Рішення № 10052799, 08.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2010 р.Справа № 17/46-806

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Андрусик Н.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Задимлянка", с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області

до відповідача Приватного підприємства "Продекспорт", м. Тернопіль

Представник від:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв’язку з відсутністю сторін.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Задимлянка", с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Продекспорт", м. Тернопіль, про стягнення 39019,07 грн. заборгованості, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору постачання від 21.05.2009р., в тому числі 32718,41 грн. основного боргу, 3289,32 грн. пені, 481,40 грн. –3 % річних та 2529,94 грн. інфляційних нарахувань.

Позов обґрунтовується копією договору постачання від 21.05.2009р.; розрахунком суми позову; копією вимоги від 26.02.2010р.; копіями видаткових накладних № ТЗ-0000394 від 09.07.09р.; № ТЗ-0000315 від 04.06.09р.; № ТЗ-0000395 від 09.07.09р., № ТЗ-0000415 від 16.07.09р., № ТЗ-0000416 від 16.07.09р., № ТЗ-0000438 від 24.07.09р., № ТЗ-0000439 від 27.07.09р., № ТЗ-0000440 від 24.07.09р., № ТЗ-0000462 від 30.07.09р., № ТЗ-0000461 від 30.07.09р., № ТЗ-0000460 від 30.07.09р., № ТЗ-0000486 від 06.08.09р., № ТЗ-0000487 від 06.08.09р., № ТЗ-0000488 від 06.08.09р., № ТЗ-0000510 від 13.08.09р., № ТЗ-0000511 від 13.08.09р., № ТЗ-0000512 від 13.08.09р., № ТЗ-0000533 від 21.08.09р., № ТЗ-0000534 від 21.08.09р., № ТЗ-0000535 від 21.08.09р., № ТЗ-0000581 від 04.09.09р., № ТЗ-0000582 від 04.09.09р., № ТЗ-0000583 від 04.09.09р., № ТЗ-0000605 від 11.09.09р., № ТЗ-0000606 від 11.09.09р., № ТЗ-0000628 від 18.09.09р., № ТЗ-0000629 від 18.09.09р., № ТЗ-0000630 від 18.09.09р.; копією акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.09р. по 31.12.09р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 11.05.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.05.2010р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 08.06.2010р. у зв’язку з неявкою представників сторін та неподанням сторонами витребуваних судом документів.

Представники сторін в судові засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення №2834007, №2822521, 2822513) клопотань про відкладення розгляду справи не подали.

Разом з тим, від позивача до початку судового засідання супровідним листом від 19.05.2010р. (вх. №15084 від 28.05.2010р.) надано оригінали витребуваних судом документів.

Враховуючи, що брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, явка сторін не визнавалася судом обов’язковою; судовий розгляд справи відкладався; сторони жодного разу в судові засідання не з’явилися, відповідач не виявив бажання ознайомитись з матеріалами справи та без поважних причин не подав суду витребуваних документів, в тому числі відзиву на позов, тому зважаючи на достатність в матеріалах справи документів, необхідних для розгляду спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами, за правилами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені додатково докази в сукупності, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

21 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Задимлянка", як Продавцем та Приватним підприємством "Продекспорт", як Покупцем, укладено договір постачання (далі - Договір), згідно умов якого Продавець зобов’язався передавати (поставляти, продавати) товари у власність Покупцю на умовах та в строки, встановлені Договором, а Покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити товари за цінами, зазначеними в додатку №1 до договору (п. 1.1. Договору).

У відповідності до розділу 5 Договору товар постачається Покупцю за рахунок Продавця, якщо інше не передбачено домовленістю між сторонами (п. 5.1. Договору). Товар доставляється продавцем за адресою, вказаною у замовленні на постачання (п. 5.2. Договору). Покупець приймає товар по кількості, згідно з своїм попереднім замовленням. Прийом товару фіксується підписом відповідальної особи Покупця та належним оформленням облікової документації (п.5.10. Договору).

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору, позивач в період з червня по вересень 2009р. включно згідно видаткових накладних № ТЗ-0000394 від 09.07.09р.; № ТЗ-0000315 від 04.06.09р.; № ТЗ-0000395 від 09.07.09р., № ТЗ-0000415 від 16.07.09р., № ТЗ-0000416 від 16.07.09р., № ТЗ-0000438 від 24.07.09р., № ТЗ-0000439 від 27.07.09р., № ТЗ-0000440 від 24.07.09р., № ТЗ-0000462 від 30.07.09р., № ТЗ-0000461 від 30.07.09р., № ТЗ-0000460 від 30.07.09р., № ТЗ-0000486 від 06.08.09р., № ТЗ-0000487 від 06.08.09р., № ТЗ-0000488 від 06.08.09р., № ТЗ-0000510 від 13.08.09р., № ТЗ-0000511 від 13.08.09р., № ТЗ-0000512 від 13.08.09р., № ТЗ-0000533 від 21.08.09р., № ТЗ-0000534 від 21.08.09р., № ТЗ-0000535 від 21.08.09р., № ТЗ-0000581 від 04.09.09р., № ТЗ-0000582 від 04.09.09р., № ТЗ-0000583 від 04.09.09р., № ТЗ-0000605 від 11.09.09р., № ТЗ-0000606 від 11.09.09р., № ТЗ-0000628 від 18.09.09р., № ТЗ-0000629 від 18.09.09р., № ТЗ-0000630 від 18.09.09р. передав, а відповідач прийняв зазначений у накладних Товар (рибну продукцію) на загальну суму 33581,96 грн. Факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача на зазначених накладних, котрі скріплено відтиском печатки магазину відповідача, куди постачався товар.

