Рішення № 100519467, 07.10.2021, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/794/2021

ЄУН 229/3660/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Король І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Момот Марина Вікторівна до Очеретинської селищної військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкової трансмісії,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача - адвокат Момот М.В. звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просила визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за спадковою трансмісією за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 30,9 кв. м, житловою 19,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Обґрунтовує свої вимоги тим, що цей будинок належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 16 травня 1958 року, яка на випадок своєї смерті вчинила заповіт, яким заповіла цей будинок своєму синові ОСОБА_3 . ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 спадщину прийняв, оскільки на день смерті спадкодавиці проживав та був зареєстрований у спадковому будинку, але не оформив своїх спадкових прав у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину після ОСОБА_3 прийняли його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 . Вони на день смерті спадкодавця проживали та були зареєстровані разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 не оформила своїх спадкових прав, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщину після її смерті прийняв її син ОСОБА_1 , оскільки на день смерті проживав та був зареєстрований разом з матір`ю. 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Ясинуватського районного нотаріального округу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті його батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Постановою від 17 лютого 2021 року №232/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті його батьків. Зазначена постанова мотивована тим, що будинкова книга, в якій були відомості про реєстрацію померлої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , була втрачена. Заяву про прийняття спадщини у шестимісячний термін до нотаріальної контори ОСОБА_3 не подав, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалась. У заповіті, вчиненому від імені ОСОБА_2 24 листопада 1960 року Авдіївською державною нотаріальною конторою за реєстровим №3664 вказано, що майно заповідано сину - ОСОБА_3 . Спадкове майно, яке входить до складу спадщини, оформлено на ім`я ОСОБА_2 . Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 25 травня 2021 року встановлений факт того, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 .

Позивач просить суд захистити його право на спадкове майно та визнати за ним право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за спадковою трансмісією.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Момот М.В. не з`явилися, надали клопотання про розгляд справи без їх участі, на позовних вимогах наполягають.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, керівник Очеретинської селищної військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області Коваленко М. надав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Суд встановив, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 16 травня 1958 року, виданого Авдіївським міськкомунгоспом за №92, належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 30,9 кв. м, житловою 19,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 вчинила заповіт, посвідчений 24 листопада 1960 року Авдіївською державною нотаріальною конторою за реєстровим №3664, яким заповіла цей будинок своєму синові ОСОБА_3

Відповідно до довідки №955 від 07 жовтня 2021 року начальника відділу Очеретинської селищної військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області будинок АДРЕСА_2 у 1978 році був упорядкований до № 25.

Відповідно до довідки №954 від 07 жовтня 2021 року начальника відділу Очеретинської селищної військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області Кашеварова М.Н. проживала та була зареєстрована в будинку АДРЕСА_2 .

Докази того, що спадкоємець ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , відсутні.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він має право на спадщину після смерті бабусі ОСОБА_2 в порядку спадкової трансмісії та посилається на статтю 1276 ЦК України.

Разом з тим ця норма не може бути застосована до спірних правовідносин з таких підстав.

Стаття 1276 ЦК України встановлює, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася до ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому стаття 1276 ЦК України не може бути застосовна до цих правовідносин, оскільки ЦК України вступив у силу з 1 січня 2004 року.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суду суд вирішує, зокрема, такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Тобто, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

А тому застосуванню підлягає Цивільний кодекс Української РСР в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Стаття 551 Цивільного кодексу Української РСР регулювала перехід права на прийняття спадщини, а саме вказувала на таке: якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час смерті ОСОБА_3 , для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_3 помер після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 і не встиг її прийняти.

Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Після смерті ОСОБА_3 право на прийняття належної йому частки спадщини перейшло до його спадкоємців, а саме до його дружини ОСОБА_4 та сина ОСОБА_1 , які на день його смерті з ним разом мешкали, а тому фактично вступили в управління та володіння будинком. Таким чином, вони прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та здійснили дії, передбачені частиною другою статті 551 Цивільного кодексу Української РСР.

Тобто, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 успадкували після смерті ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 30,9 кв. м, житловою 19,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 в рівних частках.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Виходячи з вимог ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у ч. ч. 3, 4 ст.1268, ст.1269 ЦК України.

Так, згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_4 , на день її смерті був зареєстрований та проживав разом з нею, а тому в силу ч.3 ст. 1268 ЦК України, прийняв спадщину, що залишилася після її смерті, а саме 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 30,9 кв. м, житловою 19,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини п`ятої ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Суд встановив, що 17 лютого 2021 року приватний нотаріус Ясинуватського районного нотаріального округу Дорменок Ю.М. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності на житловий будинок за померлими.

За правилами ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1298 ЦК, частина десята статті 67 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно зі ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Суд вважає доведеним, що на теперішній час позивач з незалежних від нього причин не може отримати свідоцтво про право на спадщину та розпорядитися спадковим майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 41 Конституції України, частини першої статті 319, частини першої статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд вважає, що на теперішній час дійсно існують перешкоди для оформлення позивачем спадкових прав у нотаріальному порядку і за таких обставин визнання права власності на майно в порядку спадкування є компетенцією суду.

Керуючись ст.ст. 2, 11-13, 76-81, 89, 200, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Момот Марина Вікторівна до Очеретинської селищної військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкової трансмісії задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом за спадковою трансмісією на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 30,9 кв. м, житловою 19,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 30,9 кв. м, житловою 19,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2021 року.

Cуддя: С. О. Рагозіна