Рішення № 100525259, 22.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року Справа № 160/4440/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер ІПН НОМЕР_1 ), на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р UA148201720313281001201017468, код 08571446, банк одержувач ДКСУ м. Київ, МФО 820172), витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 48518,14грн. (сорок вісім тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень 14 коп.).

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що ОСОБА_1 проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України з 2015 року по 2021 рік. Наказом позивача від 05.08.2015р. №182 ос відповідача було зараховано курсантом першого курсу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (далі - ДДУВС, позивач) на денну форму навчання за державним замовленням. 05.08.2015р. на виконання вимог ст.18 Закону України «Про міліцію» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та наказу МВС України від 14.05.2007р. №150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» між відповідачем, ДДУВС та ГУМВС України у Дніпропетровській області був укладений Договір №2911 про навчання відповідача у ДДУВС. На виконання вимог ст.74 Закону України "Про національну поліцію" 22.05.2017 року між ОСОБА_1 , ДДУВС та Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області укладено Контракт №3159 про здобуття освіти у ДДУВС, умови якого застосовуються до відносин, що виникли з моменту зарахування відповідача на навчання. Відповідно до п.10 Контрату №3159 після його підписання Договір №2911 від 05.08.2015р. втрачає чинність. Згідно з наказом ДДУВС від 04.07.2019р. №140 ос відповідач, як випускник ДДУВС, був направлений у розпорядження ГУНП в Дніпропетровській області для призначення на посаду. Згідно з наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 05.07.2019р. № 216 о/с відповідач призначений на посаду слідчого слідчого відділення П`ятихатського відділення поліції Жовтоводського відділу поліції. 12.01.2021р. відповідач звернувся до керівництва ГУНП в Дніпропетровській області з рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням. Повторним рапортом від 12.01.2021р. відповідач підтвердив свій намір звільнитись зі служби в Національній поліції. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 18.01.2021р. №13 о/с відповідача було звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію». При цьому, при звільнені відповідачем не дотримано вимоги положень ст.74 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з якою поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Також пунктом 3.5 Контракту № 3159 передбачено, що у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов`язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ в особі ДДУВС витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку. Таким чином, відповідач, звільнившись з Національної поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», тим самим відмовившись від подальшого проходження служби, порушив умови Контракту №3159, а тому зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язанні з його утриманням у ДДУВС. У зв`язку із тим, що відповідач добровільно не відшкодовує означені витрати, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути заборгованість.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 року зазначена вище справа розподілена судді Туровій О.М.

Зважаючи на те, що відповідачем у позовній заяві Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ вказана фізична особа, яка не є підприємцем, - ОСОБА_1 , судом на виконання приписів ч.3 ст.171 КАС України направлено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

19.04.2021 року до суду надійшла інформація Відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4440/21 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 27.05.2021 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вищезазначеною ухвалою суду було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/4440/21 за позовною заявою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за правилами загального позовного провадження, а також призначено підготовче судове засідання на 28 липня 2021 року о 10:30 год.

09 липня 2021 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Сторони в підготовче судове засідання 28 липня 2021 року не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року витребувано у ОСОБА_1 докази відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 48518,14 грн. (сорок вісім тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень 14 коп.) та продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/4440/21 до 22 вересня 2021 року; наступне підготовче судове засідання призначено на 22 вересня 2021 року о 10:30 год.

Цією ж ухвалою суду зобов`язано відповідача надати витребувані судом додаткові докази безпосередньо до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до наступного підготовчого судового засідання у справі.

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року направлено сторонам у справі, проте, конверт з вмістом вказаного поштового відправлення, адресованого відповідачу, повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення від 06.08.2021 року «адресат відмовився».

Враховуючи, що ухвала суду є різновидом судового рішення (ст.241 КАС України), а відповідно до пункту 4 частини 6 статті 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 року по справі №804/575/18.

Позивач в підготовче судове засідання 22.09.2021 року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, при цьому, 11.08.2021 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить судове засідання, призначене на 22.09.2021 року, провести без участі уповноваженого представника Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Відповідач у підготовче судове засідання 22.09.2021 року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Витребуваних судом документів не надав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/4440/21 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на « 20» жовтня 2021 року о 14:00год.

У судове засідання 20.10.2021р. представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому, 30.09.2021 року до канцелярії суду від Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Відповідач у судове засідання 20.10.2021 року також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, будь-яких клопотань та заява не подавав.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.193 КАС України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Станом на 22.10.2021р. відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву, також ним не надано доказів, витребуваних ухвалою суду від 28.07.2021р.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до ст.1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України.

У статуті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (нова редакція затверджена наказом МВС України від 28.12.2020 №927), витяг з якого міститься в матеріалах справи, також зазначено, що університет є державним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який знаходиться у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України, є бюджетною установою.

Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 05.08.2015 р. №182 ос ОСОБА_1 з 05.08.2015р. зараховано курсантом першого курсу на факультет підготовки фахівців для підрозділів слідства Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (далі - ДДУВС), як кандидатів, які успішно склали вступні випробування, та згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та присвоєно спеціальне звання - рядовий міліції.

22.05.2017р. на виконання вимог ст.74 Закону України "Про Національну поліцію" між ОСОБА_1 , Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області укладено Контракт №3159 про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, умови якого застосовуються до відносин, що виникли з моменту зарахування відповідача в ДДУВС та діє протягом трьох років з дати призначення останнього на посаду Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області.

Відповідно до п.10 Контракту №3159 після його підписання договір №2911 від 05.08.2015р. втрачає чинність.

Згідно з наказом ДДУВС від 04.07.2019р. №140 о/с відповідач, як випускник ДДУВС, був направлений у розпорядження ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом: факультет підготовки фахівців для органів досудового розслідування ДДУВС.

Наказом ГУ НП у Дніпропетровській області від 05.07.2019р. №216 о/с відповідач призначений на посаду слідчого слідчого відділення П`ятихатського відділення поліції Жовтоводського відділу поліції.

12.01.2021р. ОСОБА_1 звернувся до керівництва ГУ НП в Дніпропетровській області із рапортами про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням, у зв`язку із незадовільним графіком роботи, з 18.01.2021р.

Наказом ГУ НП в Дніпропетровській області від 18.01.2021р. №13 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0151012) слідчого слідчого відділення П`ятихатського відділення поліції Жовтоводського відділу поліції звільнено з 18 січня 2021 року зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до положень ч.4 ст.74 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.5 розділу ІІ Контракту №3159 також визначено, що у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов`язується відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Виконавця (ДДУВС) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному в довідці-розрахунку.

Відповідно до розділу ІV Контракту №3159 розрахунок витрат здійснюється за відповідними видами забезпечення відповідно до встановлених норм за фактичною вартістю, на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу. У разі відмови особи від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з їх утриманням під час навчання, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку відповідно до норм чинного законодавства. Організація та проведення претензійно-позовної роботи здійснюється Виконавцем.

Тобто, після закінчення навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ ОСОБА_1 не виконав умови, визначені у п.3.5, розділі ІV Контракту №3159, що спричиняє настання наслідків у вигляді необхідності відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з його навчанням та утриманням у навчальному закладі.

Згідно з Довідкою-розрахунком фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2015-2019р.р. від 04.03.2021р. №439, яку складено відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у загальній сумі 48518,14 грн.

Вважаючи, що після закінчення навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ ОСОБА_1 не виконано умови Контракту №3159 від 22.05.2017р., позивач 09.02.2021р. надіслав на адресу відповідача повідомлення щодо добровільної сплати витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі протягом 2015-2019р.р. у загальному розмірі 48518,14грн. та копію Контракту №3159 від 22.05.2017р.

Відповідно до Акта відмови ОСОБА_1 від отримання «Повідомлення про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у ВНЗ із специфічними умовами навчання» від 24.02.2021р., складеного т.в.о. начальника відділення поліції №7 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області майором поліції Погоріляком Р.В., в присутності заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення відділення поліції №7 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Ігнатченка Є.В. та інспектора сектору кадрового забезпечення Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції Мугнецян Є.А., т.в.о. начальника відділення поліції №7 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області майором поліції Погоріляком Р.В. в присутності вищевказаних осіб в телефонному режимі було запропоновано прибути до відділення поліції №7 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області майором поліції для отримання «Повідомлення про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у ВНЗ із специфічними умовами навчання» ОСОБА_1 , однак, останній відмовився та повідомив, що не може прибути з невідомих причин; після неодноразових телефонних дзвінків до ОСОБА_1 останній не відповів на ці дзвінки, а потім взагалі телефон знаходився поза зоною досяжності, у зв`язку із чим 09.02.2021р. «Повідомлення про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у ВНЗ із специфічними умовами навчання» та копія Контракту №3159 направлено на домашню адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом, проте, 22.02.2021р. цей лист повернуто на адресу відділення без отримання ОСОБА_1 .

Таким чином, у добровільному порядку відповідачем вказана вище заборгованість сплачена не була.

Не сплата у добровільному порядку цих витрат відповідачем і стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі МВС України особи, яка в подальшому за власним бажанням звільнилася з Національної поліції до закінчення трирічного терміну після закінчення навчання.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із ч.1 ст.59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до положень ст.72 Закону України "Про Національну поліцію" професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.

Згідно із положеннями ч.2 ст.74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до частини 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено приписами ч.5 ст.74 Закону України "Про Національну поліцію", у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

12.04.2017р. постановою Кабінету Міністрів України №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 2 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.

При цьому, згідно із положеннями п.3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

За змістом приписів п. п. 4, 5 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання. Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

Пунктом 8 Порядку №261 встановлено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Згідно з п.9 Порядку №261 стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію. Якщо таке поновлення здійснено після відкриття виконавчого провадження щодо відшкодування витрат, стягнення їх суми припиняється на підставі вимоги стягувача.

З огляду на вищевикладені норми, суд зазначає, що відповідач перебував на посаді, віднесеної до публічної служби, від моменту його прийняття на посаду і до звільнення з Національної поліції, а отже, у цьому випадку питання відшкодування відповідачем витрат на навчання пов`язане із питаннями реалізації правового статусу особи.

Отже і питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення зі служби в Нацполіції належить до питання проходження публічної служби такою особою.

Також суд зазначає, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.12.2018 року у справі №804/285/16.

Обов`язок щодо відшкодування фактичних витрат за утриманням у вищому навчальному закладі також міститься і в Контракті №3159 від 22.05.2017р. За змістом п.3.5 розділу 2 «Обов`язки сторін» Контракту №3159 відповідач взяв на себе зобов`язання після закінчення навчання в строк прибути до місця призначення, визначеного у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою та відпрацювати не менше трьох років, а у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Виконавця (ДДУВС) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі відповідно до п.4 ст.74 Закону України «Про національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.

Відповідно до п.2, п.3 розділу ІV Контракту №3159 відшкодування здійснюється у розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим (в т.ч. послуги прання, прасування), медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат здійснюється за відповідними видами забезпечення відповідно до встановлених норм за фактичною вартістю, на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що згідно з довідками-розрахунками фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , складеними відповідно до Порядку №261, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, в загальній сумі 48518,14 гривень, з яких за 2015 р. - 8160,12грн., 2016р. - 12023,39грн., 2017р. - 8993,56грн., 2018р. - 7385,78грн., 2019р. - 2193,84грн. та вартість речового майна - 9761,45грн.

Під час судового розгляду справи встановлено, що зазначені розрахунки відповідачем не оскаржувались ані протягом навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, ані протягом служби в Національній поліції.

Суд одночасно звертає увагу на те, що курсанти, які навчаються в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).

Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання Контракту №3159 від 22.05.2017р. про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з Національної поліції по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував, інших доказів добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, в межах заявлених позовних вимог, суду не надав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вимоги ч.1 ст.77 КАС України вказують, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, у розмірі 48518грн. 14коп., натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Беручи до уваги відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судовий збір на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ стягненню із відповідача не підлягає.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, місцезнаходження: пр. Гагаріна, 26, м. Дніпро, 49005) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р UA148201720313281001201017468, код 08571446, банк одержувач ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 48518,14грн. (сорок вісім тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень 14 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 22.10.2021 року.

Суддя: О.М. Турова