Рішення № 10053161, 17.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2010 р. Справа № 55/29-10

вх. № 1271/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Устенко Л.В.

відповідача - Булавацького К.І.

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "АНТОНОВ", м. Київ.

до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м.Харків

про стягнення 184468,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О. К.Антонова, м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м.Харків, 130547,00 грн. основної заборгованості, 15622,74 грн. пені, 9138,29 грн. штрафу, 5558,08 грн. 3% річних, 23602,63 грн. інфляційних витрат та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 161/2005 від 24.02.05 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати робіт.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 лютого 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15 березня 2010 р.

12 березня 2010 р. відповідач надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

15 березня 2010 р. позивач надіслав до суду телеграму, в якій просить суд відкласти розгляд справи на інший день, у зв"язку з хворобою представника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 березня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 07 квітня 2010 р.

07 квітня 2010 р. позивач надав до суду заяву, в якій зазначив, що наказом Міністерства промислової політики України від 22 січня 2010 р. № 17 Державне підприємство Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О. К.Антонова, м. Київ, пеерйменовано на Державне підприємство "АНТОНОВ" та затверджено статут ДП "АНТОНОВ".

Ухвалою заступника голови господарського суду від 07 квітня 2010 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 18 травня 2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 квітня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 12 травня 2010 р. Здійснено заміну позивача у справі Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О. К. Антонова, м. Київ, його правонаступником Державним підприємством "АНТОНОВ", м. Київ.

12 травня 2010 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти нарахування 15622,74 грн. пені та 9138,29 грн. штрафу, посилаючись на безпідставність їх нарахування, та зазначив, що п. 4.2 договору, яким передбачена пеня, виключений сторонами із тексту договору погоджувальним протоколом до протоколу розбіжностей, щодо посилання на ч. 2 п. 2 ст. 231 ГК України, то відповідач вважає, що позивач невірно розуміє та тлумачить цю норму права.

В судовому засіданні 12 травня 2010 р. було оголошено перерву до 17 травня 2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримувала позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти нарахування штрафних санкцій.

Представники сторін звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

24 лютого 2005 р. між Державним підприємством "АНТОНОВ", м. Київ (далі позивач) та Харківським державним авіаційним виробничим підприємством, м.Харків (далі відповідач) було укладено договір № 161/2005, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався виконати роботу ро розробці конструкторської документації на каркас ліхтаря АН-140, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити. Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі затримання оплати у відповідності з п. 2.3 цього договову відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно узгоджувального протоколу № 1 до протоколу розбіжностей за договором № 161/2005 від 24.02.05 р. , п. 2.2 викладений в наступний редакції: Оплата по цьому договору здійснюється відповідачем поетапно трьома частинами у наступному порядку: 43515 грн. до 31 травня 2008 р.: 43515 грн. до 31 серпня 2008 р.; 43517 грн. до 30 листопада 2008 р.". Пункт 4.2 виключений із текста договору. Пункт 7.1 викладений в наступній редакції:" Строк дії договору встановити з моменту підписання до 31.01.09 р."

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані відповідачеві послуги на загальну суму 130547 грн., що підтверджується актом здачі прийомки послуг, який підписаний обома сторонами.

Як було вищезазначено, сторони в договорі чітко встановили строки оплати товару- 43515 грн. до 31 травня 2008 р.: 43515 грн. до 31 серпня 2008 р.; 43517 грн. до 30 листопада 2008 р.

Проте відповідач послуги отримав, але за них не розрахувався.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 130547 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –130547 грн. правомірна та обгрунтована, тому підлягає задоволенню..

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 23602,63 грн. та 3% річних у сумі 5558,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні(розрахунки перевірені судом).

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 15622,74 грн. пені з посиланням на п. 4.2 договору № 161/2005 від 24.02.05 р.

Судом з"ясовано, що відповідно до узгоджувального протоколу № 1 до протоколу розбіжностей за договором № 161/2005 від 24.02.05 р. пункт 4.2 виключений із текста договору.

Враховуючи викладене, суд вважає нарахування пені безпідставним та дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги про стягнення з відповідача 15622,74 грн. пені.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 9138,29 грн. 7% штрафу з посиланням на ч. 2 п. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч.2 п. 2 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов"язання, в якому хоча б одна сторона є суб"єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов"язане з виконанням державного контракту. або виконання зобов"язання фінансується за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов"язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тринцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд вказує на те, що сторонами у п.4.1 договору було визначено про те, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов"язань, сторони несуть майнову відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

Згідно з вимогами ч.5 ст.231 Господарського кодексу України у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов"язання спір може бути вирішено в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог Господарського кодексу України.

Однак, суд дійшов висновку про те, що позивач не вірно застосовує до спірних правовідносин положення визначені ч.2 ст.231 Господарського кодексу України та взагалі позивач не вірно трактує вказані приписи закону.

Таким чином, суд вважає нарахування 7% штрафу з посиланням на ч. 2 п. 2 ст. 231 ГК України необгрунтованим та безпідставним, та дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної вимоги про стягнення з відповідача 9138,29 грн. штрафу.

У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м.Харків(61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, код ЄДРПОУ 14308894, р/р № 26001301780096 в філії "Краснобаварське відділення Промінвестбанку" м. Харків, МФО 351287) на користь Державного підприємства "АНТОНОВ", м. Київ(03062, м. Київ, вул. Ак. Туполєва, 1, код ЄДРПОУ 14307529, р/р № 260040110500 в АБ "Брокбізнесбанк" м. Києва, МФО 300249) 130547 грн. заборгованості, 5558, 08 грн. 3% річних, 23602,63 грн. інфляційних витрат, 1597,07 грн. державного мита та 204,32 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні 15622,74 грн. пені, 9138,29 грн. штрафу відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 18 травня 2010 року.