Рішення № 100522806, 23.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2021Справа № 910/12838/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВІТНЯ КОРПОРАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ"

до Багатопрофільного підприємства "СОЛІДАРНІСТЬ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 33999,76 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСВІТНЯ КОРПОРАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Багатопрофільного підприємства "СОЛІДАРНІСТЬ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення пені у сумі 33999,76 грн за порушення умов договору найма майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 дану позовну заяву залишено без руху.

18.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.09.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/12838/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

15.09.2021 через відділ діловодства суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на наступні обставини:

виконання капітального ремонту є обов`язком власника оскільки права та обов`язки власника передано за договором наймачеві, і відповідача звільнено від зазначеного обов`язку;

ремонт мереж ливневої (дощової) каналізації не входить до робіт, які можуть вважатися капітальним ремонтом;

відповідач належним чином виконує свої обов`язки за договором, а порушення не носять системного характеру.

21.09.2021 через відділ діловодства суд від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд:

встановити факт системного порушення умов пункту 6.2.3. договору найма майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015 зі сторони Багатопрофільного підприємства "СОЛІДАРНІСТЬ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю;

стягнути з Багатопрофільного підприємства "СОЛІДАРНІСТЬ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю пеню у сумі 33999,76 грн за порушення умов договору найма майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015.

Частиною 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України до позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У Господарському процесуальному кодексі України передбачено право позивача збільшити лише розмір позовних вимог. Відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (пункт 47 постанови Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 923/1061/18).

Заявлення додаткових вимог може кваліфікуватися лише як зміна предмету позову (пункт 5.21 постанови Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №925/186/19).

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу.

Частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Так за змістом позовної заяви в первинній редакції, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 33999,76 грн за порушення умов договору найма майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015. Після збільшення позовних вимог позивач доповнив позов вимогою такого змісту: встановити факт системного порушення умов пункту 6.2.3. договору найма майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015 зі сторони Багатопрофільного підприємства "СОЛІДАРНІСТЬ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Підставою позову в частині стягнення пені є порушення відповідачем умов договору найма майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015. Підставами позову у частині збільшення розміру позовних вимог є порушення відповідачем пункту 6.2.3. договору найма майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015.

Отже, позовні вимоги у збільшеній його частині пов`язані з предметом та підставами позову в первісній редакції.

За таких обставин, заява про збільшення позовних вимог, яка по своїй суті є заявою про зміну предмету позову прийнята судом до розгляду.

22.09.2021 через відділ діловодства суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

29.09.2021 через відділ діловодства суд від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд: стягнути з Багатопрофільного підприємства "СОЛІДАРНІСТЬ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю пеню у сумі 33999,76 грн за порушення умов договору найма майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015.

Враховуючи приписи ст.46 Господарського процесуального кодексу України, виходячи зі змісту заяви про зменшення позовних вимог, остання прийнята судом до розгляду та подальший розгляд справи здійснюється у редакції зазначеної заяви.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2015 Багатопрофільним підприємством "СОЛІДАРНІСТЬ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (учасник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСВІТНЯ КОРПОРАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" (набувач, позивач) укладений договір найма майнових прав (нова редакція), відповідно до умов якого сторони домовились викласти договір про передання права користування будівлею, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. 07 жовтня 2015 року за реєстровим №1810.

Договір найма майнових прав (нова редакція) від 07.10.2015 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. 07 жовтня 2015 року та зареєстрований в реєстрі за № 2162.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про порушення відповідачем умов п.6.2.6. договору найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015 та прострочення виконання своїх обов`язків строком на один день. Наявність порушення відповідачем умов договору обґрунтована невиконанням останнім обов`язків у частині своєчасного виконання ремонтних робіт ливневої каналізації внаслідок чого, як стверджує позивач, під час дощу 19 липня 2021 року почалося підтоплення будівлі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступні обставини:

виконання капітального ремонту є обов`язком власника оскільки права та обов`язки власника передано за договором наймачеві, і відповідача звільнено від зазначеного обов`язку;

ремонт мереж ливневої (дощової) каналізації не входить до робіт, які можуть вважатися капітальним ремонтом;

відповідач належним чином виконує свої обов`язки за договором, а порушення не носять системного характеру.

відповідач зазначає про наявність між БП "СОЛІДАРНІСТЬ" та АТ "Державний експортно-імпортний банк" правовідносин за кредитним договором №18106К31/2159 від 18.08.2006, договором іпотеки №18106Z109 та передання в іпотеку будівлі центру сімейного дозвілля (літ.А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малиновського Маршала, 24/10; стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 р. у справі №5011-34/6378-2012;

також відповідач посилається на:

накладення арешту на рахунки та майно БП "СОЛІДАРНІСТЬ" у межах виконавчого провадження №37160509;

блокування господарської діяльності та неможливість зберігати предмет іпотеки (будівлю центру сімейного дозвілля);

укладання договору найма майнових прав із ТОВ "ОСВІТНЯ КОРПОРАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" та додатків до договору;

судовий розгляд щодо надання розстрочки виконання рішення у справі № 5011-34/6378-2012 та обізнаність АТ "Державний експортно-імпортний банк" про укладання договору найму будівлі;

здійснені поліпшення будівлі центру сімейного дозвілля (літ. А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малиновського Маршала, 24/10 зі сторони ТОВ "ОСВІТНЯ КОРПОРАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" на загальну суму 34842000,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до 1.1. договору наймодавець передає наймачу свої право володіння, право користування та право розпорядження (далі - майнові права) - будівлею центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою 7317 кв.м. (далі - об`єкт нерухомого майна). Майнові права передаються строком на п`ять років з дня укладення цього договору.

При цьому сам об`єкт нерухомого майна за цим договором у найм або у власність не передається, акт прийому-передачі об`єкта нерухомого майна не складається.

За змістом договору (п.14.7. договору) наймодавець передав, а наймач прийняв наступне майно (майнові права):

право володіння - речове право, майнове право, неспоживма річ, об`єкт цивільних прав та обов`язків, майно;

право користування - речове право, майнове право, неспоживна річ, об`єкт цивільних прав та обов`язків, майно;

право розпорядження - речове право, майнове право, неспоживна річ, об`єкт цивільних прав та обов`язків, майно.

Відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що строк договору найма складає п`ять років з моменту підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п.5.4. договору майнові права вважаються переданими в найм з моменту підписання акту приймання-передачі.

20.11.2015 між сторонами підписаний акт приймання-передачі майнових прав за договором найма майнових прав від 20.11.2015.

Додатковою угодою від 06.10.2016 сторони внесли зміни до договору, зокрема виклали пункт 5.4. договору у новій редакції, згідно із яким, після закінчення строку найма, наймач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо жодна сторона в термін 30 днів до закінчення строку даного договору письмово не повідомить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін п`ять років.

Також додатковою угодою від 06.10.2016 сторони збільшили обсяг обов`язків наймача.

Додатковою угодою від 23.03.2017 сторони внесли зміни до договору та виклали пункт 3.1. договору у новій редакції. Так пунктом 3.1. договору у редакції додаткової угоди від 23.03.2017, строк договору найма складає десять років з моменту підписання сторонами цього договору.

Тобто, сторони уклали доповнення до договору найма, яким збільшили обсяг обов`язків наймача та строк оренди майна.

23.03.2017 між сторонами підписаний акт приймання-передачі майнових прав за договором найма майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015, згідно із яким БП "СОЛІДАРНІСТЬ" передало, а ТОВ "ОСВІТНЯ КОРПОРАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" отримало наступні майнові права до 06.10.2025.

Наймач здійснив оплату за договором найма у повному обсязі за весь строк найма - 06.10.2025 року згідно із п.2 акту приймання-передачі майнових прав від 23.03.2017.

Майнові права станом на 2015 рік (момент укладення договору найма) не є предметом іпотеки, не обтяжені, не перебувають під забороною і Наймодавець розпоряджається ними на власний розсуд (п.1.5. договору, Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Відносини сторін які врегульовані на відступ від положень актів цивільного законодавства відповідно до ст. 6 ЦК України регулюються виключно цим договором (п.14.1.5. договору).

За змістом пункту 2.1. договору наймодавець передає свої майнові права з метою забезпечення збереження предмета іпотеки - об`єкта нерухомого майна.

Згідно із матеріалами справи 19.08.2006 року між Багатопрофільним підприємством "СОЛІДАРНІСТЬ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та АТ "Державний експортно-імпортний банк" укладено договір іпотеки № 18106Z109 на забезпечення Кредитного договору № 18106К31/2159 від 18.08.2006. Предметом іпотеки згідно з договором іпотеки №18106Z109 є будівля центру сімейного дозвілля (літ. А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малиновського Маршала, 24/10.

Отже, з метою збереження (зберігання) предмета іпотеки сторони уклали відплатний договір найма майна (речі) передбачений статтями 759 - 786 ЦК України.

Пунктом 1.4. договору визначено, що майно (майнові права) належать наймодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого головним управлінням комунальної власності м.Києва 19.06.2006. Наказ №1219-В від 19.06.2006р., зареєстрованого в КМ БТІ та РПВ на об`єкти нерухомого майна 21.06.2006 року, в книзі 140п-170 за реєстровим № 8025-П.

Згідно із п.1.3. договору балансова вартість об`єкта нерухомого майна щодо якого передаються майнові права становить 33999762,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.770 ЦК України та п. 8.3. договору найма у разі переходу до іншої особи права власності (права володіння, права користування та права розпорядження) на об`єкт нерухомого майна, даний договір не припиняється. До нового власника (правонаступника) переходять права та обов`язки наймодавця за цим договором, а наймач має право висувати вимоги до нового власника (правонаступника) у відповідності із умовами цього договору (п.8.3. договору).

Згідно із п.2.8. договору право власності наймодавця на об`єкт нерухомого майна обмежується (обтяжується) на весь строк дії цього договору наступним чином:

наймодавець (власник) має право здійснювати володіння об`єктом нерухомого майна виключно на підставі згоди наймача, яка оформляється у вигляді додатку до цього договору;

наймодавець (власник) має право користуватися об`єктом нерухомого майна виключно на підставі згоди наймача, яка оформляється у вигляді додатку до цього договору;

наймодавець (власник) має право розпоряджатися об`єктом нерухомого майна виключно на підставі згоди наймача, яка оформляється у вигляді додатку до цього договору.

У відповідності до п.2.14 договору наймодавець надав дозвіл (згоду) наймачеві здійснювати поліпшення стану об`єкта нерухомого майна.

Наймач здійснив поліпшення стану об`єкта нерухомого майна відповідно до умов договору найма та з урахуванням обмежень, передбачених договором іпотеки №18106Z109 від 19.08.2006 року.

04.08.2021 між сторонами підписаний акт звірки вартості поліпшень предмета найму, згідно із яким загальна вартість поліпшень становить 34842000,00 грн.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що наймодавець зобов`язаний вчиняти всі необхідні дії для забезпечення безперешкодного здійснення наймачем прав за цим договором (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо). Сторони дійшли згоди, що зазначені дії визначаються наймодавцем самостійно, або наймач повідомляє рекомендованим листом наймодавця про необхідність вчинення таких дій. Рекомендований лист відправляється за юридичною адресою наймодавця (власника). Необхідні дії вчиняються наймодавцем негайно, а дії які не можуть бути вчинені негайно - не пізніше 10 календарних днів з моменту відправлення наймачем листа про необхідність вчинення таких дій.

У відповідності до п.6.2.6. договору наймодавець (відповідач) зобов`язаний проводити капітальний ремонт об`єкту нерухомого майна.

Виконання зобов`язань наймодавця (власника), передбачених розділом 6.2. цього договору забезпечено неустойкою. Предметом неустойки є об`єкт нерухомого майна (п.9.7. договору).

Сторонами підписаний акт звірки та встановлення порушень положень договору між сторонами від 02.08.2021. Згідно із вказаним актом Багатопрофільне підприємство "СОЛІДАРНІСТЬ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю підтверджує, що 19.07.2021 відбулося підтоплення будівлі за адресою: м. Київ, вул. Малиновського Маршала, 24/10. (літ. А) через неналежне виконання Багатопрофільним підприємством "СОЛІДАРНІСТЬ" у формі капітального ремонту, зокрема виконання ремонтних робіт ливневої каналізації.

Згідно із актом звірки та встановлення порушень положень договору від 11.08.2021 та зведеним актом звірки та встановлення порушень положень договору від 17.08.2021 сторонами встановлено порушення наймодавцем (відповідачем) умов п.6.2. договору.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Таким чином, цивільне законодавство розрізняє поняття "невиконання зобов`язання" та "неналежне виконання зобов`язання".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 по справі № 910/4460/19, в якій Верховний Суд вказав, що у розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. Перше - це невиконання зобов`язання, яке виникає, якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Друге - це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже, порушення зобов`язання.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст.218 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У пункті 9.9. договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка балансової вартості об`єкта нерухомого майна, передбаченої у п.1.3. цього договору.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що умовами договору сторони не погодили строків виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з капітального ремонту об`єкту нерухомого майна.

Строків виконання ремонтних робіт ливневої каналізації матеріалами договору також не передбачено.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Оскільки сторонами не було погоджено строку виконання ремонтних робіт ливневої каналізації, суд дійшов висновку про відсутність прострочення виконання зобов`язання відповідачем з виконання таких робіт.

З урахуванням наведеного вище, враховуючи, що пунктом 9.9. договору не встановлено відповідальності у вигляді пені саме за порушення строків з виконання робіт ремонтних робіт ливневої каналізації, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені у сумі 33999,76 грн.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВІТНЯ КОРПОРАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ".

У відповідності до ст.129 ГПК України судові витрати за розгляд справи покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.10.2021.

Суддя С.О. Турчин