Вирок № 100516656, 21.10.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/2103/18

1-кп/465/277/21

Вирок

Іменем України

21.10.2021 м. Львів

Франківський районний суд міста Львова у складі колегії суддів:

головуючої судді Марків Ю.С.

суддів Кузь В.Я., Мартьянова С.М.

за участі секретаря судового засідання Чапля В. С.

прокурора Захарка А.Є.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої Гордон І.М.

захисників Попович Н.І. та Пономаренко В.П.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, громадянина України, без місця реєстрації, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє

Залізничним районним судом м.Львова від 14.07.2009 року за ч.1 ст.115 КК України до 9 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту, підтриманого прокурором у суді, органом досудового розслідування ОСОБА_2 , обвинувачується у тому, що він, 18.02.2018 року близько 22:26 год. маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом розбою, діючи умисно, з корисливих мотивів, проник в приміщення квартири АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 проникаюче ножове поранення в область грудної клітки та відкрито заволодів її особистим майном, а саме дублянкою бежевого кольору, жіночою шкіряною круткою чорного кольору «ТМ Ochnik» 44 розміру, шарфом сірого кольору, шкіряною чорною курткою ТМ «Linai», курткою зеленого кольору TM «Elegance» та плащем зеленого кольору.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні 08.07.2019 року вину у вчиненні кримінального правопорушення, а також пред`явлений до нього цивільний позов не визнав. В судовому засіданні 31.07.2019 року щодо подій, які мали місце 18.02.2018 року, повідомив суду, що 17.02.2018 року перебував з дружиною за межами міста Львова на святкуванні дня народження її сестри, після чого, повернувшись до м. Львова, він посварився з дружиною та наступного дня пішов з квартири, де він проживав. 18.02.2018 року він гуляючи містом, зайшов до під`їзду по АДРЕСА_3 зігрітись, оскільки, на вулиці було доволі холодно, а двері в підїзд на той час були відчиненими. Котра точно була година пригадати не може, оскільки годинника при собі не мав. Сидів в під`їзді на сходовій клітці між другим та третім поверхом, біля дверей в коридорі на другому поверсі на сходовій клітці побачив потерпілу, яка була в крові, свідка ОСОБА_3 , а також ніж, який лежав на сходовій клітці, недалеко від квартири потерпілої. Будь- яких інших осіб в під`їзді в той момент він не бачив, криків не чув. Перед тим, як він заходив в під`їзд ножа не бачив, речей розкиданих на сходовій клітці також. Ствердив, що нікому не наносив ножових поранень та ні до кого до квартири не заходив. Через деякий час, після того, як він побачив потерпілу та ОСОБА_3 , приїхали працівники поліції, попросили його показати паспорт, в паспорті була довідка про нещодавне звільнення з місць позбавлення волі, що на його думку і було підставою для його затримання.

В судовому засіданні 08.07.2019 року потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 18.02.2018, точний час сказати не може, однак було вже темно, в її кімнату відчинились двері і вона помітила постать чоловіка, який сказав, що «прийшов її зарізати». Також пояснила, що не бачила чоловіка, який напав на неї, додавши, що впізнала його по голосу, оскільки їй добре запам`ятався такий. Також, ОСОБА_1 зазначила, що чоловік, який зайшов в її кімнату, чимось засвітив на неї, однак не помітила, чим саме (телефон чи ліхтарик). Даний чоловік наніс їй удар в груди один раз, після чого вона штовхнула його, переступила через нього та підійшла до вікна. Відчинивши вікно, почала викрикувати фразу «поліція, ріжуть», що почув її сусід ОСОБА_3 , який проживає в квартирі АДРЕСА_4 . Згодом, вищевказаний сусід затримав ОСОБА_2 . Пояснила, що ОСОБА_3 тримаючи ОСОБА_4 , заставив його викинути ніж, який був в кишені штанів, на сходову клітку, після чого взяв шкіряну куртку, яка висіла в квартирі та кинув її на ніж на площадці біля сходової клітки. Щодо вхідних дверей її квартири пояснила, що їй невідомо, з якого матеріалу вони виготовлені, в таких наявні два замки, однак в ніч на 18 лютого вона зачинила вхідні двері лише на один замок. Щодо того, яким чином обвинувачений попав до її квартири, ОСОБА_1 пояснила, що двері були пошкоджені (наявні царапини). З приводу речей, які зазначені в обвинувальному акті, як такі, що намагався викрасти ОСОБА_2 , потерпіла пояснила, що це речі, які до того лежали в її квартирі, однак викрав не ОСОБА_2 , а розкинули працівники поліції, а шкіряну куртку кинув на сходи ОСОБА_5 . Також, в судовому засіданні пояснила, що нападника впізнає, оскільки до цього вона неодноразово бачила, як даний чоловік, будучи з дитиною, заходив до магазину в її будинку зі службового входу після 20:00 год.

В подальшому потерпіла просила виправдати обвинуваченого, підтримавши позицію його захисника.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 08.07.2019 року пояснив суду, що пізно вечером, після 22:00 год. 18.02.2018 року до нього зателефонував сусід ОСОБА_7 , який проживав поверхом вище та повідомив, щоб він приїхав, оскільки на маму ОСОБА_1 напали. Повідомив, що швидку медичну допомогу та поліцію він викликав. Близько 23:00 год. ОСОБА_6 приїхав, поліція вже була на місці та сусід ОСОБА_3 . Двері були відчиненими, матір забирала швидка медична допомога, поспілкуватись з якою йому не вдалось, вона була в крові. Внизу на першому поверсі на площадці лежали речі, які зазвичай висіли у його матері при вході в квартиру. Сусід ОСОБА_7 розказав йому, що ніж в обвинуваченого ОСОБА_2 був в кишені штанів, коли ОСОБА_8 його затримував. Прибувши на місце, побачив ОСОБА_2 , який знаходився між другим та третім поверхом на сходовій клітці. Ніж лежав перед відчиненими вхідними дверима в квартиру на сходах, сліди крові були на ножі і на землі. В квартирі не бачив крові, оскільки в квартиру не заходив, щось там шукати не було жодного змісту, оскільки в квартирі, яка належить його матері давно відключене електропостачання. Також, повідомив, що він знайшов чиїсь мобільний телефон в снігу на вулиці біля виходу в під`їзд, віддав прокурору чи слідчому (не пам`ятає). Також шукав ключі, однак не знайшов таких. При собі при огляді ОСОБА_2 телефона не мав, лише пачка сигарет та ключі. Його цікавило, як стороння особа могла потрапити до квартири, замки серйозні, двері виготовлені з заліза, ззовні не легко попасти до квартири; слідів взлому на дверях не було.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні 29.10.2020 року пояснив суду, що 18.02.2018 року він був запрошений працівниками поліції, як понятий за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначив, що за вищевказаною адресою він спостерігав сусіда потерпілої, поверхом вище стояв обвинувачений, а двері до квартири були відчиненими. Щодо подій, які мали місце 18.02.2018 року пояснив, що він прибув на місце події вже після того, як це все сталось та він не був очевидцем того, що відбулось з потерпілою ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні 28.07.2021 року пояснив суду, що прибувши за адресою, де проживає потерпіла спостерігав, що двері до квартири були відкритими, особа, яка там знаходилась, повідомила йому, що злочинець знаходиться поверхом вище. Зазначив, що детально усіх подій, які мали місце 18.02.2018 року не пам`ятає, однак додав, що помітив одяг, який був розкиданий та знаходився на сходах біля привідчинених дверей, та ніж, однак свідок зазначив, що не в змозі пригадати чи він був складений, чи в розкладеному вигляді.

Експерт ОСОБА_11 в судовому засіданні 30.01.2020 року пояснила, що не може відповісти на питання, чи саме ножем, який є речовим доказом у даному кримінальному провадження, було заподіяно тілесне ушкодження, наявне у потерпілої, оскільки на дане питання можуть надати відповідь експерти медико-криміналістичного відділення. Також повідомила суду, що при проведенні експертизи, їй, як експерту, не вдалось встановити статеву належність крові у зв`язку з недостатністю біоматеріалу, наданого для проведення експертизи.

В судовому засіданні 03.09.2020 року експерт ОСОБА_12 пояснив, що експерт ОСОБА_13 , яка проводила судово-медичну експертизу гр. ОСОБА_1 , перебуває на пенсії, в судове засідання з`явитись з цих причин не може.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину стороною обвинувачення також надано суду наступні докази:

-протокол огляду місця події від 18.02.2018 року, проведений у період з 23 год. 15 хв. до 23 год. 35 хв. при штучному освітлені в темну пору доби із застосуванням фотоапарата, слідчим СВ Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Свинар Х.О. з участю понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , спеціаліста ОСОБА_15 , відповідно до якого оглядом місця події являється сходова клітка під`їзду №1, що по АДРЕСА_3 , входом у під`їзд №1 являються дерев`яні двері, які зачиняються на замок-код, за дверима знаходиться коридор приблизним розміром 6 м. х 4 м., в кінці коридору знаходяться дерев`яні двері, що ведуть у двір будинку, з правої сторони від дверей у коридорі знаходяться дерев`яні двері, які складаються з двох частин, що ведуть у приміщення під`їзду, з лівої сторони в кінці коридору знаходяться дерев`яні двері з табличкою «Simplex», біля яких до стіни прикріплені поштові ящики. За вхідними дверима, що ведуть у приміщення під`їзду з лівої сторони знаходиться металева решітка, зачинена, за якою знаходяться металеві двері коричневого кольору, з лівої сторони до дверей квартири ведуть чотири бетонні сходинки, двері коричневого кольору, які складаються з двох частин, напроти яких на сходах бетонних, що ведуть на другий поверх будинку, одяг, а саме: дві куртки чорного кольору шкіряні, дубльонка бежевого кольору, куртка сірого кольору. На сходовій клітці поверху №2 знаходяться з правої сторони, двері квартири АДРЕСА_5 зачинені, з лівої частини дверей квартири АДРЕСА_6 , які відчинені, коричневого кольору, навпроти дверей знаходяться бетонні сходи, які ведуть на третій поверх будинку АДРЕСА_3 , на четвертій сходинці знизу, приблизно 1 м. від стіни лежить металевий предмет, схожий на ніж – «Метелик», який під час огляду наполовину розкладений, довжина ножа – приблизно 11 см., довжина рукоятки – приблизно 11,5 см., на іншій стороні леза – позначка «Steinless», на лезі та на рукоятках знаходиться речовина бурого кольору. Під час огляду виявлено предмет, схожий на ніж «Метелик», зіскоб з РБК, дубльонка бежевого кольору довга, куртка жіноча, шкіряна чорного кольору з надписом «Ochnik» 44 розміру, шарф сірого кольору, куртка шкіряна чорного кольору з надписом «Linai», куртка зеленого кольору з надписом «Elegance», плащ зеленого кольору. Під час вищевказаного огляду місця події 18.02.2018 року вилучено предмет, схожий на ніж.

- постанову про визнання речовими доказами винесену старшою слідчою Франківського ВП ГУ НП у Львівській області Запорожець М.І. від 19.02.2018 року, якою визнано предмет, схожий на ніж типу «Метелик», дублянку бежевого кольору, жіночу шкіряну куртку чорного кольору «ТМ Ochnik» 44 розміру, шарф сірого кольору, шкіряну чорну куртку ТМ «Linai», куртку зеленого кольору TM «Elegance», плащ зеленого кольору та змив РБК, одну пару шкіряного взуття 43 розміру чорного кольору з надписом «Bandura», джинси синього кольору ТМ «Replay», шкіряний ремінь чорного кольору, куртку чорного кольору ТМ «Wondermаn», рукавиці чорного кольору та змиви і зріз з обох рук ОСОБА_2 , два зіскоби з РБК, один недопалок та фрагмент шпалери з РБК речовими доказами. (т.2 а.с. 286).

- постанову про визнання речовими доказами старшого слідчого Франківського ВП ГУ НП у Львівській області Запорожець М.І. від 22.02.2018 року, якою визнано штани чорного кольору, одну пару шкарпеток чорного кольору, головний убір-берету коричневого кольору, колготи чорного кольору, панталони чорного кольору, светр в смужку чорно-білого кольору зі слідами РБК, одну пару взуття чорного кольору, фрагмент тканини білого кольору зі слідами РБК, одну пару взуття чорного кольору, фрагмент тканини білого кольору зі слідами РБК речовими доказами. (т.2 а.с.289).

- протокол огляду місця події від 19.02.2018 року, проведений на підставі «заяви» у період з 00 год. 00 хв. до 00 год. 30 хв. при штучному освітлені в темну пору доби із застосуванням фотоапарата Canon, слідчим СВ Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Свинар Х.О. з участю понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , спеціаліста ОСОБА_16 ,який було проведено за адресою: АДРЕСА_7 . Відповідно до вищевказаного протоколу огляду місця події, двері квартири – металеві, коричневого кольору, обшиті дерев`яними планками, обладнані оглядовим віконцем та двома врізними замками, ззовні слідів пошкодження не виявлено. Дверна ручка – обертова Г-подібна ручка – без пошкоджень. Пошкодження на дверних приладах – відсутні. Замок – врізний, з внутрішньої сторони ручки замка є плями речовини бурого кольору. Коридор – мебльований (універсально-розбірна комбінована шафа з відділеннями різного призначення розміром 60 х 40); з лівої сторони за вхідними дверима на землі стоїть тарілка білого кольору з паленою травою, біля якої лежить недопалок та стоїть ящик, в якому лежить два молотки, з правої сторони знаходиться шафа для одягу, яка складається з трьох тумбочок та однієї шухляди, біля шафи на землі лежить килимок, на якому стоїть взуття, білі тапочки, приблизно в 10 см. від коврика знаходяться на підлозі сліди бурого кольору; з лівої сторони на стіні, на обоях знаходяться сліди бурого кольору, навпроти вхідних дверей знаходяться двері у кімнату № НОМЕР_1 , з лівої сторони вхід у кімнату №2, за стіною з лівої сторони від дверей знаходиться коридор, в якому стоїть шафа для одягу, за якою знаходяться двері, що ведуть у ванну навпроти шафи й знаходяться двері, що ведуть у кухню. Під час огляду виявлено та вилучено 2 зіскоби з РБК, один недопалок, фрагмент обою з РБК. Також, з зазначеного протоколу огляду місця події вбачається, що серед інших учасником такого огляду був син потепілої і свідок у даному кримінальному правопорушенні – ОСОБА_6

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.02.2018 року, з якого вбачається, що слідчим СВ Франківського ВП ГУНП у Львівській області Шук М.М. 18.02.2018 року о 23 годині 30 хвилин на сходовій клітці 2-го поверху, під`їзду №1, будинку АДРЕСА_3 затримано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 як особу, яку застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення. ОСОБА_2 у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.02.2018 року у присутності двох понятих та адвоката Пономаренко В.П. зазначив, що заперечує вищевказані події. При затриманні, слідчий СВ Франківського ВП ГУНП у Львівській області Шур М.М. у присутності двох понятих та адвоката здійснила обшук затриманої особи ОСОБА_2 , під час якого було виявлено та вилучено взуття шкіряне 43 розміру чорного кольору з надписом «Badura», джинси синього кольору «Replay», з шкіряним ременем чорного кольору, куртка чорного кольору марки «Wonderman», змиви з обох рук, рукавиці чорні, які в подальшому постановою старшого слідчого Франківського ВП ГУ НП у Львівській області Запорожець М.І. від 19.02.2018 визнано речовими доказами.

- рапорт інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 3 УПП у Львівській області Курупки К.В. від 19.02.2018 про те, що 18.02.2018 року під час несення служби у складі екіпажу 505, о 22 год. 26 хв. отримали виклик від оператора 102 на службовий планшет про те, що по АДРЕСА_7 виник конфлікт із невідомою особою, яка нанесла заявниці тілесні ушкодження предметом, схожим на ніж. Заявник – ОСОБА_1 . Прибувши за вказаною адресою, спільно з екіпажем 501, потрапили у під`їзд будинку 32. Піднявшись на другий поверх, виявили жінку зі слідами крові в області грудної клітини, яка вказала на невідому особу, яка стояла сходами вище. Ними було затримано дану особу, якою виявився гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_8 . На сходовій клітці було також виявлено предмет, схожий на розкладений ніж зі слідами крові на вістрі та рукоятці. На місце події було одразу скеровано швидку медичну допомогу для заявниці, яку в подальшому було госпіталізовано у 8 міську клінічну лікарню у м.Львові. Повідомлено СОГ Франківського ВП та забезпечено охорону місця події до приїзду групи.

- довідку Комунальної 8-ої міської клінічної лікарні м.Львова №276 від 21.02.2018 року про те, що ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 19.02.2018 року; діагноз – колото-різана рана передньої стінки грудної клітки справа проникаюча в центральну порожнину. Правобічний напружений пневмоторакс (т.2 а.с. 251).

-постанову старшого слідчого СВ Франківського ВП ГУ НП у Львівській області Запорожець М.І. від 19.02.2018 року, якою призначено судово-медичну експертизу проведення якої доручено експертам ЛОБСМЕ, на вирішення експерта поставлено питання: - чи є в ОСОБА_1 тілесні ушкодження, їх локалізація та механізм утворення; який ступінь тяжкості тілесних ушкоджень; чи могли вони утворитись 18 лютого 2018 року при обставинах, про які розповідає ОСОБА_1

- висновок експерта №68/18 від 22.02.2018 року, проведений на підставі постанови старшого слідчого СВ Франківського ВП ГУ НП у Львівській області Запорожець М.І. від 19.02.2018 року про призначення судово-медичної експертизи, згідно з яким за даними медичних документів, у гр. ОСОБА_1 було одне проникаюче поранення правої половини грудної клітки з поступленням повітря у плевральну порожнину, котре заподіяне колюче-ріжучим чи подібним на нього знаряддям у напрямку спереду назад, зверху вниз та справа наліво. Воно могло утворитись 18 лютого 2018 року при обставинах, вказаних у постанові про призначення експертизи, було небезпечним для життя на момент заподіяння та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

- висновок експерта №291/2018-ім від 07 березня 2018 року, з якого вбачається, що на підставі даних судово-медичного дослідження речових доказів, встановлено кров громадянина ОСОБА_2 відноситься до груп А з ізогемаглютиніном анти-В зі супутнім антигеном Н, ізосерологічної системи АВО; кров гр. ОСОБА_1 , 1938 року народження, відноситься до групи О з ізогемаглютиніном анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО; у слідах на куртці гр. ОСОБА_2 виявлена кров людини та антигени А, Н, що може походити від будь-якої особи з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, зі супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВО в тому числі і від ОСОБА_2 ; у слідах на джинсах, на ремені, на рукавицях, на черевиках, речі гр. ОСОБА_2 , крові не виявлено. (т.2 а.с. 254).

- висновок експерта №292/2018-ім від 22 березня 2018 року, з якого вбачається, що кров гр. ОСОБА_1 , 1938 року народження, відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ0; кров гр. ОСОБА_2 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В, з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0; в слідах на частинках порохоподібної речовини бурого кольору (зіскоб з землі) об`єкт №1, на відрізку паперу (відрізок шпалер) об`єкт №2, на частинках порохоподібної речовини бурого кольору (зіскоб з плитки під`їзду) об`єкт №3, на частинках порохоподібної речовини бурого кольору (зіскоб з підлоги біля входу у коридор) об`єкт №4 – вилучених під час огляду місця події, виявлена кров людини і антиген-Н. Антигенів А і В та ізогемаглютинінів анти-А і анти-В не виявлено. Таким чином можна припустити, що виявлена кров може походити від будь-якої особи з групою крові 0 з ізогемаглютиніном анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі і від гр. ОСОБА_1 . (т.2 а.с.258).

- висновок експерта №67/2018ц від 14 березня 2018 року, з якого вбачається, що кров потерпілої ОСОБА_1 , 1938 року народження, відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВ0 (згідно з «Висновком експерта» №290/18 ім. від 23.02.2018 року, судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичної імунології ЛОБСМЕ); кров підозрюваного ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0 (згідно з «Висновком експерта» №274/18 ім. від 21.02.2018 року, судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичної імунології ЛОБСМЕ), з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0. При судово-медичній експертизі недопалка сигарети зі слідами РБК, вилученого під час огляду місця події, встановлено: в змішаних слідах слини та крові на недопалку сигарети виявлено кров особи чоловічої генетичної статі, антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0, клітини плоского епітелію, статева належність яких не встановлена через відсутність ядер. Виявлена кров на недопалку сигарети може походити від мужчини (мужчин) з групою крові А з супутнім антигеном Н, в тому числі від підозрюваного ОСОБА_2 . Слина на вищевказаному недопалку сигарети може походити від особи (осіб), кров (слина) якої (яких) відноситься до групи А, з супутнім антигеном Н, в тому числі від підозрюваного ОСОБА_2 . Не виключається домішок слини за рахунок антигену Н, при умові почергового паління від потерпілої ОСОБА_1 (т.2 а.с.142).

- висновок експерта №30/2018-мк від 27.03.2018 року, з якого вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи у відділенні судово-медичної криміналістики одягу гр. ОСОБА_1 було виявлено: на одному з фрагментів голубого кольору, що може належати до передньої поверхні джемпера одне наскрізне колото-різане пошкодження, яке утворилось від дії плоского гострого колюче-ріжучого знаряддя або предмета, тип заточки якого встановити не надається можливим, оскільки даний предмет одягу є трикотажний, а трикотаж має слабкі слідосприймаючі властивості через здатність до розтягу, роз плетення петель трикотажної в`язки на кінцях, що в даному випадку і спостерігалось. Тому відповісти на питання про можливість спричинення колото-різаного пошкодження наданим на експертизу клинком ножа не надається можливим. Окрім цього, джемпер та майка є повністю розділеними та фрагментованими, дані розділення утворилось від дії гострого ріжучого предмета можливого під час надання потерпілій медичної допомоги у лікарні. Також усі предмети одягу є зі слідами довготривалого носіння та неодноразового побутового ремонту. Пошкоджень характерних для боротьби чи вчинення дій на опір злочинцеві на предметах одягу виявлено не було, а пошкодження у вигляді розтягнень та розривів на одязі утворились під час довготривалого носіння та неодноразового побутового ремонту. Оскільки предмет одягу, на якому виявлено колото-різане пошкодження є фрагментованим і встановити точну локалізацію пошкодження на ньому ускладнено, то відповісти про співпадіння його з ушкодженням на тілі не надається можливим. (т.2 а.с.268).

- висновок експерта №298/2017-ім від 30.03-05.04.2018, з якого вбачається, що кров гр. ОСОБА_2 відноситься до груп А з ізогемаглютиніном анти-В супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0. Кров гр. ОСОБА_1 , 1938 року народження, відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВ0. У слідах на береті, светра, на двох фрагментах синього светра, на двох фрагментах тканини, на штанах, речах ОСОБА_1 , виявлена кров людини групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, яка може походити як від ОСОБА_1 , так і від будь-якої особи з такою групою крові за ізосерологічною системою АВ0. У слідах на панталонах, рейтузах, на хутряній підкладці правого чобота – речах ОСОБА_1 виявлена кров людини і антиген Н. Антигени А і В та ізогемаглютиніни анти-А та анти-В не виявлені, що не виключає можливість походження даної крові від будь-якої особи з групою крові О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі і від гр. ОСОБА_1 . У слідах на шкарпетці «І» - речі ОСОБА_1 крові не виявлено. (т.2 а.с. 279)

- висновок експерта №82/2018ц. від 23 березня 2018 року, з якого вбачається, що кров потерпілої ОСОБА_1 , 1938 року народження, відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВ0 (згідно з «Висновком експерта» №290/18 ім. від 23.02.2018 року, судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичної імунології ЛОБСМЕ); кров підозрюваного ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0 (згідно з «Висновком експерта» №274/18 ім. від 21.02.2018 року, судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичної імунології ЛОБСМЕ), з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0. При судово-медичній експертизі ножа, вилученого 18 лютого 2018 року під час огляду місця події по вул. Федьковича, 32 у м.Львові, встановлено наступне: в помарках речовини бурого кольору на клинку ножа виявлено кров людини та антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0, клітини зроговілого плоского епітелію. Статева належність крові не встановлена через відсутність її клітинних елементів. Отже, виявлена кров на клинку ножа може походити від підозрюваного ОСОБА_2 або іншої особи з групою крові А та супутнім антигеном Н. Домішок крові від потерпілої ОСОБА_1 не виключається. В помарках речовини червоного кольору на частинах ручки виявлено клітини зроговілого плоского епітелію. Крові у вищевказаному об`єкті не виявлено. Через відсутність клітин з ядрами та клітинних елементів крові препарати виготовлені з об`єкту №1 для подальшого проведення молекулярно-генетичних досліджень непридатні.

Досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 187 КК України було вчинено саме ОСОБА_2 , зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинений злочин в обов`язковому порядку мають бути встановлені усі елементи складу злочину, зокрема, об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона, а обов`язок доведення наявності вказаних елементів покладається на сторону обвинувачення.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику в справах про злочини проти власності» передбачено, що розбій, як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний

із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті . Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Відповідно до ч. 3 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

За змістом ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Предмет доказування в конкретному кримінальному провадженні, тобто сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, встановлення яких необхідно для вирішення кримінального провадження, залежить від того, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення обвинувачується особа, оскільки кримінальні правопорушення різняться за об`єктом, об`єктивною та суб`єктивною сторонами, суб`єктом. Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.

Відповідно до положень ст. 92 КПК України, у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стаття 84 КПК України визначає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно статей 85 та 86 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 87 КПК України визначає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.

Суд дотримався норм, визначених статтями 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суд розглянув відповідно до вимог закону.

При оцінці представлених суду доказів, суд виходить з загальних принципів кримінального судочинства, статей 84, 85, 86, 89 КПК України, практики Європейського суду з прав людини та практики Верховного суду.

Так, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

У ч.2 ст. 8 КПК України визначено що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а у ч.5 ст.9 КПК України наголошено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд, проте вона не визначає критеріїв допустимості доказів, оскільки це питання вирішується перш за все внутрішнім правом і національними судами (справи «Шенк проти Швейцарії», заява№ 10862/84, рішення від 12 липня 1988 року, § 45, 46; «Морейра Ферейра проти Португалії» (№ 2) [ВП], заява № 19867/12, рішення від 11 липня 2017 року;«Хеглас проти Республіки Чехія», заява № 5935/02, рішення від 01 березня 2007 року, § 84).

Національне судове провадження, коли йдеться про порушення захищеного Конвенцією права (з огляду на характер цього порушення), ЄСПЛ розглядає з позицій дотримання справедливого судового розгляду, що вирізняється не стільки прийнятністю певних доказів за національним правом, скільки тим, чи є провадження, включно із способом збирання доказів, справедливим у цілому («Хан проти Сполученого Королівства», заява № 35394/97, рішення від 12 травня 2000 року, § 34; «P.G. і J.H. проти Сполученого Королівства», заява № 44787/98, рішення від 25 вересня 2001 року, § 76; «Аллан проти Сполученого Королівства», заява № 48539/99, рішення від 05 листопада 2002 року, § 42).

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Суд зазначає, що він обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суд при розгляді кримінальних проваджень не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

У відповідності до вимог ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд, поряд з іншим, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що протягом судового розгляду стороні обвинувачення було забезпечено достатньо часу та можливості для надання суду доказів переконливості вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Тобто, сторона обвинувачення, поряд з іншими питаннями, повинна довести перед судом належними та допустимими доказами той факт, що мало місце діяння, зазначене у обвинуваченні, що таке діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, що обвинувачений ОСОБА_2 винен у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Разом з тим, як встановлено в судовому процесі, прокурор, стверджуючи вину обвинуваченого у заволодінні чужим майном шляхом розбою, так і не довів час виникнення у обвинуваченого такої мети.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1ст. 284 цього Кодексу.

Так, надаючи оцінку окремо кожному доказу наданому стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, колегія суддів, зазначає наступне.

Статею 237 КПК передбачено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. Частиною 3 ст. 214 КПК передбачено, що огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Так, як на доказ обвинувачення прокурор покликається на протокол огляду місця події від 18.02.2018 року, який проводився в період часу з 23.15год. до 23.35 год., згідно з яким слідчим оглянуто сходову клітку підїзду №1 по вул.Федьковича, 32 в м.Львові, в ході якого описано приміщення, де в графі виявлено зазначено «предмет, схожий на ніж «Метелик», зіскоб з РБК, дубльонка бежевого кольору довга, куртка жіноча, шкіряна чорного кольору з надписом «Ochnik» 44 розміру, шарф сірого кольору, куртка шкіряна чорного кольору з надписом «Linai», куртка зеленого кольору з надписом «Elegance», плащ зеленого кольору», а в графі вилучено - «предмет, схожий на ніж».

В подальшому, постановою про визнання речових доказів від 19.02.2018 зіскоб з РБК, дубльонка бежевого кольору довга, куртка жіноча, шкіряна чорного кольору з надписом «Ochnik» 44 розміру, шарф сірого кольору, куртка шкіряна чорного кольору з надписом «Linai», куртка зеленого кольору з надписом «Elegance», плащ зеленого кольору визнані речовими доказами, однак документ, яким підтверджується факт вилучення вказаних речових доказів, прокурор в судовому засіданні не надав. Окрім того, в судовому засіданні 28.07.2021 речові докази, а саме: куртка жіноча, шкіряна чорного кольору з надписом «Ochnik» 44 розміру, шарф сірого кольору, куртка шкіряна чорного кольору з надписом «Linai», були оглянуті, однак на бірці про опечатання таких речей відсутня інформація про те ким і коли такі вилучені та ким опечатані, відсутні підписи понятих, наявний лише номер кримінального провадження та відмітка «куртки шкіряні». Покликання прокурора на те, що в матеріалах кримінаьного провадження наявний протокол, коли і ким такі вилучались не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначено вище, згідно з протоколом огляду місця події від 18.02.2018 зазначені речі були виявлені, однак не вилучені.

Таким чином, судом встановлено, що даним протоколом огляду зафіксовано опис місця події, тобто приміщення та місце, де знаходились предмет схожий на ніж та предмети одягу, однак він, ні прямо, ні опосередковано не підтверджує причетність обвинуваченого ОСОБА_2 до вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

Також, як на доказ обвинувачення прокурор покликається на протокол огляду місця події від 19.02.2018 року в ході якого виявлено на вилучено 2 зіскоби з РБК, один недопалок, фрагмент обою з РБК . Разом з тим, як вбачається зі змісту вказаного протоколу, підставою для проведення вищевказаного огляду місця події стала – заява. Однак, підписанта даної заяви в протоколі огляду місця події не згадано, не долучено вказану заяву прокурором і в ході судового слідства.

Захисник Пономаренко В.П., просив визнати даний протокол огляду місця події від 19.02.2018 недопустимим доказом, з огляду на відсутність в матеріалах кримінального провадження заяви-згоди на проведення огляду квартири потерпілої, яка є її власником.

Надаючи оцінку вказаному доказу, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.

Тобто законодавцем, окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме ? можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи, саме потерпіла зателефонувала в поліцію та повідомила про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення. У цій справі дії ОСОБА_1 свідчили про її зацікавленість і про намір сприяти правоохоронним органам у розслідуванні скоєного проти неї злочину. Так, даючи показання в судовому засіданні, потерпіла твердила, що, після вчинення кримінального правопорушення, звернулась до правоохоронних органів. Жодних скарг чи заперечень щодо проведення цієї слідчої дії всупереч волі та власним інтересам потерпіла не заявляла, не надала будь-яких доказів на підтвердження таких обставин і сторона захисту, а тому підстав ставити під сумність добровільність згоди власника майна, що тягне за собою недопустимість доказу, суд не вбачає, а тому згідно з ч. 1 ст. 233 КПК це розцінюється як його добровільна згода на проникнення до домоволодіння.

Такий правовий висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 399/273/16-к (провадження № 51-2826км18), постанові від 15 квітня 2020 року у справі №740/3390/15.

Вищенаведене спростовує доводи захисника про те, що протокол огляду місця події є недопустимим доказом з підстав порушення вимог ст. 233 КПК.

Однак, колегія суддів звертає увагу на порушення порядку вилучення та опечатання речових доказів, вилучених в ході проведення огляду місця події від 18.02.2018 та від 19.02.2018, з огляду на наступне.

Так, ч.3 ст. 104 КПК України передбачено, що протокол складається з вступної, описової та заключної частин. Описова частина має містити отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені або надані речі і документи. Заключна частина має містити відомості про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації.

Частина 1 статті 104 КПК України передбачає, що протокол складається з вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); а також всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).

Згідно ч.2 ст. 106 КПК України до складу слідчої дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Відповідно до ч.1 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, Державної податкової служби України, СБУ, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010р. (далі - Інструкція) встановлюються єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна.

У відповідності до ч.5 Інструкції факт вилучення речових доказів, документів, цінностей та іншого майна (у тому числі предметів і документів, вилучених з обігу) відображається у протоколі слідчої дії.

У протоколі перераховуються всі предмети, які вилучаються, та щодо кожного такого предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуалізуючи ознаки, а також місце, де відповідний об`єкт був виявлений (ч.7 Інструкції).

Відповідно до ч.9 Інструкції усі вилучені предмети, цінності і документи пред`являються понятим та іншим учасникам слідчої дії. У необхідних випадках зазначені об`єкти упаковуються для уникнення їх пошкодження, неконтрольованого доступу до них та забезпечення зберігання слідів (мікрослідів), які є на них, з доданням бірок, посвідчених відповідними написами і підписами особи, у якої вилучено речі, понятих, слідчого, працівника органу дізнання, прокурора, які скріплюються печаткою відповідного органу, про що зазначається в протоколі. Якщо протокол з описом предметів і цінностей,які вилучаються, з якихось причин на місці скласти неможливо (наприклад, у зв`язку з їх значною кількістю), вони упаковуються і опечатуються з доданням бірок з написами, які засвідчують вищеназвані особи. Подальший огляд і опис проводиться за місцем дізнання, досудового слідства в присутності понятих (бажано тих самих), що брали участь у їх вилученні, з відображенням у протоколі цілісності печаток та засвідчених підписами написів на упаковці, в яку були поміщені вилучені об`єкти. Якщо до огляду вилучених предметів і цінностей виявиться можливим залучити тих же понятих, які були присутні і при вилученні, то вони повинні засвідчити, що провадиться огляд та опис цих самих об`єктів, що були раніше вилучені.

Згідно до п.11 Інструкції вилучені предмети, документи, цінності, які є речовими доказами, повинні бути оглянуті (у необхідних випадках за участі спеціаліста), детально описані в протоколі огляду. В протоколі відображаються кількісні і якісні характеристики предметів, всі інші індивідуалізуючі ознаки, які дозволяють відрізнити об`єкт від подібних йому, а також ті, які зумовлюють його доказове значення.

Так, всупереч наведеним нормам слідчим в протоколі огляду місця події від 18.02.2018 та від 19.02.2018 не зазначено, яким чином здійснювалось упакування вилучених речових доказів – предмета схожого на ніж, 2 зіскоби з РБК, один недопалок, фрагмент обою з РБК; а також взагалі відсутні відомості про те, що під час огляду місця події слідчим вилучалась «дубльонка бежевого кольору довга, куртка жіноча, шкіряна чорного кольору з надписом «Ochnik» 44 розміру, шарф сірого кольору, куртка шкіряна чорного кольору з надписом «Linai», куртка зеленого кольору з надписом «Elegance», плащ зеленого кольору».

З наведених вище міркувань колегія судів констатує і порушення порядку вилучення та зберігання речових доказів в кримінальному провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 753/21466/18

Наданий прокурором на підтвердження вини ОСОБА_2 протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.02.2018, складений слідчим СВ Франківського РВ ГУМВС у Львівській області Шур, відповідно до якого ОСОБА_2 затримано в під`їзді будинку АДРЕСА_3 та зі змісту якого вбачається, що останній заперечив вищевказані події, не свідчить про вину ОСОБА_2 у вчиненні злочину, а лише фіксує таку процесуальну дію, як затримання особи. Однак і такий носить суперечливий характер, оскільки, як вбачається з рапорту інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 3 УПП у Львівській області Курупки К.В. від 19.02.2018, який був також допитаний в судовому засіданні в якості свідка, вбачається, що затримання ОСОБА_2 було здійснено безпосередньо ним, після приїзду на місце події. Крім цього, слідча Шур зазначила, що під час затримання ОСОБА_2 в під`їзді такий був затриманий, як особа, яку застали під час вчинення злочину та з даного протоколу вбачається, що одяг та взуття ОСОБА_2 , в який він був одягнений, було вилучено в під`їзді вказаного будинку.

Висновок експерта №68/18 від 19.02.2018 підтверджує лише факт заподіяння ОСОБА_1 одного проникаючого поранення правої половини грудної клітки з поступленням повітря у плевральну порожнину, котре завдане колюче-ріжучим чи подібним на нього знаряддям у напрямку спереду назад, зверху вниз та справа наліво, могло утворитись 18.02.2018 та встановлює ступінь тяжкості тілесного ушкодження, однак, не підтверджує факт нанесення такого ушкодження безпосередньо обвинуваченим ОСОБА_2 .

Висновок експерта №291/2018-ім від 05-07.03.2018, підтверджує лише факт належності групи крові ОСОБА_2 до груп А з ізогемаглютиніном анти-В зі супутнім антигеном Н, ізосерологічної системи АВО; кров гр. ОСОБА_1 , відноситься до групи О з ізогемаглютиніном анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО. У слідах на куртці гр. ОСОБА_2 виявлена кров людини та антигени А, Н, що може походити від будь-якої особи з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, зі супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВО в тому числі і від ОСОБА_2 ; у слідах на джинсах, на ремені, на рукавицях, на черевиках, речі гр. ОСОБА_2 , крові не виявлено, однак, не містить доказової бази щодо причетності ОСОБА_2 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Висновок експерта №292/2018-ім від 02-22.03.2018, підтверджує лише факт належності групи крові ОСОБА_2 до груп А з ізогемаглютиніном анти-В зі супутнім антигеном Н, ізосерологічної системи АВО; кров гр. ОСОБА_1 , відноситься до групи О з ізогемаглютиніном анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО та підтверджує, що в слідах на частинках порохоподібної речовини бурого кольору (зіскоб з землі) об`єкт №1, на відрізку паперу (відрізок шпалер) об`єкт №2, на частинках порохоподібної речовини бурого кольору (зіскоб з плитки під`їзду) об`єкт №3, на частинках порохоподібної речовини бурого кольору (зіскоб з підлоги біля входу у коридор) об`єкт №4 – вилучених під час огляду місця події, виявлена кров людини і антиген-Н. Антигенів А і В та ізогемаглютинінів анти-А і анти-В не виявлено.

Таким чином експертом висловлено припущення, що виявлена кров може походити від будь-якої особи з групою крові 0 з ізогемаглютиніном анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі і від гр. ОСОБА_1 , що не може ставитись в провину ОСОБА_2 та за таких обставин суд вважає, що наданий прокурором доказ у вигляді даного висновку експерта жодним чином не підтверджує винуватість ОСОБА_2 .

Висновок експерта №67/2018ц від 07-14.03.2018, підтверджує приналежність до групи крові потерпілої ОСОБА_1 , 1938 року народження, яка відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВ0 (згідно з «Висновком експерта» №290/18 ім. від 23.02.2018 року, судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичної імунології ЛОБСМЕ); кров підозрюваного ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0 (згідно з «Висновком експерта» №274/18 ім. від 21.02.2018 року, судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичної імунології ЛОБСМЕ), з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0. При судово-медичній експертизі недопалка сигарети зі слідами РБК, вилученого під час огляду місця події, встановлено: в змішаних слідах слини та крові на недопалку сигарети виявлено кров особи чоловічої генетичної статі, антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0, клітини плоского епітелію, статева належність яких не встановлена через відсутність ядер. Виявлена кров на недопалку сигарети може походити від мужчини (мужчин) з групою крові А з супутнім антигеном Н, в тому числі від підозрюваного ОСОБА_2 . Слина на вищевказаному недопалку сигарети може походити від особи (осіб), кров (слина) якої (яких) відноситься до групи А, з супутнім антигеном Н, в тому числі від підозрюваного ОСОБА_2 . Не виключається домішок слини за рахунок антигену Н, при умові почергового паління від потерпілої ОСОБА_1 .

Відтак, колегією суддів, встановлено, що такий висновок експерта, не містить однозначного твердження, що досліджувані предмети містять докази причетності саме ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого йому злочину.

Висновок експерта №30/2018-мк від 26-27.03.2018, з якого вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи у відділенні судово-медичної криміналістики одягу гр. ОСОБА_1 було виявлено: на одному з фрагментів голубого кольору, що може належати до передньої поверхні джемпера одне наскрізне колото-різане пошкодження, яке утворилось від дії плоского гострого колюче-ріжучого знаряддя або предмета, тип заточки якого встановити не надається можливим, оскільки даний предмет одягу є трикотажний, а трикотаж має слабкі слідосприймаючі властивості через здатність до розтягу, розплетення петель трикотажної в`язки на кінцях, що в даному випадку і спостерігалось. Тому відповісти на питання про можливість спричинення колото-різаного пошкодження наданим на експертизу клинком ножа не надається можливим. Окрім цього, джемпер та майка є повністю розділеними та фрагментованими, дані розділення утворилось від дії гострого ріжучого предмета можливого під час надання потерпілій медичної допомоги у лікарні. Також усі предмети одягу є зі слідами довготривалого носіння та неодноразового побутового ремонту. Пошкоджень характерних для боротьби чи вчинення дій на опір злочинцеві на предметах одягу виявлено не було, а пошкодження у вигляді розтягнень та розривів на одязі утворились під час довготривалого носіння та неодноразового побутового ремонту. Оскільки предмет одягу, на якому виявлено колото-різане пошкодження є фрагментованим і встановити точну локалізацію пошкодження на ньому ускладнено, то відповісти на запитання про співпадіння його з ушкодженням на тілі не надається можливим. Відтак, даним висновком експерта лише встановлено наявність на одязі потерпілої ушкодження та відсутність слідів характерних для боротьби чи вчинення дій на опір, однак таким не підтверджується причетність ОСОБА_2 до скоєння злочину. Прокурор, покликаючись на дану експертизу, як доказ, не довів перед судом, що саме підтверджує ця експертиза у доведенності вини обвинуваченого.

Висновок експерта №298/2017ц від 30.03-05.04.2018, підтверджує, що кров гр. ОСОБА_2 відноситься до груп А з ізогемаглютиніном анти-В супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0. Кров гр. ОСОБА_1 , 1938 року народження, відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВ0. У слідах на береті, светра, на двох фрагментах синього светра, на двох фрагментах тканини, на штанах, речах ОСОБА_1 , виявлена кров людини групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, яка може походити як від ОСОБА_1 , так і від будь-якої особи з такою групою крові за ізосерологічною системою АВ0. У слідах на панталонах, рейтузах, на хутряній підкладці правого чобота – речах ОСОБА_1 виявлена кров людини і антиген Н. Антигени А і В та ізогемаглютиніни анти-А та анти-В не виявлені, що не виключає можливість походження даної крові від будь-якої особи з групою крові О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі і від гр. ОСОБА_1 . У слідах на шкарпетці «І» - речі ОСОБА_1 крові не виявлено. Однак такий висновок, не містить доказової бази щодо причетності ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Відтак, судом встановлено, що покликання прокурора на дану експертизу, предметом якої були речові докази у вигляді одягу потерпілої, такі не оглянуті відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, Державної податкової служби України, СБУ, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010р. та не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ. Навіть за умови допустимості даний доказ не містить доказів вини ОСОБА_2 в інкримінованому обвинуваченні.

Висновок експерта №82/2018ц від 23 березня 2018 року, підтверджує, що кров потерпілої ОСОБА_1 , 1938 року народження, відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВ0 (згідно з «Висновком експерта» №290/18 ім. від 23.02.2018 року, судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичної імунології ЛОБСМЕ); кров підозрюваного ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0 (згідно з «Висновком експерта» №274/18 ім. від 21.02.2018 року, судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичної імунології ЛОБСМЕ), з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0. При судово-медичній експертизі ножа, вилученого 18 лютого 2018 року під час огляду місця події по вул.Федьковича, 32 у м.Львові, встановлено наступне: в помарках речовини бурого кольору на клинку ножа виявлено кров людини та антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0, клітини зроговілого плоского епітелію. Статева належність крові не встановлена через відсутність її клітинних елементів. Отже, виявлена кров на клинку ножа може походити від підозрюваного ОСОБА_2 або іншої особи з групою крові А та супутнім антигеном Н. Домішок крові від потерпілої ОСОБА_1 не виключається. В помарках речовини червоного кольору на частинах ручки виявлено клітини зроговілого плоского епітелію. Крові у вищевказаному об`єкті не виявлено. Через відсутність клітин з ядрами та клітинних елементів крові препарати виготовлені з об`єкту №1 для подальшого проведення молекулярно-генетичних досліджень непридатні. Однак такий висновок, також не містить доказової бази щодо причетності ОСОБА_2 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Оцінюючи вищевказані висновки експертиз, суд приходить до переконання, що такі не містять жодних даних, які б вказувала на причетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України. Окрім того, як вже зазначалось вище, такий ніж був вилучений з порушенням Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27.08.2010 року.

Постанова про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 19.02.2018 суперечить обставинам викладеним в протоколі огляду місця події від 18.02.2018, оскільки, як вказано в зазначеному протоколі, вилученим предметом являвся лише предмет схожий на ніж, а зіскоб з РБК, дубльонка бежевого кольору довга, куртка жіноча, шкіряна чорного кольору з надписом «Ochnik» 44 розміру, шарф сірого кольору, куртка шкіряна чорного кольору з надписом «Linai», куртка зеленого кольору з надписом «Elegance», плащ зеленого кольору» зазначені в графі виявлених речей.

Разом з тим, у постанові слідчого про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 19.02.2018 зазначено, що всі вищеперелічені предмети були вилучені в ході огляду місця події від 18.02.2018, що не відповідає дійсності.

Постанова про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 22.02.2018, квитанції б/н та б/дати про приймання речей по кримінальному провадженню; квитанція 000821 б/дати про приймання речей по кримінальному провадженню; квитанція 000 б/дати про приймання речей по кримінальному провадженню; постанова про невизнання речовими доказами від 26.03.2018 року свідчать лише про факт передачі слідчим на зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, однак, не несуть в собі доказове значення на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину передбаченого ч.4 ст.187 КК.

Постанова про не визнання речовими доказами від 26.03.2018 мобільного телефону марки «nokia», який був наданий свідком ОСОБА_17 , не носить жодного доказового значення, оскільки такий телефон не визнаний речовим доказом в даному кримінальному провадженні.

Довідка Комунальної 8-ої міської клінічної лікарні м.Львова №276 від 21.02.2018 в якій зафіксовано те, що ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 19.02.2018 року з діагнозом – колото-різана рана передньої стінки грудної клітки справа проникаюча в центральну порожнину. Правобічний напружений пневмоторакс свідчить лише про факт отримання ОСОБА_1 вищезазначених тілесних ушкоджень та проходження лікування у вказаному медичному закладі, однак жодним чином не підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину.

Оглянуті безпосередньо в судовому засіданні речові докази - речі, зазначені прокурором, як вилучені під час проведення огляду місця події від 18.02.2018, а саме: дублянка бежевого кольору, жіночу шкіряну куртку чорного кольору «ТМ Ochnik» 44 розміру, шарф сірого кольору, шкіряну чорну куртку ТМ «Linai», куртку зеленого кольору TM «Elegance», плащ зеленого кольору не містять в собі доказів вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 187 КПК України, окрім того, як вже констатовано колегією суддів не вилучались під час проведення огляду місця події 18.02.2018. Відтак, отримані в порушення Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27.08.2010 року.

З приводу оглянутих в судовому засіданні речових доказів, а саме: штанів чорного кольору, одну пару шкарпеток чорного кольору, головний убір – берету коричневого кольору, колготи чорного кольору, панталони чорного кольору, светр в смужку чорно-білого кольору, одну пару взуття чорного кольору, фрагмент тканини білого кольору зі слідами РБК, два фрагменти тканини голубого кольору зі слідами РБК; одна пара шкіряного взуття 43 розміру чорного кольору з надписом «Bandura», джинси синього кольору ТМ «Replay», шкіряний ремінь чорного кольору, куртку чорного кольору ТМ «Wondermаn», рукавиці чорного кольору; змиви і зріз з обох рук ОСОБА_2 , два зіскоби з РБК, один недопалок та фрагмент шпалери з РБК речовими доказами, предмет, схожий на ніж типу «Метелик», змив РБК, які були предметом дослідження, також не свідчать про безпосереднє вчинення ОСОБА_18 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Оцінюючи показання потерпілої, безпосередньо допитаної в судовому засіданні, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, потерпіла ОСОБА_1 показала, що 18.02.2018, точний час сказати не може, однак було вже темно, в її кімнату відчинились двері і вона помітила постать чоловіка, який сказав, що «прийшов її зарізати». Також пояснила, що не бачила чоловіка, який напав на неї, додавши, що впізнала його по голосу, оскільки їй добре запам`ятався такий. Також, ОСОБА_1 зазначила, що чоловік, який зайшов в її кімнату, чимось засвітив на неї, однак не помітила, чим саме (телефон чи ліхтарик). Даний чоловік наніс їй удар в груди один раз, після чого вона штовхнула його, переступила через нього та підійшла до вікна. Відчинивши вікно, почала викрикувати фразу «поліція, ріжуть», що почув її сусід ОСОБА_3 , який проживає в квартирі АДРЕСА_4 . Згодом, вищевказаний сусід затримав ОСОБА_2 . Пояснила, що ОСОБА_3 тримаючи ОСОБА_4 , заставив його викинути ніж, який був в кишені штанів, на сходову клітку, після чого взяв шкіряну куртку, яка висіла в коридорі квартири та кинув її на ніж на площадці біля сходової клітки. Щодо вхідних дверей її квартири пояснила, що їй невідомо, з якого матеріалу вони виготовлені, в таких наявні два замки, однак в ніч на 18 лютого вона зачинила вхідні двері лише на один замок. Щодо того, яким чином обвинувачений попав до її квартири, ОСОБА_1 пояснила, що двері були пошкоджені (наявні царапини). З приводу речей, які зазначені в обвинувальному акті, як такі, що намагався викрасти ОСОБА_2 , потерпіла пояснила, що це речі, які до того лежали в її квартирі, однак викрав не ОСОБА_2 , а розкинули працівники поліції, а шкіряну куртку кинув на сходи ОСОБА_5 . Також, в судовому засіданні пояснила, що нападника впізнає, оскільки до цього вона неодноразово бачила, як даний чоловік, будучи з дитиною, заходив до магазину в її будинку зі службового входу після 20:00 год.

В подальшому потерпіла просила виправдати обвинуваченого, підтримавши позицію його захисника.

Аналізуючи покази потерпілої суд приходить до висновку, що вони є суперечливими, не логічними та такими, що не узгоджуються з іншими наданими прокурором доказами у справі, з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні письмові заяви потерпілої, в яких остання з поміж іншого вказує на те, що саме ОСОБА_3 затримав та утримував обвинуваченого ОСОБА_2 до приїзду поліції та передав ОСОБА_2 безпосередньо поліції в руки. Однак, такі покази потерпілої суперечать показам свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_10 та поясненням самого ОСОБА_2 , які показали, що ОСОБА_2 знаходився на сходовій клітці між 2 та 3 поверхами, його ніхто примусово не утримав, більш того, судом встановлено, що за матеріалами справи початок подій відбувався о 22:26 год., а затримання ОСОБА_2 згідно протоколу затримання відбулось о 23:30 год., тобто ОСОБА_2 протягом години часу добровільно очікував та спостерігав за тим, що відбувається та очікував поліцію.

Також, з пояснень потерпілої в судовому засіданні вбачається, що вона впізнала ОСОБА_2 , як особу, яка завдала їй тілесних ушкоджень саме по голосу. Однак, матеріали справи не містять протоколу впізнання особи за голосом, передбаченого ст. 228 КПК України.

Також, потерпіла ОСОБА_1 повідомила, що в її квартирі декілька років відсутнє електропостачання, відтак 18.02.2018 в час вчинення злочину в квартирі було темно і зі слів потерпілої злочинець чимось засвітив в її сторону, чим саме телефоном чи ліхтариком вона не знає, відтак бачити обличчя цієї особи потерпіла не могла. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що на місці події чи при огляді ОСОБА_2 виявлено ліхтарик, мобільний телефон, який би йому належав чи будь-який інший предмет, яким би він міг світити в потерпілу.

З показів потерпілої наданої в судовому засіданні також вбачається, що така впізнала ОСОБА_2 , як особу, яку вона раніше бачила біля магазину в своєму підїзді, однак суд не бере до уваги вказані покази, оскільки, як зазначалось самою потерпілою, вона впізнала правопорушника виключно за голосом, а не за зовнішніми ознаками. Крім того, потерпіла зазначала, що вона є інвалілом 2 групи по зору, що підтверджується довідкою, виданою МСЕК безтерміново від 15.02.2007 серія ЛВА-1 №334435 (т.1 а.с. 74).

Не узгоджуються з іншими матеріалами справи пояснення потерпілої надані в судовому засіданні 28.07.2021, щодо предмету, яким було завдано їй тілесні ушкодження. Потерпіла наполягала на тому, що ніж, який визнаний речовим доказом у справі та оглянутий в судовому засіданні є не тим ножем, який лежав на сходовій клітці, оскільки ушкодження їй було завдано не розкладним ножем, а кинжалом і на сходовій клітці в підїзді лежав саме кинжал. Такі покази потерпілої спостовуються протоколом огляду місця події від 18.02.2018 з якого вбачається, що при огляді мвсця події від 18.02.2018 виявлений та вилучений предмет схожий на ніж типу «метелик», поясненнями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , щодо вигляду ножа, який лежав на сходовій клітці.

Покази потерпілої щодо місця події та місця заподіяння їй тілесних ушкоджень не знайшли свого підтвердження в жодному дослідженому в ході судового слідства доказу. Зокрема, протоколом огляду місця події від 19.02.2018 не зафіксовано ні слідів крові в кімнаті потерпілої, де з її слів відбувались події, ні слідів будь-якої боротьби. З висновку експерта №30/2018-мк від 27.03.2018 року вбачається, що пошкоджень характерних для боротьби чи вчинення дій на опір злочинцеві на предметах одягу потерпілої виявлено не було, а пошкодження у вигляді розтягнень та розривів на одязі утворились під час довготривалого носіння та неодноразового побутового ремонту.

Відтак, за наведених обставин, колегія суддів визнає, що покази потерпілої є суперечливими самі між собою та не співставляються з іншими доказами, наданими прокурором, відтак, не можуть слугувати єдиним доказом вчинення ОСОБА_2 злочину передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

Оцінюючи показання свідків безпосередньо допитаних в судовому засіданні, колегія суддів бере до уваги на наступне.

До джерел доказів відносяться і показання у розумінні ст. 95 КПК України, серед яких і показання свідка.

Для з`ясування достовірності показань свідка (ст. 96 КПК України), сторони мають право ставити свідку запитання щодо можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка.

Оцінюючи показання свідків, надані в судовому засіданні, колегія суддів враховує, що свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не були очевидцями події, яка мала місце 18.02.2018 близько 22.26 год., жоден з вказаних свідків в судовому засіданні не ствердив про причетність саме ОСОБА_2 до вчинення злочину, свідок ОСОБА_6 приїхав на місце події після вчинення злочину та дзвінка сусіда ОСОБА_3 , який повідомив, що його матір поранено.

Показання свідка ОСОБА_9 підтверджує лише те, що він був понятим під час проведення огляду місця події, прибув на місце скоєння злочину вже після вчинення такого.

Показання свідка ОСОБА_10 підтверджує лише той факт, що він приїхав на виклик на місце скоєння злочину, як працівник поліції, а також те, що ОСОБА_2 знаходився на сходовій клітці поверхом вище, силоміць його ніхто не утримував, опору нікому не чинив.

З наведеного вбачається, що вказані свідки не були очевидцями злочину, обставини злочину їм невідомі, а тому їх показання не підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні розбою з метою заволодіння чужим майном із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Також, прокурором, в підтвердження вини ОСОБА_2 , як доказ, долучено протоколи допиту свідка ОСОБА_3 від 19.02.2018 року та від 11.04.2018 отримані під час досудового розслідуванні.

Зазначені протоколи допиту свідка ОСОБА_3 прокурор просив взяти до уваги, покликаючись на рішення Європейського суду від 16.12.2014 у справі «Хорнкастл та інші проти Об`єднаного королівства», рішення у справі «Лука проти Італії» та Аль-Хавайа і Тахері проти Сполученого Королівства; рішення Європейського суду з прав людини у справі № 6293/04 «Мірілашвілі проти Росії» від 11 грудня 2008 року.

З приводу протоколів допиту свідка ОСОБА_3 колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до вимог ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Свідок ОСОБА_3 неодноразово впродовж тривалого часу викликався в судові засіданні, відносно нього судом застосовувався примусовий привід, який не дав жодного результату, а також за клопотанням прокурора здійснювались запити в Державну прикордонну службу України з приводу надання інформації щодо перетинання кордону гр. ОСОБА_3 .

Так, з відповідей №0.184-29589/0/15-19 від 14.08.2019 року та №91-17082/0/15-21 від 17.05.2021 року, наданих на запит суду Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_3 останній раз перетнув кордон України 07.10.2018 року в пункті пропуску Чонгар (Салькове).

Оскільки, стороною обвинувачення присутність свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні забезпечена не була, суд був позбавлений можливості дослідити пояснення безпосередньо в судовому засіданні, а сторона захисту була позбавлена можливості на перехресний допит, відтак колегія суддів не бере до уваги зазначені протоколи допиту свідка ОСОБА_3 , як доказ вини ОСОБА_2 . Разом з тим, слід зазначити, що в протоколах допиту ОСОБА_3 , як свідка, відсутні будь-які посилання на документ, яким ідентифіковано його особу.

Так, в пункті 51 рішення ЄС "Ван Мехелен та інші проти Нідерландів" Суд зауважив: "Слід нагадати, що обвинувальний вирок не повинен базуватися виключно або головною мірою на анонімних твердженнях".

Цей висновок корелює із висновками ЄСПЛ щодо оцінки доказів, розглянутих не в ході змагального процесу, наведеними в п. 216 рішення "Міралішвілі проти Росії": "Як правило, Конвенція не забороняє в абсолютних приписах посилання на докази, котрі не були розглянуті в ході змагального процесу. Водночас такі докази слід розглядати з особливою обережністю. У низці справ Європейський Суд постановив, що якщо обвинувальний вирок головним чином базується на таких показаннях, то права сторони захисту обмежені такою мірою, яка не є співмірною із гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції".

В пункті 45 рішення ЄС у справі «Жуковський проти України» від 03.03.2011 суд зазначає, що національні органи вивчали різні способи отримання показань та обрали допит свідків у Російській Федерації за допомогою механізму міжнародної правової допомоги. Таке рішення, щодо якого не заперечувала сторона захисту, можна вважати розумним. Проте за обставин справи воно призвело до ситуації, за якої заявника засудили за особливо тяжкий злочин здебільшого на основі показань свідків, жоден з яких не був присутній під час судового розгляду кримінальної справи в Україні. Національні суди не заслуховували безпосередньо показань цих свідків, а у заявника не було можливості для їх перехресного допиту. Суд не переконаний у тому, що матеріали досудового слідства, в якому частково брав участь заявник, а також відеозаписи допитів могли компенсувати таку повну відсутність можливості для судів і для заявника безпосередньо допитати свідків. Окрім того, будучи обізнаним про труднощі у забезпеченні права заявника допитати свідків у цій справі, Суд вважає, що доступні сучасні технології могли б забезпечити більш інтерактивний спосіб допиту свідків з-за кордону, наприклад, з допомогою відеозв`язку. За результатами розгляду справи ЄС постановив, що було порушення пункту 1 і підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції. За таких обставин колегія суддів вважає, що судом здійснено максимальні зусилля щодо сприяння прокурору виконати вимоги статті 23 КПК України щодо забезпечення явки свідка ОСОБА_3 . В той же час в судовому засіданні прокурор не пропонував інших способів допиту свідка. В даному випадку суд визнав, що з метою дотримання принципу змагальності сторін в процесі, подальші дії дії суду з приводу забезпечення явки свідка без відповідних клопотань прокурора переходитимуть в порушення даного принципу.

Оцінюючи витяг з кримінального провадження №12018140080000546 від 19.02.2018 суд вважає, що такий є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, не є процесуальним джерелом доказів, що узгоджується з висновком викладеним в постанові Верховного Суду у справі №761/28347/15-к від 09.09.2020.

Розглядаючи зауваження адвоката щодо неналежності процесуальних повноважень слідчих та прокурора в даному кримінальному провадженні колегія суддів бере до уваги, що наявна в матеріалах справи постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 19.02.2018 та доручення про проведення досудового розслідування від 18.02.2018 є лише процесуальним оформленням ходу досудового розслідування і доказ процесуального повноваження сторони кримінального процесу та не може вважатися належними та допустимими доказами винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Разом з тим, в ході судового розгляду прокурором не надано суду постанову про призначення групи слідчих, які були б уповноважені здійснювати досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні №12018140080000546 від 19.02.2018.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018140080000546 від 19.02.2018 постанова про призначення групи слідчих не відображена і в графі ІІ прийнятих процесуальних рішень у даному кримінальному провадженні. З вказаного реєстру вбачається, що в ході досудового розслідування процесуальне рішення про призначення групи слідчих не приймалось, що є самостійною підставою для визнання недопустимості всіх доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.

Саме такий за змістом правовий висновок про застосування норм права зроблений в Постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2021 № 724/86/20 (51-1353кмо21) з якого вбачається, що за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови.

Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість всіх доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.

Відтак, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія судів дійшла висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки такі як самі по собі, так і в сукупності не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті та свідчили б про вину ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що факт отримання ОСОБА_1 тілесного ушкодження у вигляді порізу мало місце, але з урахуванням доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія судів вважає, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_2 18.02.2018 року близько 22:26 год. маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом розбою, діючи умисно, з корисливих мотивів, проник в приміщення квартири АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та наніс ОСОБА_1 проникаюче ножове поранення в область грудної клітки та відкрито заволодів її особистим майном, а саме дублянкою бежевого кольору, жіночою шкіряною круткою чорного кольору «ТМ Ochnik» 44 розміру, шарфом сірого кольору, шкіряною чорною курткою ТМ «Linai», курткою зеленого кольору TM «Elegance» та плащем зеленого кольору, а саме що ОСОБА_2 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.187 КК України, як це зазначено в обвинувальному акті. До даного висновку суд приходить ще й тому, що в судовому засіданні ОСОБА_1 неодноразово стверджувала, що злочинець, зайшовши в кімнату, повідомив, що «я прийшов тебе зарізати», така обставина спростовує доводи прокурора в частині мети вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину.

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 (п. 18,19), при розгляді кримінальних справ має суворо додержуватись закріплений у ч.1 ст.62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Згідно з ч.3 зазначеної статті, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом1 цієї статті.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08 лютого 1996 року.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 373 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, судом ухвалюється виправдувальний вирок.

На підставі наведеного, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки стороною обвинувачення не доведено, що ним вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.187 КК України.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою скасувати.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 129 КПК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.187 КК України, та виправдати його на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою - скасувати та звільнити його з-під варти в залі суду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Процесуальні витрати у справі віднести на рахунок держави.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: дублянку бежевого кольору, жіночу шкіряну куртку чорного кольору «ТМ Ochnik» 44 розміру, шарф сірого кольору, шкіряну чорну куртку ТМ «Linai», куртку зеленого кольору TM «Elegance», плащ зеленого кольору, штани чорного кольору, одну пару шкарпеток чорного кольору, головний убір – берету коричневого кольору, колготи чорного кольору, панталони чорного кольору, светр в смужку чорно-білого кольору, одну пару взуття чорного кольору - повернути потерпілій ОСОБА_1 .

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: одну пару шкіряного взуття 43 розміру чорного кольору з надписом «Bandura», джинси синього кольору ТМ «Replay», шкіряний ремінь чорного кольору, куртку чорного кольору ТМ «Wondermаn», рукавиці чорного кольору – повернути ОСОБА_2

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: змиви і зріз з обох рук ОСОБА_2 , два зіскоби з РБК, один недопалок та фрагмент шпалери з РБК речовими доказами, предмет, схожий на ніж типу «Метелик», змив РБК, фрагмент тканини білого кольору зі слідами РБК, два фрагменти тканини голубого кольору зі слідами РБК – знищити.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку відсутності апеляційних скарг вирок набирає законної сили з 20.11.2021 року.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Марків Ю.С.

Судді Мартьянова С.М.

Кузь В.Я.