Рішення № 100510944, 22.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року м. Київ №640/23171/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Міністра фінансів України, Державної митної служби Українипровизнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністра фінансів України та Державної митної служби України, у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністра фінансів України щодо непогодження призначення на вакантну посаду начальника Координаційно- моніторингової митниці ОСОБА_1 , як переможця конкурсу;

- визнати погодженим Міністром фінансів України призначення на вакантну посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці ОСОБА_1 , як переможця конкурсу;

- визнати протиправною бездіяльність Державної митної служби України щодо не призначення ОСОБА_1 на вакантну посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці, як переможця конкурсу;

- зобов`язати Державну митну службу України призначити ОСОБА_1 на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці, як переможця конкурсу.

Позовні вимоги позивач мотивував недотриманням Міністром фінансів України та Державною митною службою України положень статті 31 Закону України «Про державну службу» щодо призначення його на вакантну посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці як переможця конкурсу.

Таким чином позивач вважає, що були грубо порушені його права, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником Міністра фінансів України подано заяву, в якій останній просив здійснювати судочинство у справі у порядку загального позовного провадження, оскільки спір виник щодо призначення на посаду, яка відноситься до категорії «Б» державної служби і відноситься до перелік посад, які займають відповідальне положення у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року задоволено заяву представника Міністра фінансів України та вирішено здійснювати розгляд справи №640/23171/21 у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 19 жовтня 2021 року на 09:00 год.

У підготовче судове засідання 19 жовтня 2021 року прибули всі учасники справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Міністра фінансів України заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Державної митної служби України надав відзив на позовну заяву з викладенням позиції щодо позовних вимог позивача, визнавши їх.

У підготовчому судовому засіданні 19 жовтня 2021 року всі учасники справи виявили бажання щодо розгляду справи по суті у цей же день, після закінчення підготовчого судового засідання.

Оскільки у підготовчому судовому засіданні 19 жовтня 2021 року вирішені питання, зазначені у частині другій статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України, за згодою всіх учасників справи, суд протокольною ухвалою вирішив закінчити підготовче засідання у даній справі та перейти до розгляду справи по суті у цей же день.

У судовому засіданні, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд за згодою усіх присутніх учасників справи вирішив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам судом встановлено наступне.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 приймав участь у конкурсі на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці, який проводився Державною митною службою України.

26 травня 2021 року Департамент по роботі з персоналом Державної митної служби України своїм листом повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 246 та наказу Державної митної служби України від 25 травня 2021 року № 361 «Про результати конкурсу» ОСОБА_1 визначено переможцем конкурсу на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці (оголошення № b04202104).

За результатами проведеної спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 , який претендує на зайняття посади начальника Координаційно-моніторингової митниці, інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком не виявлено. Вказане підтверджується довідкою в.о. директора Департаменту по роботі з персоналом Державної митної служби України.

Зазначена перевірка завершена 22 червня 2021 року, що підтверджується листом Голови Державної митної служби України вих. № 08-1/12-02/10/7271 від 29 липня 2021 року.

Листом від 22 червня 2021 року № 08-1/12-02/5.1/6236 Державна митна служба України звернулася до Міністра фінансів України щодо погодження призначення позивача на вакантну посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці, як переможця конкурсу, до якого було долучено відповідні документи.

У відповідь, листом вих. № 17030-07-7/24699 від 06.08.2021 року Міністерством фінансів України було повідомлено, що документи Державної митної служби України щодо погодження призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці знаходяться у Мінфіні на розгляді.

Не погоджуючись із вказаною бездіяльністю відповідачів стосовно не погодження призначення його на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці та не винесення наказу про призначення його на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників по справі, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Преамбулою Закону України «Про державну службу» визначено, що цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. (частина друга статті 1 Закону України «Про державну службу»).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про державну службу» цей закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про державну службу» передбачено, що з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Конкурс проводиться:

1) на зайняття вакантної посади державної служби;

2) на посаду на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігається посада державної служби;

3) на посади державної служби, що займають особи, припинення державної служби яких має відбутися відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 цього Закону;

4) на посади державної служби категорії "А", що займають особи, у яких спливає строк призначення.

У випадках, передбачених пунктами 3 і 4 цієї частини, конкурс може бути оголошено не раніше ніж за два місяці до настання відповідної події.

У разі наявності декількох посад державної служби категорій "Б" і "В" у державному органі з однаковими посадовими обов`язками та вимогами до професійних компетентностей, визначеними в умовах проведення конкурсу, може проводитись один конкурс.

Конкурс на зайняття посад державної служби категорії "Б" або "В" проводить конкурсна комісія, утворена суб`єктом призначення у державному органі. До складу конкурсної комісії можуть залучатися на конкурсній основі представники громадських об`єднань, що діють згідно із Законом України "Про громадські об`єднання", відповідно до порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (стаття 27 Закону України «Про державну службу»).

