Рішення № 100522946, 11.10.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року Справа № 915/1499/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Берко О.В.,

представників позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика»

(54018, м.Миколаїв, просп.Богоявленський, буд.47, кв.3; ідент.код 31613817),

до відповідача: Територіального управління Державного бюро розслідувань,

розташованого у місті Миколаєві

(54020, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.9; ідент.код 42341034,

ел.адреса: official@mk.dbr.gov.ua),

про: відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, що обмежують права позивача, а саме: 50000,0 грн моральної шкоди та 12000,0 грн збитків у вигляді грошових коштів, сплачених за надання правової допомоги по відновленню порушеного права позивача.

Згідно заяви №11-02/2 від 11.02.2021: стягнення 1100000,0 грн моральної шкоди та 12000,0 грн збитків у вигляді грошових коштів, сплачених за надання правової допомоги по відновленню порушеного права позивача,-

в с т а н о в и в:

10.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (далі - ТУ ДБР у м.Миколаєві), в якій просило суд стягнути з Державної казначейської служби України на його користь на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, що обмежують його права, у загальному розмірі 62000,0 грн, з яких: 12000,0 грн сплачених адвокату Беліку В.Г. за надання юридичної допомоги, 50000,0 грн моральної шкоди; за рахунок Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що слідчі ТУ ДБР у м.Миколаєві при здійсненні досудового розслідування у кримінальному проваджені №42018000000000800 своєю бездіяльністю та незаконними діями, що обмежують права позивача, завдали йому шкоду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2020, - справу призначено головуючому судді Давченко Т.М.

Ухвалою суду від 15.12.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви, зазначеного у мотивувальній частині ухвали.

Ухвалою суду від 20.01.2021 відкрито провадження в даній справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.02.2021.

05.02.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання №11/11/2001 від 03.02.2021 про передачу даної справи на розгляд до Господарського суду міста Києва на підставі ч.5 ст.30 ГПК України.

Клопотання мотивоване тим, що в даному випадку має місце виключна підсудність спору, оскільки позивач фактично пред?являє вимоги до Державної казначейської служби України, яка є центральним органом виконавчої влади.

Ухвалою суду від 24.02.2021 вирішено передати справу за виключною підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвала мотивована тим, що позивач фактично пред`являє вимоги до Державної казначейської служби України (центрального органу виконавчої влади). Виходячи з суб`єктного складу сторін у даній справі, суд не може розглядати спір, в якому відповідачем є центральний орган виконавчої влади, оскільки розгляд таких спорів віднесено до компетенції Господарського суду міста Києва.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив ухвалу скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 задоволено апеляційну скаргу позивача. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2021 скасовано. Справу передано на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 26.05.2021 визнано заяву судді Давченко Т.М. про самовідвід у справі обґрунтованою. Задоволено заяву судді Давченко Т.М. про самовідвід у справі. Позовну заяву з додатками передано для визначення головуючого судді в порядку ст.32 ГПК України.

За розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №45 від 27.05.2021 згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2021, - справу призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 01.06.2021 суддею Мавродієвою М.В. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи розпочато спочатку. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.06.2021.

Відповідач у відзиві, який надійшов до суду 08.02.2021, заперечує проти задоволення позовних вимог та стверджує, що посилання позивача на бездіяльність слідчого, що обмежує його права, та спричинення моральної шкоди діями (бездіяльністю) є необґрунтованими та виражають лише незгоду позивача з рішеннями, прийнятими слідчим за результатами розгляду його клопотань, та не підтверджують факту залишення їх без розгляду.

Відповідач вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000800 здійснювалось у строки, передбачені ст.219 КПК України, а тому твердження позивача про порушення строків досудового розслідування (понад 30 місяців) не відповідають дійсності.

Відповідач вважає, що сам по собі факт зобов`язання слідчих ТУ ДБР у м.Миколаєві розглянути клопотання представників ТОВ «Роскосметика» відповідно до ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 08.04.2019 та 24.06.2019 відповідно, або факт скасування постанови про закриття кримінального провадження не підтверджує заподіяння шкоди позивачу, а також не встановлює наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями слідчих органу досудового розслідування та настанням шкоди, на яку вказує позивач.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного належного доказу та обґрунтування на підтвердження заподіяної шкоди, не доведена протиправність дій відповідача, та відсутній причинний зв`язок між діяннями відповідача та заподіяною шкодою, пред`явлені позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними, необґрунтованими, та таким, що не підлягають задоволенню.

