Рішення № 100515590, 23.09.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 314/3757/20

Пр. № 2/336/962/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УНО Капітал», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

5 жовтня 2020 року позивач звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УНО Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В позові ОСОБА_1 зазначає, що 17 лютого 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В. вчинив виконавчий напис № 2272 про стягнення з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УНО Капітал» заборгованості в сумі 10481 грн. 61 коп. за кредитним договором № 2001405813 від 07.11.2012 року між позивачем та тпублічним акціонерним товариством «ОТП Банк».

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням вимог законодавства, а тому він не підлягає виконанню, з таких підстав.

В порушення статті 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, оспорюваний напис вчинений у відсутність документів, що підтверджують безспірність заборгованості, на користь чого свідчить той факт, що у неї немає жодної заборгованості перед установою, яка ініціювала вчинення напису.

Позивачем був укладений договір кредитування з публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», проте в порушення вимог цивільного законодавства жодної інформації про заміну кредитора вона не отримувала.

Разом з тим право вимоги за кредитним договором, де позивач є позичальником, неодноразово передавалось наступним кредиторам: від публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - товариству з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», від товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» - товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УНО Капітал».

За тих обставин, що боржник в жодному з випадків заміни кредитора не була письмово повідомлена про цю подію, про обсяг невиконаного зобов`язання, що було прийнято наступним кредитором, виконавчий напис є таким, що не грунтується на законодавстві, а боржник вправі не виконувати свого обов`язку новому кредиторові.

Відсутність інформації про перехід права вимоги до наступного кредитора унеможливлює з`ясування питання, чи наявне у наступного кредитора право пред`явлення вимоги саме в тій сумі, яка є предметом виконавчого напису чи ним було прийняте право вимоги виконання зобов`язань в іншому обсязі.

Позивач здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором, а первісний кредитор жодних претензій чи вимог про погашення заборгованості до неї не висував, на підставі ж документів, наданих відповідачем приватному нотаріусу не можливо встановити безспірність заборгованості позивача.

В порушення статті 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, вимога банку пред`явлена за спливом вказаного строку, тому виконавчий напис не підлягає виконанню і з цих підстав.

Відповідачем не дотриманий порядок досудового врегулювання спору, який зводиться до обов`язкового направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень за договором кредитування, свідченням чого є неотримання нею цієї вимоги та необізнаність про наявність виконавчого напису аж до моменту, коли вона дізналася про відкрите виконавче провадження.

В порушення п. 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України письмова вимога про усунення порушень позивачеві не направлялась.

Всі означені обставини свідчать про те, що заборгованість не є безспірною.

За вказаних обставин фінансовій установі належало б діяти у відповідності до договору між сторонами, відповідно до якого спори та суперечки між сторонами за договором передаються на розгляд суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У зв`язку з викладеним позивач просить про визнання виконавчого напису нотаріуса від 17.02.2020 року таким, що не підлягає виконанню.

Так як на виконання оспорюваного виконавчого напису з заробітної плати позивача здійснено відрахування на рахунок приватного виконавця Табінського О.В. 1987 грн. 64 коп., позивач просить стягнути з нього на її користь означену суму як таку, що утримується без відповідної правової підстави.

Судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. за подання позову та 420 грн. 40 коп. – за подання заяви про забезпечення позову, а також витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. просить покласти на відповідача.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2020 року позов передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої В.П. від 19.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду і в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заходи забезпечення позову, доказів не застосовувались.

На підставі ухвали суду від 04.12.2020 року застосований захід забезпечення виконавчого провадження у вигляді зупинення стягнення за виконавчим написом № 2272 від 17.02.2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.

22 січня 2021 року до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач висуває вимогу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УНО Капітал» 2091 грн. 10 коп., стягнутих на виконання виконавчого напису, що оспорюється.

16 квітня 2021 року судом у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. витребувано належним чином завірені копії документіів, на підставі яких було вчинено оспорюваний виконавчий напис.

Ухвалою суду від 23.09.2021 року позов в частині вимог про стягнення з приватного виконавця Табінського О.В. 1987 грн. 64 коп. та з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УНО Капітал» 2091 грн. 10 коп. залишений без розгляду на підставі заяви представника позивача.

В судове засідання позивач не з`явилася, її представник надала суду письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову і вирішення справи без її участі, а також згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Наведені обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України є підставою для проведення судового розгляду у відсутність позивача і її представника.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце вирішення справи, до суду не з`явився з невідомих причин, заперечень проти позову не надав.

За згаданих обставин зі згоди позивача, висловленої у його письмовій заяві, суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України ухвалює про вирішення спору при заочному судовому розгляді.

Треті особи, належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явилися; клопотання про відкладення судового розгляду, прохання про вирішення справи у їхню відсутність суду не надали.

Вказані обставини у відповідності до ст. 223 ЦПК України є підставою для розгляду справи без участі приватного нотаріуса, що вчинив оспорюваний напис, та приватного виконавця.

З`ясувавши обставини справи і перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що 7 листопада 2012 року між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредитування № 2001405813, за яким позивач отримала кредит в сумі 11200 грн. (а. с. 15-16).

17 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вчинений виконавчий напис про стягнення з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УНО Капітал», який у відповідності до договору факторингу № 31/07-1 від 31.07.2017 року є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», а воно є правонаступником публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на підставі договору факторингу № 14/07/14 від 14.07.2014 року, заборгованості за кредитним договором № 2001405813 від 07.11.2012 року у сумі 10481 грн. 61 коп. (а. с. 17).

Відповідно до ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік таких документів встановлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року, згідно з яким для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З наведеної норми Закону України «Про нотаріат» витікає, що лише безспірна заборгованість може стати підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса.

З семантики прикметника «безспірна» випливає, що така заборгованість є прийнятною для сторін, жодною з яких вона не оспорюється.

Між тим твердження позивача полягають в тому, що вона оспорює розмір заборгованості, наявності якої не визнає.

Про те, що заборгованість позивача не є безспірною, свідчить відсутність інформації у боржника про відступлення права вимоги кредитором у правовідносинах наступним кредиторам, яке (відступлення) характеризується необхідністю дотримання встановленої законом процедури.

Зокрема, новий кредитор отримує права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Ризик настання несприятливих для нового кредитора наслідків у разі неповідомлення боржнику у письмовому вигляді про заміну кредитора встановлений статтею 516 ЦК України.

Право боржника не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні внормовано статтею 517 ЦК України.

Право боржника висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, внормовано статтею 518 ЦК України.

За вказаних обставин суд не вправі констатувати безспірність заборгованості за кредитним договором, у виконання зобов`язань за яким вчинений оспорюваний виконавчий напис, як однієї з передумов для звернення до нотаріуса для отримання виконавчого напису.

Як випливає із змісту правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 року у справі № 6-0158цс15, можна говорити про правильність вчиненої нотаріальної дії у вчиненні виконавчого напису лише за умов, що 1) нотаріусу надані всі необхідні документи, визначені Переліком, що підтверджують безспірність заборгованості; 2) за наявності доказів належного направлення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень; та 3) наявності доказів належного отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Вирішуючи позов на користь позивача, суд погоджується і з його твердженнями про відсутність доказів про дотримання відповідачем порядку досудового врегулювання спору, а саме: ненаправлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень.

Згаданою статтею 88 Закону України «Про нотаріат» внормовано право вчинення виконавчого напису лише за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Як встановлено судом, договір між позивачем та первісним кредитором укладений на строк у 24 місяці, а це означає, що сплив строку його дії припадає на 7 листопада 2014 року (7 листопада 2012 року + 24 місяці).

Доказів про те, що сторони домовились у будь-який спосіб про продовження строку дії договору кредитування, суду не надано, тому, виходячи з того, що всі домовленості сторін правочину під час його дії повинні бути втілені в письмову форму, суд виходить з того, що строк дії договору охоплюється обумовленими сторонами двадцятьма чотирма місяцями.

У зв`язку з викладеним право висунення вимоги за означеним кредитним договором у фінансової установи настає у випадку порушення строків здійснення чергових платежів, а вимоги про стягнення усієї заборгованості – протягом трьох років з моменту закінчення строку дії договору, і таке право за вказаною вимогою простирається до 7 листопада 2017 року.

Між тим вимога правонаступника банку пред`явлена за спливом вказаного строку, а саме: в лютому 2020 року, тому виконавчий напис не підлягає виконанню і з цих підстав.

Таким чином, суд доходить висновку, що сукупності умов, які свідчили б про правильність здійснення виконавчого напису, фінансовою установою дотримано не було, що є підставою для ухвалення рішення на користь позовних вимог.

Судовий збір у відповідності до правил цивільного процесуального законодавства підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи вимогу про покладення на відповідача витрат з отримання професійної правничої допомоги, суд виходить з такого.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Представник позивача адвокат Піддубна О.М. до позовної заяви додала документально підтверджені витрати на правову допомогу, що понесені позивачкою, а саме: копію договору про надання правової допомоги № 21/08/20-20 від 21.08.2020 року, попередній розрахунок витрат часу на надання правової допомоги ОСОБА_3 , рахунок-фактуру № 21/08/20-01 від 24.09.2020 року, квитанцію про сплату 3000 грн. за отримання правової допомоги за договором № 21/08/20-20 від 21.08.2020 року (а. с. 17-28).

У зв`язку з викладеним документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які є співмірними з наведеними в частині 4 ст. 137 ЦПК України доданками, треба покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УНО Капітал», ЄДРПОУ 396692; 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 39, задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 17 лютого 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., зареєстрований в реєстрі за номером 2272, про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УНО Капітал» заборгованості у сумі 10481 грн. 61 коп. за договором кредитування № 2001405813 від 07.11.2012 року між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УНО Капітал» на користь ОСОБА_4 1261 грн. 20 коп. судового збору, 3000 грн. витрат на отримання професійної правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів після його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.В. Щаслива