Рішення № 100516931, 24.09.2021, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1519/20

Провадження № 2/382/254/21

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2021 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до Національного музею народної архітектури та побуту України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в зв`язку з порушеням прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Яготинського районного суду Київської області із позовом до Національного музею народної архітектури та побуту України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в зв`язку з порушеням прав споживача посилаючись на те, що він - ОСОБА_1 01 серпня 2020 року відвідав разом із своєю дружиною ОСОБА_2 Національний музей народної архітектури та побуту України. Під час перебування на території відповідача вони вирішили скористатися послугами з прокату велосипедів та оплатили вартість цих послуг. Проте, під час його поїздки велосипедом відбулось від`єднання переднього колеса від рами, внаслідок чого, він отримав травми та забій обличчя. До місця мого падіння була відразу викликана карета швидкої допомоги, яка доставила його до КПП «Київська міська клінічна лікарня». Після детального медичного огляду позивачу було встановлено діагноз «Травматична нейропатія променевого та серединного нервів на рівні карпального каналу з двох сторін. Забійна рана підборіддя, верхньої губи. Забій, осаднення мяких тканин обличчя, кінцівок». Лікування тривало 5 днів, та 05.08.2020 року він був виписаний з медичного закладу. Але в результаті неякісних послуг, що були йому надані Національним музеєм народної архітектури та побуту України, він отримав ушкодження здоров`я, а також поніс збитки та моральну шкоду. Вважає, що своїми діями відповідач порушив перелік законодавчих норм та моїх прав споживача, а саме. Відповідно до норм закону договір може бути укладений в усній та письмовій формі. Форма договору є формою відображення згідності воль осіб, що його уклали, у відношенні його умов. Так, за ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Ст. 526 ЦК України вимагає від сторін договірних правовідносин виконувати зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Окрім зазначеного, Законом України «Про захист прав споживачів» прямо врегульовано відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Так, за п. 1 ст. 6 Закону продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Крім того, за частинами 2 та З п. 1 ст. 4 Закону споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування, а також безпеку продукції. Вважає, що саме внаслідок неналежного технічного обслуговування велосипеду, який йому було надано у користування, він отримав викладені ушкодження здоровя. Безумовно, відсутність належного технічного стану велосипеду вплинуло на безпеку та якість наданих відповідачем послуг, а також обслуговування, що порушило його права споживача, викладені у ст. 4 та ст. 6 Закону. Зазначає, що акт приймання-передачі № 11 містить умови, згідно яких орендар засвідчує своїм підписом, що особисто переконався у технічній справності майна, що орендується, та повністю бере на себе відповідальність за власне здоров`я, включаючи ДТП, та технічний стан орендованого обладнання. Звісно, що під час отримання велосипеду він оглянув його зовні. Проте, він не є особою, що має спеціальні знання в області використання велосипедів. Отже, він не розуміється на тому, які саме вузли з єднання у цьому транспортному засобі є ключовими задля забезпечення надійності його пересування та експлуатації. В той же час, як було раніше зазначено, саме відповідач має забезпечувати безпеку, належну якість продукції та обслуговування. Більш того, за п. 9 ст. 15 Закону під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває. Таким чином, наявність застережень у акті приймання-передачі №11 не знімає з відповідача відповідальність за неякісне надання послуг та неналежне обслуговування споживачів у жодному разі. Між іншим, п. 12 ст. 1 Закону містить визначення істотного недоліку, яким вважається недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. Безумовно, використання транспортного засобу з істотним недоліком, який з`явився за вини відповідача та спричинив не тільки неможливість використання послуги, але й отримання ушкодження здоров`я, має наслідком набуття в таких послугах ознак істотного недоліку. У відповідноеті до п. 4 ст. 10 Закону за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Таким чином, він має безумовну підставу для вимоги повернення сплачених мною грошових коштів за надані неякісні послуги з прокату велосипеду у розмірі 70,00 грн. та відшкодування завданих збитків. Звернув увагу на те, що за умовами ч. 5 та ч. 6 п. 1 ст. 4 Закону він, як споживач під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб, має право на відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту продукції) відповідно до закону, а також звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за положеннями Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів. Також у цій Постанові Пленум Верховного Суду України роз`ясняє, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чиннаго законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Зауважує, що положення ст. 22 Закону щодо одночасного вирішення судом вимог споживача про захист його прав і відшкодування моральної шкоди не виключають можливості пред`явлення окремого позову про відшкодування цієї шкоди (наприклад, коли вимоги були задоволені без судового розгляду, але допущена тяганина). У відповідності до положень статей 4, 22 Закону споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди в разі порушення їх прав. Крім того, за ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, після придбання ним неякісних послуг відповідача з подальшим спричиненням шкоди його здоровю, змінився його звичний спосіб життя, адже раніше він міг займатися своїми справами. Саме за провини відповідача він змушений був лікуватись, витрачати свій час та кошти. Тепер, після завершення лікування, він має вдаватись до юридичних заходів для повернення своїх грошей у примусовому порядку. Будучи чесним і законослухняним громадянином, він змушений виступати в ролі прохача, чим грубо порушується його людська гідність - все це негативно позначається на його здоров`ї і самопочутті. Перелічені обставини порушують його права та законні інтереси, як споживача. Ситуація, що виникла між ним та відповідачем, негативно відображається на його психічному та емоційному стані. Таким чином, сплата відповідачу його грошових коштів та користування послугами останнього спричинили позивачу тільки масу незручностей та завдали моральну шкоду. Компенсацію за спричинену йому моральну шкоду позивач оцінив у 10 000,00 грн.. Згідно із положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тошо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів гцодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Після отримання ушкоджень здоровя за провини відповідача позивач був вимушений лікуватись у період з 01.08.2020 року по 05.08.2020 року в КНП «Київська міська клінічна лікарня». За час його лікування ним було сплачено 3 384,45 грн., які є його збитками, що мають бути відшкодовані відповідачем за вимогами закону. Крім того, у зв`язку із порушенням його прав, відсутністю у нього спеціальних знань в області права, він був вимушений звернутися за професійною юридичною допомогою в юридичну компанію, в касу якої ним було сплачено суму у розмірі 7 850,00 грн., які також є його збитками, понесеними внаслідок порушення відповідачем діючого законодавства про захист прав споживачів. 19. 08. 2020 року ним було направлено претензію до відповідача. Проте, до теперішнього часу його законні вимоги ігноруються.На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 124 Конституції України, ст.. ст. 1, 4, 6, 10, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, просив стягнути з Національного музею народної архітектури та побуту України на його користь грошові кошти, сплачені ним за послуги з прокату велосипеду, вартістю 70,00 грн., грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., збитки у вигляді витрат з оплати вартості його лікування у загальному розмірі 3 384,45 грн., збитки у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 7 850,00 грн..

25.02.2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач вважає себе потерпілим від неналежного надання послуг з вело прокату, проте Національний музей народної архітектури та побуту України не надає послуги з прокату велосипедів. Отже, враховуючи, що Національний музей народної архітектури та побуту України не був виконавцем послуг від яких позивач вважає себе потерпілим, тому фактично позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Позивач в заяві до суду просив проводити розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача направив до суду клопотання про проведення судоовго засідання у його відсутність та про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку із зверненням з позовом до неналежного відповідача.

Суд, перевіривши матеріали справи та надані докази у їх сукупності, заслухавши доводи учасників, доходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 01 серпня 2021 року відвідали Національний музей народної архітектури та побуту України (а.с. 16-19, 30-32).

До перебування на території Національного музею народної архітектури та побуту України вони вирішили скористатися послугами з прокату велосипедів та оплатили вартість цих послуг (28-29, 33-34).

З копії Акта приймання-передачі № 11 (а.с. 33-34) вбачається, що він містить умови, згідно яких орендар засвідчує своїм підписом, що особисто переконався у технічній справності майна, що орендується, та повністю бере на себе відповідальність за власне здоров`я, включаючи ДТП, та технічний стан орендованого обладнання. Звісно, що під час отримання велосипеду він оглянув його зовні.

Під час поїздки велосипедом відбулось від`єднання переднього колеса від рами, внаслідок чого, ОСОБА_1 отримав травми та забій обличчя. До місця мого падіння була відразу викликана карета швидкої допомоги, яка доставила його до КПП «Київська міська клінічна лікарня». Після медичного огляду позивачу було встановлено діагноз «Травматична нейропатія променевого та серединного нервів на рівні карпального каналу з двох сторін. Забійна рана підборіддя, верхньої губи. Забій, осаднення мяких тканин обличчя, кінцівок». Лікування тривало 5 днів, та 05.08.2020 року він був виписаний з медичного закладу (а.с. 20-27, 35-41).

14.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський центр юридичної допомоги» щодо підготовки позовної заяви в суд та претензії до «Велоклратії». 16.10.2020 року ОСОБА_1 за надані послуги на рахунок ТОВ «Київський центр юридичної допомоги», згідно Договору № А-299 від 14.10.2020 року, проплачено 3 925,00 грн. та було подано претензію (а.с.11-15, 42).

У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 у своєму позові зазначив відповідачем Національного музею народної архітектури та побуту України. З даного приводу судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, позивач ОСОБА_1 жодним належним та допустимим доказом не довів, що Національний музей народної архітектури та побуту України надає послуги з прокату велосипедів .

Натомість, в матеріалах справи наявна копія Акта приймання-передачі № 11 з часом видачі велосипедів 15 год 45 хв., згідно якого велосипеди надано службою прокату «Велократія» (а.с. 33-34).

Отже, доказів надання послуг з прокату велосипедів саме Національним музеєм народної архітектури та побуту України позивачем ОСОБА_1 до суду не надано.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 77, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Частина 1 ст. 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, позивачем не доведено порушення відповідачемНаціональним музеєм народної архітектури та побуту України його прав чи законних інтересів, в тому числі і завдання йому матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачаНаціонального музею народної архітектури та побуту України не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 15, 16, 76, 77, 81, 82, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 129 Конституції України, ст. 16 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Національного музею народної архітектури та побуту України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в зв`язку з порушеням прав споживача, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 22 жовтня 2021 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.