Вирок № 100513112, 22.10.2021, Селидівський міський суд Донецької області

242/22/21

1-кп/242/448/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Черкова В.Г.,

при секретарі Уварові М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове кримінальне провадження № 12020050500000893 від 30.11.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк Донецької області, громадянина України, раніше судимого 22.02.2019 року Мар`їнським районним судом Донецької області за ст. 15 ч. 3, 185 ч. 2, 185 ч. 2, 70 ч. 1, 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України

де сторонами є – прокурор Федоренко Т.В., захисник Старик А.О., обвинувачений ОСОБА_1 , представник потерпілого Качала А.С.,

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

20 листопада 2020 року о 09.30 годині ОСОБА_1 , будучі засудженим за вироком Мар`їнського районного суду Донецької області від 22.02.20219 р. за ст. 15 ч. 3, 185 ч. 2, 185 ч. 2, 70 ч. 1, 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, готуючись до вчинення злочину, взяв з дому п`ять мішків з полімерного матеріалу та направився до території залізничної станції «Курахівка», розташованої за адресою: Донецька область, смт. Курахівка, вул. Вокзальна, 43. Прибувши на територію станції о 09.40 годин ОСОБА_1 на третій залізничній колії побачив залізничний состав, який прибув з підприємства ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» і був підготовлений для прямування до станції Енергодар Придніпровської залізниці. ОСОБА_1 вибравши для себе один із на піввагонів составу під № 64064983, підійшов до нього та, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії невідомі оточуючим, діючи з прямим умислом, маючи корисливий мотив та переслідуючи мету незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, технологічними сходами піднявся до вищевказаного на піввагону, де, застосовуючи фізичну силу, руками наповнив частину мішків вугіллям, після чого почергово спустив мішки на землю і став переносити за межі залізничних шляхів, але довести свій злочинний умисел, направлений на крадіжку чужого майна до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, так як був затриманий на місці працівниками Покровської стрілкової команди воєнізованої охорони.

Таким чином, ОСОБА_1 , діючи таємно, умисно, повторно, з корисливою метою, намагався викрасти 226 кг 200 г вугілля марки Г (Г-1) 0-100 за ціною 1693,72 грн. за 1 тону, на загальну суму 383,12 грн., що належить ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ».

В результаті незакінченого замаху на крадіжку діями ОСОБА_1 ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» заподіяний матеріальний збиток на загальну суму 383,12 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засідання вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що в нього в будинку перегоріло світло, він попросив знайомого електрика його полагодити. Коли той чинив, то висипав з мішка дрова, взяв цей мішок та пішов на залізничну станцію, де набрав мішок вугілля, повертався та в посадці його затримали співробітники ВОХР. Вони почали тиснути на нього, сказали взяти мішок та перенести до залізничної колії, куди також наказали перенести ще 4 мішки. Пояснювали, що у разі, коли «візьме все на себе», то вони знають слідчого та йому буде тільки штраф. Один з них був з бородою, худий, а інший – кремезний. Про цей факт казав слідчому, але не при всіх. При огляді місця події вибрали вагон, в якому менше всього вугілля, він став біля вагону, його сфотографували. Показання, що брав вдома 5 мішків не давав, але протокол підписав, довірившись слідчому. Хотів назбирати вугілля з землі, яке розсипане. Грошей на купівлю вугілля не має. Працівник ВОХР бив, але не сильно, казав домовлятися в поліції. Зазначив, що викрав тільки один мішок вугілля.

