Вирок № 100513169, 22.10.2021, Селидівський міський суд Донецької області

242/1793/21

1-кп/242/588/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року місто Селидове

Селидівський міський суд Донецької області

у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Уварові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове об`єднане кримінальне провадження № 12021052500000095 від 29.03.2021 року, № 12021053500000452 від 17.08.2021 року відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297, ч. 1 ст. 125 КК України, за участі сторін кримінального провадження - прокурора Кондратенко С.М., представника Селидівської міської ради Москаленко О.О., обвинуваченого ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

10 лютого 2021 року о 11 годині ОСОБА_2 прийшов на територію діючого кладовища в м. Українськ Донецької області, яке розміщено на землях Селидівської МТГ, де підійшов до місця поховання ОСОБА_3 (27.09.1909-18.03.1994), яке розташоване у п`ятому ряді першого сектору кладовища та, порушуючи загальноприйняті етичні засади суспільства щодо поваги до померлих і місця їх поховання, переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає та їх дії невідомі оточуючим, того ж дня о 11 годині 05 хвилин, став руйнувати місце поховання ОСОБА_3 , застосовуючи фізичну сулу, руками почергового розхитав металеві стовпчики лавки, виконані з фрагментів труб, та охопивши трубу руками у верхній її частині, почергово вилучив з землі дані труби діаметром 56 мм, довжиною 100 см кожна, тим самим порушивши цілісність місця поховання вказаної особи, після чого погрузив викрадені труби на свій велосипед і з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Крім цього, 17 серпня 2021 року о 14 годині ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де в цей час знаходилася його співмешканки ОСОБА_4 , яка почала з ним сварку. В цей момент ОСОБА_2 , не витримавши тиску та лайки ОСОБА_4 , взяв до рук дерев`яну палицю для ходьби, яка знаходилася в коридорі квартири, підійшов до зальної кімнати, де в цей час на дивані, з права від входу, сиділа ОСОБА_4 , та умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс їй один удар дерев`яною палицею для ходьби по лівій руці в область плеча, після чого одразу ліг спати.

В результаті протиправний дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забою з припухлістю в область лівого плечового суглоба, який за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав беззастережно та пояснив, що він 10.02.2021 року о 11 годині прийшов на територію діючого кладовища в м. Українськ Донецької області, де підійшов до одного з поховань та викрав металеві труби лавки. А 17.08.2021 року о 14 годині за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вдарив палицею ОСОБА_4 в скоєному щиро розкаюється.

На підставі ст. 349 ч. 3 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також, судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, оскільки всі надані прокурором докази, логічно взаємопов`язані, послідовно доповнюють один одного, не містять протиріч, суд, оцінивши їх в сукупності, приходить до висновку, що вина обвинуваченого доведена та викладене в обвинуваченому акті діяння мали місце і містять склад кримінального правопорушення.

Встановлено, що ОСОБА_2 вчинив незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі, вчинене з корисливих мотивів, отже його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 297 КК України та умисне легке тілесне ушкодження, отже його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини що пом`якшують та обтяжують покарання.

Встановлено, що обвинуваченим скоєно кримінальне правопорушення, яке в силу ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжкого злочину та проступку.

Як особистість ОСОБА_2 характеризується з задовільного боку, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, його вік та стан здоров`я.

В якості обставини, яка пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, злочин вчинив вперше.

В якості обставини, що обтяжує покарання, суд враховує вчинення кримінального проступку щодо особи похилого віку та з якою винним перебуває у близьких відносинах, вчинення кримінального проступку особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

З врахуванням викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та оцінюючи поведінку ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_2 для суспільства не перевищує положень принципу поваги до особистої свободи, а тому суд дійшов до висновку про призначення покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень у виді позбавлення волі в межах санкції статті з застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297 КК, ч. 1 ст. 125 України, та призначити йому покарання

за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 100 годин громадських робіт,

за ч. 3 ст. 297 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш тяжкого покарання більш тяжким остаточне покарання ОСОБА_2 визначити у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не застосовувалися.

Речові докази - два фрагменти металевої труби - повернути Селидівській міський раді.

Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення. Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя