Постанова № 100515951, 19.10.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдигий унікальний номер 448/674/21

Провадження № 2-а/448/20/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.10.2021 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.

при секретарі судових засідань Керницькій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - інспектор ВП №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції Шегінський Назар Михайлович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що постановою інспектора ВП №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Шегінського Н.М. серії ЕАН №4253207 від 24.05.2021р. його (позивача) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340 гривень.

Вважає, що при розгляді справи, вирішуючи питання притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності посадова особа Національної поліції не з`ясувала всіх обставин справи, не встановила чи наявний факт вчинення адміністративного правопорушення, не правильно застосувала законодавство у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Ствердив, що 24.05.2021р. близько 13 год. 31 хв. він (позивач) припаркував свій автомобіль «MERCEDES-BENZ Е200», номерний знак НОМЕР_1 на обочині автодороги в м.Судова Вишня, вул.Передмістя, 35 в напрямку міста Мостиська. Відійшовши недалеко, помітив, що біля його транспортного засобу зупинились працівники поліції на службовому авто. Після чого, підійшовши до останніх та попросив їх повідомити причину їхньої зупинки біля його транспортного засобу, на що такі повідомили, що він (позивач) порушив п.33 Правил дорожнього руху України, оскільки його автомобіль припаркований в напрямку м. Мостиська, а тому він проїхав прямо не виконавши вимогу дорожнього знаку 4.2 ПДР «рух праворуч».

Покликається на те, що він вказував працівникам поліції, що жодного порушення ПДР України з його боку допущено не було і п.33 ПДР України, а саме: невиконання вимог дорожнього знаку 4.2 «рух праворуч» він не порушував, оскільки такий не відповідає вимогам ПДР та Національного стандарту України «ДСТУ 4100-2002. Дорожні знаки. Загальні технічні умови. Правила застосування», а тому не може: значити обов`язковий рух праворуч.

Вказує, що незважаючи на його (позивача) слова, працівники поліції продовжували стверджувати про порушення ним ПДР України та оштрафували його.

Покликається на те, що згідно п.8.2.1 ПДР України дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Згідно Національного стандарту України «ДСТУ 4100-2002. Дорожні знаки. Загальні технічні умови. Правила застосування» знак 4.2. відмінний від знаку, дотримання якого йому інкриміновано поліцейськими і на сьогодні не може означати рух праворуч.

Ствердив, що жодних доказів, визначених ст.251 КУпАП поліцейський, який складав оскаржувану постанову не надав та не маючи таких, притягнув його (позивача) до відповідальності, чим порушено п. 1.6 Розпорядження Міністерства Внутрішніх Справ України № 466 від 21.05.2009, який забороняє складання відносно водіїв ТЗ адмістративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними ПДР (фото, відеоматеріалів, показів свідків тощо).

Вказує, що написання місця проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (в постанові вказано невірно), а саме вказано його (позивача) адресу місця проживання вул. Судова, 14, а має бути Садова, 14, чим порушено п.8 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395.

З огляду на наведене, просить суд скасувати постанову інспектора ВП №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Шегінського Назара Михайловича у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4253207 від 24.05.2021р. про притягнення його (позивача ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Крім того, просив суд стягнути в його користь понесені ним судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься заява, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задовольнити, а також просить здійснити розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області в судове засідання повторно не з`явився, хоча був своєчасно і належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Про причин неявки не повідомив, клопотання про розгляд справи за відсутності представника чи про відкладення розгляду не подали, відзиву не надіслали.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - інспектор ВП №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції Шегінський Назар Михайлович в судове засідання повторно не з`явився, хоча був своєчасно і належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявною у справі розпискою працівника органу поліції (ВП №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області). Про причин неявки не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду не подав, жодних пояснень до суду не надіслав.

Ухвалою судді від 04.06.2021 року було постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, проводити розгляд справи з врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (стаття 286 Кодексу адміністративного судочинства України(далі КАС). А також задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, зокрема витребувано з Яворівського районного ВП ГУ НП у Львівській області відеозаписи, зроблені 24.05.2021 року відеокамерами службового автомобіля та нагрудної відеокамери інспектора ВП №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4253207 від 24.05.2021 року.

Ухвалою суду від 16.08.2021р. замінено первісного відповідача Яворівське районне ВП ГУ НП у Львівській областіна належного відповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області.

Станом на 19.10.2021р. відзив на позов від відповідача до суду не надійшов, а тому суд розглядає справу за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що інспектором ВП №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції Шегінським Н.М. була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4253207 від 24.05.2021р., в якій зазначено, що 24.05.2021р. о 11:03год. водій ОСОБА_1 (позивач) керував т.з. марки «MERCEDES-BENZ Е200», номерний знак НОМЕР_1 по вул.Передмістя, 35 у м.Судова Вишня та не виконав вимогу дорожнього знаку 4.2 «рух праворуч», чим порушив п.33 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно з постановою до позивача ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340гривень.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху (далі ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Із п.8.1-8.2 ПДР України слідує, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.

Пунктом 8.4 ПДР визначені групи, на які поділяються дорожні знаки, зокрема підпункт «г» вказує на наказові знаки, які показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Зокрема, згідно розділу 33 ПДР, знак 4.2 "Рух праворуч" є наказовим знаком та дозволяє рух лише праворуч.

Дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений.

Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Таким чином, адміністративна відповідальність в даному випадку за ч.1 ст.122 КУпАП наступає зокрема за порушення вимог дорожніх знаків.

Заперечуючи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, позивач ОСОБА_1 покликається на те, що жодного порушення ПДР України з його боку допущено не було, в тому числі і п.33 ПДР України, а саме: невиконання вимог дорожнього знаку 4.2 «рух праворуч», оскільки такий не відповідає вимогам ПДР та Національного стандарту України «ДСТУ 4100-2002. Дорожні знаки. Загальні технічні умови. Правила застосування», а тому не може: значити обов`язковий рух праворуч.

Вказав, що згідно п.8.2-1 ПДР України дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Згідно Національного стандарту України «ДСТУ 4100-2002. Дорожні знаки. Загальні технічні умови. Правила застосування» знак 4.2. відмінний від знаку, дотримання якого йому інкриміновано поліцейськими і на сьогодні не може означати рух праворуч.

На підтвердження своєї позиції позивач ОСОБА_1 надав фото вказаного перехрестя, з якого вбачається, що на ньому був встановлений знак, який не відповідає конфігурації стрілки, зображеної у пп.4.2 п.33.4 розд.33 ПДР знак 4.2 «Рух праворуч».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення; технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Також повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено «Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно п.4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 9, 10 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п.2 р.IV Інструкції зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам статті 283 КУпАП.

Відповідно до п.5 р.IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП). У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, правопорушення зафіксовано не в автоматичному режимі та у спірній постанові не зазначено про обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, у такій відсутні будь-які відомості про докази, які додаються на обґрунтування винесеної постанови, окрім цього позивач ОСОБА_1 заперечував встановлене інспектором правопорушення.

Всупереч встановленому КАС обов`язку доказування, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності дій інспектора поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доказів, які б підтвердили вказані обставини та спростовували твердження позивача, а саме як і пояснень самих працівників патрульної служби, які перебували під час патрулювання в одному екіпажі, так і покази інших свідків, які були безпосередніми очевидцями вчиненого позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Отже, з досліджених судом матеріалів вбачається, що 24.05.2021 року інспектором ВП №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Шегінським Н.М. винесено постанову серії ЕАН №4253207 відносно позивача ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП.

Не погодившись з інкримінованим правопорушенням ОСОБА_3 заперечує свою вину та звернувся до суду.

Крім того, статтею 40 Закону України «Про національну поліцію», передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

При цьому, судом також враховуються вимоги п.6 розд. ІІ, п.2 розд.ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затв.Наказом МВС 18.12.2018 р. №1026, де визначено, що: під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Як вбачається з оскаржуваної постанови відповідачем на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбачено ч.1 ст.122 КУпАП, доказів, в тому числі і відеофіксації правопорушення до вказаної постанови не додавалося. На витребування судом зазначені докази також надано не було.

Тобто, фактично відсутні будь-які докази які б вказували на вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення зазначеного у постанові серії ЕАН №4253207 від 24.05.2021р.

Саме по собі описання інспектором поліції в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.

Отже, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не виконав.

Як вбачається із наданого позивачем ОСОБА_1 фото вказаного перехрестя, на ньому був встановлений дорожній знак, який не відповідає конфігурації стрілки, зображеної у пп.4.2 п.33.4 розд.33 ПДР знак 4.2 «Рух праворуч».

Отже, на вказаному перехресті був встановлений знак 4.2 старого зразка «Рух праворуч», який діяв до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про внесення змін до Правил дорожнього руху» від 11 лютого 2013р. №111 та набрання чинності нових ДСТУ «4100:2014» (чинні з 01.07.2015р.).

Так, єдиним нормативно-правовим документом, який затверджує перелік і вигляд дорожніх знаків є Правила дорожнього руху і вільне тлумачення норм, які містяться в цьому акті суперечить принципу правової визначеності.

Відповідно до п. 8.2-1 Правил дорожнього руху дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

У Рішенні Конституційного Суду від 29.06.2010 року №17-рп/2010 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, юридичні рішення суб`єктів владних повноважень повинні прийматися у відповідності з правовими нормами, які повинні бути чіткими, щоб дозволяти особі передбачити для себе певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що перелік підстав для зупинки транспортного засобу є наведений у ст.35 Закону №580-VIII. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, п.п.1, 3 ч.1 зазначеної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі №161/7068/16-а.

Так, суду не надано жодних доказів, щодо підставності зупинки працівником поліції позивача, а також того чи перебував транспортний засіб в стані руху, чи був припаркований, та ін.

Також, суд зазначає, що склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності.

Склад адміністративного правопорушення повинен в собі містити: суб`єкт правопорушення, суб`єктивну сторону правопорушення, об`єкт правопорушення та об`єктивну сторону правопорушення. Відсутність одного із вищезазначених елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності свідчить про відсутність правових підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності.

Отже, адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП наступає, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків

Об`єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини у галузі забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема, у формі порушення вимог дорожніх знаків.

Суб`єкт адміністративного проступку - спеціальний (водій транспортного засобу, тобто особа, яка в установленому порядку отримала дозвіл на керування транспортним засобом - водійське посвідчення тощо).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Так, проаналізувавши спірну постанову суд приходить до висновку, що у такій не розкрито об`єктивну сторону правопорушення, зокрема в чому вказане порушення полягало (суть порушення), останній здійснив рух прямо, ліворуч чи вчинив інші дії, чим порушив вимоги дорожнього знаку 4.2 Правил дорожнього руху.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Саме до таких висновків дійшов Верховний суд (положення викладено у постанові Верховного суду від 30 травня 2018 року справа №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).

Відповідно до правових позицій Верховного суду від 23.10.2019р. по справі №357/10134/17 та від 11.12.2019р. по справі №761/41786/16а, - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення.

Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що постанова про накладення адміністративного стягнення не підтверджена належними доказами скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, така складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, без дотримання вимог статей 245, 258, 280 КУпАП, не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому суд, відповідно до вимог п.3 ст.293 КУпАП, п.3 ч.3 ст.286 КАС України скасовує вказану постанову і закриває справу про адміністративне правопорушення.

Що ж стосується покликань позивача ОСОБА_1 на порушення інспектором п.8 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395, зокрема, того, що написання місця проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (в постанові вказано невірно), а саме вказано його (позивача) адресу місця проживання АДРЕСА_1 , а має бути АДРЕСА_1 ), то суд вважає, що таке фактично є опискою та не впливає на сам склад правопорушення.

Щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції №109 від 28.05.2021 року, позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 454 грн., який підлягає стягненню на користь останнього (позивача).

Крім того, згідно матеріалів позовної заяви позивач ОСОБА_1 просив стягнути із відповідача понесені ним судові витрати, зокрема про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 1200,00 грн., а тому, суд звертає увагу, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Вказана позиція суду узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 18.08.2021р. у справі №300/3178/20.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом даної справи, зокрема, на професійну правничу допомогу в розмірі 1200,00 грн..

На підтвердження вказаних витрат суду надано договір про надання правничої допомоги в адміністративному судочинстві від 27.05.2021 року, додаток до договору про надання правничої допомоги в адміністративному судочинстві від 27.05.2021р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1306 від 20.02.2008р.; посвідчення адвоката України №1306 від 20.02.2008р.; акт здавання-приймання виконаної роботи (наданих послуг) від 28.05.2021р. із змісту якого вбачається, що загальний розмір винагороди адвоката за надання правової допомоги становить 1200,00 грн., а також квитанцію про оплату наданих адвокатом послуг.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1200 грн. є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу ОСОБА_1 , часом, що витрачено адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

На підставі викладено, керуючись статтями 1, 6, 77, 132, 139, 241-246, 286, 295 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - інспектор ВП №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції Шегінський Назар Михайлович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4253207 від 24.05.2021 року, винесену інспектором ВП №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції Шегінським Назаром Михайловичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок та 1200 (одну тисячу двісті) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ст.289, п.п.15.5 п.15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ:40108833.

Третя особа: інспектор ВП №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції Шегінський Назар Михайлович, місце служби за адресою: 81300, м.Мостиська, вул.Будзиновського, 6, Львівської області.

Суддя Ю.В. Кічак