Рішення № 100527321, 22.10.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року Справа № 480/662/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/662/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби в Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Сумській області № 0059134-0413-1823 від 19.11.2020р., яким нараховано суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту за період 2019 рік за нежитлове приміщення площею 132,2 м2 - в сумі 22 769, 16 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Сумській області № 0059135-0413-1823 від 19.11.2020 року, яким нараховано суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту за період 2019р., за нежитлове приміщення площею 468,6 м2 за 2019 рік - в сумі 25 576,76 грн. податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, що у свою чергу призвело до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у даній адміністративній справі.

Цією ж ухвалою відповідачам надано строк для подання письмових відзивів на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем 22.03.2021 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на правомірність оскаржуваних рішень, оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у 2019 році у власності позивача перебували нежитлові приміщення, що свідчить про наявність у нього обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Також, відповідач зауважив, що податковим органом правомірно нараховано вказаний податок позивачу за 2019 рік, виходячи із загальної площі об`єктів нежитлової нерухомості за ставками, визначеними відповідним рішенням сьомої сесії сьомого скликання Чернеччинської сільської ради Охтирського району від 27.06.2018 року яким встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів як житлової так і нежитлової нерухомості на .2019 рік. Рішення прийнято згідно класифікації будівель та споруд відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, методології та сертифікації від 17.08.2000 р. №507.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, громадянин ОСОБА_1 являється власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що підтверджується копією правовстановлюючих документів (а.с.11, 12).

Позивач стверджує, що всі належні йому нежитлові будівлі відповідають класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000р. №507.

З огляду на наявність у позивача на праві приватної власності вказаного вище нерухомого майна відповідач, з посиланням на п.п.54.3.3п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, визначив суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Так, згідно до

- податкового повідомлення-рішення № 0059134-0413-1823 від 19.11.2020 року за нежитлове приміщення площею 132,2 м2 за 2019 рік нараховано суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту за період 2019р. у розмірі 22 769, 16 грн.

- податкового повідомлення-рішення № 0059135-0413-1823 від 19.11.2020 року за нежитлове приміщення площею 468,6 м2 за 2019 рікнараховано суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту за період 2019р. у розмірі 25 576,76 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомлення-рішеннями за 2019 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень відносно позивача щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Це визначено підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України.

Об`єктом оподаткування податком є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункт 266.3 статті 266 ПК України).

За приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Приписами підпункту 14.1.129. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:

а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункт 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Таким чином, платником податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а обчислення бази оподаткування здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. Визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об`єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місце розташування об`єкта (тобто адреса будівлі) та тип об`єкта (тобто тип будівлі).

За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній у 2016 році) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем відносно позивача, як власника об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, прийнятті податкові повідомлення-рішення від 19.11.20220р., якими визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік.

Відповідно до пункту 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено Наказом Міністерства Фінансів України від 28.12.2015 №1204 (далі по тексту - Порядок №1204)

Відповідно до пункту 9 Порядку №1204 до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вони не містять жодних даних щодо адреси об`єктів житлової та нежитлової нерухомості позивача та їх типів, внаслідок чого неможливо встановити визначальні ознаки кожного окремого об`єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об`єкту оподаткування, а відтак і встановити підстави для його нарахування без визначення самого об`єкту оподаткування.

Водночас, у порушення вимог приписів пункту 58.1 статті 58 ПК України та Порядку №1204 податковим органом до кожного спірного податкового повідомлення-рішення не додано розрахунок податкового зобов`язання, а наданий до суду документ, який містить відомості щодо проведення розрахунку податкового зобов`язання зі сплати позивачем податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2019 рік, не є належним доказом у даній справі відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок у порушення вимог ПК України, а також не відповідає вимогам ДСТУ 4163-2003 щодо оформлення документів (не визначена уповноважена (відповідальна посадова особа) та дата його складення, а також підпис такої особи.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що при нарахуванні податку на нерухоме майно відповідачем не було прийнято до уваги ту обставину, що відповідно до п. п. є п.2.2 розділу 2 Об`єкт оподаткування Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Чернеччинської сільської ради, затвердженого рішенням 7 сесії 7 скликання Чернеччинської сільської ради від 27.06.2018 року, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності не являються об`єктами оподаткування податком на нерухомість.

Згідно з відомостями із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Договору дарування від 24.07.2014 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення:

- нежитлову будівлю сільськогосподарського призначення - будівля л а б о р а т о рі я трансплантації, зазначена літерою «А», що розташована по АДРЕСА_2 , загальною площею 468,6 м.2.

- нежитлову будівлю сільськогосподарського призначення - б у д і в л я у б і й н о г о п у н к т у, зазначена літерою «А, а», що розташована по АДРЕСА_2 , загальною площею 132,2 м.2.

Суд допускає правомірність тверджень позивача відносно того, що вказані будівлі він використовую безпосередньо у сільськогосподарській діяльності і вони за цільовим призначенням являються такими, оскільки з 2004 року ОСОБА_1 являється сільськогосподарським виробником, має одним з видів діяльності - 01.30.0 змішане сільське господарство, що підтверджується відповідним Витягом з Єдиного держреєстру юросіб та ФОП. При цьому, відповідачем дане твердження позивача не спростовано .

Слід зазначити, що підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 28.12.2014 №71 -VIII, чинній станом на 2019 рік, визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Об`єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Так, відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000р. №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, (будівлі для зберігання зерна, зерносклади ), пташники, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси.

Вказане підтверджується і письмовими відомостями із БТІ від 20.01.2021 року, відповідно до яких вищезазначені об`єкти нерухомого майна відносяться до будівель сільськогосподарського призначення (а.с.26, 27).

Таким чином, системний аналіз законодавства чітко встановлює, що визначальним для вирішення спору в даному випадку є цільове призначення будівель.

Норма підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Як і Законом України від 28.12.2014 №71-VIII, законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, відповідачем не доведено правомірність віднесення нежитлових приміщень до класу «інші будівлі», «торгівельні будівлі», при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.

Твердження позивача відносно того, що будівлі сільськогосподарського призначення він використовую не за цільовим призначенням (факт здачі в оренду, лізинг, позичку) відповідачем не спростовано. Хоча, у разі незгоди відповідач не позбавлений права це спростувати письмовими доказами.

Вказана позиція по суті узгоджується і з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 01.10.2019 року по справі № 0340/1905/18.

Враховуючи, що податковим органом не дотримано вимоги статті 58 ПК України та беручи до уваги вказані правові норми, суд дійшов висновку про невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби в Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Сумській області №0059134-0413-1823 від 19.11.2020р., яким ОСОБА_1 нараховано суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту за період 2019 рік за нежитлове приміщення площею 132,2 м2 - в сумі 22 769, 16 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Сумській області №0059135-0413-1823 від 19.11.2020 року, яким нараховано суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту за період 2019р., за нежитлове приміщення площею 468,6 м2 за 2019 рік - в сумі 25 576,76 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Сумської області (40009, м.Суми, вул.Іллінська, 13, код ЄДРПОУ ВП 43995469) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 908 (дев"ятсот вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець