Кодексу №2755 рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Відповідно до п.12.3.3 ст.12 Кодексу №2755 Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до статті 274 Кодексу №2755 ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження): 274.1 – ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки; 274.2 – ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності). Відповідно до статті 277 Кодексу №2755 ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено: 277.1 – ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель – не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до статті 282 Кодексу №2755 передбачено пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб, проте учасники не зазначали про наявні пільги у позивача і відповідні докази не надавали. Земельні ділянки (стаття 283 Кодексу №2755), що не оподатковуються земельним податком за матеріалами справи не встановлені.

Податкове зобов`язання з цього податку (п.287.10 ст.287) може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) у межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Кодексу №2755. Базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку є календарний рік.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, із розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Під час подання першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 ст.286 Кодексу №2755). Сторонами визнається, що у 2017 році позивач сплачував єдиний податок (платники єдиного податку звільнялися від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно у частині земельного податку).

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755 визначено, що грошове зобов`язання платника податків – сума коштів, що платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом №2755, така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Кодексу №2755).

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частина 3 статті 95 ЦК України). Згідно з п. 63.2 ст.63 Кодексу №2755 відокремлені підрозділи обліковуються у податкових органах незалежно від обов`язку щодо сплати того чи іншого податку та збору за своїм місцезнаходженням (п. 63.3).

Податкові декларації з плати за землю до контролюючих органів за місцем знаходження земельних ділянок зобов`язані подавати платники плати за землю – юридичні особи – власники та землекористувачі таких земельних ділянок.

Судом встановлено, що позивач не був позбавлений права надати контролюючому органу достовірні, достатні і належні докази (декларації, квитанції про сплату, роздруківки звірки з електронного кабінету платника податку) та документи/розрахунки з метою реалізації права задекларувати і сплатити земельний податок.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Кодексу №2755 податкова декларація – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною. Згідно з пунктом 46.5 статті 46 Кодексу №2755 форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до норм пункту 48.1, 48.2 статті 48 Кодексу №2755 податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов`язкові реквізити – це інформація, що повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Кодексу №2755. Пунктом 49.1 статті 49 Кодексу №2755 передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Кодексу №2755 податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Відповідно до пункту 49.4 статті 49 Кодексу №2755 платники податків, що належать до середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Згідно із пунктом 49.8 статті 49 Кодексу №2755 прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Відповідно до пункту 48.3 статті 48 Кодексу №2755 податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; місцезнаходження платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення – залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Згідно пункту 48.4 статті 48 Кодексу №2755 у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ. Пунктом 49.9 статті 49 Кодексу №2755 Кодексу №2755 передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Судом встановлено, що відповідно до квитанції №2 платник податків філія «Телепино» ПрАТ «Черкасирибгосп» (код 37715586) 20.02.2018 за 2018 рік за декларацією №9025853520, №9025852959 із земельного податку за земельні ділянки державної або комунальної власності контролюючим органом (Смілянська ОДПІ (Кам`янське відділення) та ДФС України) помилок не виявлено (а.с.39, а.с.43 т.2) – щодо статусу платника та/або наявного об`єкта оподаткування у контексті виду права користування земельними ділянками зауважень не надано. У декларації (а.с.41 т.2) зазначено нормативну грошову оцінку одиниці площі ріллі по області 39811 грн за ставкою 8% за земельними ділянками 7121884500:04:000:0003 17,2142 га, 71218845000:04:000:0002 9,9827 га, 7121884500:04:000:0001 2,9387 га та за ставкою 3% за земельною ділянкою 7121884500:01:001:0036 3,5941 га – підстава підтвердження права користування – акт на право постійного користування від 20.04.2001 №І-ЧР000904. У декларації (а.с.45 т.2) зазначено нормативну грошову оцінку одиниці площі ріллі по області 39811 грн за ставкою 5% за земельними ділянками 7121880500:01:001:0001 39,7482 га, 7121880500:02:000:0001 23,7210 га, – підстава підтвердження права користування – акт на право постійного користування від 20.04.2001 №І-ЧР000904 та № І-ЧР 000903, І-Ч 000903.

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» від № господарське товариство будь-якої організаційно-правової форми має право створювати на території України та за її межами філії та представництва. Відповідно до п. 6 ст. 55 Господарського кодексу України від № створювати філії та представництва мають право не лише юридичні особи, але й державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності (стаття 19 Кодексу №2755).

Позивач і відповідач повідомили і визнали, що за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 проведено перевірку, складено акт від 15.02.2019 №54/23-00-14-0107/37715586 щодо філії «Телепино» ПАТ «Черкасирибгосп», що наданий до іншої справи № 580/4021/21), де у п.3.5.3 «земельний податок» зазначено, що користувачем земельних ділянок є ПрАТ «Черкасирибгосп», тому філія не є платником земельного податку (за 2018 нараховано за декларацією і сплачено 375081,63 грн) у зв`язку із чим встановлено завищення за земельними ділянками по Телепинській сільській раді – 124865,85 грн, Лузанівській сільській раді – 23606.35 грн, Радиванівській сільській раді – 100270,81 грн, Баландинській сільській раді – 126338,62 грн та роз`яснено, що «податкові декларації з плати за землю до державних фіскальних органів за місцезнаходженням земельної ділянки повинні подавати платники плати за землю – юридичні особи – землекористувачі, у даному випадку – ПАТ «Черкасирибгосп»».

Верховним Судом у справі № 580/4024/19 (ЄДРСР 100155835) зазначено (п.37): ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Суд враховує, що одночасно контролюючий орган у контексті реалізації принципів належного врядування не роз`яснив платнику податків різницю між «платою за землю» і «земельним податком» та порядку дій платника податку за умов наявної переплати за кодом бюджетної класифікації у філії і недоплати за цим же кодом бюджетної класифікації у позивача.

З облікової картки за кодом класифікації доходів бюджету 18010500 філії «Телепино» ПрАТ «Черкасирибгосп» (код 37715586) встановлено (а.с.118-130 т.2), що за місячними термінами сплати за декларацією 9025852959 по Баландинській сільській раді обліковується сума 02.03.2018, 30.03.2018, 30.04.2018, 30.05.2018, 30.06.2018, 30.07.2018, 30.08.2018, 30.09.2018, 30.09.2018, 30.10.2018, 30.11.2018, 30.12.2018 – 10528.22 грн (нараховано платником самостійно /сплачено до бюджету) та по Радиванівській сільській раді 02.03.2018, 30.03.2018, 30.04.2018, 30.05.2018, 30.06.2018, 30.07.2018, 30.08.2018, 30.09.2018, 30.09.2018, 30.10.2018, 30.11.2018, 30.12.2018 – 8355.9 грн (нараховано платником самостійно /сплачено до бюджету).

Судом встановлено, що у розрахунку до спірного ППР не розмежовано донарахування грошового зобов`язання позивача із визначенням деструктивних відхилень за земельними ділянками (споруди/площа/грошова оцінка) стосовно земель по Баландинській сільській раді і Радиванівській сільській раді, що фактично використовують ПрАТ «Черкасирибгосп» та філія «Телепино» ПрАТ «Черкасирибгосп» відповідно до яких саме актів (від 20.04.2001 № І-ЧР000903 чи І-Ч 000903, №І-ЧР000904). В акті перевірки (а.с.150-151 т.1) зазначено №І-ЧР000904 та № І-ЧР000903, проте відповідач і позивач не пояснюють помилку/описку та/або наявність акта І-Ч 000903 (без літери Р) у визначенні грошового зобов`язання як недостовірної підстави у прийнятій/перевіреній декларації за результатом податкового контролю.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності рішення покладається на відповідача, який не обґрунтував і на довів достовірними і достатніми доказами наявний обов`язок нарахування і сплати земельного податку за фактичне користування земельними ділянками з урахуванням наказу про облікову політику платників податку, положення про філію, на умовах представництва платника податку, статуту ПрАТ «Черкасирибгосп», відсутності/наявності довіреності у керівника філії укладати від імені юридичної особи договори, представляти інтереси юридичної особи перед іншими суб`єктами владних повноважень, встановлюючи ділові зв`язки та/або сплати податків.

ЄСПЛ у справі Сокор проти України, заява № 49009/07 щодо податкових документів, що стосувались діяльності філії (провадження частково стосувалось права на повагу до ділової репутації) визнав, що заявниця зазнала моральної шкоди.

Відповідно до наказу Держкомзему України від 23.07.2010 № 548, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306 « Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів) визначено за кодом 10.04 – для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами; 10.07 – для рибогосподарських потреб; 10.10 – для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

У рішенні № 22-2 Баландинськоїа сільська рада встановила ставки за ділянки нормативну оцінку яких проведено відповідно до п.4.2 – перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми) 5%; п.4.3 – розташовані за межами населених пунктів 5% (а.с.103 т.2) та у рішенні №19-1 Радиванівська сільська рада – ставки п.4.1 – 1% від нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь та перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми) 6% (а.с. 110 т. 2), проте земельний податок за кодами 10.04 і 10.07 не встановлено.

Розрахунок штрафних санкцій здійснено відповідно до п.123.1 ст.123 Кодексу №2755, проте податкове зобов`язання визначено протиправно, зважаючи на таке.

Оцінивши наявними доказами твердження позивача і відповідача про застосування грошової оцінки за 2017 рік на підставі зафіксованих порушень правил оподаткування в акті перевірки (а.с.150-151 т.1), суд зазначає про таке. Відповідно до наказу Мінагрополітики від 23.05.2017 №262 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (нормативно грошова оцінка площі ріллі по Черкаській області на 2018 рік) – 33 930,75 грн.

ВС у справі ЄДРСР 87656460 №820/3556/17 (окремі думки ЄДРСР 87682585, 87657338, 87656792), де окреслена класифікація об`єктів нерухомого майна відповідно до підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Кодексу №2755 у контексті об`єктно-функціонального підходу до визначення податкової пільги йдеться про обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги зі сплаті податку, та застосовано системне тлумачення зазначив: специфіка об`єкта оподаткування – наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування; підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів – презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, позаяк немає колізії нормативно-правового регулювання.

Постанова Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі № 400/1730/19 у випадку використання земельної ділянки фермерським господарством, платником земельного податку буде особа, зазначена в договорі оренди земельної ділянки: «...у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства: податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку».

Твердження позивача у відсутності статусу платника відхилені як необґрунтовані, позаяк до самостійно визначеного і узгодженого податкового зобов`язання за податковою декларацією із сплати земельного податку уточнюючих декларацій, розрахунків не надано, про помилковість чи надмірність сплати податку аргументів і доводів не надано. Судом не встановлено, що позивач звертався до відповідача як контролюючого органу з проханням не визнавати таку звітність податковою з обґрунтуванням обставин помилкового подання звітності. Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу №2755 передбачено, що виправлення помилок у раніше поданій податковій декларації, здійснюється шляхом надсилання уточнюючого розрахунку до такої податкової декларації. ВС у справі № 520/1186/19 наголосив: лист довільної форми, адресований контролюючому органу, з повідомленням про подання податкової звітності помилково не може вважатись податковою звітністю.

Оцінюючи, чи діяв відповідач з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 61.1 ст.61 Кодексу №2755 податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів. Згідно з пп. 20.1.18 п.20.1 ст.20 Кодексу №2755 контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків.

Відповідно до п.19-1.1.1 статті 19 Кодексу №2755 до функції контролюючих органів належить здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірки платників податків. У постанові від 29.01.2020 у справі №818/1221/17 Верховний Суд зазначив, що податкові повідомлення-рішення (ППР) вважаються публічною інформацією. Фінансова відповідальність виникає в разі вчинення особою податкового правопорушення – протиправного винного діяння у формі дії чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Кодексу №2755 податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle проти Франції, 16.12.1992 зазначив, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові у правосудді. Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 у справі № 177/1163/16-ц зазначив: під час застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, що можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 923/37/20 та роз`яснив: зміна найменування юридичної особи, в тому числі й скасування запису про її перейменування, не впливає на правоздатність цієї особи, оскільки залишається однією й тією ж особою, з тим же ідентифікаційним кодом незалежно від найменування.

Надаючи оцінку аргументу позивача щодо того, що зазначено як підстави «начебто порушень» п.14.1.73 і 269.1.2 Кодексу №2755, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 82 Кодексу №2755 проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Черкасирибгосп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, що оформлена актом від 18.03.2019 №87/23-00-144-0107/00476814.

За результатами перевірки встановлено та зафіксовано в акті перевірки (а.с.138-156 т.1), що позивачем порушено підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України, в результаті чого занижено земельний податок за 2018 рік за земельними ділянками, що знаходяться у Кам`янському районі, с. Баландино (Державний класифікатор об`єктів адміністративно-територіального устрою України КОАТУУ 7121880500) у сумі 825866,74 грн. та у Кам`янскому районі с. Радиванівка (Державний класифікатор об`єктів адміністративно-територіального устрою України КОАТУУ 7121880500) у сумі 133157,46 грн.

ВС у справі № ЄДРСР 90242392 зазначив, що сам по собі акт податкової перевірки і дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни або припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання заперечень до акта. Акт податкової перевірки є службовим документом, у якому зафіксовані виявлені в ході перевірки порушення. Доводи, думки, інформація з акта перевірки, складеного перевіряючими, вивчається та оцінюється, зокрема, начальником або заступником начальника контролюючого органу. І за наявності податкових порушень саме ці особи приймають ППР, яким і визначаються грошові зобов`язання платника податків.

Надаючи оцінку аргументу позивача щодо додатків до державного акта на право користування, яких не існує, варто зазначити, що акт перевірки як носій інформації, що складений перевіряючими не є актом ненормативного характеру, тому несуттєві недоліки оформлення службового документа не впливають на зміст висновків і прийняття рішення управлінського характеру.

Надаючи оцінку аргументу позивача щодо порушенням пп.58.1.1 п.58.1 ст.58 Кодексу №2755 та п.1 ч.3 розділу II наказу МФУ від 28.12.2015 №1204, де передбачено, що податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити: суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок, суд зазначає таке. У розрахунку штрафних санкцій до спірного ППР зазначено п.123.1 ст.123 Кодексу №2755, проте під час оформлення спірного акта індивідуальної дії зазначено п.54.3 статті 54 і пункт 58.1 статті 58 Кодексу №2755, що місять декілька підпунктів та різних за конструкцією абзаців, що не деталізовані у ППР № 0004421401. Відповідно до додатка 4 до акта перевірки у переліку документів, що використано під час перевірки нарахування місцевих податків і зборів зазначено: облікові регістри, договори оренди земельних ділянок, довідки відділів Держземагенства, витяги з технічної документації, свідоцтва на право власності на нерухоме майно, рішення сільських рад, витяги з Державного реєстру речових прав. В акті перевірки йдеться про державний акт на право постійного користування землею в межах Радиванівської сільської ради площею 33,7277 га застосовано ставку 6% (а.с. 151 т.1) і нормативну грошову оцінку згідно витягів із технічної документації, що відрізняється від нормативної грошової оцінки зазначеній позивачем у публічній декларації, що прийнята контролюючим органом без зауважень та без пояснень розбіжностей в акті перевірки щодо земель водного фонду поза межами населеного пункту. Рішення Радиванівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області від 06.07.2017 № 19-1 (а.с. 55 т. 2) про місцеві податки на 2018 рік, що надане відповідачем, прийняте пізніше ніж за шість місяців до початку бюджетного року. З інших загальнодоступних альтернативних джерел відомості не встановлено і розрахунок щодо запровадження 6% ставки щодо земель водного фонду щодо площі 3.5941га відповідачем не підтверджено. Рішення Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області №22-2, згідно наданих відповідачем копій прийнято 29.06.2017, відомостей про опублікування та оприлюднення його належним чином матеріали справи не містять.

ВС у справі №809/276/18 суди дійшли висновку про необґрунтованість позову, оскільки не встановлено доказів офіційного оприлюднення оскарженого рішення сільської ради, а тому це рішення не набрало чинності і не може порушувати права і свободи та інтереси фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до пп.14.1.238 п.14.1 ст.14 Кодексу №2755 споруди – земельні поліпшення. У справі №07/5026/1934/2011 ЄДРСР 24967763 зазначено, що відповідно до п. 1.3 вказаного договору №29/10 право власності на майно до зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої із замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, що не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.

Оцінюючи, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), суд зазначає про таке.

Судом з наданих доказів і встановлених обставин не встановлено, що позивачем надані первинні та облікові документи з достовірною інформацією щодо площі земельної ділянки, що належить позивачеві та/або знаходиться у його користуванні, у тому числі щодо власного та іншого майна (гідротехнічних споруд).

Згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 №252 гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 під спорудами розуміється будівельні системи, пов`язані з землею, що створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації владних повноважень, тому нарахування відповідачем податкового зобов`язання за ставкою 6% по Радиванівській сільській раді та Баландинській сільській раді 5% із сплати земельного податку у 2018 році не відповідає принципам стабільності податкового законодавства за рішенням сільських рад Канівського району Черкаської області та правомірності рішення платника податку в обранні ставки 8% порівняно з 5% за земельні ділянки за наявної інформації щодо права постійного користування землею за рибгоспом «Телепіно» ВАТ «Черкасирибгосп» (а.с.200, а.с.204 т.1), не є правомірним – прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому ППР від 15.04.2019 №0004421401 про збільшення грошового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб – 18010500 (за податковим зобов`язанням у сумі 959024,2 грн та штрафними санкціями у сумі 239756,05 грн з огляду на суттєві недоліки змістовного оформлення акта ненормативного характеру належить скасувати. За результатом встановлених обставин і оцінених доказів, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача/представника позивача є обґрунтованими, а позов таким, що належить до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Представник позивача повідомив, що протягом п`яти днів буде надане обґрунтоване клопотання про розподіл судових витрат відповідно до вимог КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0004421401 про збільшення грошового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб – 18010500 (за податковим зобов`язанням у сумі 959024,2 грн та штрафними санкціями у сумі 239756,05 грн).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: приватне акціонерне товариство «Черкасирибгосп» [вул. Смілянська, 2, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00476814];

відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44131663];

треті особи: державне підприємство «Укрриба» [вул. Тургенєвська, 82-а, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 25592421], регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях [просп. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43173325], Кам`янська міська рада Черкаської області [вул. Героїв Майдану, 37, м. Кам`янка, Черкаська область, 20801, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 25872304].

Повне судове рішення складено 18.10.2021.

Суддя Л.В. Трофімова