Рішення № 100525429, 20.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 р. Справа№200/5091/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Коломієць К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08592158, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т Нахімова, 86, 87517) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, суд -

В С Т А Н О В И В:

8 квітня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області з 19 травня 2014 року позивач був мобілізований з рядів запасу у званні капітана міліції та призначений на посаду начальника Великоновосілківського районного відділу ГУ МВС України в Донецькій області у зв`язку необхідністю захисту територіальної цілісності та конституційного ладу у Великоновосілківському районі Донецької області.

Наказом начальника Головного Управління МВС України в Донецькій області № 314 від 15.08.2014 року позивача було звільнено з посади начальника Великоновосілківського районного відділу та залишено у розпорядженні Головного управління МВС України в Донецькій області.

Наразі, із січня 2020 року відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ позивач проходить військову службу за контрактом осіб рядового складу у Збройних Силах України.

Разом з цим, Наказом Головного Управління МВС України в Донецькій області від 06.04.2021 року на підставі доповідної записки ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області від 06.04.2021 року його було звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 “є” “Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ” за порушення дисципліни.

Позивач наголошує, що в силу приписів статті 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Таким чином, на момент припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем положеннями чинного законодавства передбачалося надання ОСОБА_1 , як працівнику, призваному на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, гарантій та пільг відповідно до Закону № 2232-ХІІ, а саме: збереження за позивачем місця роботи та середнього заробітку.

Враховуючи викладене позивач наголошує, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного Наказу у період його знаходження на військовій службі, а відтак наказ Головного Управління МВС України в Донецькій області від 06.04.2021 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 06 травня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.06.2021 року продовжено строк розгляду підготовчого судового засідання по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення. Відкладено підготовче засідання.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого наголосив, що Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 15.10.2014 №372о/с відповідно до вимог п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС ОСОБА_1 був призначений дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Красноармійського міського відділу (з обслуговування міста Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області, з яким він ознайомлений особисто 15.10.2014. Однак, незважаючи про обізнаність з наказом про призначення на посаду, ОСОБА_1 для подальшого несення служби до Красноармійського МВ (з обслуговування міста Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області не прибув та у подальшому на службу до вказаного підрозділу або до інших підрозділів ГУМВС України в Донецькій області не виходив.

Відповідач наголошує, що тривалий час позивач з питання з`ясування свого подальшого проходження служби або звільнення до відповідача не звертався. Тільки 29.01.2021, після отримання звернення ОСОБА_1 , з`ясувалось про відсутність у ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області інформації щодо його звільнення зі служби.

Таким чином, оскільки з 15.10.2014 по 06.04.2021 позивач не виходив на службу, то ГУМВС України в Донецькій області було прийнято Наказ ГУМВС України в Донецькій області від 06.04.2021 №Зо/с яким звільнено ОСОБА_1 за порушення дисципліни.

Щодо аргументу позивача про відсутність підстави для прийняття оскаржуваного наказу в період його знаходження на військовій службі, відповідач наголошував, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 “Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України” ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС України.

Згідно з переліком змін у штатах МВС, затверджених наказом МВС України від 06.11.2015 № 1388, всі штати і посади ГУМВС України в Донецькій області скорочені.

З 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України “Про міліцію”, а відтак подальше залишення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ є недопустимим та незаконним.

Ухвалою від 09.07.2021 року клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Забезпечено участь представника відповідача у судовому засіданні, яке відбудеться 12 липня 2021 року о 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції тощо.

Ухвалою суду від 12.07.2021 року витребувано від Головного управління Внутрішніх справ України в Донецькій області наступні додаткові докази: штатний розпис Красноармійського міського відділу (з обслуговування міста Красноармійськ та Красноармійського району) з жовтня 2014 року; табель обліку робочого часу ОСОБА_1 з 15 жовтня 2014 року по день звільнення (06.04.2021 року). Продовжено строк розгляду підготовчого судового засідання по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення. Оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 26.07.2021 року продовжено строк розгляду підготовчого судового засідання по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення. Відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09.08.2021 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з`явилися, про місце, дату та час проведення судового розгляду повідомлялися судом належним чином, через канцелярію суду надали клопотання про розгляд справи без своєї участі.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги належне повідомлення сторін про дату, час і місце цього засідання, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності позивача та представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області з 19 травня 2014 року ОСОБА_1 був мобілізований з рядів запасу у званні капітана міліції та призначений на посаду начальника Великоновосілківського районного відділу ГУ МВС України в Донецькій області у зв`язку необхідністю захисту територіальної цілісності та конституційного ладу у Великоновосілківському районі Донецької області.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 23.05.2014 №197о/с позивача прийнято на службу в ОВС на посаду начальника Великоновосілківського районного відділу ГУМВС України в Донецькій області з 19.05.2014. На підставі наказів МВС України від 13.08.2014 №892.

Наказом начальника Головного Управління МВС України в Донецькій області № 314 від 15.08.2014 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Великоновосілківського районного відділу та залишено у розпорядженні Головного управління МВС України в Донецькій області.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 15.10.2014 №372о/с відповідно до вимог п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (далі - Положення про проходження служби) ОСОБА_1 був призначений дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Красноармійського міського відділу (з обслуговування міста Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області, з яким він ознайомлений особисто 15.10.2014.

