Рішення № 10052914, 11.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2010 р. Справа № 47/61-10

вх. № 981/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Петрова О.Ю. довіреність б/н від 01.04.10 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Підсереднє", с. Підсереднє

про стягнення 985038,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Підсереднє" основної заборгованості у розмірі 747679,92 грн., пені у розмірі 26035,64 грн., 30% річних у розмірі 38058,08 грн., індексу інфляції у розмірі 6729,12 грн. та штрафу у розмірі 149535,98 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору №СЖ-09/21-11 купівлі -продажу на умовах відстрочення платежу від 01.04.2009 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді адвокатських послуг у розмірі 17000,00 грн., сплаченого держмита у розмірі 10400,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

04 березня 2010 року позивачем надана заява про уточнення позовних вимог в зв"язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, а саме погашення відповідачем у повному обсязі основної суми боргу та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 36397,32 грн., 30% річних у розмірі 53205,33 грн., індекс інфляції у розмірі 20187,36 грн. та штраф у розмірі 149535,98 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді адвокатських послуг у розмірі 17000,00 грн., сплаченого держмита у розмірі 10400,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 15 березня 2010 року вищезазначені уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з урахуванням цих змін.

Відповідач через канцелярію господарського суду 15 березня 2010 року надав відзив на позов (вх.№5717), в якому проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" заперечує в повному обсязі. Проти існування договору №СЖ-09/21-11 не заперечує, повідомляє про повну сплату заборгованості у розмірі 747679,92 грн., також посилається на поставки товару на суму 408100,96 в позадоговірному порядку, а саме за видатковими накладними. Також заперечує проти стягнення заявлених позивачем витрат на адвокатськи послуги, оскільки адвокат Бонтлаб В.В., який готував позовну заяву, заяву про уточнення позовних вимог, свої функції виконував на підставі доручень, виданих позивачем і фактично виконував функції представника позивача та посилається на те, що ст.44 ГПК не відносить до судових витрат витрати за послуги представника у суді. Окрім того, заперечує проти нарахування позивачем сум пені, 30% річних, індексу інфляції та штрафу, оскільки вважає, що сума заборгованості за договором купівлі - продажу ним сплачена та відсутні підстави для нарахування цих штрафних санкцій.

Позивачем у судовому засіданні 22 березня надані заперечення на відзив, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідачем у судовому засіданні 22 березня 2010 року надані доповнення до відзиву на позов, які долучені судом до матеріалів справи.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує з урахуванням уточнень позовної заяви від 04 березня 2010 року.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" заперечує з підстав викладених ним у відзиві на позов.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 01 квітня 2010 року.

01 квітня 2010 року представники сторін не з’явились та засідання було відкладено, про що сторонам були надіслані відповідні ухвали суду.

11 травня 2010 року в судове засідання з’явився представник відповідача надав суду додаткові заперечення проти позову, в яких він просить суд зменшити розмір штрафних санкцій в зв’язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.

Представник позивача в судове засідання не з’явився.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір №СЖ-09/21-11 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до умов даного Договору ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин. Відповідно до п.2.1 Договору, асортимент Товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі Товару, ціна визначаються у додатках до даного договору, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно із п. 2.2. даного Договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.1. Договору передбачено що, товар може передаватися покупцю партіями.

Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить до покупця після передачі Товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем Товару (п. 4,6. Договору).

Пункт 5.1. даного Договору зазначає, що покупець здійснює оплату партії Товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 5.3. даного Договору встановлено, що оплата Товару проводиться наступним чином: 30% від вартості товару покупець попередньо оплачує в строк до трьох робочих днів з моменту поставки товару; 20% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 15 вересня 2009 року; 50% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 20 листопада 2009 року.

Позивач виконав свої обов'язки за Договором у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від Відповідача на адресу Позивача не надходило.

Відповідач в порядку п.6.1. Договору, на себе зобов'язання перед позивачем провести оплату за Товар в строк та на умовах вказаних в ст. 5 цього Договору.

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав у повному обсязі та належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 1 532 599,90 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-СЖ00005 від 01.04.2009 р. на суму 73 992,84 грн. (згідно довіреності №198 від 01.04.2009 року), №РН-СЖ00008 від 0304.2009 року на суму 392 867,22 грн. (згідно довіреності №200 від 04.04.2009 року), №РН-СЖ00016 від 09.04.2009 р. на суму 198 403,20 грн. (згідно довіреності №228 від 09.04.2009 року), №РН-СЖ00023 від 15.04.2009 р. на суму 145 336,32 грн. (згідно довіреності №233 від 15.04.2009 року), видаткова накладна №РН-СЖ00036 від 08.05.2009 року на суму 226 174,08 гривні (згідно довіреності №302 від 08.05.2009 року), №РН-СЖ00039 від 12.05.2009 р. на суму 128 183,20 грн. (згідно довіреності №265 від 12.05.2009 року), №РН-СЖ00049 від 25.05.2009 р. на суму 196 809,60 грн. (згідно довіреності №297 від 25.05.2009 року), №РН-СЖ00056 від 29.05.2009 р. на суму 157 447,20 грн. (згідно довіреності №354 від 29.05.2009 року), №РН-СЖ00061 від 11.06.2009 р. на суму 13 386,24 грн. (згідно довіреності №338 від 11.06.2009 року).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач отримав товар, як вказує в позовній заяві позивач лише частково оплатив Товар у розмірі 186 919,98 грн., підтвердженням цьому є банківська виписка від 18.09.2009 року. Окрім цього, розмір заборгованості був зменшений на підставі видаткової накладної №П-00000400 від 09.04.2009 року на суму 218 773,70 грн., унаслідок чого виникла заборгованість у сумі 747 679,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив частину заборгованості ще до звернення позивача до господарського суду, а саме відповідно платіжних доручень: від 27.01.2010 року на суму 110000,00 грн., від 29.01.2010 року на суму 60000,00 грн., від 03.02.2010 року 50000,00 грн., від 08.02.2010 року на суму 60000,00 грн., тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині, а саме у сумі 280000,00 грн. - як безпідставно заявлених.

Таким чином станом на 08 лютого 2010 року (дата подачі позову до суду) заборгованість відповідача перед позивачем становить 467679,22 грн.

Відповідач після подачі позову до суду сплатив заборгованість у сумі основної заборгованості у сумі 467679,22 грн. у повному обсязі, що підверджується платіжними дорученнями: від 17.02.2010 року на суму 30000,00 грн., від 18.02.2010 року на суму 30000,00 грн., від 26.02.2010 року на суму 407679,22 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають припиненню відповідно п.1.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Посилання відповідача на те, що здійснені поставки відбулись не в межах договору № СЖ-09/21-11 купівлі - продажу на умовах відстрочення платежу від 01.04.2009р., а відповідно видаткових накладних, спростовуються матеріалами справи, оскільки у кожній видатковій накладній зазначено, що поставка товару здійснюється саме за цим договором (арк. справи 20, 22, 24, 26, 28, 30, 33, 35, 37, 39).

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 36397,32 грн., 30% річних у розмірі 53205,33 грн., індекс інфляції у розмірі 20187,36 грн. та штраф у розмірі 149535,98 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний виплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.8.4 договору за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 8.6 договору передбачає, що сторони згідно ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами продавця сплачує на рахунок останнього 30% річних.

Відповідно до цього, нарахування пені, 30% річних та інфляційних витрат здійснюється за період з 21 листопада 2009 року по 25 лютого 2010 року .

В силу вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, позивач, під час розгляду справи, не надав суду доказів та не довів факт понесених ним збитків, які він нібито поніс в результаті несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань за Договором №СЖ-09/21-11.

Відповідач довів, що ВАТ «Підсереднє» має скрутне фінансове становище. Даний стан підприємства обумовлений тим, що воно є сільськогосподарчим, носить сезонний характер та повністю залежить від погодних умов та врожаю.

Наслідки зими 2009-2010 років призвели до гибелі частині посивів озимих культур.

Так, згідно акту обстеження та списання загиблих посівів озимих культур комісії у складі головного агронома підприємства, заступника головного бухгалтера підприємства та головного агронома управління агропромислового розвітку Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області під головуванням керуючого Підсереднянського відділення ВАТ «Підсереднє» від 14.04.2010 р. встановлено, що загинули посіви озимої пшениці на площі 737, 2 га, озимого ячменю на площі 56,6 га та багаторічних трав на площі 153,7 га, всього посіви озимих та багаторічних сільськогосподарських культур загинули на площі 947,5 га, що спричинило прямих збитків підприємству на суму 949000 грн.

Також відповідач є єдиним крупним підприємством на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області та створює близько 260 робочих місць, що складає 18% загальної чисельності населення цієї сільської ради.

Крім того суд вважає, що заявлені в позовній заяві вимоги щодо стягнення, індексу інфляції та 30% річних, повністю компенсують всі можливі збитки позивача від несвоєчасного виконання зобов’язання.

Згідно частині 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, частиною 2 статті 233 ГК України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином суд дійшов до висновку про можливість зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій до 10 000,00 грн.

Цієї ж думки доходить Вищий господарський суд України в своїх Постановах при розгляді аналогічних справ, а саме в Постанові по справі № 14/247 від 12 серпня 2009 р., Постанові по справі № 20-9/329 від 11 липня 2006 р., Постанові по справі № 27-31/146-03-2842 від 12 липня 2006 р.

Також до стягнення заявлені адвокатські витрати у розмірі 17 000,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Проте, в матеріалах справи відсутній будь-який фінансовий документ, а також детальний розрахунок сплачених коштів на підтвердження адвокатських витрат позивача, пов'язаних з розглядом даної справи у розмірі 17 000,00 грн., а матеріали справи свідчать, про перерахування позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежна юридична компанія" 6 000,00 грн.

Вищезазначене платіжне доручення свідчить проте, що грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн. сплачувались позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежна юридична компанія" на виконання договору №364/12/09 від 21.12.09 р. укладеним між позивачем та ТОВ "Незалежна юридична компанія".

Крім того, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.

Тобто в даному випадку Бонтлаб Василь Васильович приймав участь у справі не як самозайнята особа - адвокат, а як працівник юридичної особи -ТОВ "Незалежна юридична компанія".

До того ж, позивачем не надано до суду доказів того, що зазначена юридична особа є адвокатською фірмою у розумінні ст. 4 Закону України «Про адвокатуру», тобто зареєстрована у Міністерстві юстиції України.

Отже, витрати позивача не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною сумою заборгованості, а тому вимога позивача, що витрати позивача, а саме сплата за юридичні послуги в розмірі 17 000,00 грн. згідно договору №364/12/09 від 21.12.09 р. ТОВ "Незалежна юридична компанія" є адвокатськими витратами відповідно до ст.44 ГПК України, суд вважає помилковими, оскільки вони не мають належного документального обґрунтування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 2880,73 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 66,39 грн., слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. В задоволенні позову в частиністягнення 455 933,30 грн. - відмовити.

3. В частині позову в сумі 467679,22 грн. провадження припинити.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Підсереднє" (62608, Харківська область, Великобурлуцький район, село Підсереднє, вул. Центральна, 10, п/р 26001052201217 у Великобурлуцькому відділенні КРУ „Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 00387134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А, п/р 26001007100067 у ВАТ „ПІРЕУС БАНК МКБ" у м. Києві, МФО 300658, код ЄДРПОУ 25591321) 30% річних у розмірі 53 205,33 грн., індекс інфляції у розмірі 20 187,36 грн., штрафних санкцій у розмірі 10000,00 грн., 2880,73 грн. державного мита та 66,39 грн. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          В задоволенні позову в частині стягнення 17 000,00 грн. за адвокатські витрати - відмовити.

Суддя

Справа №47/61-10

Повний текст рішення підписано 17 травня 2010 року.