Рішення № 100521575, 18.10.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/713/21

РІШЕННЯ

іменем України

18 жовтня 2021 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участі секретаря судового засідання Пчолкіна М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк», яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд 50 до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості,

за участю:

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

Встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», від імені якого діє представник за довіреністю, пред`явило дійсний позов. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що 17.11.2016 року між ОСОБА_1 та позивачем був укладений кредитний договір б\н, відповідно до якого відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. На думку позивача, підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно п. п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між банком і відповідачем кредитний договір. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6810 грн. У порушення норм Цивільного кодексу України та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість за кредитом. Надали заяву про зменшення позовних вимог, та просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.11.2016 року в розмірі 12944,35 грн., яка складається з: 12645,91 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 12645,91 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 298,44 – заборгованість за простроченими відсотками, а також судові витрати.

Ухвалою судді Сватівського районного суду Луганської області від 05 березня 2021 року було призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог, суду пояснила, що відповідно до позовної заяви розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Банком складає 14606,25 грн. Загалом за кредитним договором, за період з 06.04.2017 по 24.05.2021 року відповідачем було використано 40410,34 грн., нараховано банком відсотків, штрафів, пені та комісії на суму 19159,14 грн. Відповідачем було погашено 46625,13 грн. заборгованості. У період з дати подання позову, тобто з 18 січня 2021 року по 24 травня 2021 року на погашення заборгованості за кредитом банком було зараховано 1661,90 грн., які було спрямовано на погашення нарахованих відсотків по кредиту, а відсотки, що залишилися було перенесено у розділ тіла кредиту. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором у сумі 12944,35 грн., що являє собою заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 12645,91 грн. - це заборгованість за простроченим тілом кредиту та 298,44 грн. – заборгованість за простроченими відсотками. Наступні судові засідання просила провести за відсутності представника Банку.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив, що під час оформлення картки клієнта ПриватБанку підписував лише анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та з іншою інформацією ознайомлений не був. Самого кредитного договору не підписував.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Надали відзив на позовну заяву, у якому заперечували проти задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості та зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів № 1275-р від 02.12.2015 року переліку, де проводилася антитерористична операція, до якого відноситься і місто Сватове Луганської області, де проживає відповідач. Крім того, комерційним банком Національним банком України у листі за № 18-112/62138 від 27.10.2014 року були надані роз`яснення, згідно з якими банки зобов`язані у період проведення антитерористичної операції скасувати штрафні санкції за кредитами громадянам України, які проживають або переселилися з населених пунктів у зоні АТО, а також юридичним особам та підприємцям в зоні АТО. Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідачем при оформленні картки були підписані анкети-заяви, чим він підтвердив свою згоду на те, що між ним та Банком складений договір про надання банківських послуг, але позивач у позовній заяві не вказав, коли саме та у якій сумі було надано кредит відповідачу. Також, послалися на те, що матеріали позовної заяви не містять посилань щодо того, що позивачем вже знято з рахунку відповідача грошові кошти у сумі 12774,99 грн., що перевищує розмір заборгованості та таке списання продовжується дотепер (т.1., а.с. 101-102).

Згідно відповіді на відзив (т.1., а.с. 178-183) представник позивача вказує, що правила та умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Відповідачем було підписано заяву до приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. На підставі поданої заяви, що разом з Умовами та правилами, тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку, складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок, ключем до якого є пластикова картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач в заяві. Також, позичальник не звертався до Банку за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування та повністю погодився з ними, що свідчить про підписанні договору, користування кредитними грошовими засобами. При укладенні договору сторонами були обговорені усі суттєві умови. З наданої до суду виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, останній користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали. Згідно розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у відповідності ЦПК України випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини: 17 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримано від позивача кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідач 17 листопада 2016 року підписав анкету-заяву про приєднання (а.с. 13), у якій вказано, що ОСОБА_1 погодився, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифи, складають собою договір про надання банківських послуг.

Також, у заяві зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифами були надані для ознайомлення відповідачеві в письмовому вигляді.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач надав до позову, окрім анкети-заяви, наступні докази: Витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (т.1, а.с. 14), Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (т.1, а.с. 15 - 69 ), а також розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , згідно якого заборгованість за кредитом становить 12944,35 грн., а саме: 12645,91 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 12645,91 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 298,44 – заборгованість за простроченими відсотками; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, згідно якої 06 квітня 2017 року ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 5000 грн., 08 квітня 2017 року відбулося зменшення кредитного ліміту до 2000 грн.; 23 травня 2017 року кредитний ліміт збільшено до 5000 грн., 11 червня 2018 року вказаний кредитний ліміт збільшено до 6810 грн. 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 кредитний ліміт було зменшено до 0,00 грн. (т.1, а.с. 12).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17 листопада 2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22 лютого 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві погодженої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві, та погодження сторонами суттєвих умов кредитного договору.

Згідно довідки позивача від 14.09.2021 року, за період з 06.04.2017 по 24.05.2021 відповідачем було використано 40410,34 грн. кредитних коштів, погашено – 46625,13 грн., нараховано Банком відсотків, штрафів, пені – 19159,14 грн., залишок заборгованості – 12944,35 грн. (т.2., а.с. 19).

Звертаючись до суду із заявою про зменшення позовних вимог, позивач вказує, що за період з дати подання позову на даний час (з 18.01.2021 по 24.05.2021) на погашення заборгованості за кредитом банком зараховано 1661,90 грн., вказані кошти спрямовано на погашення нарахованих відсотків по кредиту (т.1., а.с. 217-218).

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 09.12.2019 та станом на 14.01.2021, що є додатком до позову, позивачем щомісячно, починаючи з 01.07.2017 року і до 01.04.2020, погашалися (списувалися) відсотки за рахунок кредиту і додавалися до тіла кредиту (підтверджується розрахунком позивача, а саме: четвертою колонкою розрахунку заборгованості «Відсотки погашені за рахунок кредиту») на загальну суму 12086,04 грн. (т.1, а.с.6-10).

Такий порядок погашення заборгованості по відсоткам, з якого виходив позивач, за користування кредитними коштами між сторонами, в письмовій формі не погоджувався, а односторонні дії позивача щодо погашення (списання відсотків за рахунок кредиту і додавання до тіла кредиту) не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти є платою за використання кредитних коштів.

Отже, позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12645,91 грн., в т.ч. 12645,91 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, яке збільшилося шляхом перетворення відсотків у прострочене тіло кредиту.

Таким чином, відповідач безпідставно збільшив тіло кредиту шляхом перетворення відсотків у тіло кредиту, що підтверджується розрахунком позивача, а саме: четвертою колонкою розрахунку заборгованості «Відсотки погашені за рахунок кредиту».

У зв`язку з цим, у позивача і утворилася неіснуюча заборгованість по простроченому тілу кредиту у розмірі 12645,91 грн.

Що стосується заявлених вимог про стягнення заборгованості за прострочененими відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У заяві позичальника від 17 листопада 2016 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) в т.ч. простроченого тіла кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

Також зазначає, що банк використав своє право щодо зміни умов договору, а саме із 01 березня 2019 року впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до пункту 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати відтоків за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язання клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми не повернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».

При цьому, позивач не надав доказів на підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків у розмірі, зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів містили умови щодо сплати відсотків, розмір і порядок їх нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин, суд вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, викладених в позовній заяві, та погодження сторонами суттєвих умов кредитного договору.

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 17.11.2016, наданого банком до позовної заяви, вбачається, що відсотки на прострочений кредит нараховані банком, виходячи із процентної ставки 86,4% річних.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки умови договору, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог про нарахування відсотків за прострочений кредит за ставкою 86,4% не були погоджені відповідачем, тому не є частиною кредитного договору та відсутні підстави для їх нарахування та стягнення з відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що враховуючи відсутність у відповідача обов`язку сплачувати будь-які інші платежі за користування кредитними коштами, він у повному обсязі погасив заборгованість за кредитом та повернув позивачу фактично використані ним кредитні кошти.

Суд вважає неналежними доказами, надані представником позивача в обґрунтування обставин, що відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про умови кредитування, оскільки його відносини з Банком розпочалися ще з 2010 року, анкету-заяву та довідку про умови кредитування від 01.03.2010 та анкету-заяву та довідку про умови кредитування від 08.07.2010 року (т.1., а.с 192-193, 197-200), оскільки предметом доказування по даній справі є правовідносини за кредитним договором про надання банківських послуг № б\н від 17.11.2016 року.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень . Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог.

З урахуванням вищевказаного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б\н від 17.11.2016 року задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 259, 263-268, 289 ЦПК України, ст. 525,526, 610, 612, 1054 ЦК України,

Ухвалив:

В задоволенні позову Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2021 року.

Суддя А.С. Река