Постанова № 10051705, 06.05.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" травня 2008 р.Справа № 15а/45-864

12 год. 00 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

при секретарі судового засідання Суховій Р.М.

Розглянув справу

за позовом Прокурора Тернопільського району, вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Пенсійного фонду України, в особі Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль

до Тернопільського державного обласного виробничо-технічного центру стандартизації, метрології та якості продукції, вул. Мазепи, 26, с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області

про стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2439,74 грн..

за участю представників сторін:

прокуратури: помічник прокурора Вербицький М.М. –посвідчення № 1;

позивача:           головний спеціаліст –юрисконсульт Світлик О.М. –довіреність № 64/04 від 21.01.08р.;

відповідача:          директор Рудакевич В.Я. - посвідчення № 53 від 27.07.05р..

Суть справи:

Прокурор Тернопільського району, вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль, в інтересах держави в особі Пенсійний фонд України, в особі Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, звернувся у господарський суд з позовом до Тернопільського державного обласного виробничо-технічного центру стандартизації, метрології та якості продукції, вул. Мазепи, 26, с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області, про стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2 439,74 грн..

Заявою від 02.04.2008р. № 407/04 позивач збільшив позовні вимоги у зв’язку з поданням відповідачем розрахунку сум страхових внесків за січень, лютий 2008р., що призвело до збільшення суми заборгованості та просить суд стягнути з відповідача 2646,94 грн. заборгованості по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яка прийнята судом.

16.04.2008р. позивачем подано заяву № 574/04 від 16.04.2008р. про зменшення суми позовних вимог у зв’язку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості та просить суд стягнути з відповідача 1646,94 грн..

Позивач в засіданні 06.05.2008р. подав заяву № 655/04 від 06.05.2008р. про зменшення суми позовних вимог у зв’язку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості та просить суд стягнути з відповідача 146,94 грн..

Суд, розглянувши заяви про зменшення позовних вимог, приймає їх як такі, що подані відповідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається із позовних матеріалів, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, у зв’язку з чим справа розглядається згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України, що набрав чинності з 01.09.2005р..

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснюється за відсутності відповідного клопотання.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю.

Представник відповідача заперечень на позов не подав, однак представник в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників (ст. 1 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" від 11.09.1997р. за № 527/97-ВР).

Тернопільський державний обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції, вул. Мазепи, 26, с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області, є юридичною особою і включений до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 05500581.

У відповідності до вимог Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. відповідач є платником збору на державне пенсійне страхування, і зобов’язаний сплачувати цей збір на рахунок Пенсійного Фонду у строки та розмірі, визначені чинним законодавством.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності Управлінню Пенсійного фонду України визначається Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 128/2004 (далі –Інструкція).

Згідно даного Закону та Інструкції до страхових внесків належать –кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: підприємства установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування –фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб або на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ним органи незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізичні особи, які використовують працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, які використовують працю найманих працівників (п. 1.3, 2.1 Інструкції).

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" обчислення страхових внесків територіальними відділеннями Пенсійного Фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (п. 6 ст. 20 Закону).

Порядок стягнення заборгованості зі страхувальників, в тому числі випадки надіслання страхувальникам вимоги про сплату недоїмки та формування вимоги визначено розділом 8 Інструкції. Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення (п. 8.3 Інструкції).

Статтею 106 Закону передбачено право органу Пенсійного фонду на звернення в установленому законом порядку до суду чи господарського суду з позовом про стягнення з страхувальника (якому надіслано вимогу про сплату недоїмки, у разі несплати останнім в добровільному порядку протягом десяти робочих днів після отримання вимоги) недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, при цьому передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Заборгованість відповідача в сумі 146,94 грн., що становить заборгованість із сплати 32 % страхових внесків, підтверджена представленими позивачем належним чином засвідченими копіями документів, зокрема: розрахунками суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад 2007р. - лютий 2008р., картками особового рахунку страхувальника юридичної особи.

Управлінням на адресу відповідача направлено вимогу про сплату недоїмки № Ю 12 від 05.02.2008р., яку останній в установленому порядку не оскаржив і тим самим погодився із зазначеною у ній сумою боргу.

Статями 69 –71 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що заборгованість відповідача доведено матеріалами справи, а також зважаючи на те, що відповідач по суті позовних вимог не заперечив та не подав суду доказів про погашення заборгованості в сумі 146,94 грн., суд визнає позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, вул. Руська, 17, м. Тернопіль, щодо стягнення з Тернопільського державного обласного виробничо-технічний центру стандартизації, метрології та якості продукції, вул. Мазепи, 26, с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області, 146,94 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

В частині стягнення 2500 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків, провадження у справі закривається на підставі п. 2 ст. 157 КАС України.

Зважаючи на норми ч. 4 ст. 94 КАС України, та беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору, останній з відповідача не стягується.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 157, 158, 162, 163, 167, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Тернопільського державного обласного виробничо-технічний центру стандартизації, метрології та якості продукції, вул. Мазепи, 26, с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області, код 05500581 на користь Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, –146,94 грн. недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

3.В частині стягнення 2500 грн. заборгованості по страхових внесках провадження у справі закрити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі "12" травня 2008р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

          Суддя