Рішення № 100534372, 23.10.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5502/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (вул. Пироговська,11, м. Одеса, 65012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті начальнику відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України полковнику юстиції ОСОБА_1 грошового забезпечення (заробітної плати), з 26 березня 2020 року по 20 квітня 2020 року, та начальнику управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України полковнику юстиції ОСОБА_1 грошового забезпечення (заробітної плати), з 21 квітня 2020 року по 23 листопада 2020 року, а також вихідної допомоги при звільненні, в порядку та в розмірах передбачених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р(ІІ) 2020 року;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести перерахунок та виплатити грошове забезпечення (заробітну плату) з урахуванням проведених виплат ОСОБА_1 у період служби на посаді начальника відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України з 26 березня 2020 року по 20 квітня 2020 року, та на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України грошового забезпечення (заробітної плати) у період служби з 21 квітня 2020 року по 23 листопада 2020 року, а також вихідну допомогу при звільненні, в порядку та в розмірах передбачених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р(ІІ) 2020 року.

Позивач зазначив, що проходив військову службу в органах військової прокуратури з грудня 1993 року. Наказом військового прокурора Південного регіону від 04 лютого 2019 року №83к призначений на посаду начальника відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно - розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України, в подальшому наказом виконувача обов`язків військового прокурора від 21.04. 2020 року № 335 призначений на посаду - начальника управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових липень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України.

Наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері від 23.11.2020 №284к його звільнено з органів прокуратури.

У період проходження служби в органах прокуратури його заробітна плата визначалась відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 року №505 та інших нормативно-правових актів, розмір якої був значно менший за розмір посадового окладу, визначеного Законом України «Про прокуратуру», що порушує права у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушених прав.

В обґрунтування своєї позиції позивач вказує, що відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: вислугу років; виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Згідно із п. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальній і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення військовослужбовців входить, в тому числі і оклад за військове звання.

Проте йому згідно з рахунковим листом, отриманим у листопаді 2020 року, протягом 2020 року для обчислення розміру його грошового забезпечення відповідачем застосовувався посадовий оклад у розмірі 7750 грн як начальнику відділу, та 7930 грн як начальнику управління, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505.

Позивач вказує, що Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2021 року № 6-р/2020 визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Положення п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 26.03.2020 року відповідач повинен був виплачувати йому грошове забезпечення у відповідності до ст.81 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідачем також не враховане рішення Конституційного Суду України від 26.03. 2020 року №6-р(ІІ) 2020, при нарахування вихідної допомоги при звільненні.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року позов залишений без руху та наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 05.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02.07.2020 року вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.10.2021 року вирішено подальший розгляд справи здійснити за правилами письмового провадження.

Представник відповідача подав до суду відзив (а.с.72-79) на адміністративний позов (а також додаткові поясненнях – а.с.183-185) в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позов є безпідставним та необґрунтованим.

Представник відповідача зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-ІХ (далі Закон №113) запроваджено реформування системи органів прокуратури. Як наслідок, систему прокуратури України відповідно до ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура. В ст.81 Закону «Про прокуратуру» вказано, що посадовий оклад прокурора саме окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У той же час, з урахуванням принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, п. 3 розділу II Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ визначено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

При цьому за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 №414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020 року, тобто вже після звільнення позивача.

Отже, на час спірних правовідносин у період з 26.03.2020 по 23.11.2020 положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» не поширювалися на позивача як на працівника військової прокуратури.

Представник відповідача зауважує, що Рішенням Конституційного Суду України від 16.03.2020 №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Тобто ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням п.3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ в частині поширення розміру заробітної плати лише на працівників реформованої прокуратури неконституційними у встановленому порядку не визнавались.

Представник відповідача вважає, що позивачу правомірно, законно та обґрунтовано виплачувалась заробітна плата упродовж з 26.03.2020 по 23.11.2020 року відповідно до постанови КМУ №505 від 31.05.2012 року та Закону №113-ІХ.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах військової прокуратури. Наказом військового прокурора Південного регіону від 04.02.2019 року №83к призначений на посаду начальника відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно - розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України (а.с.61).

Наказом виконувача обов`язків військового прокурора від 21.04.2020 року №335 позивач призначений на посаду - начальника управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових липень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України (а.с.62).

Наказом міністра оборони України від 12.11.2020 року №577 ОСОБА_1 , полковник юстиції, звільнений з військової служби (а.с.63).

Наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері від 23.11.2020 №284к ОСОБА_1 , полковник юстиції, звільнений з органів прокуратури.

Вважаючи, що у період проходження служби в органах прокуратури його заробітна плата з 26.03.2020 року неправомірно визначалась відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 року №505 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши заяви по суті та надані докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 04.10.2014 року №1697-VII (далі – Закон №1697-VII).

Відповідно до ст.81 Закону №1697-VII, заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 01 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 01 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2.

19.09.2019 року прийнятий Закон України №113-IX. Відповідно до абзацу 3 п.3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» цього Закону за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

На час виникнення спірних правовідносин військові прокуратури регіонів не ліквідовані та не реорганізовані, що не заперечувалося сторонами.

Відповідно до ст.90 Закону №1697-VII , фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Позивачу за період його служби грошове забезпечення розраховувалось та сплачувалось відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року, враховуючи норми абзацу 3 п.3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 року №113-ІХ.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Положення п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

В рішенні зазначено, що Конституційний Суд України відповідно до своїх юридичних позицій, за якими метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури; питання пенсійного забезпечення прокурорів має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом (абз.6,8 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019).

Таким чином, однією з необхідних передумов незалежної діяльності прокуратури, неупередженого, об`єктивного, безстороннього виконання прокурорами своїх функцій є заходи щодо їх юридичного захисту, належного рівня матеріального та соціального забезпечення прокурорів, які мають бути гарантовані таким чином, щоб не допустити тиску, що може спричинити вплив на прийняті ними рішення. Це може бути реалізовано лише шляхом визначення відповідним законом України належних умов для функціонування прокуратури та системи фінансування, у тому числі регулювання заробітної плати прокурора для забезпечення неупередженості при реалізації встановлених Конституцією та законами України повноважень.

Отже, заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні ст.131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а тому положення п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.81 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, є таким, що суперечить ч.2 ст.131-1 Основного Закону України.

Також Конституційний Суд України у рішенні зазначив, що "предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями п.1 ч.2 ст. 92 Основного Закону України. Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України".

Наділивши Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати порядок та розміри заробітної плати прокурора, законодавець запровадив відмінне від передбаченого положеннями ст.81 Закону нормативне регулювання заробітної плати прокурора.

Конституційний Суд України вказав, що окреме положення п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу, згідно з яким норми і положення ст.81 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону, а отже, є таким, що суперечить принципу верховенства права, передбаченого ч.1 ст.8 Конституції України.

З урахуванням викладеного суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113. Згідно з рішенням Конституційного Суду України заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні ст.131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а тому положення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113, в частині, що «На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури», є таким, що суперечить ч.2 ст.131-1 Основного Закону України.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.81 Закону України №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697 зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26.03.2020.

З урахуванням викладеного суд вважає, що після втрати чинності окремими положення п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України внаслідок визнання таких положень неконституційними рішенням Конституційного Суду України позивачу з 26 березня 2020 року до його звільнення заробітна плата повинна була нараховуватися відповідно до положень статті 81 Закону України №1697-VІІ, а також при звільненні нарахована та виплачена вихідна допомога.

Відповідно до ч.1 ст.6 суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246,371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (вул. Пироговська,11, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 38296363) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті начальнику відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України полковнику юстиції ОСОБА_1 грошового забезпечення (заробітної плати), з 26 березня 2020 року по 20 квітня 2020 року, та начальнику управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України полковнику юстиції ОСОБА_1 грошового забезпечення (заробітної плати), з 21 квітня 2020 року по 23 листопада 2020 року, а також вихідної допомоги при звільненні, в порядку та в розмірах передбачених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р(ІІ) 2020 року.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести перерахунок та виплатити грошове забезпечення (заробітну плату) з урахуванням проведених виплат ОСОБА_1 у період його служби на посаді начальника відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України з 26 березня 2020 року по 20 квітня 2020 року, та на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України грошового забезпечення (заробітної плати) у період служби з 21 квітня 2020 року по 23 листопада 2020 року, а також вихідну допомогу при звільненні, в порядку та в розмірах передбачених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р(ІІ) 2020 року.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва