Ухвала суду № 100528443, 22.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

22 жовтня 2021 року м. Київ№ 640/11974/21Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглядаючи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Про»до:Головного управління ДПС у м. Києві (відокремленого підрозділу ДПС України)про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі-Про" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, код ЄДР: 40274333) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відокремленого підрозділу ДПС України) (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 44116011), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у місті Києві «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» № 3490-п від 26.04.2021.

Позивач вважає зазначений наказ незаконним. Зазначає, що згідно з положеннями спірного наказу, відповідач проводить перевірку у зв`язку з наданням пояснень та їх документальних підтверджень не в повному обсязі на письмові запити ТУ ДПС у місті Києві від 18.12.2019 №66709/10/26-15-05-04-05, від 23.01.2020 року №11406/10/26-15-05-04-05, від 18.03.2020 року №50705/10/26-15-05-04-05. Додає, що підставою для призначення позапланової виїзної документальної перевірки стало не надання пояснення та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, тобто підпункт 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, проведення перевірок за яким знаходиться під забороною.

Позивач вважає, що наказ складений в період дії мораторію на проведення позапланових документальних виїзних перевірок, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, з матеріалів справи вбачається отримання позивачем копії наказу та направлення на перевірку.

Відповідач, крім іншого, зазначає, що з направленнями на проведення перевірки № 7717/26-15-07-04-05 від 26.04.2021 ознайомлено представника позивача Кулика Дмитра Анатолійовича під підпис 26.04.2021 з наданням копії наказу про проведення перевірки, що, як зазначає ГУ ДПС, жодним чином не свідчить про протиправність перевірки.

Крім того, представнику ТОВ «БІ - ПРО» пред`являлися службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Причому наказ, як додає відповідач, та направлення на проведення перевірки № 7717/26-15-07-04-05 від 26.04.2021 містять усі відомості та реквізити визначені п. 81.1, ст. 81 ПК України.

Звертає увагу, що саме непред`явлення цих документів є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абзац п`ятий п. 81.1, ст. 81 ПК).

Відповідач наполягає, що дії по проведенню перевірки, дії щодо формування наказу та безпосередньо дії по складанню акту перевірки є функціональними обов`язками контролюючого органу та самі по собі не створюють для позивача будь-яких негативних наслідків та не покладають на позивача податкових обов`язків, дії відповідача у зв`язку із визначенням висновків в акті перевірки, дії щодо формування наказу та дії по складанню акту не порушують, та не можуть порушувати прав позивача, оскільки лише рішення, прийняте за результатами перевірки створює для платника податків правові наслідки у вигляді, зокрема, виникнення обов`язку сплатити певну суму податків.

Розглядаючи даний дану справу, суд виходить з наступного.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС.

З урахуванням наведеного колегія суддів Великої Палати Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 дійшла таких висновків: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок.

Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу (про проведення перевірки) колегія суддів Великої Палати Верховного Суду зазначила наступне.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Крім іншого, ВП ВС зазначила, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшов висновку, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та у судовому порядку взагалі.

У даному випадку, наказ про проведення перевірки був пред`явлений з іншими документами (направленням, посвідченням). Внаслідок недопуску до перевірки, вказаний наказ був реалізований шляхом подальшого прийняття рішення № 44708 від 28.04.2021 про застосування адміністративного арешту майна платника податків відносини щодо чого були предметом розгляду у справі № 640/11988/21 щодо підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків. Надалі реалізація наказу та за фактом недопуску до перевірки продовжилась в межах справи № 640/19219/21 щодо застосування арешту коштів на рахунках товариства. Відтак, вказаний наказ був застосований до товариства та реалізований у наведений вище спосіб у зв`язку з чим сам по собі вичерпав свою дію та не може предметом окремого оскарження. У зв`язку з цим, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Керуючись положеннями статей 238, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі.

2. Копію ухвали про закриття провадження у справі невідкладно надіслати учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Суддя О.А. Кармазін