До того ж, відповідач вважає, що судові витрати, понесені у кримінальному провадженні, зокрема і витрати на правову допомогу, не є шкодою, що може бути відшкодована у господарській справі за рахунок коштів державного бюджету, оскільки означені витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими КПК України.

Позивач в заяві за №11-02/2 від 11.02.2021 про збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду 12.02.2021, просить суд стягнути з Державної казначейської служби України на його користь на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, що обмежують його права, у загальному розмірі 1112000,0 грн, з яких: 12000,0 грн сплачених адвокату Беліку В.Г. за надання юридичної допомоги, 1100000,0 грн моральної шкоди; за рахунок Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.

Враховуючи, що відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви, судом розглядаються позовні вимоги, викладені в заяві №11-02/2 від 11.02.2021.

У судовому засіданні 30.06.2021 судом оголошено перерву до 03.08.2021.

Ухвалою суду від 03.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.08.2021. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов`язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.

25.08.2021 судом відкладено розгляд справи на 11.10.2021 у зв`язку з неявкою сторін.

В ході розгляду справи представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 11.10.2021 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 11.10.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Другим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000800 про вчинення кримінального правопорушення працівниками Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України за ознаками, передбаченими ч.1 ст.364 КК України, зареєстрованого Генеральною прокуратурою України 03.04.2018 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.03.2018 у справі №757/6020/18-к за заявою ТОВ «Роскосметика» від 12.01.2018 (а.с.8).

25.03.2019 директор ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. звернувся до слідчого ТУ ДБР у м.Миколаєві Васильєва А.О. з клопотанням №1/РК-11 від 22.03.2019, в якому зазначав, що кримінальним правопорушенням, щодо якого здійснюється досудове розслідування №42018000000000800 завдані ТОВ «Роскосметика» майнова і моральна шкоди, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні розпочате, у зв`язку з чим останній просив залучити ТОВ «Роскосметика» до кримінального провадження №42018000000000800 як потерпілого та надіслати товариству витяг, пам`ятку про права потерпілого і постанову про визнання потерпілим (а.с.67).

Слідчий Другого СВ СУ ТУ ДБР у м.Миколаєві Васильєв А.О. постановою від 26.03.2019 відмовив директору ТОВ «Роскосметика» Дубовику М.В. у задоволенні вказаного клопотання посилаючись на те, що відповідно до диспозиції ч.1 ст.364 КК України кримінальна відповідальність за цією статтею настає за умови заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відповідно до примітки 1 ст.364 КК України істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Станом на момент вчинення злочину у 2017 році це складає 80000 гривень. Однак, під час досудового розслідування кримінального провадження №42018000000000800 з попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч.1 ст.364 КК України, директором ТОВ «Роскосметика» Дубовиком М.В. не надано підтверджуючих документів щодо завдання підприємству збитків, які були більше ніж на 80000 гривень (а.с.69).

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 08.04.2019 у справі №487/2586/19 задоволено скаргу представника ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. на бездіяльність слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР у м.Миколаєві Васильєва А.О. та зобов`язано слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР у м.Миколаєві Васильєва А.О. розглянути клопотання представника ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. (а.с.13,14,71).

Відповідач вказує, що на виконання вказаної ухвали суду від 08.04.2019, менеджера з логістики ТОВ «Роскосметика» Житнікова А.В. 26.04.2020 визнано потерпілим та допитано його в якості потерпілого (а.с.73), а також вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні №42018000000000800 (а.с.42).

29.05.2019 директор ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. звернувся до слідчого ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнка М.В. з клопотанням №РК-28/05-2019 від 28.05.2019, в якому просило слідчого провести процесуальні дії, а саме витребувати з ДФС України копії заяви товариства №11/Ж-3 від 29.11.2017 з резолюціями про її виконання; встановити виконавців, яким було доручено проводити розгляд такої заяви, та які приймали участь в її розгляді 04.01.2018 в м.Києві за участю представників товариства; допитати виконавців на предмет небажання реагувати на злочини свої підлеглих (а.с.77).

Слідчий Другого СВ СУ ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.С. листом №05.3/05.3/4939 від 31.05.2019 повідомив директору ТОВ «Роскосметика» Дубовику М.В. про те, що підстав для задоволення або відмови в задоволенні вказаного клопотання не вбачається, посилаючись на те, що відповідно до положень ст.220 КПК України останній не є суб`єктом звернення (а.с.78).

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 24.06.2019 у справі №487/4645/19 задоволено скаргу директора ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. на бездіяльність слідчого ТУ ДБР у м.Миколаєві та зобов`язано слідчого ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.В. розглянути клопотання директора ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В., подане ним 29.05.2019 (а.с.15,16,80).

Слідчий Другого СВ СУ ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.С. постановою від 03.07.2019 закрив кримінальне провадження №№4201800000000800 від 03.04.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України у зв`язку з відсутністю в діях Миколаївської митниці ДФС складу кримінального правопорушення, існування не скасованої постанови слідчого про закриття кримінального провадження, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалось, а також закінчив строк досудового розслідування та жодній особі не було повідомлено про підозру (а.с.84-88).

Слідчим ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.В. направлено на адресу ТОВ «Роскосметика» лист-повідомлення №05.3/05.3/7550 від 30.07.2019 (а.с.81).

Зі змісту вказаного листа вбачається, що слідчий повідомив директору ТОВ «Роскосметика» Дубовику М.В. про те, що 26.04.2019 менеджера з логістики ТОВ «Роскосметика» Житнікова А.В. визнано потерпілим та вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні №42018000000000800.

Також у такому листі слідчим повідомлено про те, що вчиняти інші будь-які слідчі (розшукові) та процесуальні дії у вказаному кримінальному провадженні не можливо, оскільки воно закрито в порядку ст.284 КК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 16.08.2019 у справі №487/2586/19 скасовано постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.С. від 03.07.2019 про закриття кримінального провадження №4201800000000800 від 03.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.17,18).

16.07.2020 ОСОБА_1 , як потерпілий у кримінальному провадженні №4201800000000800, звернувся до слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.С. з клопотанням від 10.07.2020 про виконання процесуальних дій, а саме відповідно до ч.1 ст.277 КПК України скласти письмове повідомлення про підозру державному інспектору Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України Какшинському О.В. та заступнику Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України – начальнику управління митних правопорушень та міжнародної взаємодії Сизову М.В. у вчинені кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч.1 ст.364 КК України, та вручити їм відповідно до ч.ч.1, 4 ст.278 КПК України (а.с.98,99).

Позивач стверджує, що слідчий Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.С. на цей час не розглянув таке клопотання.

Листом від 16.07.2020 за вих.№05.3/05.3/15018 слідчим Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.С. надано відповідь на клопотання ОСОБА_1 від 10.07.2020, в якій слідчий повідомив про відсутність підстав для задоволення такого клопотання, посилаючись на те, що постанову слідчого від 03.07.2019 про закриття кримінального провадження №4201800000000800 скасовано в частині, а саме лише з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто, в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, про що прямо зазначено в ухвалі суду та будь-яких записів щодо відновлення досудового розслідування в кримінальному провадженні у ній немає, а також, що досудове розслідування у такому кримінальному провадженні закрито на підставі ст.284 КПК України (а.с.94).

Натомість, судом встановлено, що листом від 29.07.2020 №15-1010-19 прокуратура Миколаївської області повідомила в.о директора ТУ ДБР у м.Миколаєві про те, що процесуальним керівником досудове розслідування у кримінальному проваджені №42018000000000800 відновлено з внесенням відповідних даних до ЄРДР, з огляду на що прокурор просив вжити відповідних заходів щодо організації подальшого досудового розслідування у такому кримінальному провадженні (а.с.89).

Позивач вважає, що здійснення розслідування кримінального провадження №42018000000000800 слідчими ТУ ДБР у м.Миколаєві протягом більш ніж 30 місяців (з 03.04.2018), є порушенням вимог ст.219 КПК України, тобто незаконними діями.

Судом встановлено, що постановою слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.С. від 27.08.2020 кримінальне провадження №42018000000000800 закрите у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, на підставі абз.2 п.10 ч.1 ст.284 КПК України (а.с.90-93).

29.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва із скаргою щодо скасування постанови слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.С. від 27.08.2020 про закриття кримінального провадження №42018000000000800 від 03.04.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 04.11.2020 у справі №487/2586/19 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги про скасування постанови слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.С. від 27.08.2020 про закриття кримінального провадження (а.с.96).

За такого, відповідач стверджує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000800 здійснювалось у строки, передбачені ст.219 КПК України, а тому твердження позивача про порушення строків досудового розслідування (понад 30 місяців) не відповідають дійсності.

Вказані дії та бездіяльність слідчих ТУ ДБР у м.Миколаєві, позивач вважає протиправними та такими, що призвели до понесення ним моральних та матеріальних збитків.

Позивач стверджує, що в порушення вимог ч.2 ст.9 КПК України слідчі ТУ ДБР у м.Миколаєві з моменту відкриття 03.04.2018 кримінального провадження №42018000000000800 ухиляються від прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень у такому провадженні, що є незаконними діями та має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

Так, позивач вказує, що слідчі ТУ ДБР у м.Миколаєві при здійсненні досудового розслідування у кримінальному проваджені №42018000000000800 своєю бездіяльністю та незаконними діями, що обмежують права позивача, завдали йому шкоду. Розмір моральної шкоди визначено позивачем у сумі 1100000,0 грн.

В підтвердження матеріальної шкоди позивач зазначає, що 01.03.2019 між адвокатом Бєліком Валерієм Григоровичем та ТОВ «Роскосметика» укладений договір про надання правової допомоги адвокатом, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу замовнику в кримінальному провадженні №42018000000000800 від 04.04.2018 досудове розслідування якого здійснює ТУ ДБР у м.Миколаєві та проявляє повну бездіяльність, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення (п.1.1 Договору про надання правової допомоги) (а.с.23).

За правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 12000,0 грн (п.3.1 Договору про надання правової допомоги).

На виконання Договору від 01.03.2019 про надання правової допомоги між ТОВ «Роскосметика» та адвокатом Бєліком Валерієм Григоровичем підписано акт приймання-передачі виконаних юридичних послуг адвокатом на загальну суму 12000,0 грн (а.с.24), в якому зазначено про те, що адвокат здійснив надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань Кримінального кодексу України; складання заяв та клопотань датованих з 10.04.2019 по 02.10.2019 згідно переліку, та цивільного позову від 29.03.2019 про відшкодування матеріальних та моральних збитків у кримінальному проваджені №42018000000000800.

25.11.2019 ТОВ «Роскосметика» в якості оплати послуг адвоката за договором б/н від 01.03.2019 за платіжним дорученням №923 перерахувало на користь адвоката Бєліка Валерія Григоровича грошові кошти у загальній сумі 12000,0 грн (а.с.25).

Вказані кошти позивач вважає збитками, понесеними з метою відновлення порушеного права позивача бездіяльністю та незаконними діями слідчими ТУ ДБР у м.Миколаєві при здійсненні досудового розслідування у кримінальному проваджені №42018000000000800.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що дії та бездіяльність ТУ ДБР у м.Миколаєві, внаслідок яких (якої) йому було завдано шкоди, полягають в тому, що:

- ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 08.04.2019 у справі №487/2586/19 задоволено скаргу представника ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. на бездіяльність слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР у м.Миколаєві Васильєва А.О. та зобов`язано слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР у м.Миколаєві Васильєва А.О. розглянути клопотання представника ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В.;

- ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 24.06.2019 у справі №487/4645/19 задоволено скаргу директора ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. на бездіяльність слідчого ТУ ДБР у м.Миколаєві та зобов`язано слідчого ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.В. розглянути клопотання директора ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В., подане ним 29.05.2019;

- ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 16.08.2019 у справі №487/2586/19 скасовано постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.С. від 03.07.2019 про закриття кримінального провадження №4201800000000800 від 03.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення;

- здійснення розслідування кримінального провадження №42018000000000800 слідчими ТУ ДБР у м.Миколаєві протягом більш ніж 30 місяців (з 03.04.2018), є порушенням вимог ст.219 КПК України, тобто незаконними діями.

Судом встановлено, що 25.03.2019 директор ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. звернувся до слідчого ТУ ДБР у м.Миколаєві Васильєва А.О. з клопотанням №1/РК-11 від 22.03.2019, в якому зазначав, що кримінальним правопорушенням, щодо якого здійснюється досудове розслідування №42018000000000800 завдані ТОВ «Роскосметика» майнова і моральна шкоди, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні розпочате, у зв`язку з чим останній просив залучити ТОВ «Роскосметика» до кримінального провадження №42018000000000800 як потерпілого та надіслати товариству витяг, пам`ятку про права потерпілого і постанову про визнання потерпілим (а.с.67).

Слідчий Другого СВ СУ ТУ ДБР у м.Миколаєві Васильєв А.О. постановою від 26.03.2019 відмовив директору ТОВ «Роскосметика» Дубовику М.В. у задоволенні вказаного клопотання (а.с.69).

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 08.04.2019 у справі №487/2586/19 задоволено скаргу представника ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. на бездіяльність слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР у м.Миколаєві Васильєва А.О. та зобов`язано слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР у м.Миколаєві Васильєва А.О. розглянути клопотання представника ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. (а.с.13,14,71).

Відповідач вказує, що на виконання вказаної ухвали суду від 08.04.2019, менеджера з логістики ТОВ «Роскосметика» Житнікова А.В. 26.04.2020 визнано потерпілим та допитано його в якості потерпілого (а.с.73), а також вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні №42018000000000800 (а.с.42).

Однак, суд зазначає, що клопотання директора ТОВ «Роскосметика» Дубовика М.В. за №1/РК-11 від 22.03.2019 (а.с.67) стосувалось визнання потерпілим у кримінальному провадженні №42018000000000800 саме юридичної особи - ТОВ «Роскосметика», а не менеджера з логістики ТОВ «Роскосметика» Житнікова А.В.

За такого, суд вважає, що слідчим Другого СВ СУ ТУ ДБР у м.Миколаєві Васильєвим А.О. не виконано вимоги ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва від 08.04.2019 у справі №487/2586/19 та не розглянуто належним чином клопотання ТОВ «Роскосметика» №1/РК-11 від 22.03.2019.

29.05.2019 директор ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. звернувся до слідчого ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнка М.В. з клопотанням №РК-28/05-2019 від 28.05.2019 (а.с.77), в якому просило слідчого провести процесуальні дії, а саме витребувати з ДФС України копії заяви товариства №11/Ж-3 від 29.11.2017 з резолюціями про її виконання; встановити виконавців, яким було доручено проводити розгляд такої заяви та які приймали участь в її розгляді 04.01.2018 в м.Києві за участю представників товариства; допитати виконавців на предмет небажання реагувати на злочини свої підлеглих (а.с.77).

Слідчий Другого СВ СУ ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.С. листом №05.3/05.3/4939 від 31.05.2019 повідомив директору ТОВ «Роскосметика» Дубовику М.В. про те, що підстав для задоволення або відмови в задоволенні вказаного клопотання не вбачається посилаючись на те, що відповідно до положень ст.220 КПК України останній не є суб`єктом звернення (а.с.78).

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 24.06.2019 у справі №487/4645/19 задоволено скаргу директора ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. на бездіяльність слідчого ТУ ДБР у м.Миколаєві та зобов`язано слідчого ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.В. розглянути клопотання директора ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В., подане ним 29.05.2019 (а.с.15,16,80).

У вказаній ухвалі слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим ТУ ДБР у м.Миколаєві були порушені приписи ч.1 ст.220 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий зобов`язаний розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Згідно ч.2 ст.220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин надсилається їй.

Тобто, слідчим суддею встановлена бездіяльність слідчого, яка полягає у не винесені ним постанов з розгляду клопотання директора ТОВ «Роскосметика» Дубовика М.В., що є порушенням положень ст.220 КПК України.

Відповідач вказує, що на виконання ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва від 24.06.2019 у справі №487/4645/19, слідчим ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.В. направлено на адресу ТОВ «Роскосметика» лист-повідомлення №05.3/05.3/7550 від 30.07.2019 (а.с.81).

Зі змісту вказаного листа вбачається, що слідчий повідомив директору ТОВ «Роскосметика» Дубовику М.В. про те, що 26.04.2019 менеджера з логістики ТОВ «Роскосметика» Житнікова А.В. визнано потерпілим та вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні №42018000000000800, що, на думку суду, взагалі не стосується клопотання директора ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В., поданого ним 29.05.2019.

Також у такому листі слідчим повідомлено про те, що вчиняти інші будь-які слідчі (розшукові) та процесуальні дії у вказаному кримінальному провадженні не можливо, оскільки воно закрито в порядку ст.284 КК України на підставі постанови слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.С. від 03.07.2019, у зв`язку з відсутністю в діях Миколаївської митниці ДФС складу кримінального правопорушення, існування не скасованої постанови слідчого про закриття кримінального провадження, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалось, а також закінчення строку досудового розслідування, коли жодній особі не було повідомлено про підозру (а.с.84-88).

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 16.08.2019 у справі №487/2586/19 скасовано постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.С. від 03.07.2019 про закриття кримінального провадження №4201800000000800 від 03.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (а.с.17,18).

У вказаній ухвалі слідчий суддя дійшов висновку про те, що виходячи з досліджених матеріалів кримінального провадження, слідчим, окрім допиту свідків, дослідження протоколів про вчинення адміністративного рішення та постановлених на їх підставі судових рішень, а також постанови про закриття кримінальних проваджень у кримінальних провадженнях №42018160690000004 від 16.01.2018 та №42018160690000095 від 16.10.2018 більше ніяких слідчих дій не проводилось, що явно не свідчить про всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження. За такого, з часу внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань заяви та початку досудового розслідування кримінального провадження слідчим, всупереч ст.9 КПК України, не вчинено всіх необхідних слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження. Зазначене свідчить про неповноту при проведенні досудового розслідування, а тому скаргу належить задовольнити.

Таким чином, за наявності ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва від 24.06.2019 у справі №487/4645/19, якою зобов`язано слідчого ТУ ДБР у м.Миколаєві Балаєнко М.В. розглянути клопотання директора ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В., подане ним 29.05.2019, ТУ ДБР у м.Миколаєві не тільки не розглядається вказане клопотання, а взагалі виноситься постанова про закриття провадження №4201800000000800, що, відповідно, унеможливлює розгляд будь-яких клопотань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що слідчими ТУ ДБР у м.Миколаєві при здійсненні досудового розслідування у кримінальному проваджені №42018000000000800 було вчинено неправомірні дії (бездіяльність), що в тому числі підтверджується й вказаними вище постановами слідчих суддів.

Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у даній справі є ТУ ДБР у м.Миколаєві.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Разом з тим, положення частини 1 статті 225 Господарського кодексу України регулюють склад збитків, що підлягають відшкодуванню особами, які допустили господарське правопорушення, порушили господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

В силу статті 42 Господарського кодексу України підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі.

Згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) сторони, якій завдано збитків внаслідок порушення зобов`язання іншою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, якій завдано збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання іншою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як витікає з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши подані позивачем докази в обґрунтування заподіяння йому шкоди, господарський суд встановив наступне.

Згідно із частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК у вигляді відмови в задоволенні позову.

Пунктом 5 зазначеної постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню під час вирішення суперечки про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дії того, хто її завдав, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням, а також провини того, хто завдав шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина 4 статті 23 Цивільного кодексу України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”).

Відповідно до статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

З викладених норм законодавства витікає те, що суб`єкту господарювання не може бути заподіяно моральну шкоду, позаяк здатність відчувати моральні страждання за своєю правовою природою може належати тільки людині.

Отже, при розгляді справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди юридичній особі на відміну від аналогічних спорів за участі фізичних осіб, значення для встановлення обґрунтованості позовних вимог, має не власне суб`єктивне уявлення позивача (наприклад, в особі його керівника або членів керівного органу) про факт настання негативних наслідків для ділової репутації юридичної особи та характер цих наслідків, а ці обставини як факт об`єктивної, в даному випадку, економічної реальності.

Зазначене передбачає, що ці обставини мають бути підтверджені належними доказами. Зокрема, довідками (актами, звітами тощо) про зменшення вартості нематеріальних активів; свідоцтвами про зменшення вартості котирування акцій юридичної особи; висновками судової експертизи; проведенням експертної оцінки вартості нематеріальних активів; повідомленнями в засобах масової інформації; результатами проведення перевірок контрольними органами (якщо ці перевірки були викликані діями відповідачів) тощо.

У частині 2 пункту 5 інформаційного листа “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію” №01-8/184 від 28.03.2007 Вищий господарський суд України роз`яснив, що діловою репутацією юридичної особи є престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед споживачів її товарів і послуг.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди має визначатися залежно від характеру немайнових втрат (їхньої тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Пункт 6 роз`яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення суперечок, пов`язаних з відшкодуванням моральної шкоди» №02-5/95 від 29.02.1996 (згідно з роз`ясненнями Вищого арбітражного суду України №02-5/445 від 18.11.1997, №02-5/433 від 13.11.1998, №02-5/618 від 06.11.2000, роз`ясненням Вищого господарського суду України №04-5/609 від 31.05.2002) передбачає, що розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру дії особи, що її завдала, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.

З урахуванням цього, юридична особа так само, як і фізична, має право, зокрема, на спростування недостовірної інформації і право на недоторканність ділової репутації.

Разом з тим, питання відшкодування шкоди, заподіяної саме діловій репутації юридичної особи ТОВ «Роскосметика», позивачем у позові не поставлено та не обґрунтовано.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування шкоди у розмірі 12000,0 грн, сплачених адвокату у зв`язку з поданням юридичної допомоги, суд дійшов наступних висновків.

На підтвердження факту отримання клієнтом юридичних послуг, наданих адвокатом з 10.04.2019 по 02.10.2019 за договором про надання правової допомоги від 01.03.2019, позивачем надано Акт приймання-передачі виконаних юридичних послуг адвокатом до договору про надання правової допомоги від 20.11.2019 (а.с.24).

Відповідно до пункту 2 Акту клієнт здійснив перевірку наданих адвокатом послуг і підтверджує, що згідно з визначеними в статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності ЦПК, КПК, КК, ЦК України адвокат здійснив:

« 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань Кримінального кодексу України; 2) складання клопотання в кримінальному провадженні; 8) складання цивільного позову від 29.03.2019 про відшкодування матеріальних та моральних збитків у кримінальному проваджені №42018000000000800.

Загальна оплата послуг адвоката у вказаний вище період з без ПДВ складає 12000,0 грн».

25.11.2019 ТОВ «Роскосметика» в якості оплати послуг адвоката за договором б/н від 01.03.2019 за платіжним дорученням №923 перерахувало на користь адвоката Бєліка Валерія Григоровича грошові кошти у загальній сумі 12000,0 грн (а.с.25).

Позивач вважає, що вказані витрати є збитками у вигляді грошових коштів, сплачених за надання правової допомоги по відновленню порушеного права позивача у зв`язку з бездіяльністю та незаконними діями слідчими ТУ ДБР у м.Миколаєві при здійсненні досудового розслідування у кримінальному проваджені №42018000000000800.

Суд зазначає, що за правилами цивільного судочинства витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться до судових витрат та питання їх відшкодування вирішується судом під час розгляду справи по суті.

Відповідно до висновку зробленому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 по справі №242/4741/16-ц, судові витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.05.2019 по справі №489/5045/18 дійшла висновку, що судові витрати, понесені в адміністративній справі, зокрема і сплачений судовий збір, не є шкодою, що може бути відшкодована у цивільній справі за рахунок бюджетних асигнувань адміністративного суду, рішення якого було скасоване в адміністративній справі судом вищої інстанції. Означені витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими КАС України (п.32 постанови); питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, понесених під час розгляду адміністративної справи, вирішує у встановленому процесуальним законом порядку відповідний адміністративний суд, а не загальний суд у позовному провадженні за правилами цивільного судочинства (п.33 постанови).

Таким чином, ті витрати, які могли бути стягнуті позивачем по кримінальних, цивільних та адміністративним справам в якості судових витрат (витрат на правову допомогу), не можуть стягуватись в якості збитків в окремому позовному провадженні.

Адвокатські послуги, які не були надані позивачу в рамках кримінальних, цивільних та адміністративним справ можуть вважатись збитками (шкодою), які можуть бути заявлені в окремому позовному провадженні.

Однак, з наданого позивачем акту від 20.11.2019 вбачається, що виконані адвокатом роботи стосуються виключно підготовки заяв та клопотань у кримінальному проваджені №42018000000000800.

За вказаних обставин, суд вважає, що заявлені позивачем в якості збитків 12000,0 грн, сплачених адвокату за надання правової допомоги по відновленню порушеного права позивача слідчими ТУ ДБР у м.Миколаєві могли бути стягнуті позивачем по кримінальному провадженню №42018000000000800 в якості судових витрат (витрат на правову допомогу).

Узагальнюючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами завдання юридичній особі матеріальної або немайнової шкоди, що виключає притягнення відповідача до деліктної відповідальності, через відсутність повного складу цивільного правопорушення.

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 21.10.2021 року.

Суддя М.В.Мавродієва