Рішення № 100510761, 21.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 року м. Київ №640/31440/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діївстановив:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просила суд:

- присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь фізичної особи ОСОБА_1 кошти в сумі 24973,55 грн. в якості повернення незаконно стягнутих коштів до Державного бюджету України у виконавчому провадженні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на той факт, що рішення, яке стало підставою для перерахування коштів у розмірі 24973,55 грн. в межах виконавчого провадження скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому позивач має право на повернення таких коштів, як помилково сплачених, проте відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо повернення зазначених коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 09 листопада 2017 року оформлена Вимога за № Ф-3946-17 про сплату боргу (недоїмки) фізичною особою ОСОБА_1 в сумі 24973,55 грн.

В 2018 році вищевказана вимога передана для виконання до Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві.

В подальшому було відкрито виконавче провадження ВП № 56968969 про примусове стягнення боргу з позивача в сумі 24973,55 грн. та накладено арешт на майно боржника.

В рамках вищевказаного виконавчого провадження позивачем на рахунок Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перераховано грошові кошти в сумі 27710,90 грн., в рахунок оплати суми вимоги разом із виконавчими витратами.

У зв`язку із сплатою боргу в повному обсязі державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві виконавче провадження ВП № 56968969 закінчено

В той же час позивачем було подано до Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги за № Ф-3946-17 від 09 листопада 2017 року про сплату боргу (недоїмки) фізичною особою ОСОБА_1 в сумі 24973,55 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2019 року по справі №826/14163/18 задоволені позовні вимоги до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, а саме: визнано протиправною та скасовано вимогу за №Ф-3946-17 від 09 листопада 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) фізичною особою ОСОБА_1 в сумі 24973,55 грн. та визнано дії Головного управління ДФС у м. Києві протиправними, зобов`язано скасувати нарахування по єдиному соціальному внеску в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) за період з 01 лютого 2012 року по 31 серпня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року по справі №826/14163/18 замінено у порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, а також апеляційну скаргу ГУ ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року - залишено без змін.

У зв`язку з набранням рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року законної сили, позивач звернулась до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з заявою про повернення сплачених коштів у розмірі 24973,55 грн.

Однак відповідачем відповіді на дану заяву не надано.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, затвердженого в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року №508/26953 (далі - Інструкція), визначено порядок стягнення заборгованості з платників.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

За змістом наведених положень пунктів 3, 4 розділу VI Інструкції, підставою для формування вимоги про сплату боргу є акти документальних перевірок, звіти платника про нарахування єдиного внеску та облікові дані з інформаційної системи фіскального органу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено у повному обсязі сума коштів по вимозі від 09 листопада 2017 року №Ф-3946-17, що підтверджується квитанцією №ПН434 від 18 вересня 2018 року.

В той же час, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2019 року по справі №826/14163/18 позовні вимоги позивача до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві були задоволені в повному обсязі, а саме: визнано протиправною та скасовано вимогу за №Ф-3946-17 від 09 листопада 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) фізичною особою ОСОБА_1 в сумі 24973,55 грн. та визнано дії Головного управління ДФС у м. Києві протиправними, зобов`язано скасувати нарахування по єдиному соціальному внеску в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) за період з 01 лютого 2012 року по 31 серпня 2018 року, яке набрало законної сили 23 липня 2020 року.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до частини першої статті 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Таким чином суд дійшов висновку, що дійсно 18 вересня 2018 року хоч позивачем і сплачено кошти по вимозі у повному обсязі, проте така вимога в подальшому визнана протиправною у судовому порядку, а тому кошти, сплачені ОСОБА_1 у розмірі 24973,55 грн. є помилково сплаченими (надміру сплаченими).

Враховуючи викладене суд зазначає, що частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).

Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до пунктів 4, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року, визначена судом сума підлягає стягненню за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з відповідного рахунку органом Казначейства.

Водночас статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Отже, стягнення на користь громадянина майнової шкоди на підставі норм статті 1175 ЦК України провадиться за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

Судом встановлено, що у даному випадку одержувачем суми збору по єдиному соціальному внеску позивача була Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві через Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, яке звернуло до виконання вимогу про сплату боргу від 09 листопада 2017 року через Шевченківський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві.

Діями відповідача було порушено право позивача на майно, яке розглядається як автономне поняття в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та полягає в правомірному очікуванні, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, в приватних власних інтересах, встановлених національним законодавством.

Внаслідок винесення вимоги про сплату боргу від 09 листопада 2017 року, яка в подальшому судом була скасована, позивачу завдано шкоду, що оцінюється в грошовому виразі, виходячи із сукупної сплаченої суми у розмірі 24973,55 грн.

Відтак, відповідач протиправно допустив бездіяльність щодо повернення помилково сплаченої суми боргу у розмірі 24973,55 грн.

Втім, суд зазначає, що такі кошти мають бути повернуті на підставі подання відповідача до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України про повернення позивачу помилково сплаченої суми боргу у розмірі 24973,55 грн., сплаченої відповідно до квитанції №ПН434 від 18 вересня 2018 року.

Враховуючи всі обставини, встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про захист порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача сформувати та подати відповідному територіальному органу казначейської служби подання щодо повернення позивачу помилково сплаченої суми боргу у розмірі 24973,55 грн., сплаченої відповідно до квитанції №ПН434 від 18 вересня 2018 року.

В той же час, не підлягає задоволенню позовна вимога щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь фізичної особи ОСОБА_1 кошти в сумі 24973,55 грн. в якості повернення стягнутих коштів до Державного бюджету України у виконавчому провадженні, оскільки Головне управління Державної податкової служби у м. Києві ще не зверталось до відповідного територіального органу Державної казначейської служби з відповідним поданням.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві сформувати та подати відповідному територіальному органу Державної казначейської служби подання щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми боргу у розмірі 24973,55 грн., сплаченої відповідно до квитанції №ПН434 від 18 вересня 2018 року.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 420,40 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко