Рішення № 100522748, 19.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2021Справа № 910/10008/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІПРОМТЕК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПРОМАШЗБАГАЧЕННЯ"

про стягнення 780097,20 грн

Представники сторін:

від позивача: Ткачук О.В.

від відповідача: Масленнікова Ю.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІПРОМТЕК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПРОМАШЗБАГАЧЕННЯ" про стягнення 1203104,57 грн. з яких: 1191451,00 грн - заборгованість з оплати за поставлений товар, 8323,84 грн - пеня, 3329,53 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару №20/07 від 20.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 дану позовну заяву залишено без руху.

01.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10008/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05.08.2021.

04.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про продовження відповідачеві процесуального строку, встановленого для подання до суду відзиву на позовну заяву та відкладення підготовчого засідання.

05.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли клопотання про відкладення судового засідання та заява від 03.08.2021 про зменшення розміру позовних вимог.

У підготовчому засіданні 05.08.2021, суд розглянув заяву позивача про зменшення позовних вимог та встановив наступне.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 768443,83 грн - заборгованість з оплати за поставлений товар, 8323,84 грн - пеня, 3329,53 грн - 3% річних.

У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, про що постановлено протокольну ухвалу.

Протокольною ухвалою від 05.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Протокольною ухвалою від 05.08.2021 задоволено заяву відповідача про продовження процесуального строку, продовжено відповідачу строк на подання відзиву до 19.08.2021 та відкладено підготовче засідання на 09.09.2021.

17.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

03.09.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/10008/21 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №640/21404/21.

У підготовчому засіданні 09.09.2021 розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності до приписів п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За наведеною нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, наведена процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/6674/19.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором поставки товару №20/07 від 20.07.2020, а також нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання пені та 3% річних.

У свою чергу, предметом позову у справі №640/21404/21 є вимоги про визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 липня 2021 №00528010704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 371 294 грн та застосовано штраф в сумі 37 129,40 грн.

Суд зазначає, що результат розгляду №640/21404/21предметом якої є оскарження акту індивідуальної дії - податкового повідомлення не впливає на розгляд справи №910/10008/21 позивача про стягнення заборгованості за договором поставки, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Окрім того, зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду.

З урахуванням вище наведеного, у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, про що постановлено протокольну ухвалу.

Протокольною ухвалою від 05.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2021.

29.09.2021 через відділ діловодства від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні.

Протокольною ухвалою від 30.09.2021 відкладено судове засідання по суті на 19.10.2021.

18.10.2021 через відділ діловодства від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із вступом у справу нового представника та необхідністю ознайомлення із матеріалами справи.

У судове засідання 19.10.2021 прибули представники позивача та відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано наявності обставин, які б у відповідності до ст.202, 216 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставою для відкладення судового засідання з розгляду справи по суті.

Більш того, відповідач скористався наданими йому процесуальними правами шляхом подання відзиву на позову, у якому відповідач виклав заперечення проти позову.

Судом враховано, що за змістом ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За таких обставин, оскільки за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з огляду на вище наведене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 19.10.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні 19.10.2021 представник відповідача надав пояснення по суті викладених у відзиві заперечень.

У судовому засіданні 19.10.2021 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІПРОМТЕК" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІПРОМАШЗБАГАЧЕННЯ" (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару №20/07 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець зобов`язується належним чином прийняти товар і оплатити його вартість (ціну) на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Асортимент, кількість та ціна товару узгоджується сторонами і вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору поставки товару (п.2.1. договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що покупець оплачує товар на умовах, що визначаються у відповідних Специфікаціях.

Згідно із п.2.5. договору покупець здійснює оплату товару на підставі рахунку, наданого постачальником та умов відповідної специфікації до договору.

Відповідно до п.5.3. договору датою поставки товару є підпис покупця про отримання товару на видатковій накладній.

За змістом пункту 7.3. договору покупець зобов`язаний оплатити вартість замовленого товару на умовах, визначених в Специфікаціях до цього договору, на підставі виставленого рахунку.

Специфікацією №2 від 09.11.2020 сторони погодили найменування та кількість товару, а саме: санітайзер для рук Medshield/Антисептичний засіб для рук/Без спирту/ 59,1 мл (2FL OZ); санітайзер для рук Medshield/Антисептичний засіб для рук/Без спирту/ 100 мл (3,3FL OZ) на загальну суму 2382902,40 грн з ПДВ.

У пункті 4 Специфікації сторонами погоджено умови оплати товару:

передоплата 50% вартості товару, зазначеного у Специфікації;

оплата 50% вартості товару, зазначеного у Специфікації в строк 45 банківських днів з моменту підписання видаткових накладних.

Згідно із матеріалів справи позивач виставив відповідачу рахунок №742 від 19.11.2020 на суму 2382902,40 грн.

Відповідач здійснив попередню оплату у сумі 1191451,20 грн згідно із платіжним дорученням №148 від 20.11.2020.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставив відповідачу товар на загальну суму 2382902,40 грн на підтвердження чого надав видаткову накладну №147 від 04.03.2021.

Оскільки відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, за розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 1191451,00 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1191451,00 грн.

Після звернення позивача із позовом до суду та відкриття провадження у справі відповідачем здійснено часткову оплату у сумі 423007,17 грн.

У редакції заяви про зменшення позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 768443,83 грн заборгованості з оплати за поставлений товар.

Також у зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував пеню за період з 12.05.2021 по 14.06.2021 у сумі 8323,84 грн та 3% річних за період з 12.05.2021 по 14.06.2021 у сумі 3329,53 грн.

У відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ним здійснено оплату товару поставленого за Специфікаціями №1 та №2, а позивач наразі заявляє до стягнення суму ПДВ в розмірі 768444,03 грн.

Відповідач стверджує про наявність правових підстав для звільнення спірної операції купівлі-продажу товару (санітайзер для рук Medshield/Антисептичний засіб для рук) за договором від оподаткування податком на додану вартість в силу присів п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, у зв`язку із чим вимоги про сплату відповідачем ПДВ у сумі 768444,03 грн є необґрунтовані.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару №20/07 від 20.07.2021 та Специфікації №2 від 09.11.2020 позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на суму 2382902,40 грн з ПДВ грн, що підтверджується видатковою накладною №147 від 04.03.2021.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У пункті 4 Специфікації сторонами погоджено умови оплати товару:

передоплата 50% вартості товару, зазначеного у Специфікації;

оплата 50% вартості товару, зазначеного у Специфікації в строк 45 банківських днів з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідач здійснив попередню оплату у сумі 1191451,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №148 від 20.11.2020.

З огляду на встановлені у п.4 Специфікації строки оплати, враховуючи наведені норми законодавства, відповідач зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар у строк до 12.05.2021.

Після звернення позивача із позовом до суду та відкриття провадження у справі відповідачем здійснено часткову оплату у сумі 423007,17 грн.

У редакції заяви про зменшення позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 768443,83 грн заборгованості з оплати за поставлений товар.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, заборгованість відповідача за договором поставки товару №20/07 від 20.07.2021 та Специфікації №2 від 09.11.2020 за розрахунком позивача становить 768443,83 грн.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача становить 768444,03 грн, однак у відповідності до ч.2 ст.237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 768443,83 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору у сумі 768443,83 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 768443,83 грн належним чином доведена, відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 768443,83 грн.

З приводу доводів відповідача про звільнення спірної операції з продажу товару за договором від сплати податку на додану вартість в силу приписів п.71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Положеннями п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення» Податкового кодексу України" (в редакції, чинній на момент укладення договору та здійснення операції з купівлі-продажу товарів за ним) встановлено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.

Тобто, в силу навчених норм законодавцем було встановлено, що операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції виключно щодо товарів, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення» Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 було затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, (надалі - "Перелік").

При цьому, відповідно до приміток до Переліку (в редакції, діючій на момент укладення Договору та здійснення операції з купівлі-продажу товарів за ним), в яких роз`яснено порядок його застосування - визначення відповідності товарів наведеному переліку, було визначено, що:

1. Коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

2. Для цілей цього переліку:

1) медичні вироби означають медичні вироби, активні медичні вироби у значенні, наведеному в Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 82, ст. 3048);

2) термін "засоби індивідуального захисту" вживається у значенні, наведеному в Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 66, ст. 2216), або Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. №753 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 82, ст. 3046).

3. Для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:

подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216); або

подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

У той же час, в матеріалах справи відсутні докази наявності однієї із визначених в п.3 Примітки до Переліку умови для віднесення поставлених за договором товарів до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, а саме: подання відповідної декларації про відповідність з нанесення у визначеному порядку знаку відповідності технічним регламентам та/або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг спірних товарів.

При цьому, Перелік в частині визначення медичних виробів, медичного обладнання та інших товарів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, містять лише загальні найменування таких виробів, обладнання та товарів, що безумовно потребує певного порядку для віднесення до них конкретних виробів, обладнання та товарів, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість

Наведене виключає можливість застосування при здійсненні спірної операції купівлі-продажу товарів за договором (поставка за видатковою накладною №147 від 04.03.2021) положень п.71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, тобто, виключає можливість звільнення від сплати податку на додану вартість.

З огляду на те, що відповідачем не доведено наявності підстав для звільнення спірної операції від сплати ПДВ, суд дійшов висновку про необґрунтованість заперечень відповідача.

Також суд відхиляє посилання відповідача на здійснені поставки за Специфікацією №1, оскільки предметом спору є заборгованість, що виникла за поставлений товар згідно із Специфікації №2 до договору.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання за договором в частині оплати за поставлений товар позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у сумі 8323,84 грн (нараховані за період з 12.05.2021 по 14.06.2021), 3% річних у сумі 3329,53 грн (за період з 12.05.2021 по 14.06.2021).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом пункту п.8.3. договору сторони погодили, що у разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за товар за кожний день прострочення поставки товару.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком, наведеним у позовній заяві позивач здійснює нарахування пені та 3% річних на заборгованість за видатковою накладною №147 від 04.03.2021 у сумі 1191451,00 грн за період з 12.05.2021 по 14.06.2021.

Оскільки як встановлено судом вище відповідач зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар у строк до 12.05.2021, то нарахування пені та 3% річних слід здійснювати за період з 13.05.2021 по14.06.2021.

За перерахунком суду сума пені становить 8079,02 грн та 3% річних - 3231,61 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у частині вимог про стягнення пені та 3% річних суд задовольняє частково.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІПРОМТЕК".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПРОМАШЗБАГАЧЕННЯ" (03035, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО, будинок 45, приміщення 403, ідентифікаційний код 40132375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІПРОМТЕК" (08200, Київська обл., місто Ірпінь, ВУЛИЦЯ СТЕЛЬМАХА, будинок 9, ідентифікаційний код 39142390) заборгованість у сумі 768443,83 грн, пеню у сумі 8079,02 грн, 3% річних у сумі 3231,61 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 11696,32 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.10.2021.

Суддя С. О. Турчин