29.01.2020 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на три роки.

Відповідно Витягу з Наказу від 16.07.2020 року № 171, наказано вважати ОСОБА_1 таким, що прибув до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупуванні "Схід".

Згідно Доповідної записки № 176/ЛК від 06.04.2021 року, з 15.10.2014 року Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 15.10.2014 року № с372 о/с відповідно до вимог п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, позивач був призначений дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Красноармійського міського відділу (з обслуговування міста Красноармійськ та Красноармійського району) ГУ МВС в Донецькій області. Інформація щодо звільнення ОСОБА_1 у 2014 році відсутня. ОСОБА_1 під час надання усних пояснень зазначив, що про його призначення на посаду 15.10.2014 року йому нічого не відомо, з рапортом про звільнення позивач до з ОВС за власним бажанням не звертався, наприкінці жовтня 2014 року з власної ініціативи перестав виходити на службу до Великоновосілківського РВ ГУ МВС України в Донецької області. Майор поліції ОСОБА_2 повідомив, що після 15.10.2014 року ОСОБА_1 на службу до Великоновосілківського РВ ГУ МВС України в Донецької області не виходив, щодо проходження ОСОБА_1 служби в Красноармійському міському відділі та подальшому зі служби в ОВС йому нічого не відомо тощо.

Аналогічні відомості зазначені в Акті від 11.03.2021 року № 6370 та в Рапорті Старшого інспектора ВПС УКЗ ГУНП в Донецькій області від 11.032021 року, пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

Відповідно Довідки про грошове забезпечення, грошове забезпечення ОСОБА_1 з 15.10.2014 року не нараховувалось та не виплачувалось на підставі п. 1.6. розділу І Інструкції, за час відсутності особи рядового чи начальницького складу ОВС на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується.

Наказом Головного Управління МВС України в Донецькій області від 06.04.2021 року на підставі доповідної записки ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області від 06.04.2021 року ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 “є” “Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ” за порушення дисципліни. Підстава: доповідна записка ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 1 Закону України “Про міліцію” (який діяв станом на момент прийняття наказів № 314 від 15.08.2014 та №372о/с від 15.10.2014), міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі – Положення № 144), для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства. Внутрішній розпорядок в органах внутрішніх справ, а також у навчальних закладах (навчальних підрозділах), що здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів. При змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни. Особи рядового і начальницького складу зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Направлення для проходження служби за межами республіки здійснюється за згодою працівника в порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 40 розд. IV Положення № 114, призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується таке: в) при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб. У виняткових випадках, пов`язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках /крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною/, на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах; г) переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу має здійснюватися, як правило, без зарахування їх у розпорядження відповідного органу внутрішніх справ; призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу, провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців із дня звільнення їх з посади.

Як вбачається з матеріалів справи та як вже було зазначено вище, Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 15.10.2014 №372о/с відповідно до вимог п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (далі - Положення про проходження служби) ОСОБА_1 був призначений дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Красноармійського міського відділу (з обслуговування міста Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області, з яким він ознайомлений особисто 15.10.2014. Разом з цим, згідно пояснень позивача, наприкінці жовтня 2014 року він перестав виходити на службу до Великоновосілкіського РВ ГУ МВС України в Донецькій області.

Відповідно преамбули Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” № 3460-IV від 22.02.2006 року, (далі – Закон України № 3460), цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно ст. 1 Закону України № 3460, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Згідно ст. 2 Закону України № 3460, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно ст. 3 Закону України № 3460, начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником. Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником. Особи рядового і начальницького складу, які займають рівні посади та не підпорядковані одна одній по службі, можуть бути старшими чи молодшими, що визначається згідно із спеціальним званням. У разі спільного виконання службових обов`язків особами рядового і начальницького складу, які не підпорядковані одна одній по службі, старшою вважається особа, яка визначена начальником або займає вищу посаду. При рівних посадах начальником є старший за спеціальним званням. У разі тимчасового виконання обов`язків, якщо про це оголошено наказом, начальник користується дисциплінарною владою, передбаченою посадою, яку він обіймає тимчасово. Начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати накази, які є обов`язковими для виконання.

Як передбачено ст. 13 Закону України № 3460, Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу. Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України. Начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності. Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники. Начальник, який перевищив надане йому право накладати дисциплінарні стягнення, несе відповідальність за цим Статутом. Дисциплінарне стягнення, накладене з порушенням вимог цього Статуту, скасовується начальником, який його наклав, або старшим прямим начальником. Старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом`якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Згідно ст. 14 Закону України № 3460, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей

термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Відповідно п. 64 “є” Положення № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за порушення дисципліни.

Як встановлено ст. 16 Закону України № 3460 дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають

враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Керуючись вищевикладеним суд наголошує, що контроль за додержанням особою службової дисципліни належить до обов`язків безпосереднього керівника такої особи. Разом з цим в межах даної справи позивач порушив службову дисципліну в жовтні 2014 року, проте таке порушення не призвело до наслідків, а саме: таке порушення не було зафіксовано та не було видано відповідний наказ. Суд критично відноситься до тієї обставини, що з початку порушення позивачем дисципліни (жовтень 2014 року) до моменту прийняття спірного наказу про звільнення (квітень 2021 року) безпосередній керівник (або будь-яка уповноважена особа Головного управління МВС України в Донецькій області, а пізніше Головного управління Національної поліції у Донецькій області) не могла дізнатися про те, що ОСОБА_1 , будучи призначеним на посаду дільничного інспектора міліції, порушує службову дисципліну.

Окрім цього суд звертає увагу, що згідно матеріалів прави, обставини, які стосуються додержання ОСОБА_1 службової дисципліни, були зафіксовані, коли останній зателефонував на гарячу лінію Департаменту, а саме: 18.02.2021 року, проте спірний наказ було видано за межами строку встановленого ст. 16 Закону України № 3460.

Відтак, резюмуючи наведені обставини, суд вважає, що в контексті даної справи мало місце порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, разом з цим безпосередні керівники позивача допустили неналежне виконання своїх посадових обов`язків, які стосуються контролю за додержанням службової дисципліни позивача, що призвело до відкладення моменту звільнення позивача, та, внаслідок чого, здійснення такого звільнення в той час, в котрий таке звільнення заборонено з огляду на нижчевикладене.

Так, в силу приписів статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини сьомої статті 1 цього Закону виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (об`єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина тринадцята статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Для громадян України, які призвані на військову службу, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, - до 18 місяців для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (частина сьома статті 23 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до положень статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-ХІІ особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період почав діяти в Україні з 17 березня 2014 року після набрання чинності Указом Президента України “Про часткову мобілізацію” від 17.03.2014 № 303/2014. При цьому, оскільки Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав, вказане свідчить про продовження дії особливого періоду.

Аналогічна правова позиція висловлена касаційним судом, зокрема, у постанові Верховного суду від 25.04.2018 в цивільній справі № 205/1993/17 та 20.06.2018 в цивільній справі № 323/1252/17.

Таким чином, позивач в січні 2020 року уклав контракт про проходження військової служби у складі Збройних Сил України під час дії особливого періоду.

Відповідно частини другої статті 39 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Так, в силу приписів статті 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Аналіз наведених вище норми, вказує на те, що особа, призвана на військову службу під час дії особливого періоду, незалежно від попередньо займаної посади (місця роботи), не може бути звільнена з посади, незалежно від виникнення у подальшому (після мобілізації) підстав для звільнення, що належить до визначених Конституцією України додаткових конституційних гарантій та пільг, наданих таким особам при виконанні ними їхнього конституційного обов`язку.

Таким чином, на момент припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем положеннями чинного законодавства передбачалося надання позивачу, як працівнику, призваному на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, гарантій та пільг відповідно до Закону № 2232-ХІІ, а саме: збереження за позивачем місця роботи та середнього заробітку.

Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення у період знаходження ОСОБА_1 на військовій службі, а відтак наказ Головного Управління МВС України в Донецькій області від 06.04.2021 року про звільнення ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Пп. 1 п. 7 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” № 580, який набув чинності з 07 серпня 2015 року, Кабінету Міністрів України доручено в місячний строк забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641 “Про утворення Національної поліції України” утворена Національна поліція України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 “Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ” утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема ГУНП в області.

Цією ж постановою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2, в тому числі ГУМВС в області та Красноармійський МВ.

Аналіз положень Законів № 565, № 580, постанов Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641, від 28 жовтня 2015 року № 877, від 16 вересня 2015 року № 730 зумовлює висновок, що новоутворені територіальні органи Національної поліції не є правонаступниками територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ припиняються як юридичні особи шляхом їх ліквідації. При цьому в силу положень ст. 104 Цивільного кодексу України така форма припинення юридичної особи як ліквідація за своєю сутністю не передбачає правонаступництва.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1388 скорочено всі штати і посади, згідно з переліком змін у штатах Міністерства внутрішніх справ України.

У постанові від 19 січня 2016 року у справі № 21-2225а15 Верховний Суд України висловив позицію, що можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Наказом ГУМВС в області від 06.04.2021 року № 3 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 “є” Положення № 114 (за порушення дисципліни).

За висновком суду, оспорюваний наказ ГУМВС в області щодо звільнення позивача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки виданий з порушенням вимог Положення № 114, ст. 39 Закону № 2232-ХІІ.

Відповідно до п. 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог розглянути питання щодо поновлення позивача на службі.

Як вже було зазначено вище, всі штати та посади ГУМВС в області та Красноармійського МВ скасовані, а тому належним способом захисту порушених прав позивача в силу приписів ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України є покладення на ГУМВС в області обов`язку вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 .

Позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку позивач не заявляв.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладених обставин, керуючись зазначеними положеннями законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08592158, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т Нахімова, 86, 87517) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління МВС України в Донецькій області від 06.04.2021 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 64 “є” “Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ” за порушення дисципліни.

Зобов*язати Головне Управління МВС України в Донецькій області працевлаштувати ОСОБА_1 .

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10.10.2021 року.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний протягом десяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Галатіна