Ухвала суду № 100533951, 23.10.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8411/20

Провадження № 8/643/18/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2021 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Крівцов Д.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Московського районного суду м. Харкова від 16.06.2021 за нововиявленими обставинами, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 16.06.2021, ухваленого у цивільній справі № 638/8411/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відстрочення сплати заборгованості за аліментами.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16.08.2021 року заяву позивача залишено без руху, позивачу наданий строк для сплати судового збору.

В строк, визначений судом, позивач повторно подав клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування зазначив, що вже надавав докази наявності підстав для звільнення від сплати судового збору. Пояснив, що неможливо встановити точну суму доходу за 2020 рік у зв`язку з виплатою заборгованості по заробітній платі в межах не одного календарного 2020 року, а в межах 2019-2021 років. Зарплата, отримана в ним в 2020 році, не вважається доходом за 2020 рік, оскільки була нарахована в 2019 році.

Оцінюючи доводи і аргументи позивача, а також надані ним докази, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 426 ЦПК України, до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, судовий збір становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Позивачем під час пред`явлення позову сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Таким чином, за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1261,20 грн.

В повторному клопотанні позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи його майновий стан.

Вирішуючи вказане клопотання, суд керується таким.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 вказаного Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Враховуючи наведене, позивач має право на звільнення від сплати судового збору за умови, що розмір річного доходу позивача не перевищує 25224,00 грн.

Як вбачається з наданої позивачем довідки АТ КБ «Приватбанк» від 30.09.2021 року, позивачу 22.06.2020 року перераховано заробітну плату в розмірі 8725,24 грн., 06.08.2020 року - в розмірі 68500,97 грн., 13.11.2020 року – в розмірі 263,04 грн., всього перераховано 77489,25 грн.

Таким чином, розмір судового збору складає менше, ніж 5 % доходу позивача на 2020 рік, який дорівнює 77489,25 грн.

Доводи позивача відносно того, що в 2020 році ним отримано заборгованість по заробітній платі за 2019 рік, у зв`язку з чим вказані грошові кошти не можуть вважтись доходом на 2020 рік, судом відхиляються з наступних підстав.

Згідно п. 164.1. ст. 164 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 164.1.2. п. 164.1 ст. 164 ПКУ, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно п.п. 164.2.1. п. 164.2 ст. 164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до п.п. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 ПКУ, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Аналіз вказаних норм в їх сукупності та взаємозв`язку свідчить, що визначальним для віднесення певних сум, зокрема заробітної плати, до складу доходів певного періоду, є саме факт їх виплати (отримання) протягом вказаного звітного періоду, а не нарахування.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи позивача відносно того, що грошові кошти в сумі 77489,25 грн., які фактично отримані ним в якості заробітної плати в 2020 році, неможливо віднести до складу доходів за 2020 рік з мотивів того, що вказані грошові кошти були заборгованістю із заробітної плати за 2019 рік.

Крім того, суд звертає увагу, що навіть якщо виходити з доводів позивача відносно того, що до складу доходів певного періоду відносяться не виплачені, а нараховані суми заробітної плати, то згідно довідки ГП УКРНТЦ «Енергосталь» від 19.08.2020 року позивачу за 2020 рік нарахована заробітна плата в розмірі 68300,00 грн., що також значно перевищує розмір доходу, який надає право на пільги зі сплати судового збору.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та задоволення повторного клопотання.

Вирішуючи питання щодо процесуального рішення, яке має ухвалити суд за наслідками оцінки клопотання, суд керується таким.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на доступ до правосуддя.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року по справі № П/9901/736/18 зазначено, що згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно ч. 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За таких обставин, з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, яке гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, положеннями Конституції України та ЦПК України, а також виконання завдань цивільного судочинства, суд, відмовляючи в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, одночасно вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків заяви та сплати судового збору, надавши позивачу додатковий строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Судовий збір в сумі 1261,20 грн. необхідно сплатити за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК Харків обл/мХар Московск/22030101, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача: UA568999980313171206000020657, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Керуючись ст. 185, 258-261, 426, 427 ЦПК, -

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків заяви про перегляд рішення Московського районного суду м. Харкова від 16.06.2021 за нововиявленими обставинами, який був визначений ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16.08.2021 – на строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що якщо він відповідно до цієї ухвали суду у десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усуне вказані в цій ухвалі недоліки та сплатить судовий збір, заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо він не усуне недоліки заяви у встановлений строк, заява вважатиметься неподаною та буде повернута. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Д.А. Крівцов