Ухвала суду № 100525665, 21.10.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 жовтня 2021 рокум. Ужгород№ 260/820/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.

за участі представників

позивача: Ерфан В.Й.

відповідача: Славич Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації про виплату середнього заробітку за затримку виконання рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвала в повному обсязі складена 22 жовтня 2021 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатської обласної державної адміністрації, яким просить стягнути з відповідача - Закарпатської обласної державної адміністрації на користь позивача - ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 69802,26 грн. за час затримки виконання відповідачем постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 року у справі № 260/137/20.

Ухвалою судді від 20.07.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.09.2021 року до суду надійшла заява представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем встановленого ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду із даним позовом. Зазначає, що рішення про поновлення позивача на посаді виконано відповідачем 11.01.2021 року, при цьому, із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі позивач звернувся 03.03.2021 року, тобто, з пропуском місячного строку звернення до суду.

23.09.2021 року позивачем подано до суду заяву про відмову від позову в частині позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та просить розглянути позовну вимогу в редакції: зобов`язати Закарпатську обласну державну адміністрацію виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 69802,26 грн. за час затримки виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 року у справі № 260/137/20.

В судовому засіданні поставлено на обговорення питання про можливість залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку для звернення до суду із даним позовом, задоволення якого підтримано представником відповідача та заперечено позивачем.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з такого.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 року у справі № 260/137/20 було прийнято рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління молоді та спорту Закарпатської ОДА. Однак, зазначена постанова суду у справі № 260/137/20 була фактично виконана тільки 15.01.2021 року, зокрема, розпорядженням голови Закарпатської ОДА Полоскова А. від 11.01.2021 року за № 5-р. Зазначає, що відповідачем порушено строки виконання вищевказаної постанови суду та за час затримки виконання постанови суду щодо поновлення позивача на посаді відповідач має сплатити позивачу середній заробіток.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у заяві про залишення позовної заяви без розгляду вказує на те, що рішення про поновлення позивача на посаді виконано відповідачем 11.01.2021 року, а із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі позивач звернувся 03.03.2021 року. При цьому, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у спірних правовідносинах зазначає, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника зо своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (ч. 5 ст. 122 КАС України).

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021 року) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки:

Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.

Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

Ухвалюючи таке рішення (постанова від 11.02.2021 року у справі № 240/532/20), Верховний Суд одночасно відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в його постановах, а також погодився з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в інших його постановах, зокрема, від 04.12.2019 року (справа № 815/2681/17) і від 22.01.2020 року (справа № 620/1982/19).

Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина п`ята статті 122 КАС України).

При цьому суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

В той же час, строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

При цьому, позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду відповідно до вимог статей 166-167 КАС України не заявлялось та, відповідно, судом це питання не вирішувалося, що має наслідком необхідністю залишення вказаної позовної заяви без руху для усунення вказаних недоліків.

Зазначена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 28.05.2021 року у справі № 380/2355/20.

В свою чергу, частиною тринадцятою статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином.

Керуючись ст. ст. 118, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації про виплату середнього заробітку за затримку виконання рішення суду – залишити без руху і встановити строк для усунення виявлених недоліків заяви протягом семи днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Рейті