Рішення № 100525817, 22.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року № 320/2168/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ про проведення фактичної перевірки в частині ФОП ОСОБА_1 від 31.08.2018 року № 1830, складений Головним управлінням ДФС у Київській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0011994003 від 09.10.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0012004003 від 09.10.2018.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що проведену фактичну перевірку було призначено з порушенням відповідної процедури та норм податкового законодавства, оскільки наказ не містить жодної вказівки про перевірку позивача (реквізити, адреса), в ньому не вказані підстави для проведення перевірки, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, за який проводиться перевірка. До того ж, позивач наголошує на тому, що вказівка у наказі про призначення перевірки на додаток № 1, не передбачена нормами ПК України, який також не було надано при проведенні перевірки. Таким чином, позивач вважає, що фактична перевірка магазину з літнім павільйоном проведена без визначених на те підстав та незаконно, що дає підстави для виковку про протиправність і оформлення її результатів та свідчать про протиправність прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

26.07.2019 до суду від Головного управління ДФС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, з урахуванням того, що заявлені позовні вимоги є такими, що не підтверджені належними обґрунтуваннями та доказами. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що фактичну перевірку було проведено на законодавчо визначених підставах, її предмет не було самостійно змінено або збільшено, період, за який охоплено перевіркою відповідає обставинам, що підлягали перевірці, а її результати було належним чином та у відповідності до норм чинного законодавства оформлені. Крім того, прийняті за результатами проведення фактичної перевірки податкові повідомлення-рішення, є законними, адже встановлено факт реалізації пляшки горілки за ціною, нижчою за мінімальну відпускну. Також, встановлено факт зберігання пляшки шампанського, термін придатності якого закінчився. Відповідач наголошує також на тому, що, фактично, відбувся допуск до проведення фактичної перевірки, а тому, оскарження наказу про її призначення не створює для позивача значущих наслідків та не може бути підставою для скасування прийнятих за її результатами рішень контролюючого органу. (а.с. 51-72)

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

02.12.2019 до суду від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про продовження розгляду спору у порядку письмового провадження, у зв`язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України, розгляд справи підлягає у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 04.08.2000 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії АВ №683101.

ГУ ДФС у Київській області на підставі п. п. 80.2.5 80.2 80 статті 80 ПК України, прийнято наказ «Про проведення фактичних перевірок» №1830 від 31.08.2018.

Так, п. 2 наказу № 1830 від 31.08.2018, доручено працівникам провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання згідно з додатком № 1. (а.с. 57)

Відповідно до витягу з додатку № 1 до наказу ГУ ДФС у Київській області від 31.08.2018 № 1830 «Про проведення фактичних перевірок», метою проведення зазначено контроль за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, у тому числі наявністю ліцензій, виданих органами ДФС та реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі; внесенням місць зберігання спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання; маркуванням алкогольних напоїв і тютюнових виробів; встановленими мінімальними оптово - відпускними або роздрібними цінами на алкогольні напої; встановленими максимальними роздрібними цінами на тютюнові вироби, реєстрацією платниками акцизного податку при здійсненні суб`єктами.

Визначено, що видом перевірки є фактична перевірка, підстави - п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Період діяльності, який буде перевірятися - ст. 102 ПК України. Найменування суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 , вказано РНОКПП, адресу об`єкта перевірки, дату початку і тривалість перевірки, посади та ініціали перевіряючих. (а.с. 58)

Працівниками ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 31.08.2018 № 1830 та направлень від 24.09.2018 № 915, № 916 була проведена фактична перевірка магазину з літнім павільйоном, що належить суб`єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Перевірка здійснена в присутності продавця ОСОБА_2 .

Перед початком перевірки, посадовими особами ГУ ДФС у Київській області вищезазначеній особі пред`явлені документи, визначені п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. ОСОБА_2 ознайомилась з направленнями на проведення перевірки, отримала копію наказу про проведення фактичних перевірок, про що свідчить підпис ОСОБА_2 у направленнях на перевірку. (а.с. 59-62)

За результатами проведеної фактичної перевірки, було складено акт фактичної перевірки, який був підписаний продавцем ОСОБА_2 , зареєстрований у ГУ ДФС у Київській області в журналі реєстрації актів перевірок 25.09.2018 за номером № 446/10-36- 40/ НОМЕР_1 . Зауваження до акту перевірки не подавались.

За результатами опрацювання висновків акта перевірки, ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2018 № 0011994003, згідно з яким, до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 17000 грн.

Також, прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2018 № 0012004003, згідно з яким, до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 10000 грн. (а.с. 23-24)

Не погоджуючись із діями контролюючого органу по призначенні та проведенні перевірки та оформленими за наслідком її здійснення податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Зважаючи на вказане, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідно до Кодексу та інших законів України, інших нормативних актів; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи (п. 21.1 ст.21 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень, виключно у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно норм п. п.75.1.3 п. 1 ст. 75 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України), фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктами 62.1.2, 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У силу приписів п. 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

При цьому, пунктом 81.1 статті 81 ПК України, передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до положень п. п. 80.2.5 80.2 80 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами- лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Слід звернути увагу на те, що позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ на перевірку та податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням чинного податкового законодавства. Зокрема, позивач зазначала, що наказ на перевірку не містить найменування та реквізити суб`єкта, який перевіряється. Наявний на зворотній стороні наказу додаток № 1 ніким не підписаний та не засвідчений у встановленому законом порядку, тому, не може бути визнаний допустимим доказом. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, також винесені з порушенням норм чинного податкового законодавства та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Варто врахувати, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Київській області на підставі п. п. 80.2.5 80.2 статті 80 ПК України прийнято наказ «Про проведення фактичних перевірок» №1830 від 31.08.2018, який підписано першим заступником начальника О.Кучеренко.

У копії витягу з додатку до наказу ГУ ДФС у Київській області від 31.08.2018 № 1830 зазначені: дата видачі - 31.08.2018, найменування контролюючого органу - ГУ ДФС у Київській області, адреса об`єкту: Київська область, Бородянський р-н., смт. Бабинці, вул. Миру буд. 28, мета перевірки, вид перевірки, підстава для проведення перевірки - п.п. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, найменування та реквізити об`єкта - ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , магазин з літнім павільйоном), тривалість перевірки - 10 діб, період діяльності, який буде перевірятися - згідно з ст.102 Податкового кодексу України.

При цьому, оскільки інформація додатку до наказу ГУ ДФС у Київській області від 31.08.2018 №1830, належить до Переліку відомостей, які містять службову інформацію в органах ДФС (має ідентифікаційні ознаки суб`єктів господарювання), з нього робиться витяг із зазначеного додатку окремо на кожного об`єкта перевірки (суб`єкт господарювання).

Суд бере до уваги те, що сам наказ ГУ ДФС у Київській області від 31.08.2018 № 1830 містить посилання на наявність додатку № 1, у якому зазначаються суб`єкти господарювання по яким проводиться перевірка, а наданий до матеріалів справи витяг додатку № 1 до наказу від 31.08.2018 № 1830 щодо перевірки позивача, не є додатком № 1 до наказу, щодо якого позивач вказує на відсутність обов`язкових реквізитів при його виданні. При цьому, витяг з додатку № 1 до наказу № 1830 не є тим рішенням, за яким проводиться перевірка, а має у собі ідентифікуючи дані суб`єкта господарювання, необхідні для проведенні перевірки.

Отже, допуск до перевірки, як і сама перевірка фактично відбулись, при цьому, на всіх етапах її проведення була присутня продавець.

У частині посилань сторони відповідача на те, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, а якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому, предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Ця правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, яка ухвалена у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду. У цій постанові, Судова палата відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки, як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків, шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Водночас, за даних обставин, суд вважає, що як на етапі призначення фактичної перевірки щодо позивача, так і при її проведенні та оформленні результатів у вигляді акта перевірки, не було допущено процедурних порушень, які тягнуть за собою наслідки у вигляді визнання протиправною саму перевірку, як і не було порушено прав позивача у частині надання перевіряючими документів на перевірку, адже на них міститься підпис продавця магазину про їх отримання.

До того ж слід врахувати й те, що окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти чинного законодавства, чи відсутність деяких реквізитів, завірення копій, за умови, що відсутні підстави стверджувати про його невідповідність нормами ПК України чи не справжності, не повинні розглядатися, як підстава для визнання спірного наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Таким чином, суд вважає, що підстави для визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки в частині ФОП ОСОБА_1 від 31.08.2018 року № 1830, складений Головним управлінням ДФС у Київській області, у даному випадку, відсутні, адже відповідачем було дотримано при її призначенні та проведенні вимоги ПК України. Тож, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

При цьому, позивачем також заявлено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Київській області № 0011994003 від 09.10.2018 та № 0012004003 від 09.10.2018, оскільки позивач не погоджується з законністю призначення та проведення самої перевірки (рішення прийняті в результаті неправомірних дій посадових органів ДФС), натомість, позивач не вказує у чому саме полягає порушення відповідачем при прийнятті вказаних ППР по суті, точніше, які норми ПК України було порушено контролюючим органом та які висновки перевірки, не відповідають фактичним обставинам.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0012004003 від 09.10.2018, який накладено на позивача штраф у розмірі 10000 грн., за порушення постанови КМУ від 30.10.2008 № 957, ст. 18 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, суд зазначає, що перевіркою, зокрема, встановлено факт реалізації пляшки горілки «Козацька Рада» 1,0л., 40% об., вміст спирту по ціні 140,00 грн., згідно фіскального чеку № 1168 від 10.09.2017, якій було надано до органів ДФС по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів, в той час, коли постановою КМУ № 957 від 30.10.2008 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» встановлено мінімальну роздрібну ціну на такий алкогольний напій в такій тарі 159,10 грн. Під час перевірки проводилась фотофіксація. (а.с. 69-70)

Зауваження до акту перевірки не подавались, а під час розгляду даного спору, позивачем не спростовано наявність вказаного порушення, зафіксованого актом перевірки.

Відповідальність за дане правопорушення встановлено відповідно до абз. 14 ч.2 ст. 17 Закону України № 481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та

тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством, оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0011994003 від 09.10.2018, яким накладено на позивача штраф у розмірі 17000 грн., за порушення ст. 11 Закону № 481/95-ВР, слід врахувати, що перевіркою, зокрема, встановлено факт зберігання пляшки шампанського «KRIM» 0,75 л. 12,5% об., виробник ТОВ Буассон Еліт, Бельведер Груп» по ціні 130,00 грн., термін придатності 12 місяців, дата виготовлення 20.05.2015, яка маркована маркою акцизного податку 23АААК005970,3,900 грн.

Відповідно до наявного маркування на пляшці, алкогольний напій був з простроченим терміном придатності для споживання.

У відповідності до норм п. 4 ст. 11 Закону України 481/95-ВР, у разі зміни зразка марок акцизного податку, алкогольні напої марковані марками попереднього зразка, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження марок акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 14.05.2015, запроваджено марки акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Таким чином, перевіркою встановлено факт зберігання алкогольного напою маркованого недійсною (попереднього зразка) маркою акцизного податку, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України № 481/95-ВР.

Під час перевірки проводилась фотофіксація. (а.с. 67-68)

Зауважень до акту перевірки не подавались, а під час розгляду даного спору, позивачем не спростовано наявність вказаного порушення, зафіксованого актом перевірки.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень;

Таким чином, ГУ ДФС у Київській області, приймаючи податкові повідомлення- рішення № 0011994003 № 0012004003 від 09.10.2018, яким до позивача було застосовано штрафні санкції, діяло в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому, відсутні підстави для скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Крім того, у силу норм ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, на переконання суду, під час розгляду спору, відповідачем було доведено правомірність дій по призначенню та проведенню фактичної перевірки та оформленні її результатів, а також по прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень відмовити.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )

Відповідач: Головного управління ДФС у Київській області (ЄДРПОУ 39393260, 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

повний текст рішення складено 22.10.2021

Суддя Панченко Н.Д.