Рішення № 100515105, 22.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8464/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Лецак Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

Позивач ОСОБА_1 просить суд:

-визнати недійсним договір № 716864242 від 17.05.2021 року, укладений між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»;

-визнати договір про надання кредиту № 716864242 від 17.05.2021 року, укладений між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», недійсним в частині нарахування комісії з застосуванням наслідків недійсності правочину;

-здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як плату за погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 716864242 від 17.05.2021 року в рахунок погашення суми тіла кредиту.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 17.05.2021 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір про надання кредитних коштів №716864242, відповідно до якого ним отримано позику. Вважає даний договір недійсним, зважаючи на наступне:

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, проте договір позивачем не підписаний. Відповідачем не повідомлено письмово йому всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що йому, як позичальнику, об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав йому відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання нею зобов`язань за договором є несправедливими умовами і можуть бути визнані недійсними. Порядок акцептування пропозиції Відповідачем не відповідає положенням абзацу 3 частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Договір про надання позики є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, а договір позики і кредитний договір укладаються у письмовій формі. Оспорюваний Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту містить ознаки кредитного договору. В оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Працівниками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не надано йому розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, а тому реально нарахований йому відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Відповідачем було введено його в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та йому не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання. Йому повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), через що вона погодилася на укладання зазначених договорів. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як йому запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах. Розмір нарахованих відсотків за кредитним договором значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Відповідачем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 26.07.2021 подано відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

1.Щодо укладення договору зазначає, що позивач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт www.moneyveo.ua та обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів кредитної лінії, бажану суму першого траншу та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані в, тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав перший транш у сумі 10600 грн. 00 коп., пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу, отже волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі. Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми, що спростовує необґрунтоване твердження позивача. Ініціатором укладення кредитного договору був позивач, маючи необмежену кількість часу для ознайомлення з умовами та порядком співпраці з фінансовою установою, самостійно визначив підходящу дату укладення договору, а шляхом отримання від товариства кредитних коштів повністю погодився з умовами кредитного договору.

2.Щодо підписання договору вказує на те, що інформаційно-телекомунікаційною системою товариства роз`яснюється позичальнику, що у разі його згоди з офертою товариства та виявлення бажання укласти електронний договір він має вчинити дію в інформаційно - телекомунікаційній системі щодо прийняття оферти товариства, а саме: ввести одноразовий ідентифікатор, отриманий від товариства у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системи та натиснути кнопку «ТАК», що одночасно є підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, як і було зроблено позивачем. Зазначає, що кредитний договір № 716864242 від 17.05.2021 року було підписано позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор «MNV56B5G» було направлено позичальнику 17.05.2021 року на номер мобільного телефону, вказаний ним під час заповнення заявки на отримання кредиту - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор «MNV56B5G» було введено позивачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 17.05.2021 року о 19:17:43 год., після чого позивач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відразу після вчинених дій 17.05.2021 року о 19:17:52 год. товариством було перераховано грошові кошти у сумі 10600 грн. 00 коп. на банківську карту № НОМЕР_2 , що належить позивачу, що слугує доказом того, що позивач акцептував оферту фінансової установи. Крім того, вказаний одноразовий ідентифікатор міститься і на 8-й сторінці договору.

3.Щодо начебто нечесної підприємницької практики вказує на те, що позивач не надав, а в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження доводам позивача щодо використання товариством нечесної підприємницької практики.

4.Договір у зрозумілій формі містить у собі усю інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Як вбачається з умов договору, позивач перед підписанням вказаного договору був ознайомлений з сумою кредиту, процентами за користування кредитом, терміном платежу та сукупною (загальною) вартістю кредиту. Всі умови щодо кредитування були надані для ознайомлення товариством позивачу перед укладанням договору, без проставляння у чекбоксі відмітки щодо ознайомлення з умовами договору договір не був би укладений. Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Матеріалами справи підтверджено, що договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором з мобільного телефону позивача.

28 серпня 2021 року засобом поштового зв`язку позивачем ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив /зареєстровано канцелярією суду 01.09.2021/. Зазначає, що відповідно до п.3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку, або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин. Відповідно до ч.8 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів споживачами тлумачаться на користь споживача. Також позивач не погоджуються з тим, що відповідач вказує на те, що плата за користування кредитом не є істотною умовою договору.

Зазначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які не містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Обслуговування кредиту є супутньою послугою, однак відповідач нарахував, а позивач сплачував плату за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Вважає, кредитний договір №716864242 від 17.05.2021 року, укладений між ним та відповідачем, таким що порушує його права як споживача, та підлягає визнанню його недійсним в частині нарахування плати за обслуговування кредиту. Враховуючи наведене, просить суд, визнати кредитний договір №716864242 від 17.05.2021 року недійним з застосуванням наслідків недійсності правочину та здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як сплату за погашення кредитної заборгованості в рахунок погашення суми тіла кредиту.

02 вересня 2021 року засобом поштового зв`язку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» подано до суду заперечення на відповідь на відзив. Фінансова установа вважає аргументи позивача викладені у відповіді на відзив необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Позивач посилається на постанову правління Національного банку України №168 від 10.05.2007 року, в той же час дана постанова не може застосовуватись до правовідносин за договором, оскільки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є фінансовою установою, а не банком. Позивач не зазначає яким пунктом договору встановлено обов`язок внесення авансових платежів або інші умови про зміни у витратах, а тому твердження щодо несправедливості умов договору є безпідставними. Вказує на те, що позичальник намагається ввести в оману суд, стверджуючи, що у відзиві ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зазначило, що плата за користування кредитом не є істотною умовою договору, однак як вбачається із відзиву, у договорі зазначені всі істотні умови договору. Зазначає, що згідно п.8 ч.3 ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування», порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів ( у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися). Оскільки договір передбачає кредитування у вигляді кредитної лінії, то законодавство не передбачає обов`язку надавати порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів. Підсумовуючи викладене, усі доводи позивача щодо порушення товариством норм законодавства, зазначає, що все зводиться до цитування нормативної бази без доведення взаємозв`язку із обставинами справи та спотворенні фактів.

Враховуючи вище наведене, просить суд у позові відмовити в повному обсязі.

Заяви ( клопотання) учасників справи

Разом з позовною заявою позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи у відсутності позивача, клопотання про витребування доказів.

07 серпня 2021 року засобом поштового зв`язку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» подано до суду заяву про перенесення судового засідання на іншу дату.

01 вересня 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності за наявними в справі матеріалами.

07 вересня 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просить задовольнити позовні вимоги, які підтримує в повному обсязі.

20 вересня 2021 року судом зареєстровано клопотання відповідача про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

19 жовтня 2021 року поштового зв`язку представником відповідача ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Ятель С. /зареєстровано канцелярією суду 21.10.2021/ подано до суду заяву в якій просить суд розглянути справу без участі представників відповідача, у позові відмовити повністю.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Із матеріалів справи судом встановлено, що на офіційному сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в мережі Інтернет розміщено «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які є публічною пропозицією (офертою) на укладення кредитного договору на умовах і в порядку, що визначені ними.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №716864242 від 17.05.2021 року, відповідно до п.1.1. якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 12 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування відповідно до умов, зазначених у вище вказаному договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Грошові кошти в розмірі 10 600,00 грн., відповідно до умов Договору були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , що позивачем по справі не заперечується.

Відповідно до п.1.7. даного договору кредитна лінія надається строком на 7 (сім) днів від дати отримання кредиту позичальником.

Згідно з пункту 1.9.1. договору на період строку, визначеного пунктом 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою у розмірі 605,90 грн. процентів річних, що становить 1,66 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

У пункті 1.9.2. договору зазначено, що за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п.1.8 договору, з наступного після закінчення вказаного в п. 1.7 договору,

нарахування процентів за користування кредитом здійснюються за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 604,99 грн. процентів річних, що становить 1,66 % процентів в день від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

У пункті 1.9.3. договору зазначено умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 620,50 грн. процентів річних що становить 1.70 % в день від суми кредиту за кожен день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення.

За умовами пункту 4.4 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власносноручний підпис.

Згідно пункту 4.9 договору позичальник засвідчує, що умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу пав та обов`язків товариства та позичальника.

За умовами пункту 4.10 договору сторони засвідчують, що укладення цього договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна зі сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення та умови договору є взаємовигідними для кожної із сторін.

Пунктом 4.15 договору передбачено, що цей договір електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

У пункті 4.1 договору вказано, що невід`ємною частиною Договору є паспорт споживчого кредиту, що наданий позичальнику до укладання договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті позичальника.

Як слідує з матеріалів справи, оспорюваний договір укладений в електронній формі з відповідним електронним підписом позичальника.

У паспорті споживчого кредиту та Договорі №716864242 від 17.05.2021 року зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, та інші важливі правові аспекти.

Довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором).

Оцінка Суду

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із незгодою позивача з умовами укладеного з відповідачем договору та діями відповідача, пов`язаними з укладенням цього договору.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон №675-VIII) та Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами частин 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон №675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, у статті 3 Закону №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону №675-VIII).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону № 1023-XII цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Положеннями частини 1 статті 19 Закону №1023-XII встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно з частиною 2 статті Закону №1023-XII підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:

1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції;

3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;

4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг;

5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу;

6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець;

8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;

9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції;

10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Надаючи оцінку аргументам сторін суд зазначає таке.

З системного аналізу норм ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Проаналізувавши оскаржуваний договір, суд зауважує, що такий містить всі істотні умови.

Суд зазначає, що метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Суд звертає увагу на те, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Така послідовність може складатися з цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, або в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

В оскаржуваному Договорі наявний електронний підпис (одноразовий ідентифікатор), який складається з цифр і букви та зазначено, що такий належить ОСОБА_1 .

Отже, Договір між сторонами було укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису (одноразового ідентифікатора). При цьому, ОСОБА_1 через Особистий кабінет на Веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідачем було надіслано позивачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду, який позивачем і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на Веб-сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету Договір між сторонами не був би укладений. Відтак, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Таким чином, Договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

З огляду на викладене, суд доходить переконання, що Договір підписаний сторонами у належній (визначеній законом) формі та спосіб.

Суд зазначає, що інформація про відповідача, умови та порядок кредитування розміщені у відкритому доступі на його офіційному Веб-сайті, на якому, зокрема, і відбувалося укладення між сторонами в електронній формі Договору. Позивач перед підписанням Договору мав можливість ознайомитися з цими умовами та порядком.

Суд зауважує, що правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами, шляхом укладення договору.

На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Таким чином, позивач, підписавши Договір, на переконання суду, підтвердив свою поінформованість з умовами та порядком кредитування та погодилася з ними. Крім цього, підписи у Договорі підтверджують досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відтак, аргументи позивача про ненадання відповідачем повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні Договору, є необґрунтованими, ґрунтуються виключно на припущеннях і спростовуються змістом Договору та іншими дослідженими судом наявними у справі доказами.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Суд зауважує, що грошові кошти надані позичальнику (позивачу) в кредит на 7 днів, що останній не заперечує.

Позивач належним чином повідомлений про порядок та розмір сплати відсотків на добу за користування кредитними коштами, оскільки підписав одноразовим ідентифікатором договір, до укладання договору позивачу був наданий паспорт споживчого кредиту, у якому міститься повна інформація про суму /ліміт кредиту /100 -22000 грн./, строк кредитування /1-30 днів/, процентна ставка /дисконтна процентна ставка 3,65%-620,5%, індивідуальна процентна ставка 310,25 %-620,5%, базова процентна ставка 620,5 %/ загальні витрати за кредитом /180 грн./, орієнтована загальна вартість кредиту /1180 грн./, реальна річна процентна ставка /649%/, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту /839,5 % річних/.

Водночас, доказів наявності умислу в діях відповідача щодо введення позивача в оману суду не надано, відтак суд доходить переконання про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним з указаних підстав.

Аргументи позивача про нечесну підприємницьку практику, з огляду на викладені вище обставини, на переконання суду, є безпідставними.

Вищенаведені висновки суду повністю узгоджуються з правовими висновками, зробленими Верховним Судом 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 та 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд вважає, що укладення сторонами Договору у запропонованій відповідачем формі відповідало внутрішній волі позивача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, відповідачем створені усі умови для належного та повного інформування осіб (зокрема і позивачки), які мають намір отримати кредит, про умови та порядок його надання, а також його вартість, і позивач мав можливість отримати усю необхідну інформацію щодо кредиту, дії відповідача ґрунтуються на вимогах закону, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Так як позивач звільнений від сплати судового збору, а спір вирішений не на його користь, то у відповідності до положень статті 141 ЦПК України судові витрати з розгляду даної справи слід віднести за рахунок держави.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним договору № 716864242 від 17.05.2021 року, про здійснення зарахування грошових коштів, сплачених як плату за погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 716864242 від 17.05.2021 року в рахунок погашення суми тіла кредиту - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», юридична адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 Б, пов.1, код ЄДРПОУ 38569246.

Суддя Олена ГОЛЯНА