Пунктом 5.15. договору передбачено, що датою приймання товару рахується дата підписання облікових документів уповноваженими представниками сторін.

Отже, представленими доказами підтверджується належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань в частині передачі товару на загальну суму 33581,96 грн.

Умовами укладеного договору (розділ 8) сторони також визначили порядок проведення розрахунків за поставлений товар. Так, у відповідності до п. 8.1. Договору Покупець здійснює розрахунки з Продавцем за поставлений товар по проходженню тридцяти календарних днів з моменту здійснення постачання товару. Сторони проводять між собою платежі виключно в національній валюті України, шляхом безготівкового переказу коштів на поточні рахунки, вказані у Договорі (п. 8.5. Договору), а згідно п. 8.7. договору, підставою для оплати є передача Покупцю оформлених належним чином облікових документів.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов договору в частині проведення оплати вартості поставленого йому товару згідно договору постачання від 21.05.2009р.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобов’язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальними положеннями про купівлю-продаж передбачено право продавця вимагати оплати товару. Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як стверджує позивач у позовній заяві і це вбачається з поданих документів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Задимлянка" свої зобов’язання по Договору виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов’язання, не провівши оплати за отриманий ним у власність товар в повному обсязі, внаслідок чого станом на 31.12.2009р. заборгованість відповідача за Договором постачання від 21.05.09р. становила 32718,41 грн. (з урахуванням часткової сплати вартості отриманого товару в загальній сумі 863,55 грн.).

Надіслана 11.03.2010р. відповідачу вимога від 26.02.2010р. з пропозицією в семиденний термін погасити заборгованість в розмірі 32718,41 грн., залишена ПП "Продекспорт" без відповіді та повного задоволення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в установлені договором постачання від 21.05.2009р. строки вартість купленого товару на суму 32718,41 грн. не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати купленого товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведене вище, серед іншого не заперечується відповідачем, навпаки підтверджено шляхом підписання акту звірки розрахунків за період з 01.08.09р. по 31.12.09р., згідно якого відповідачем визнано борг в розмірі 32718,41 грн.

За таких обставин справи, суд вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на суму основного боргу правомірними, документально підтвердженими первинними документами, визнаними відповідачем, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Задимлянка" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 32718,41 грн. боргу.

Належне виконання грошових зобов’язань покупцем забезпечено сторонами згідно п. 10.1. Договору пенею у розмірі 0,04% від суми затриманої проплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені, здійснений за період з 19.10.2009р. по 15.04.2010р. (179 дні) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, що становить 3289,32 грн., суд, здійснивши власний арифметичний підрахунок, вважає такими, що відповідають вимогам ст. 258 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та п. 10.1. договору, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2342,64 грн. пені, нарахованої в розмірі 0,04% від суми затриманої проплати, як це передбачено договором, які й задовольняються судом.

В задоволенні вимог про стягнення 946,68 грн. пені господарський суд відмовляє у зв’язку з тим, що вимоги в цій частині безпідставно нараховані позивачем, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України, однак розмір пені за домовленістю сторін встановлено в іншому розмірі - 0,04% від суми простроченого платежу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з тим, що грошові зобов’язання відповідачем не виконані в строк, обумовлений договором від 21.05.2009 р., тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням трьох відсотків річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних у розмірі 481,40 грн. (нарахованих за період з 19.10.2009р. по 15.04.2010р.) та інфляційних нарахувань в розмірі 2529,94 грн. (нарахованих за період жовтня 2009р. по березень 2010р. включно), суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок, вважає, що до задоволення підлягають вимоги про стягнення з відповідача 481,40 грн. –3% річних та 2215,53 грн. інфляційних нарахувань (за період з листопада 2009р. по березень 2010р. включно), як обґрунтовано заявлені і такі, що відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за період з листопада 2009 р. по березень 2010 року включно та вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 314,41 грн. інфляційних збитків, нарахованих у жовтні 2009р. судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97 р від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»слід враховувати, якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до наданого позивачем розрахунку, умов договору поставки обов’язок по оплаті заявленої до стягнення суми заборгованості (32718,41 грн.) згідно п. 8.1. договору виник у відповідача "з 19 жовтня 2009 року", відповідно 18.10.2009р. слід вважати останнім днем здійснення розрахунку, а відтак, заборгованість повинна бути індексована починаючи з листопада 2009р.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. № 2-14/6102-06.

За таких обставин справи, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не спростовані належними доказами відповідачем у справі та підтверджені матеріалами справи, підлягають до задоволення частково, в розмірі 37757,88 грн., в тому числі 32718,41 грн. основного боргу, 2342,64 грн. нарахованої пені, 2215,53 грн. інфляційних нарахувань та 481,40 грн. –3 % річних.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, надмірно сплачене позивачем державне мито в розмірі 0,81 грн. та 155,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Задимлянка" в порядку ст. 47 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 –47, 22, 32, 34, 43, 47, 49, 75, 811, 82- 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Продекспорт", м. Тернопіль, вул. Живова, 15А, ідентифікаційний код 30047671 –32718,41 грн. основного боргу, 2342,64 грн. пені, 2215,53 грн. інфляційних нарахувань, 481,40 грн. –3 % річних та 605,95 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Задимлянка", с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області, вул. Космонавтів, 2-А, ідентифікаційний код 13365341.

3. В решті позову – відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Задимлянка", с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області, вул. Космонавтів, 2-А, ідентифікаційний код 13365341 з Державного бюджету України 0,81 грн. надмірно сплаченого державного мита згідно платіжного доручення №422 від 15.04.2010р.

Наказ та довідки видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "11" червня 2010 року, через місцевий господарський суд.

Суддя