Рішення № 100521322, 21.10.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4304/21

провадження №2/216/2426/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Бутенко М.В.,

секретар судового засідання – Кацюба В.І.

без участі сторін та без застосування технічного запису

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Меланчук Ігор Віталійович, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Меланчук Ігор Віталійович, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 60000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження її здоров`я (без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів і платежів).

Пред`явлені вимоги представник позивача мотивував тим, що ОСОБА_1 , станом на 30 травня 2003 року перебувала в трудових відносинах з Криворізькою дирекцією залізничних перевезень Державного підприємства «Придніпровська залізниця». Того ж дня, позивач перебувала на робочому місці та виконувала покладені на неї трудові обов`язки,під час виконання яких, внаслідок нещасного випадку пов`язаного з виробництвом, отримала тілесні ушкодження у виді «закрите пошкодження медіальної бокової зв`язки правого колінного суглобу, гемотроз». За наслідками огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності 10%, з 2007 по 2015 рік позивач проходила повторні огляди МСЕК, за результатам яких підтверджувався первинний висновок МСЕК, в 2017 році позивачу, за результатами огляду МСЕК, встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 10% - безстроково. Вказує, що внаслідок даного трудового каліцтва позивач відчула сильний фізичний біль, отримані травми призвели до зміни звичного способу життя, порушено нормальні життєві зв`язки позивача, остання втратила можливість повноцінно працювати, реалізовувати свої звички та бажання, наслідки травмування до теперішнього часу спричиняють позивачу фізичний біль, у неї спостерігається суттєве порушення функцій організму. Оцінюючи розмір завданої моральної шкоди позивач виходив з огляду на ступінь втрати працездатності, а також розмір мінімальної заробітної плати, який визначений Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік», враховуючи глибину, характер та тривалість душевних страждань, переживань, істотних недоотриманих благ внаслідок втрати працездатності і визначив в сумі 60000 грн. (з розрахунку: 6000 грн. * 10% втрати працездатності), яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 13.07.2021 року, позов прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач, отримавши копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду. Представник Відповідача зазначає, що факт завдання позивачу моральної шкоди є недоведеним, а розмір грошових коштів, про стягнення якого ставиться питання в позові в будь-якому випадку не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Відповіді на відзиві з обґрунтуванням своїх заперечень протидоводів, наведених представником відповідача, позивач та його представник не подали, додаткового часу для цього не потребували.

Позивач та його представник до суду не з`явились, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов просили задовольнити повністю.

Відповідач, будучи повідомленим про дату та час судового засідання, не забезпечив прибуття свого представника у судове засідання.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, враховуючи позицію сторін у справі, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач ОСОБА_2 працювала на посаді приймально-здавальника вантажу та багажу Криворізької дирекції залізничних перевезень Державного підприємства «Придніпровська залізниця», правонаступником якої являється Акціонерне товариство «Українська залізниця». Вказані обставини також підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці, виданій на ім`я позивача.

30 травня 2003 року, позивач перебувала на робочому місці, під час виконання покладених на неї трудових обов`язків стався нещасний випадок, внаслідок якого позивачем отримано тілесні ушкодження у виді «закрите пошкодження медіальної бокової зв`язки правого колінного суглобу, гемотроз», що підтверджується актом про нещасний випадок № 1від24.06.2003 року. Згідно п. 6.1 акту про нещасний випадок №1 від 24.06.2003 року про нещасний випадок встановлено, що видом події, який призвів до настання нещасного випадку, являється падіння потерпілої під час пересування.

Відповідно до п.7 акту про нещасний випадок №1 від 24.06.2003р., причинами його настання являється наявність на маршруті службового проходу розсипаного агломерату та необачність потерпілої.

Згідно п. 10 акту про нещасний випадок №1 від 24.06.2003р. нещасний випадок с позивачем стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівника відповідача, а саме ОСОБА_3 , заступника начальника станції Кривий Ріг з вантажної роботи, який допустив порушення п. 1.4.2 Посадової інструкції №23 від 21.03.2003р.

Висновком МСЕК від 29.03.2006р. за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 10% внаслідок виробничої травми, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕКДНА-02 №7926 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги.

В ході проведення повторного огляду МСЕК, відповідно до виписки з акту огляду ДНА-02 №018731 від 25.04.2007р., ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 10%, внаслідок виробничої травми.

Відповідно до виписки з акту огляду ДНА-02 №025675 від 25.03.2009р., позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 10%, внаслідок виробничої травми.

За результатами повторного огляду МСЕК, відповідно до виписки з акту огляду 10 ААА №001992 від 30.03.2011р., позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 10%, внаслідок виробничої травми.

Відповідно до виписки з акту огляду АБ №0004017від 27.03.2013р., позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 10%, внаслідок виробничої травми.

За результатами повторного огляду МСЕК, відповідно до виписки з акту огляду 12 ААА №005703 від 08.04.2015р., позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 10%, внаслідок виробничої травми.

Відповідно до виписки з акту огляду 12 ААА № 016134 від 17.05.2017р., позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 10%, внаслідок виробничої травми.

Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 №20рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК України таст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно п.3 ч.1ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо роботодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскількистаттею1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством – відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, суд вважає, що спричинена моральна шкода підлягає компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 №1-рп/2004передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23,1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань. Оскільки, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це є аксіоматична парадигма людського життя і не потребує якогось казуїстичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. На спростування доводів представника відповідача, матеріали справи переконливо доводять стан залежності позивача від отриманих травм, та на сьогоднішній день є даність, яка формує її сприйняття оточуючого світу, перетворюючись на справжню муку.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення їй моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності їй спричинена моральна шкода.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навела доказів завдання їй моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» №4від 31.03.1995 з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності, обставини нещасного випадку, глибину і ступінь її моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в її житті, ступінь втрати нею професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 30 000,00 (тридцять тисяч) грн., що буде домірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 908 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.237-1, ст.153 КЗпП України,ст.ст. 12, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 280-289, 354, 355 ЦПК України,суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця на користь ОСОБА_1 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження її здоров`я (без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів і платежів).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 908,00 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СТОРОНИ ПО СПРАВІ:

Позивач: ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, 03150

Суддя М.В.БУТЕНКО