Рішення № 10051541, 21.01.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2008 р.Справа № 8/214-4759 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Приватного малого підприємства «Модуль», вул. Коновальця, 6/3, м. Тернопіль

до відповідача: Комунального підприємства сфери послуг «Чайка», вул. Глибока, 18, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 34 906,47 грн. та пені в сумі 14 471, 01 грн.

За участю представників:

позивача: Парія М. І. –представника, доручення № 76/1 від 23.08.2007 р.

відповідача: не з’явився

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

Приватне мале підприємство «Модуль», вул. Коновальця, 6/3, м. Тернопіль, звернулося до господарського суду із позовною заявою № 99/1 від 27.11.2007р. до Комунального підприємства сфери послуг «Чайка», вул. Глибока, 18, м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 34 906,47 грн. та пені в сумі 14 471, 01 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення ст. ст. 161,162 Цивільного кодексу України відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі виконуються зобов'язання за договором про розстрочення заборгованості від 02.10.2006 р., що призвело до виникнення заборгованості та до нарахування пені. В підтвердження викладеного додає договір про розстрочення заборгованості від 02.10.2006 р., додаток до договору про розстрочення заборгованості від 18.10.2006 р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 02.10.2006 р.

Відповідач у судові засіданні не з'являвся, відзиву на позовну заяву та витребуванні судом матеріали не подав, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчить повідомлення № 1403371 від 19.12.2007р. про вручення 21.12.2007р. поштового відправлення ( ухвали суду від 17.12.2007р.) відповідачу.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, справа розглядається без участі представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

02.10.2006 р. між Комунальним підприємством сфери послуг «Чайка», вул. Глибока, 18, м. Тернопіль, яке виступає як Боржник, та Приватним малим підприємством «Модуль», вул. Коновальця, 6/3, м. Тернопіль, яке виступає як Кредитор, був укладений договір про розстрочення заборгованості.

У відповідності до п. 1.1. Договору предметом даного Договору є розстрочення заборгованості в сумі 134906,47 грн., яка виникла у Боржника перед Кредитором станом на 02.10.2006р.

За даним Договором (п.1.2.) Боржник зобов'язується на протязі 12 місяців погасити заборгованість щомісячними платежами у розмірі 15000 грн., а в останній місяць сплатити 14906,47 грн., а Кредитор у свою чергу зобов'язується прийняти ці платежі.

Чинним законодавством, а саме ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору (п.2.1.) сторони домовились, що дана розстрочка надається на період з 02 жовтня 2006 року до 20 вересня 2007 року та повинна бути сплачена до 20 вересня 2007 року (п. 3.2 Договору).

Додатком від 18.10.2006 р., який є невід’ємною частиною договору про розстрочення заборгованості від 02.10.2006р. та вступив в силу з 19.10.2006р. сторони внесли зміни до договору про розстрочення заборгованості виклавши п. 1.2. та п. 1.3. у новій редакції, а саме:

«П. 1.2 Договору передбачили, що Боржник зобов’язується на протязі одного року (12 місяців) погасити заборгованість щомісячними платежами у розмірі 11000 грн., а в останній місяць сплатити 13906,47 грн., а Кредитор у свою чергу зобов’язується прийняти ці платежі».

П. 3.1 виклали: «З моменту підписання даного Договору Боржник зобов’язаний щомісячно, протягом перших одинадцять місяців вносити на розрахунковий рахунок Кредитора платежі в сумі 11000 грн., а на дванадцятий місяць внести платіж у розмірі 13906,47 грн. для погашення заборгованості, яка станом на 02.10.2006р. становить 134906,47 грн.».

В підтвердження того, що на момент укладення договору про розстрочення заборгованості від 02.10.2006 року у Комунального підприємства сфери послуг «Чайка»існує кредиторська заборгованість перед Приватним малим підприємством «Модуль»в сумі 134906,47 грн. сторонами проведено звірку взаємних розрахунків станом на 02.10.2006р., на підставі якої складено Акт, який підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтями 161, 162 ЦК визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що сторони є вільними в укладенні договору (ст. 627 ЦК), і зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК), договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін (ст. 629 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, боржник –КП сфери послуг «Чайка»свої зобов’язання за договором від 02.10.2006р. виконав неналежним чином, розстрочену договором заборгованість погасив частково в сумі 100000 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача, належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, станом на день розгляду справи, залишається непогашеною заборгованість КП сфери послуг «Чайка»перед ПМП «Модуль»згідно договору про розстрочення заборгованості від 02.10.2006р. в сумі 34 906,47 грн. (розрахунок заборгованості у матеріалах справи).

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що у разі порушення термінів оплати визначених у п. п. 3.1., 3.2. цього договору, боржник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі наведеного , позивачем нарахована пеня в сумі 14471,01 грн., а саме в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Розглянувши представлений розрахунок суми пені, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б засвідчували належне виконання взятих на себе зобов’язань за договором про розстрочення заборгованості від 02.10.2006р., господарський суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 34 906,47 грн. та пені в сумі 14 471, 01 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу згідно вимог статей 44, 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів України № 7/93 «Про державне мито»покладаються на відповідача.

За згодою присутнього в судовому засіданні 21.01.2008р. представника позивача, в порядку статті 85 ГПК України було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Комунального підприємства сфери послуг «Чайка», вул. Глибока,18, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14042551 на користь Приватного малого підприємства «Модуль», вул. Коновальця, 6/3, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 30345271 –34 906 (тридцять чотири тисячі дев’ятсот шість) грн. 47 коп. заборгованості; 14 471 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 01 коп. пені; 493 (чотириста дев’яносто три) грн. 77 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –25 січня 2008р.), через місцевий господарський суд.

                    Суддя