Рішення № 100519094, 20.10.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/23789/21

Провадження № 2/947/3999/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

представника позивача – Шинжирбаєва М.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Київської районної адміністрації Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Академіка Корольова 9) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у вигляді одноразової виплати у сумі - 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що 18.06.1996 року його було встановлено в квартирну чергу на загальну та пільгову чергу як учасника бойових дій Афганістану при Київській районній адміністрації Одеської міської Ради. У 2017 році Позивач дізнався про те, що у 2015 році його було знято з черги, а підставою стало те, що з 2002 року він не надав копії паспорту та ідентифікаційного коду.

Позивач зазначає, що намагаючись врегулювати це питання, подавав письмові заяви про врегулювання спору, проте Відповідач не вважав за необхідне розібратись в ситуації та ігнорував доводи Позивача та не йшов на зв`язок. Робітники Відповідача весь час показували свою неповагу до Позивача, показували неповагу до його статусу учасника бойових дій та казали, що у разі, якщо Позивач буде продовжувати подавати заяви, Відповідач буде здійснювати на нього вплив через органи Міністерства внутрішніх справ України.

Також вказує, що звернувся до Київського районного суду м. Одеса, з позовом про визнання розпорядження № 124 від 01.04.2015 року незаконним та поновлення його в квартирній черзі з урахуванням втраченого часу, та рішенням Київського районного суду м.Одеси від 05.10.2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду, визнано незаконним розпорядження № 124 від 01.04.2015 року Київської районної адміністрації Одеської міської ради в частині зняття з державного квартирного обліку при районній адміністрації позивача.

Як стверджує позивач, що таким чином за час з 2017 року по 20.05.2021 року він був вимушений терпіти неповагу до себе та його статусу учасника бойових дій, захищати як досудово так і в судовому порядку своє незаконно порушене право, та лише через 4 роки вимушеного захисту свого права нарешті довести те, що Відповідач незаконно обмежив його право та отримати рішення суду, яке надає право поновити це право.

У зв`язку з зазначеним, позивач наполягає на спричиненні йому моральної шкоди, яку оцінює в 100 000 грн., що в свою чергу і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 09.08.2021 року було відкрито провадження у справі.

10.09.2021 року відповідачем Київською районною адміністрацією Одеської міської ради на електронну адресу суду було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Представник відповідача Київської районної адміністрації Одеської міської у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Як передбачено ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК одними зі способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування майнової та моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 1996 року як учасник бойових дій перебував на державному квартирному обліку при Київській районній адміністрації Одеської міської ради в загальній та пільговій чергах.

Згідно розпорядження Київської районної адміністрації № 124 від 01.04.2015 року «Про зняття з квартирного обліку громадян Київського району, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання при районній адміністрації», позивача було знято з державного квартирногообліку при районній адміністрації у зв`язку з тим, що він поліпшив житлові умови, постійно не проживав в Київському районі м. Одеси та тривалий час не оновлюв документи квартирно-облікових справ.

Позивач оскаржив розпорядження Київської районної адміністрації в Київському районному суді м. Одеси, який рішенням від 05.10.2020 року визнав незаконним розпорядження Київської районної адміністрації № 124 від 01.04.2015 року, в частині знаття з державного квартирного обліку при районній адміністрації – ОСОБА_1 , а також зобов`язав Київську районну адміністрацію Одеської міської ради поновити ОСОБА_1 на державному квартирному обліку при районній адміністрації з 01 квітня 2015 року, врахувавши попередній час перебування на квартирному обліку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20.05.2021 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2020 року було залишено без змін.

На виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2020 року, розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.06.2021 року ОСОБА_1 було поновлено на квартирному обліку при Київській районній адміністрації та включено до пільгової черги громадян, що мають право на отримання житлової площі в першочерговому порядку, як учасник бойових дій, із збереженням поперерднього часу перебування на квартирному обліку з 18.06.1996 року (а/с 30).

Таким чином, Київською районною адміністрацією Одеської міської ради було виконано рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2020 року в повному обсязі.

Правовим обґрунтуванням позову є посилання на ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23,1173,1174 ЦК України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як визначено у ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Разом з тим, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.п. 4, 5 Постанови Пленуму верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд приходить до висновку, що в позовній заяві відсутні будь-які докази - фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що Позивачу діями Київської районної адміністрації Одеської міської ради, було завдано моральну шкоду, та інших обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення для вирішення справи. Крім того, представник Позивача у судовому засіданні не навів, з яких саме міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди.

Як було встановлено судом, розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.06.2021 року поновлено ОСОБА_1 на квартирному обліку при Київській районній адміністрації та включено до пільгової черги громадян, що мають право на отримання житлової площі в першочерговому порядку, як учасник бойових дій, із збереженням поперерднього часу перебування на квартирному обліку з 18.06.1996 року.

Вирішуючи питання по суті, суд бере до уваги, що саме по собі визнання незаконним розпорядження про зняття з державного квартирного обліку позивача не може бути безумовною підставою для стягнення моральної шкоди.

Слід також звернути увагу, що позивачем не надано жодного доказу неповаги (як до особистості так і до статусу) або нешанобливого ставлення з боку Київської районної адміністрації Одеської міської ради до позивача.

При цьому з клопотанням про призначення судової психологічної експертизи з метою з`ясування причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та станом здоров`я позивача, позивач до суду не звертався, як і не обґрунтував розмір моральної шкоди, що просить стягнути.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. А у випадку відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавана шкоди повинна бути доведена.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При поданні позовної заяви та протягом розгляду цивільної справи позивач не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, через їх безпідставність та необґрунтованість.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 19,81, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2021 року