Рішення № 100514905, 12.10.2021, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/732/20

Провадження по справі 2/305/141/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2021 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участю секретаря судового засідання Шемоти М.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Рахові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", в інтересах якого діє адвокат Дорош Ірина Іванівна, до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних й інфляційні втрати нараховані на суму боргу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі Позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних й інфляційні втрати нараховані на суму боргу.

Позов мотивовано тим, що 17 грудня 2012 року між ТзОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "АКПІБ" було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор, яким є ТзОВ "Кредитні ініціативи", набуло всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань. Згідно з даним договором відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №1675 від 02 жовтня 2007 року, що був укладений між Акціонерним комерційний промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі керуючого філії "Відділення Промінвестбанку в м.Рахів Закарпатської області" ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за яким остання отримала кредит в сумі 44000 доларів США та зобов`язалася повернути отриманий кредит і сплатити проценти за користування ним в сумі та в строки передбачені кредитним договором. Відповідно до рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30.12.2013 було задоволено позов ТзОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_5 (майнового поручителя за договором), третя особа ОСОБА_3 (позичальник) про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах суми боргу в розмірі 292288,26 гривні. Проте, оскільки заборгованість за кредитним договором №1675 від 02.10.2007 року була зафіксованою судом станом на 01.03.2013 року, невиконання грошового зобов`язання є триваючим порушенням, тому право на позов про стягнення коштів, на підставі ст. 625 ЦК України, виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, тому ТОВ "Кредитні ініціативи" вважає, що крім суми боргу за рішенням суду, стягувач, на підставі ст. 625 ЦК України, за період прострочення виконання рішення суду має право стягнути з боржника 3% річних та інфляційні витрати, тому просить стягнути заборгованість за кредитним договором за період з 02.10.2007 року по 01.03.2013 року - 292288,26 гривні, заборгованість 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 56229,68 гривні, інфляційні втрати 311579,29 гривні, а також судові витрати в сумі 9901,46 гривні.

Ухвалою Рахівського районного суду від 04.08.2020 року було відкрито провадження у даній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, а Відповідачу був наданий строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідачка, ОСОБА_3 , своїм правом на подання відзиву та доказів не скористалася.

Представник ТзОВ "Кредитні ініціативи" Дорош І.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що за умовами кредитного договору №1675 від 02 жовтня 2007 року, що був укладений між Акціонерним комерційний промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі керуючого філії "Відділення Промінвестбанку в м.Рахів Закарпатської області" ОСОБА_4 , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", та ОСОБА_3 , остання отримала кредит в сумі 44000 доларів США та зобов`язалася повернути отриманий кредит і сплатити проценти за користування ним у строк до 01 жовтня 2027 року. За цим договором було забезпечено виконання кредиту іпотекою, яким був будинок, розміщений по АДРЕСА_1 . Оскільки ОСОБА_3 кошти на погашення кредиту не сплачувала, допустила заборгованість по кредиту на суму 34283,51 Долар США та по відсотках 2284,52 долара США, тому ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до Рахівського районного суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в сумі 292288,26 гривні за офіційним курсом НБУ на день розрахунку. Оскільки рішення суду до цього часу не виконане, зокрема майно не було реалізоване в процесі виконання рішення суду, а кошти в сумі 292288,26 гривні не сплачені, тому вона просить стягнути заборгованість з ОСОБА_3 , що була зафіксована за рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області, а також відповідно до ст. 625 ЦК України просить стягнути з ОСОБА_3 56229,68 гривні 3% річних та 311579,29 інфляційних втрат й вирішити питання розподілу судових витрат. На задоволенні позову наполягає та просить такий задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_2 , яка є представником ОСОБА_3 , позовні вимоги не визнала та пояснила, що з приводу заборгованості по кредитному договору, який є предметом даного спору, вже було ухвалене Рахівським районним судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке перебуває на виконанні Рахівського районного відділу державної виконавчої служби. Вважає і безпідставним нарахування 3% річних та інфляційних втрат, тому просить відмовити у задоволення позову.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 1675 від 02 жовтня 2007 року, за яким банк надав останньому кредит в сумі 44000 доларів США, із зобов`язанням повернути ці кошти й проценти за користування ними в строк до та на умовах, передбачених кредитним договором.

Згідно з розділом 4 цього договору виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечується іпотекою, предметом якої є житловий будинок загальною площею 208,56 кв.м., житловою площею 78,99 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Між тим, встановлено, що 17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було укладено договір відступлення прав вимоги та договір про передачу права за договорами забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, у порушення умов договору Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 грудня 2013 року у справі №305/1352/13-ц було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та вирішено в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 1675 від 02 жовтня 2007 року, в сумі 292288 гривень 26 копійок звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: будинок АДРЕСА_2 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи", шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ "Про виконавче провадження" за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Виселити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з будинку АДРЕСА_3 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України. Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні інціативи" 3037 (три тисячі тридцять сім) гривень 58 копійок судових витрат. З тексту зазначеного рішення суду вбачається, що даний житловий будинок належить ОСОБА_5 та останній надав його в іпотеку банку задля забезпечення виконання договірних зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором №1675 від 02 жовтня 2007 року.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як уже зазначалося Позивач скористався своїм правом на дострокове повернення усієї суми кредиту, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов`язання за кредитним договором, шляхом пред`явлення позову до іпотекодавця ОСОБА_5 , який був задоволений рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 30.12.2013 року та звернено стягнення на предмет іпотеки, однак, в судовому засіданні сторони підтвердили, що зазначене рішення суду до цього часу залишається не виконаним та перебуває на виконанні у Рахівському районному відділі державної виконавчої служби.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Доказів погашення заборгованості або спростування її розміру Відповідачка не надала.

Посилання представника Відповідачки - ОСОБА_2 на те, що позивач у судовому порядку, на підставі рішення Рахівського районного суду від 30.12.2013 у справі №305/1352/13-ц, звернув стягнення на рухоме майно, що було передане в іпотеку на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за договором №11675 від 02.10.2007 року, є безпідставним, оскільки суду не надано жодних доказів того, що боржник сплатив суму заборгованості за вказаним рішенням суду, чи в рамках цього виконавчого провадження було реалізоване іпотечне майно, й, відповідно, відбулося погашення вимог кредитора за рахунок предмету іпотеки.

За таких обставин зобов`язання Відповідачки за кредитним договором не припинилися, право вимоги Банку про повернення кредиту залишається дійсним і підлягає судовому захисту, адже звернення стягнення на предмет іпотеки повинно б привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання як такого, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України. Забезпечувальне зобов`язання має похідний характер, а не альтернативний основному. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне, тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно чи за наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов`язанням.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області 30 грудня 2013 року у справі №305/1352/13-ц було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 1675 від 02 жовтня 2007 року в сумі 292288 гривень 26 копійок, отже саме в такому розмірі і такій валюті мало б бути здійснено погашення заборгованості в межах виконавчого провадження за даним рішенням суду.

Враховуючи, що в даному випадку порушено виконання грошового зобов`язання визначеного судом у гривні, отже у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у Постанові від 13 січня 2021 року, справа № 127/13406/18, провадження № 61-4302св19, від 10 січня 2019 року у справі № 718/2081/17 (провадження № 61-11113св18) та від 25 листопада 2020 року у справі № 742/1001/16-ц (провадження № 61-2955св19).

Таким чином, з ухваленням рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором в сумі 292288,26 гривні зобов`язання ОСОБА_3 , як основного позичальника, сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося й фактично може тривати до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Позивач скориставшись своїм правом пред`явив даний позов, відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто з моменту дострокового припинення договору, адже дане правопорушення є триваючим, а отже право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Позивач надав суду розрахунок заборгованості, де відповідно до суми заборгованості 292288,26 гривні нараховано 3% річних за період з 30.12.2013 року (з дня ухвалення рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки) по 28.05.2020 року, що становить 56229,68 гривні, а також інфляційні втрати за період з січня 2014 року по квітень 2020 року, які нараховані на суму заборгованості та становлять 311579,29 гривні.

Суд перевірив нарахування відсотків за формулою: відсотки = сума боргу х процентна ставка / 100% / 365 днів [Кількість днів], де дата початку нарахування: 30.12.2013, дата закінчення нарахування 28.05.2020, відсоткова ставка: 3% річних та встановив, що розрахунок Позивача вкладається в суму, що пред`явлена до стягнення з ОСОБА_3 56229,68 гривні.

Також, суд перевірив відповідно до рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України від 03.04.97 р N 62-97р. нарахування індексу інфляції, де суму боргу помножено на індекс інфляції за кожен місяць, який встановлений в Україні, який міститься на офіційному сайті Міністерства фінансів, перемножені між собою = сума інфляційних втрат, Під час розрахунку інфляційних втрат встановлено, що сума, пред`явлена до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_3 вкладається в суму 311579,29 гривні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем на підтвердження наявності невиконаних кредитних зобов`язань надано належні та допустимі докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 83 ч. 3 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача, на думку суду, свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Отже, Позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення договору та наявність заборгованості у ОСОБА_3 .

Відповідачка не надала жодних доказів, які б підтверджували факт виконання нею зобов`язань за договором.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що Позивач надав обґрунтовані та правові докази порушення та невиконання Відповідачкою, ОСОБА_3 , умов договору, а Відповідачка жодних доказів відсутності у неї заборгованості перед Позивачем не надала, з іншими заявами, у тому числі й застосування строків даності до суду не зверталася, суд вважає, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного, враховуючи положення ст. ст. 133 та 141 ЦПК України та взявши до уваги те, що у зв`язку із розглядом справи в суді Позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір у розмірі 9901,46 гривні суд стягує з Відповідачки вищенаведені витрати у повному обсязі, на користь Позивача.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 247, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", код 35326253, м.Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, заборгованість за кредитним договором №1675 від 02 жовтня 2007 року в сумі 660097,23 грн (шістсот шістдесят тисяч дев`яносто сім тисяч гривень 23 копійки), що складається з: 292288,26 грн заборгованості за кредитним договором за період з 02.10.2007 по 01.03.20213 року, 56229,68 грн - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України та 311579,29 грн інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", код 35326253, м.Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, судові витрати в сумі 9901,46 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот одна гривня 46 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 22 жовтня 2021 року.

Суддя: В.Е.Ємчук