Такі дії обвинуваченого суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки його пояснення спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст. 325 КПК України суд, оголосивши заяву представника потерпілого Качала А.С. про неможливість явки в судове засідання, за згодою учасників судового засідання вважає можливим провести судовий розгляд без представника потерпілого, яка повідомлена належним чином.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що йому не відомий обвинувачений. Працює у воєнізованій охороні на залізничній станції Курахівка. В той день, (точно дату не пам`ятає, вказує що листопад 2020 року), біля 10 ранку він разом з ОСОБА_3 здійснювали патрулювання та на вагоні побачили чоловіка, який набирав вугілля в білі мішки та спускав їх. Вони підішли, обвинувачений сказав, що для особистих потреб. Коли спускався з вагону, то переносив мішки на сусідню колію. Бачили, як ніс один мішок, а інші вже були на колії. Показував, з якого вагону крав. Всі 5 мішків переніс самостійно. Більше крадіжок в той день не було. Казав, що викрав вугілля для опалення. Викликали поліцію, були присутні при огляді та зважуванні.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що йому не знайомий обвинувачений. Працює у воєнізованій охороні на залізничній станції Курахівка, заступили на чергування. При патрулюванні з ОСОБА_2 побачили на вагоні чоловіка, який набирав вугілля. Коли ніс останній мішок, то підійшли до нього, викликали поліцію. Дату не пам`ятає. Доповнив, що коли обвинувачений ніс один мішок, то 4 мішки вже лежали. Казав, що набрав додому топити. Більше на станції крадіжок в той день не було. Набирав вугілля хвилин 30. Були присутні при огляді та зважуванні. Обвинувачений показував вагон, робити фото. Бачив, як набирав 5 мішків та йшов в напрямку, де лежать інші.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона не знає обвинуваченого, працює на залізничній станції Курахівка. Це було вранці в листопаді 2020 року, була понятим при огляді та зважуванні. Було двоє понятих (вона та ОСОБА_5 ). Обвинувачений показав вагон (вугілля в ньому було не рівне), за 9-ю колією лежали мішки, повні, зав`язані, пояснив, що його. Протокол огляді читала, підписувала. Примусу не було.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що в листопаді 2020 року була понятим, працює на залізничній станції Курахівка. Подзвонив черговий та сказав, що поліція просить прийти. Фотографували разом з обвинуваченим біля вагону, біля мішків, зважували мішки. Протокол огляду читала, підписувала. Примусу не було. Співробітників ВОХР не знає, крадіжки трапляються, але в суді вперше.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що йому знайомий обвинувачений, були сусідами. Це було восени. У обвинуваченого зламалася електропроводка, попросив полагодити. Він прийшов, обвинувачений топив піч, сказав, що треба піти за вугіллям. Вважав, що той на дворі. Не було його більше двох годин, тому пішов додому. Після ввечері побачив на автостанції обвинуваченого, який пояснив, що його затримала поліція за вугілля, «навесили» 4 мішки. Проводку лагодив в сінях, а піч – в залі. Був в будинку після обіду. Куди йде по вугілля не казав.

Крім цього, обставини, що вказані в обвинувальному акті, також відображені в досліджених в судовому засіданні доказах, а саме:

відповіддю директора філії ВТП «Павлоградвантажтранс» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 01.12.2020 № 1/6946, згідно якої вартість 1 тони вугільної продукції станом на листопад 2020 року, з урахуванням якості ПЯ, складає: 1693,72 грн. (без ПДВ), 2032,45 грн. (з ПДВ). Вартість 226,20 кг складає 383,12 грн. (без ПДВ) та 459,74 грн. (з ПДВ);

з рапорту чергового Селидівського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області від 30.11.2020, з якого вбачається, що 30.11.2020 о 10:21 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що працівниками залізничної охорони на ст. Курахівка затримали невідомого, який скоїв крадіжку вугілля та представився ОСОБА_1 . Заявник ОСОБА_2 ;

протоколом огляді місця події від 30.11.2020 року, з якого видно, що оглядом є територія залізничної станції Курахівка за адресою: Донецька область, смт. Курахівка, вул. Вокзальна, 43, де на 3 залізничній колії розташований залізничний склад з 13 вагонів, які заповнені вугіллям. В напіввагоні № 64064983 (над 6-7 люками) виявлено виїмку вугілля (розміром 260-50-70-40 см) та сліди взуття. Як пояснив ОСОБА_1 він набрав вугілля у 4 мішки та1 маленький, переніс їх за межі останньої залізничної колії. Продовжуючи огляд, за 1 метр від 9 колії було виявлено 5 мішків з зав`язаними горловинами з вугіллям. ОСОБА_1 пояснив, що в ним викрадене ним вугілля. При зважуванні на ТОВ «Лада ЛТД» було встановлено, що в мішках знаходиться вугілля вагою 46,55 кг, 52,40 кг, 48,95 кг, 31,40 кг та 46,90 кг, які передані на зберігання до поліцейської станції в м. Гірник. Протокол прочитаний, записано вірно, зауважень не надходило. Огляд та зважування проводився у присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (поняті), представників ВОХР ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

з фото таблиці до протоколу огляду від 30.11.2020 року, видно як поняті, ВОХР та ОСОБА_1 стоять біля напіввагону № 64064983, та на нього рукою показує обвинувачений; зображення виїмки вугілля; розташування мішків з вугіллям біля залізничної колії та зважування вугілля;

постановою слідчого про залучення речових доказів від 30.11.2020 року, згідно якої 5 мішків з вугілля загальною вагою 226,200 кг залучені в якості речових доказів та залишені на зберігання у боксі поліцейської станції м. Гірник;

відомостями філії ВТП «Павлоградвантажтранс» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» щодо якості вугілля, сертифікатів генетичних, технологічних та якісних характеристик;

відомостями про особу обвинуваченого.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точи зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як зазначено у роз`ясненнях, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму ВСУ від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності. Висновки суду щодо оцінки доказів слід викладати у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, крім іншого, повинен вирішити: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до положень статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно статей 85 та 86 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

Крім вищевказаних доказів, що були надані стороною обвинувачення, при судовому розгляді у відповідності до ст. 216 КПК України було постановлено ухвалу від 11.08.2021, якою доручено ТУ ДБР в м. Краматорськ провести перевірку відомостей, що викладені в усній заяві обвинуваченого ОСОБА_1 щодо застосування до нього заходів фізичного та психологічного тиску та згідно ст. 333, 240 КПК України доручено слідчому провести слідчий експеримент за участі прокурора, захисника, обвинуваченого.

З отриманої судом постанови слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, від 01 жовтня 2021 року вбачається, кримінальне провадження № 62021050010000415 від 20.08.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування не встановлено фактичних даних, які б свідчили про застосування до ОСОБА_1 недозволених методів ведення розслідування, а саме: фізичного насильства та психологічного тиску під час досудового розслідування кримінального провадження № 12020050500000893 від 30.11.2020 року.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 25.08.2021 року вбачається, що він проводиться за участі обвинуваченого, захисника, прокурора та фіксується на відеокамеру та під час його проведення

за місцем проживання ОСОБА_1 він пояснив, що привів сюди знайомого полагодити світло, в домі є піч, яку він отеплює вугіллям чи дровами. В той день вирішив набрати вугілля, яке розсипане та рухався в бік залізничної станції Курахівка;

на станції Курахівка обвинувачений показує куди прийшов з пустим мішком та слідує до залізничного рухомого складу, який розташований на третій залізничній колії; переліз під вагоном, заліз на вагон та совком (викинув) набрав вугілля, скинув мішок на сцепку, взяв його та пішов та був затриманий ВОХР, які наказали йому положити мішок, де вже лежали три, а потім один з охоронців приніс п`ятий мішок.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. Рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п.282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, п.150 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, п.253). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Також ЄСПЛ відзначав, що з метою оцінки доказів суд повинен застосовувати особливо ретельний контроль, прийняття стандарту доведення «поза розумним сумнівом», проте такий доказ може випливати із співіснування достатньо сильних і узгоджуваних висновків або неспростованих фактів (Ghedir and others v. France, п. 110).

Доводи захисника щодо визнання протоколу огляду місця події від 30.11.2020 року недопустимим доказом в частині того, що в ньому не зазначені оперативні співробітники, яки були присутні, суд не приймає до уваги, оскільки при судовому розгляді було встановлено, що у складеному протоколу відповідно до ст. 104 КПК України, вказані поняті, сівробітники ВОХР та обвинувачений, які підтвердили це в судовому засіданні, зауваження до протоколу відсутні. Відомості про перебування інших, крім вказаних осіб, при огляді відсутні. В частині того, що один протоколом проведено дві слідчі дії (огляд місця події та зважування викраденого вугілля), то це твердження захисника також судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а в даному випадку слідчим проведено зважування викраденого майна відразу після огляду місця вчинення кримінального правопорушення, що не можне в значній мірі тягнути визнання такого протоколу недопустимим доказом.

Твердження захисника про обов`язковість призначення експертизи для визначення вартості викраденого вугілля судом не приймаються до уваги, оскільки в матеріалах провадження є відповідна повідка потерпілого про вартість як окремо тони вугілля, так і розміру викраденого.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

В окремих кримінальних провадженнях для встановлення розміру матеріальних збитків не потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, а достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, про найменування викраденого товару та його вартості (наприклад, щодо вартості викраденої безпосередньо з магазину роздрібної торгівлі товарної продукції, на яку є роздрібна ціна, чи проведення інших арифметичних розрахунків, тощо) (постанова ВС від 01.04.2021 року № 676/1504/18).

Доводи захисника щодо визнання неналежними доказами пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд вважає недоречними, оскільки ці свідки давали покази в суді, під присягою, та пояснили, що вони бачили 5 мішків, які набрав обвинувачений, тому ці покази є належними та допустимими.

Твердження захисника, що вугілля зберігається в поліцейській станції м. Гірник, який на теперішній час відноситься до відділу поліції № 2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області є хибними, оскільки відділ поліції № 3 (проводив досудове розслідування на час вчинення кримінального правопорушення) та відділ поліції № 2 знаходяться в одному підпорядкуванні та входять до Покровського районного управління поліції.

Отже, досліджені під час судового розгляду письмові докази, зокрема ті що надані стороною обвинувачення, є належними та допустимими, а показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , логічними, послідовними, такими, що узгоджені та взаємодоповнюючі між собою, та не викликають у суду сумнівів щодо їх правдивості, а версія події обвинуваченого, що його змусили шляхом психологічного та фізичного тиску «взяти додаткові мішки на себе» з вугіллям була спростована вищевказаними доказами.

Разом з тим суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_6 на підтвердження версії сторони захисту, що обвинувачений взяв тільки один мішок, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що вони були сусідами, мають добрі відносини, а тому він зацікавлений у даванні показань на користь обвинуваченого. Також цей свідок пояснював, що був у обвинуваченого після обіду, але як було встановлено кримінальне правопорушення було вчинено в денний час доби. Також сам обвинувачений в судовому засіданні заявляв, що цей свідок дуже часто вживає алкогольні напої, через що він не міг прибути раніше до суду, тому його пояснення не доводять невинуватості обвинуваченого.

Тому вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України як здійснення незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за встановлених судом обставин є доведеною "поза розумним сумнівом".

Згідно зі ст. 65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Судом встановлено, що обвинуваченим скоєно кримінальне правопорушення, яке в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Як особистість ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується з задовільного боку, раніше судимий, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, його вік та стан здоров`я.

Враховуючи, що вироком Мар`їнського районного суду Донецької області від 22.02.2019 р. ОСОБА_1 було засуджено за ст. 15 ч. 3, 185 ч. 2, 185 ч. 2, 70 ч.1, 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, а нове кримінальне правопорушення вчинене в період іспитового строку, то остаточне покарання йому слід призначити з урахуванням ст. 71 КК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України при сукупності вироків до покарання, призначеного даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Мар`їнського районного суду Донецької області від 22.02.2019 р., та остаточне покарання визначити у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не застосовувалися.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази по провадженню –

5 мішків з кам`яним вугіллям, що вилучені 30.11.2020 року у ОСОБА_1 , які зберігаються в боксі поліцейської станції м. Гірник за адресою: Донецька область, м. Гірник, вул. Володимирська, 37 – повернути ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя