Рішення № 10052482, 03.02.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2009 р.Справа № 17/136-3439 Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання Лучко Р.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В.”, м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “РЭЙВ-Сити”, м. Москва (поштова адреса: м. Київ, вул. Кудряшова, 7)

за участю представників сторін:

позивача: Гонта М.С., уповноважений, довіреність №2/26-01-2009 від 26.01.09р.;

відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В.”, м. Тернопіль, звернулося до господарського суду Тернопільської області 04.12.2008 р. з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЭЙВ-Сити”, м. Москва, Російська Федерація, про стягнення 148473,08 грн., що відповідає еквіваленту 19732,00 Євро, відповідно до діючого на час поставки товару офіційного курсу НБУ.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач неналежним чином виконував умови укладеного контракту, в результаті чого виникла заборгованість.

В підтвердження викладеного, ним подано суду копію Контракту № 24 від 15.03.06р. з додатковими угодами до нього; копії митних декларацій з додатками; копію специфікації №15 до контракту купівлі-продажу №24 від 15.03.06р., 11.04.08р.; копію специфікації № 16 до контракту купівлі-продажу №24 від 15.03.06р. від 30.04.08р.; акт взаєморозрахунків по контракту №24 від 15.03.06р. від 12.11.08р.; копію претензії №23/07 від 23.07.08р. на суму 23482,00 Євро; відповідь на претензію без номеру та дати.

Ухвалою господарського суду від 05.12.08р. порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 23.12.08р. В ході вирішення спору розгляд справи було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 15.01.2009р., відтак, на 03.02.2009р. з урахуванням поданого позивачем клопотання та зважаючи на неявку сторін в судове засідання.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 03.02.2009р. не з’явився. Разом з тим, згідно поданого відзиву на позов без номеру та дати (вх. №8899 (н) від 03.02.2009р.) Товариство з обмеженою відповідальністю “РЭЙВ-Сити” визнало борг в розмірі 19732,00 Євро, що виник із зобов’язань по контракту купівлі-продажу №24 від 15.03.2006р. та зазначило про те, що погасити дану заборгованість у відповідача зараз немає можливості. Окрім того, Товариство просило господарський суд розглянути справу без участі представника відповідача. Дане клопотання підлягає до задоволення, зважаючи на достатність поданих документів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив:

15 березня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В”, м. Тернопіль, як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “РЕЙВ-Сити”, м. Москва, Російська Федерація, як Покупцем, укладено контракт купівлі-продажу за №24, на виконання умов якого Позивач передав у власність Відповідачу обладнання промислове для приготування кави еспрессо (в кількості 17 шт.), каву еспрессо смажену мелену в монодозах та в зернах італійського та українського походження відповідно до специфікацій, що є невід’ємною частиною вказаного договору, на загальну суму 19732,00 євро, що відповідає еквіваленту 148 473,08 грн., відповідно до діючого на той час офіційного курсу НБУ.

У відповідності до п. 3.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах FCA Франко/перевізник згідно з вимогами міжнародних правил відносно тлумачення термінів “Інкотермс” (в редакції 2000 року). Датою відвантаження товару вважається дата штемпеля в товаротранспортній накладній.

Сторони в контракті обумовили, що покупець здійснює оплату за проданий йому товар на рахунок продавця протягом 30 календарних днів після отримання товару , але не пізніше 90 календарних днів від дати отримання митного оформлення товару, підтвердженого належним чином оформленою вантажно-митною декларацією продавця (з урахуванням додаткової угоди № 6 від 16.10.2007 р. до контракту).

Як підтверджується матеріалами справи, а саме: митними деклараціями та товарно-транспортними накладними ТОВ “Р.Е.Й.В.” свої зобов’язання по передачі товару позивач виконав належним чином у відповідності до умов Контракту № 24 та замовлень відповідача. Відмітки Тернопільської митниці на INVOICE №R 06/08 від 30.04.2008р. (на суму 9822,00 Євро), INVOICE №R 05/08 від 11.04.2008р. (на суму 9910,00 Євро) та вантажно-митні декларації №004229 від 02.06.08р., № 004228 від 02.06.2008р. свідчать, що товар (каву смажену молоту та каву смажену в монодозах та в зернах; кавоварки «Ready espresso», «Blitz espresso»та «Blitz Cofee & Cappuccino»; кавомолки «Obel»відповідно до специфікацій №15 від 11.04.2008р. та №16 від 30.04.2008р.,) відвантажено 02 червня 2008 р. на адресу ТзОВ “РЕЙВ-Сити”, м. Москва.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків від 12.11.2008 р., підписаного Сторонами, Відповідач підтвердив отримання ним товару, а також заборгованість на суму 19732,00 Євро.

У відповідь на направлену позивачем претензію № 23/07 від 23.07.2008р. з вимогою про сплату 19732,00 Євро заборгованості та 3750,00 Євро збитків, Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕЙВ-Сити” повідомило про визнання ним суми боргу та про зобов’язання його погасити, а у випадку невиконання ним зобов’язань за Контрактом, відповідач надав згоду позивачу звернутися до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості , а саме до господарського суду Тернопільської області, із застосуванням норм матеріального та процесуального права України. Щодо заявленої в претензії суми збитків (3750,00 Євро), відповідач зазначив, що дана сума не підлягає задоволенню, оскільки не відповідє фактичним зиткам позивача та є суттєво завищеною.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, на день розгляду справи в суді борг відповідача за поставлений йому товар не погашено і становить 19732,00 Євро, що відповідає еквіваленту –148 473,08 грн., відповідно до діючого офіційного курсу НБУ.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 5 п. 1 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій” від 31.05.2002 р. № 04-5/608, угодою про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності (далі-Угода), укладеного державами-учасницями СНД у м. Києві 20.03.1992 р., Конвенцією про правову допомогу та правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ (Мінськ, 22.01.1993 р.), двосторонніми договорами про правову допомогу та правові відносини, укладеними Україною, зокрема, з Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Естонською Республікою, Республікою Польща та іншими державами, встановлено, що у випадках, коли міжнародний договір містить приписи про відповідну компетенцію суду, сторони мають право звертатись з позовом до місцевого господарського суду у порядку, передбаченому господарським процесуальним кодексом.

Пунктом 10.5 Контракту № 24 сторонами визначено, що арбітраж, включаючи винесення рішення, буде проходити за згодою сторін в м. Києві, Україна або в м. Москва, Російська Федерація. Арбітри при вирішенні спорів, які представлені на їх розгляд будуть керуватися відповідно до норм матеріального прав України або Російської Федерації.

Згідно відповіді на претензію № 23/07 від 23.07.2008р. ТОВ "РЕЙВ-Сити" дало згоду на розгляд спору в господарському суді Тернопільської області за нормами матеріального і процесуального права України, а згідно поданого суду відзиву на позовну заяву (вх. № 8899(н) від 03.02.2009 р.) Товариство також визнало суму боргу по поставках від 02.06.2008 р. в розмірі 19732,00 Євро та просило розглядати справу без участі його представника.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання Відповідачем оплати повної ціни переданого йому товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, Відповідачем суду не подано, навпаки визнано шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків та у поданому суду відзиві на позовну заяву, тому суд визнає правомірними вимоги щодо стягнення з Відповідача 19732,00 Євро, що відповідає еквіваленту 148473,08 грн., відповідно до діючого на момент поставки офіційного курсу НБУ, що складає заборгованість за переданий відповідачу товар.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин справи, докази, наведені Позивачем в обґрунтування своїх матеріально-правових вимог, Відповідач не спростував і не заперечив, тому суд вважає переконливими та документально доведеними обставини, з яких подано позов.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача у справі.

В судовому засіданні 03.02.2009р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 42-47, 15, 17, 20, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РЕЙВ-Сити”, (Російська Федерація, м. Москва, 4-й Верхній Михайлівський провулок, 5, головний державний реєстраційний номер 1067746355490, поштова адреса: вул. Кудряшова, 7, м. Київ, Україна, в.р. № 40702810400330001100 в ВАТ «Банк Москвы», код 7725563973), – 19732,00 Євро, що відповідає еквіваленту 148 473 грн. 08 коп. боргу та 1602,73 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Р.Е.Й.В.”, (м. Тернопіль вул. Текстильна, 30-а, ідентифікаційний код 24635111).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "_09"_лютого__2009 року через місцевий господарський суд.

Суддя