Рішення № 100516196, 19.10.2021, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1980/21

Провадження № 2/165/519/21

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі: головуючого судді Василюка А.В., за участю секретаря Навроцької М.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

18 червня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг та підписав заяву від 14 листопада 2010 року, згідно з якою отримав у Банку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач своїм підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті Банку www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг (далі Договір). Підписавши заяву, сторони уклали Договір, який за своєю правовою природою містить у собі умови договору банківського рахунка та кредитного договору. Відповідно до договору банківського рахунка Банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність у ньому грошових коштів (кредитування рахунка). Банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. «Приватбанком» на підставі Договору відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 11 тисяч гривень. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Згідно з пунктом 2.1.1.2.12 в редакції Умов та Правил, що почали діяти з 01 березня 2019 року, сторони дійшли згоди, що у разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: 86,4 % для карти «Універсальна», 84,0 % для карки «УніверсальнаGold». Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі. Відповідач зобов`язався повернути отриману частину кредитного ліміту щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, однак своїх зобов`язань не виконував. Внаслідок чого станом на 12 травня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість перед Банком на суму 20 077,08 гривень, з яких 16 470 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3606,38 грн. заборгованість за простроченими відсотками, яку банк і просить стягнути з відповідача, а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 09 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

За заявою відповідача ОСОБА_1 , ухвалою від 08 вересня 2021 року, судом було постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання не з`явився представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" Гребенюк О.С., у заяві поданій до суду разом з позовом, просив розглядати справу за відсутності представника позивача, позов підтримує, просить його задоволити (а.с.48).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Його представник - адвокат Чернявський Р.І. подав до суду письмову заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача. До початку першого судового засідання відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив, в якому просив відмовити у позові. Зазначив, що кредитного договору з позивачем не укладав, у нього був відкритий рахунок в АТ КБ "ПриватБанк" на отримання пенсійних виплат. Шахрайським способом, створивши дублюючу картку, треті особи списали з його рахунку 16 850 грн. Більше того, треті особи, виготовили дублюючу кредитну картку і збільшували на ній кредитний ліміт, з використанням мобільного додатку "Приват 24", без його дозволу та від його імені, перераховували кошти на ім`я ОСОБА_2 02 листопада 2020 року він звернувся у відділення поліції з заявою про злочин і на даний час, сектором дізнання ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області, за даним фактом, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020035050000254 від 03 листопада 2020 року.

У відповіді на відзив представник АТ КБ "ПриватБанк" Меркулов В.В. зазначив, що за результатами проведення досудового рослідування вищевказаного кримінального провадження жодну особу не було визнано винною у вчинення злочин, тому, вважає, що заперечення відповідача з цього приводу не можуть бути прийняті до уваги. Враховуючи п.1.15.29 кредитного договору, де зазначено, що клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з картою і відповідач, у свою чергу, має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановених у кримінальному порядку, позовні вимоги Банку підставні та підлягають задоволенню (а.с.67-73).

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

З копії анкети-заяви від 14 листопада 2010 року вбачається, що ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку» і своїм підписом підтвердив, що він ознайомився з Умовами надання банківських послуг, та зобов`язався ознайомлюватись з їх змінами у майбутньому.У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.12).

АТ КБ «Приватбанк» надано витяг (довідки) з тарифів обслуговування кредитних карток «Кредитка Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», «Універсальна Gold». Кожен з вказаних видів кредитних карт має пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штрафи за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань.

У вигляді таблиць позивач подав розрахунок заборгованості відповідача (а.с.5-6). Згідно із вказаними розрахунками відповідач користувався коштами Банку та вносив кошти на погашення заборгованості. Позивач у позові вказує, що станом на 12 травня 2021 року, заборгованість відповідача склала 20077,08 гривень, з яких: 16 470,70 грн. це прострочене тіло кредиту, 3606,38 грн. заборгованість за відсотками.

Аналогічна інформація відображена у виписці про рух коштів по рахунку (а.с.7-8).

Суд звертає увагу, що у заяві позичальника від 14 листопада 2010 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги за кредитним договором, посилався на витяг з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua і є частиною спірного договору.

Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі і розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, чи брав він на себе викладені у них зобов`язання, Банком суду не надано.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (14 листопада 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18 червня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Анкета-заява, була підписана ОСОБА_1 14 листопада 2010 року, а відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача старт карткового рахунку датовано 05.07.2020, а зміна кредитного ліміту вже двічі проводилася банком 05.07.2020 та двічі 01.09.2020, а один раз 04.11.2020.

Звертаючись до суду, банк заявив вимогу про стягнення 20077,08 гривень, що складається з: 16470,70 грн простроченого тіла кредиту, 3606,38 грн заборгованості за відсотками.

Однак, з наданого Банком розрахунку слідує, що станом на 12 травня 2021 року кредитна заборгованість (поточне тіло кредиту) у відповідача відсутня.

За встановлених обставин, суд вважає, що заборгованість за простроченим тілом кредиту на суму 16 470,70 гривень утворилась за рахунок овердрафту, що відповідно до Умов надання банківських послуг. Отже, прострочена заборгованість за кредитом не є складовою тіла кредиту, фактично це штрафна санкція, що застосовується Банком у випадку неповернення кредиту боржником у термін, визначений договором. Кредиту в сумі 16470,70 грн відповідач не отримував і таких доказів суду не надано.

Беручи до уваги встановлені обставини у справі, аналізуючи вищенаведене законодавство, не підлягають задоволенню вимоги Банку щодо стягнення з відповідача 16470,70 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зіст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.626, ст.627, ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1ст. 638 ЦК України).

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження конкретних запропонованих відповідачеві Умов та Правил надання банківських послуг, а тому висновок суду першої інстанції про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про тіло кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, є правильним.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Підписана відповідачем анкета-заява жодних даних про розмір кредитного ліміту не містить, відтак суд прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені та штрафів, що передбачені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Розрахунок заборгованості за договором, доданий до позовної заяви, не підтверджує обставин викладених у позовній заяві. Наданий банком розрахунок не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком.

Отже, вимога про стягнення заборгованості по відсоткам також є необгрунтованна і не підлягає до задоволення.

В даній справі відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Зазначені у відзиві заперечення суд не бере до уваги, оскільки саме по собі відкриття кримінального провадження за фактом вчинення кримінального провадження без визнання особи винним, не може беззаперечно вказувати на той факт, що відповідач поніс витрати вказані Банком, у зв`язку з вчиненням щодо нього шахрайських дій третіми особами.

Розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 не обгрунтовані належними доказами у справі, а відтак не підлагають задоволенню.

Оскільки судом відмовляє у задоволенні позову, судовий збір у розмірі 2270 грн., що був сплачений позивачем, у відповідності до п.2 ч.1ст.141 ЦПК України, суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279 ЦПК України, на підставі ст.610, ст.611, ст.625, ст.1050 ЦК України, - суд,

ухвалив:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса: вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 14 листопада 2010 року в розмірі 20 077 (двадцять тисяч сімдесят сім) грн. 08 коп., відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк