Рішення № 100510845, 21.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/533

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 року м. Київ № 640/15351/19

за позовомОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Київській області провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити діїСуддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 11.05.2019 року №Ф-4440-17.

Ухвалою суду від 02.10.2019 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

14.11.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрований як фізична особа-підприємець 24.12.2013, номер запису 236101700000002349, дата запису про припинення фізичної особи-підприємця - 24.06.2019, номер запису №23610060004002349.

13.06.2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 11.05.2019 року №Ф-4440-17 зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 21030,90 грн.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 11.05.2019 року №Ф-4440-17 зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 21030,90 грн. зазначаючи, що з 2004 року фактично припинив провадити підприємницьку діяльність за станом здоров`я та тривалий час не отримував жодного доходу, не подавав жодної податкової звітності.

Також позивач вказує, що при нарахуванні єдиного внеску контролюючим органом протиправно використано інформаційну систему органів доходів і зборів як підставу для здійснення такого нарахування, а про те, що він є платником єдиного внеску йому стало відомо із дня, коли ним отримано спірну вимогу.

Також позивач зазначає, що він є інвалідом III групи, а тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати єдиного внеску.

Відповідач - Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Київській області - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач зазначає, що незважаючи на те, що позивач не отримував дохід у звітному році або окремому місяці, останні як ФОП зобов`язаний сплачувати ЄСВ.

Також відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, а згідно відомостей контролюючого органу такі дані не є підтвердженими.

Позивачем не надавалась до контролюючого органу інформація про встановлення йому інвалідності.

Згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснено наступні нарахування за 2017 року, за I-IV квартали 2018 року, за I квартал 2019 року на загальну суму 21030,90 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із положеннями пункту 2 частини 4 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Аналіз наведеного дає суду підстави вважати, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності

Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року №440/2149/19.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає безпідставними доводи позивача, як підстави для задоволення позовних вимог відсутність обставин здійснення ним підприємницької діяльності та отримання доходу, оскільки наведене не звільняє останнього від сплати ЄСВ.

Разом з цим суд акцентує увагу на тому, що Закон №2464 не містить в собі застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу.

Також суд зазначає, що обов`язок позивача зі сплати ЄВС виник після реєстрації позивачем фізичною особою-підприємцем, і твердження позивача про отримання інформації про взяття його на облік як платника ЄСВ тільки з дня отримання спірної вимоги, оскільки зазначене не звільняє його від обов`язку щодо сплати ЄСВ.

Щодо здійснення нарахування єдиного внеску не за наслідком проведення перевірки, а на підставі даний інформаційної системи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 3 статті 9 Закону №2464 регламентовано, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно із частинами 1 - 4 статті 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом № 449 Міністерства фінансів України 20.04.2015 року.

Відповідно до пункту 10 розділу ІV Інструкції обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Отже, визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ, в тому числі, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а не лише первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. За приписами п. 3 розділу VI зазначеної вище інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Враховуючи наведене, вказані доводи позивача не можуть бути визнані обґрунтованими.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із частиною 4 статті 4 Закону №2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що фізичні особи-підприємці як платники єдиного податку звільняються від його сплати у разі, зокрема встановлення особі інвалідності.

Відповідно до довідки серія АВ №1027762 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено довічно III групу інвалідності з 15.11.2018 року.

Тобто, з 15.11.2018 року ОСОБА_1 незважаючи на статут фізичної особи-підприємця, з урахуванням положень частини 5 статті 4 Закону №2464, є звільненим від сплати єдиного внеску.

Та обставина, що позивач не повідомив про цю обставину відповідача, не є підставою для незастосування вказаної пільги.

Отже, автоматичне нарахування контролюючим органом єдиного внеску починаючи з 15.11.2018 року є неправомірним.

В той же час, як вже було вказано судом вище, контролюючим органом здійснено автоматичне нарахування позивачу єдиного внеску, починаючи з 2017 року, включаючи період, коли позивачу встановлено інвалідність з 15.11.2018 року, закінчуючи I кварталом 2019 року.

Суд проаналізувавши в повній мірі матеріали справи вважає, що контролюючими органом здійснено автоматичне нарахування єдиного внеску позивача за період 2017 року у сумі - 8448,00 грн., за I квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., за II квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., за жовтень-листопад 2018 року у сумі 1638,12 грн. (III квартал 2018 року - 2457,18:2 місці). Отже, сума правомірно нарахованого єдиного внеску позивачу становить 15 000,48 грн.

Натомість, у зв`язку із встановленням позивачу статусу інваліда з 15.11.2018 року нарахування єдиного внеску за період грудень 2018 року (наступний місця після встановленні інвалідності) (III квартал 2018 року) у сумі 819,06 грн., за IV квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., за I квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. є неправомірним.

У зв`язку з вищевикладеним суд доходить висновку про наявність підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 11.05.2019 року №Ф-4440-17 в частині визначеної контролюючим органом суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті у розмірі 6030,42 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

З врахуванням викладеного в даному випадку у суду є підстави для висновку про те, що оскаржуване рішення в частині прийнято на порушення вимог щодо обґрунтованості, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення частково, сума судового збору, яка підлягає присудженню на користь позивача становить - 220,33 грн. (768,40 (сума сплаченого судового збору)х6030,42 (сума задоволених позовних вимог)/21030,9 (загальна сума позовних вимог).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 11.05.2019 року №Ф-4440-17 в частині визначеної контролюючим органом суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті, у розмірі 6030,42 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код 43005393) в особі відокремленого підрозділу - Головне управління ДПС у Київській області (Код ЄДРПОУ ВП:44096797, Місцезнаходження: Україна, 03151, місто Київ, вул.Народного ополчення, будинок 5А) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 220,33 грн. судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 21.10.2021 р.