Рішення № 10052619, 14.04.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2010 р.Справа № 15/22-306

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос", вул. Чехова, 2, кв.80, м. Житомир, 10000

до відповідача Селянсько фермерського господарства "Тюльпан", вул. Л. Українки, 36а, м. Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48100

про стягнення 55.395 грн. основного боргу, 3.537,69 грн. трьох відсотків річних, 4.886,89 грн. пені, 22.822,72 грн. інфляційних витрат, 215.205,69 грн. штрафу.

за участю представників сторін:

позивача:                     представник Вишневський Аскольд Юрійович, довіреність№ 11 від 16.02.09 р.

відповідача:                    не з’явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос", вул. Чехова, 2, кв.80, м. Житомир звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Селянсько фермерського господарства "Тюльпан", вул. Л. Українки, 36а, м. Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська область про стягнення 55.395 грн. основного боргу, 3.537,69 грн. трьох відсотків річних, 4.886,89 грн. пені, 22.822,72 грн. інфляційних витрат, 215.205,69 грн. штрафу.

За відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання без поважних причин не з’явився, причини неявки суду не повідомив, витребуваних ухвалами суду від 02.03.2010р. та 24.03.2010р. матеріалів не подав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, судом встановлено наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос", вул. Чехова, 2, кв. 80, м. Житомир, є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 20403504, що підтверджується довідкою № 14/1768 від 14.12.2007р. Головного управління статистики у Житомирській області, а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається із матеріалів справи, 03 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос", вул. Чехова, 2, кв.80, м. Житомир (Продавець) та Селянсько фермерським господарством "Тюльпан", вул. Л. Українки, 36а, м. Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська область, (Покупець) укладено договір купівлі - продажу насіння № 83, у відповідності до умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар зі складу продавця та оплатити його на умовах даного догоовру (п. 1.1. договору).

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов вищезазначеного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос", вул. Чехова, 2, кв.80, м. Житомир, відвантажило, а Селянсько фермерське господарство "Тюльпан", вул. Л. Українки, 36а, м. Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська область, прийняло через свого представника Мерва В.М.(довіреність ЯИО № 748835 від 14.09.2007р.) товарно-матеріальні цінності на загальну суму 75.395 грн., що підтверджується накладною № 154 від 17.09.2007р., яка підписана представниками сторін без заперечень.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Розділом 2 договору сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема згідно п. 2.1. оплата вартості товару покупцем проводиться перерерахуванням на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у даному договорі.

Згідно п. 2.2. договору покупець проводить оплату в наступному порядку: а) аванс 10 % від вартості обладнання; б) залишок суми платежу перераховується на розрахунковий рахунок продавця по факту відвантаження всього обладнання; в) вивіз обладнання зі складу продавця згідно даного договору проводиться автотранспортом покупця (самовивіз).

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобов’язань щодо оплати вартості переданого позивачем товару і, як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, має заборгованість станом на день розгляду справи в сумі 55.395 грн..

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена договором або актом цивільного законодавства грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань по даному договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності до чинного законодавства України (п. 3.3. договору).

У зв’язку із наведеним, відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачу нарахована пеня за період з 18.09.2007р. по 18.03.2008р. в сумі 4.886,89 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України), яка підлягає до задоволення як правомірно заявлена.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 22.822,72 грн. інфляційних нарахувань за період з 18.09.2007р. по 02.11.2009р. та 3.537,69 грн. 3 % річних за період з 18.09.2007р. по 02.11.2009р. правомірними.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості в повному обсязі перед позивачем, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос", вул. Чехова, 2, кв.80, м. Житомир, щодо стягнення з Селянсько фермерського господарства "Тюльпан", вул. Л. Українки, 36а, м. Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська область, 55.395 грн. основного боргу, 3.537,69 грн. трьох відсотків річних, 4.886,89 грн. пені, 22.822,72 грн. інфляційних витрат обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

В частині стягнення 215.205,69 грн. штрафу в позові відмовляється, оскільки:

- статті 546, 549 ЦК України визначають штраф і пеню як різновид неустойки та як спосіб забезпечення виконання зобов’язань, поряд із порукою, гарантією, заставою, притриманням та завдатком. В той же час, ст. 230 ГК України визначає штраф і пеню як окремі штрафні санкції.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу приписів частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а згідно частини 3 цієї статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із п. 3.2. договору № 83 від 03.09.2007р., сторони в якості забезпечення виконання зобов’язань по договору передбачили саме сплату покупцем штрафу за порушення терміну оплати, однак у розмірі, що визначається згідно чинного законодавства як пеня, оскільки розраховується за кожний день прострочення оплати товару.

Відповідно нарахований позивачем штраф у відсотковому відношенні за кожний день прострочення виконання робіт за порушення строку їх виконання згідно умов договору, як такий, що суперечить чинному законодавству та, з урахуванням того, що позивач не скористався своїм правом та не уточнив вид неустойки, до задоволення не підлягає.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 526, 546, 459, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Селянського фермерського господарства "Тюльпан" вул. Л. Українки, 36а, м. Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська область, код 21152613 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос", вул. Чехова, 2, кв. 80, м. Житомир, код 20403504 –55.395 грн. основного боргу, 3.537,69 грн. трьох відсотків річних, 4.886,89 грн. пені, 22.822,72 грн. інфляційних витрат, 866,42 державного мита та 67,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 215.205,69 грн. штрафу в позові відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

                    Суддя                                                                                          Г.Б. Бучинська