Рішенням Комісії або конкурсної комісії визначаються кандидатури на зайняття посад державної служби, які набрали найбільшу загальну кількість балів за результатами складання загального рейтингу кандидатів (не більше трьох на одну посаду), для вибору суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця конкурсу (частина перша статті 28 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про державну службу» на посаду державної служби призначається переможець конкурсу. Рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб`єктом призначення після проведення співбесіди з кандидатом та підписання з ним контракту про проходження державної служби (у разі укладення). Таке рішення приймається не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачами ОСОБА_1 визначено переможцем конкурсу на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці.

В матеріалах справи наявний наказ № 361 від 25 травня 2021 року «Про результати конкурсу», яким ОСОБА_1 визнано переможцем конкурсу на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці, а також інформація щодо визначених переможців конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» в територіальних органах Держмитслужби, яка містить аналогічну інформацію.

Отже, ОСОБА_1 за результатами проведення конкурсу був обраний переможцем на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці.

Як наголошено вище, рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб`єктом призначення не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції (частина третя статті 31 Закону України «Про державну службу»).

Таким чином, Закон України «Про державну службу» як спеціальний нормативно-правовий акт, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу передбачає, що рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб`єктом призначення не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки.

При цьому, Законом України «Про державну службу» не визначено жодних винятків для відтермінування прийняття рішення про призначення на посаду переможця конкурсу, а передбачає обов`язок суб`єкта призначення в п`ятиденний строк прийняти рішення про призначення переможця конкурсу на посаду після отримання таким суб`єктом призначення результатів спеціальної перевірки.

Разом з тим, пунктом 16 частини четвертої статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади призначає на посади за погодженням із відповідним міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (далі - Положення) Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів.

Згідно з підпунктом 14 пункту 11 Положення Голова Держмитслужби призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром фінансів керівників та заступників керівників територіальних органів Держмитслужби, у тому числі у разі покладення обов`язків за вакантними посадами, призначає на посаду та звільняє з посади керівників митних постів, укладає та розриває з ними контракти про проходження державної служби у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Положення про Міністерство фінансів України передбачено, що Мінфін у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Мінфін очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем`єр-міністра України і звільняється з посади Верховною Радою України (приписи пункту 9 Положення про Міністерство фінансів України).

Приписами пункту 10 Положення про Міністерство фінансів України визначено, зокрема, що Міністр очолює Мінфін, здійснює керівництво його діяльністю; спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до відання Мінфіну.

Оскільки Координаційно-моніторингова митниця Держмитслужби є територіальним органом Держмитслужби, що не заперечується сторонами, то призначення на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці здійснюється Головою Держмитслужби за погодженням з Міністром фінансів України.

Як встановлено судом, на виконання вищевказаних нормативно-правових актів, Державна митна служба України листом від 22 червня 2021 року № 08-1/12-02/5.1/6236 звернулася до Міністра фінансів України з поданням щодо погодження призначення ОСОБА_1 на вакантну посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці як переможця конкурсу, який було отримано Міністерством фінансів України 24 червня 2021 року.

При цьому суд звертає увагу на те що, оскільки Закон України «Про державну службу», як спеціальний нормативно-правовий акт, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу встановлює строки на призначення на посаду, які пов`язує виключно із надходження результатів спеціальної перевірки, то з огляду на викладене суд приходить до висновку, що Міністр фінансів України зобов`язаний був здійснити розгляд отриманих від Державної митної служби України документів щодо погодження призначення ОСОБА_1 на посаду в межах строків, які б дозволяли Державній митній службі України прийняти рішення про призначення позивача на посаду в межах п`ятиденного строку, як це передбачено Законом України «Про державну службу».

Суд відхиляє доводи представника Міністра фінансів України про не встановлення нормативними актами термінів стосовно погодження Міністром фінансів України призначення на посаду керівників та заступників керівників територіальних органів Держмитслужби, як необґрунтовані, оскільки такі доводи прямо суперечать Закону України «Про державну службу».

У свою чергу, Міністр фінансів України не надав суду жодного доказу на підтвердження дотримання визначеного законодавством порядку погодження Міністром фінансів України призначення на посаду керівників та заступників керівників територіальних органів Держмитслужби, з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу», або ж будь-яких доказів, які б обґрунтовували неможливість розглянути подання Державної митної служби України стосовно позивача протягом такого тривалого часу.

Порядок погодження Міністром фінансів України призначення осіб на посаду здійснюється відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 467 від 04 травня 2018 року, яким затверджено Порядок погодження Міністром фінансів України призначення на посади та звільнення з посад керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апаратів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Порядок).

Відповідно до підпунктів 5 та 6 Порядку Служба управління персоналом Мінфіну перевіряє відповідність кандидата на посаду загальним та спеціальним вимогам до посади згідно з поданими документами. У разі якщо документи, що додаються до подання, оформлено неналежним чином і з порушенням норм законодавства, в тому числі цього Порядку, такий пакет документів повертається ЦОВВ на доопрацювання не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження подання до Мінфіну.

Міністром фінансів України не було надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про оформлення подання Державною митною службою України від 22 червня 2021 року неналежним чином і з порушенням норм законодавства, що стало б підставою для його повернення на доопрацювання.

Також не надано доказів, що унеможливлюють погодження кандидатури позивача для призначення на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці.

Наведене вище дозволяє суду констатувати той факт, що Міністром фінансів України було допущено бездіяльність, яка полягає у не здійсненні розгляду отриманих від Державної митної служби України документів щодо погодження призначення ОСОБА_1 на посаду в межах строків, які б дозволяли Державній митній службі України прийняти рішення про призначення позивача на посаду в порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».

З огляду на викладене, така бездіяльність Міністра фінансів України є протиправною, оскільки, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, та в підсумку свідчить про відсутність будь-яких реальних та обґрунтованих підстав для відмови у погодженні призначення позивача на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами першою та третьою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Згідно із частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до висновків Європейського Суду з прав людини, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року, заява №38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та рішенні від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» ЄСПЛ дійшов до висновку, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

В той же час, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді - визнати погодженим Міністром фінансів України призначення на вакантну посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці ОСОБА_1 , як переможця конкурсу, є необгрунтованим, так як суперечить вимогам наведених вище норм чинного законодавства, оскільки погодження на призначення на посаду відбувається певним суб`єктом владних повноважень (Міністром фінансів України) і у встановленому законом порядку.

Суд констатував допущену таким суб`єктом владних повноважень - Міністром фінансів України протиправну бездіяльність при вирішенні питання погодження позивача як переможця конкурсу на посаду, водночас суд не вправі в порушення вимог законодавчих та нормативних актів своїм рішенням підміняти дискреційні дії такого суб`єкта.

Згідно норм Порядку погодження Міністром фінансів України призначення осіб на посаду, з метою ознайомлення з досвідом роботи кандидата на посаду, визначення його професійного рівня, ділових та моральних якостей, оцінки відповідності посаді, на яку він рекомендується, відповідні заступники Міністра фінансів України, державний секретар Мінфіну та керівники самостійних структурних підрозділів Мінфіну можуть проводити з кандидатом на посаду співбесіди.

Висновки про результати співбесід заносяться до картки погодження призначення на посаду керівника (заступника керівника) самостійного структурного підрозділу апарату центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - картка погодження), за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 7 Порядку).

Опрацьовані в Мінфіні документи щодо погодження призначення кандидата на посаду разом із заповненою карткою погодження та проектом відповідного листа про погодження або відмову у погодженні призначення кандидата на посаду подаються службою управління персоналом Мінфіну на розгляд Міністру фінансів України.

За результатами розгляду пропозицій Міністр фінансів України приймає рішення про погодження або відмову у погодженні призначення кандидата на посаду.

Відповідь про погодження або відмову у погодженні Міністром фінансів України призначення кандидата на посаду надсилається до ЦОВВ у триденний строк після прийняття такого рішення (пункт 8 Порядку).

З наведеного слідує, що при отриманні документів щодо переможця конкурсу Мінфін може здійснювати процедуру співбесіди з кандидатом і за наслідками співбесіди та опрацювання документів Міністр фінансів приймає рішення.

Отже, рішення про погодження переможця конкурсу як акт індивідуальної дії приймає саме Міністр.

В той же час, враховуючи, що у відповідності до частини третьої статті 31 Закону України «Про державну службу» рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб`єктом призначення не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції, результати спеціальної перевірки стосовно позивача надійшли до Міністерства фінансів України 24 червня 2021 року, станом на час звернення позивача до суду (17 серпня 2021 року) та вирішення справи по суті спору (22 жовтня 2021 року) рішення стосовно погодження ОСОБА_1 як переможця конкурсу на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці Міністром фінансів не прийнято, матеріали, що надійшли від Державної митної служби України з супровідним листом від 22 червня 2021 року № 08-1/12-02/5.1/6236 не повернуті Міністерством фінансів України на доопрацювання (чи з інших причин), доказів, які б унеможливлювали погодження відповідачем 1 призначення на посаду позивача як переможця конкурсу відповідачами не надано, а відповідачем 2 позовні вимоги визнані, - суд дійшов висновку, що належним способом захисту буде зобов`язати Міністра фінансів України прийняти рішення про погодження ОСОБА_1 як переможця конкурсу на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці.

При цьому, повноваження відповідача 1 у даному випадку не вважатимуться дискреційними.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року №1380/5, передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у цій справі, повноваження відповідача 1 щодо прийняття відповідного рішення не вважаються дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач 1 зобов`язаний був до вчинення конкретних дій у чітко визначений термін (не пізніше п`яти днів), а саме за наслідками розгляду наданих відповідачем 2 документів відповідач 1, додержуючись визначеної Порядком № 467 процедури, зобов`язаний був прийняти відповідне рішення щодо переможця конкурсу ОСОБА_1 . Підстави для відмови у прийнятті рішення саме про погодження ОСОБА_1 на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці відповідачем 1 не надані і наразі відсутні. При цьому, як зауважено вище, відповідачем 2 визнані позовні вимоги позивача, а відтак і відсутність жодних обставин, які унеможливлюють погодження та призначення позивача на посаду.

Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дії чи допущеної неправомірної бездіяльності. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав позивача як зобов`язання відповідача 1 прийняти рішення про погодження ОСОБА_1 як переможця конкурсу на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Державної митної служби України щодо не призначення ОСОБА_1 на вакантну посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці, як переможця конкурсу та зобов`язання Державної митної служби України призначити ОСОБА_1 на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці, як переможця конкурсу, слід зазначити наступне.

Закон України «Про державну службу», як спеціальний нормативно-правовий акт, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу передбачає, що рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб`єктом призначення не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки.

Суд погоджується з позивачем, що наведені вище норми Закону України «Про державну службу» не передбачають жодних винятків для відтермінування прийняття рішення про призначення на посаду переможця конкурсу, зокрема й для отримання погодження.

В той же час, як зазначено вище, згідно з пунктом 16 частини четвертої статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади призначає на посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади та звільняє з посад, за погодженням із відповідним міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій.

Підпунктом 14 пункту 11 Положення встановлено, що Голова Держмитслужби призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром фінансів керівників та заступників керівників територіальних органів Держмитслужби, у тому числі у разі покладення обов`язків за вакантними посадами, призначає на посаду та звільняє з посади керівників митних постів, укладає та розриває з ними контракти про проходження державної служби у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки Координаційно-моніторингова митниця Держмитслужби є територіальним органом Держмитслужби, то призначення на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці здійснюється Головою Держмитслужби за погодженням з Міністром фінансів України.

Отже, Голова Державної митної служби України мав би можливість і повинен був би призначити ОСОБА_1 на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби лише після погодження кандидатури позивача як переможця конкурсу з Міністром фінансів України.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі свого боку Державна митна служба України за наслідками проведеного конкурсу вчинила всі необхідні дії задля належного оформлення та в подальшому призначення на посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби переможця конкурсу ОСОБА_1 .

Відповідно, відповідачем 2 не допущено протиправної бездіяльності, оскільки відповідач 2 вчиняв дії у відповідності з наданими повноваженнями та визначеною законодавством процедурою.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 13 червня 2017 року у справі № 21-1393а17 зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У вказаній постанові суд роз`яснив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Крім того, суд зауважив, що самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

За наведених обставин не підлягає задоволенню позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльність Державної митної служби України щодо не призначення ОСОБА_1 на вакантну посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці.

Як наслідок, не підлягає задоволенню і похідна вимога зобов`язати Державну митну службу України призначити ОСОБА_1 на вакантну посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці, оскільки зі сторони Міністра фінансів України Державною митною службою України не отримано відповідного погодження на призначення на вказану посаду переможця конкурсу ОСОБА_1 , наявність якого (погодження) є обов`язковим згідно чинного наведеного вище законодавства.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позивачем позовних вимог, а відтак позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

При цьому, оскільки Законом України «Про державну службу» визначено термін щодо прийняття рішення про призначення на посаду державної служби, а саме не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки, а відповідачем 1 були грубо порушені вказані строки, що в свою чергу унеможливило прийняття відповідачем 2 у встановлені законом строки рішення про призначення переможця конкурсу на вакантну посаду, суд вважає за необхідне застосувати до відповідача 1 заходи судового контролю.

Так, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відтак суд вважає необхідним зобов`язати Міністра фінансів України подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду, згідно квитанції №101365032 від 17 серпня 2021 року, сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, при цьому щодо вимог, звернутих до Міністра фінансів України, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства фінансів України.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 250, 251, 382 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністра фінансів України щодо непогодження призначення на вакантну посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці ОСОБА_1 , як переможця конкурсу.

Зобов`язати Міністра фінансів України прийняти рішення про погодження призначення на вакантну посаду начальника Координаційно-моніторингової митниці ОСОБА_1 , як переможця конкурсу.

В задоволенні решти позову відмовити.

Зобов`язати Міністра фінансів України подати до Окружного адміністративного суду міста Києва протягом 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства фінансів України (ЄДРПОУ 00013480, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко