Ухвала суду № 100515939, 20.10.2021, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/9819/21

Провадження №2/463/1660/21

УХВАЛА

про відвід судді

20 жовтня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.,

з участю секретаря судового засідання Фурик Л.М.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення з Держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 800000,0 гривень.

Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м.Львова 01.09.2021 року та автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Головатого Р.Я.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 06.09.2021 року, задоволено заяву судді Головатого Р.Я. про самовідвід від розгляду вищевказаної цивільної справи.

07 вересня 2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду такої обрано суддю Грицка Р.Р.

Ухвалою від 30 вересня 2021 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Грицка Р.Р.

30 вересня 2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду такої обрано суддю Мармаша В.Я. Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 04 жовтня 2021 року, задоволено заяву судді Мармаша В.Я. про самовідвід від розгляду вищевказаної цивільної справи.

04 жовтня 2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду такої обрано суддю Нора Н.В. Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 05 жовтня 2021 року, задоволено заяву судді Нора Н.В. про самовідвід від розгляду вищевказаної цивільної справи.

07 вересня 2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду такої обрано суддю Жовніра Г.Б.

20 вересня 2021 року позивачем у підготовчому засіданні заявлено відвід судді Жовніру Г.Б. від розгляду вказаної справи. Позивач заявлений відвід мотивує тим, що представник відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові - Онищак М.П. тривалий час працював у Личаківському районному суді м.Львова на посаді помічника судді Леньо С.І. та особисто знайомий з головуючим суддею Жовніром Г.Б.. Крім того, Онищак М. предстявляв інтереси голови суду Жовніра Г.Б. в адміністративногому процесі, у зв`язку з тим він вбачає наявність конфлікту інтересів, що на його думку викликає у нього сумніви у неупередженості та об`єктивності судді у розгляді даної справи.

Також, мотивує відвід тим, що підставою для відводу є заявлений цивільний позов до Держави Україна (справа 757/45040/20) в якій, на його думку, голова суду Жовнір Г.Б. є заподіювачем моральної шкоди, саме після судових справ, у яких визнано протиправною бездіяльність Жовніра Г.Б. Зазначає, що головуючи суддя проходить як свідок у кримінальному провадженні №42020000000001341(9).

Крім цього в судовому засіданні ОСОБА_1 також зазначив, що мотивує заявлений позов посилаючись також на протиправність на його думку, ухвал слідчого судді Жовніра Г.Б. при вирішенні скарг на дії ТУ ДБР розташованого у м. Львові.

Враховуючи наведене, вважає, що суддя Жовнір Г.Б. не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу.

Представник відповідача - Онищак М.П. в судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення підготовчого засідання без його участі.

Заслухавши думку позивача, оглянувши заяву про відвід, матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Відповідно до ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Виходячи з положень частини другої ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Положення статті 36 ЦПК України містять в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Згідно з ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п.12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

При цьому, вивчивши підстави для відводу головуючого судді Жовніра Г.Б., які заявлені позивачем, суд приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи представником відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові є Онищак М.П., який тривалий час працював у Личаківському районному суді м.Львова на посаді помічника судді Леньо С.І. та особисто знайомий з головуючим суддею Жовніром Г.Б., а також представляв інтереси голови суду Жовніра Г.Б. , як відповідача за адміністративним позовом, крім цього мотивуючи даний позов позивач посилається також на протиправність на його думку, ухвал слідчого судді Жовніра Г.Б., а отже суд приходить до висновку, що для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Жовніра Г.Б., як головуючого у справі, вказана заява підлягає задоволенню.

В той же час, не є належним чином обґрунтовані інші підстави для відводу, наведені ОСОБА_1 у повідомленні-відвід подані в судовому засіданні, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях позивача. Аргументи заявника зводяться до незгоди із процесуальним рішенням та дією судді при розгляді його справ.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді - задоволити.

Відвести головуючого суддю Жовніра Григорія Богдановича від розгляду цивільної справи № 463/9819/21 (провадження № 2/463/1660/21) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.

Матеріали цивільної справи № 463/9819/21 (провадження № 2/463/1660/21) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади - передати для визначення судді у порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г.Б. Жовнір