Ухвала суду № 100533608, 19.10.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.10.2021

Справа № 937/9967/21

2-з/937/279/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Редько О.В., розглянувши заяву позивача – ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 55361 від 21.05.2021 року, який видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» боргу за кредитним договором № 777207131 від 28.01.2019 року в сумі 9 612, 10 грн.

Заява обґрунтована тим, що заборгованість яка стягується з заявника у примусовому порядку, є спірною. Також, заявник зазначає, що користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» пропустила строки позовної давності. Рішенням адміністративних судів було скасовано акт КМУ, згідно якого нотаріус послався як на підставу вчинення виконавчого напису.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява позивача підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд /суддя/ має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Отже, суд під час постановлення ухвали про забезпечення позову повинен переконатись в доцільності та обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ст.ст. 18,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 Цивільного процесуального кодексу України та до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходу, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 149-153, 157, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача – ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити в повному обсязі.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 55361 від 21.05.2021 року, який видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» боргу за кредитним договором № 777207131 від 28.01.2019 року в сумі 9 612, 10 грн.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду Редько О.В.