Рішення № 100510735, 20.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року м. Київ № 640/24097/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Захистбуд» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Захистбуд» (далі також - ТОВ «Захистбуд», позивач) до Державної служби геології та надр України (далі також - Держгеонадра, відповідач) у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 21 лютого 2014 року № 49 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 03 лютого 2010 року № 5137, виданого ТОВ «Захистбуд» на видобування піску;

- зобов`язати Держгеонадра вчинити дії щодо продовження строку дії вказаного дозволу на строк його анулювання;

- зобов`язати Держгеонадра внести відповідні відомості до електронного реєстру дозволів.

Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення про анулювання дозволу на користування надрами, у даному випадку, могло бути прийняте виключно у судовому порядку, оскільки позивачем не надавалось згоди на припинення відповідного права користування.

Відповідачем був наданий суду відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного рішення.

Позивачем надано суду письмові заперечення на аргументи, наведені у відзиві.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2010 року позивачу було переоформлено спеціальний дозвіл на користування надрами № 5137, а саме на видобування супіску, глини мергельної І, ІІ горизонтів, піску Яблунівського родовища, розташованого на південно-східній околиці с. Яблунівка Макарівського району Київської області.

Згідно акту проведення відповідачем перевірки дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини) від 05 квітня 2012 року № 57, було встановлено наступні порушені у сфері надрокористування, допущені позивачем:

- надрокористувач не приступив до розробки родовища протягом двох років з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами від 04 лютого 2010 року № 5137;

- не виконується мета спеціального дозволу на користування надрами від 04 лютого 2010 року № 5137;

- не виконується п.п. 2, 3, 4, 5 Програми робіт;

- не виконуються умови статей 3, 4, 10 Угоди про умови користування надрами з метою видобування від 13 січня 2011 року № 5137.

У зв`язку з наведеним, наказом Держгеонадр від 11 червня 2012 року № 260 «Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів на усунення порушень» ТОВ «Захистбуд» зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами та надано 21 календарний день на усунення порушень.

Враховуючи те, що ТОВ «Захистбуд» не усунув недоліки в установлений термін, на розгляд Держгеонадр виносилось питання стосовно анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

Наказом від 21 лютого 2014 року № 49 «Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів на усунення порушень» - анульовано дію спеціального дозволу на користування надрами, наданого ТОВ «Захистбуд» 04 лютого 2010 року за № 5137.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено інше) передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Кодексом України про надра, завданням якого є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування (ч. 1 статті 4 Кодексу України про надра).

Відповідно до ч. 1 статті 13 Кодексу України про надра (далі також - Кодекс), користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Згідно зі статтею 14 наведеного Кодексу, надра надаються у користування, зокрема, для видобування корисних копалин.

Частиною 1 статті 19 Кодексу визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі статтею 16 Кодексу, спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В силу вимог ч. 1 статті 25 Кодексу, права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно із ч.ч. 1-3 статті 26 Кодексу, право користування надрами припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;

4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що користування надрами припиняється у судовому порядку лише у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини першої статті 26 Кодексу про надра та за умови незгоди користувачів. У випадку наявності інших випадків припинення права користування надрами, передбачених законодавством України, припинення користування надрами у судовому порядку не передбачене.

Поряд з цим, Кабінет Міністрів України на виконання ч. 2 статті 16 Кодексу постановою від 30 травня 2011 року № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» затвердив Порядок, який регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін (далі - Порядок № 615).

Так, п.п. 1, 5 ч. 1 п. 22 Порядку № 615 передбачено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі: порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; порушення надрокористувачем вимог законодавства у сфері надрокористування та охорони навколишнього природного середовища.

Поряд з цим, ч. 5 п. 22 наведеного Порядку встановлено, що дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії, і сплати сум фінансових санкцій, застосованих у зв`язку із зупиненням дії дозволу.

Згідно із п. 9 ч. 1 п. 23 Порядку № 615, право користування надрами припиняється органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі, зокрема, невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк.

Припинення права користування надрами здійснюється шляхом прийняття Держгеонадрами наказу про анулювання дозволу (ч. 2 п. 23 Порядку № 615).

Таким чином, право користування надрами припиняється шляхом прийняття Держгеонадрами наказу про анулювання дозволу у випадку невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк.

Отже, у Порядку № 615 можуть мати місце додаткові підстави для припинення користування надрами, оскільки це передбачено ч. 3 статті 26 Кодексу, але не може бути змінено правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами воно може припинятися лише у судовому порядку.

Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію при розгляді справ цієї категорії. Так, у постановах від 27 жовтня 2015 року (справа № 21-4873а15) він указував, що підзаконний нормативний акт, який встановлює додаткові підстави для припинення користування надрами, не може змінювати правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними припинення такого права здійснюється у судовому порядку.

Аналогічна позиція вказана і в постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 802/4846/13-а, від 18 вересня 2018 року у справі № 811/3829/13-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 826/12293/15.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не були усунуті всі порушення у визначений термін, у зв`язку із чим оскаржуваним наказом Держгеонадра анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами від 04 лютого 2010 року № 5137, у зв`язку з невжиттям надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк.

Відповідно до ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження своєї позиції не було надано суду доказів повідомлення позивача про прийняті рішення, які передували анулюванню його дозволу на користування надрами, зокрема, не підтверджено обізнаність ТОВ «Захистбуд» про: здійснення процедури перевірки дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини), результати якої зафіксовані актом від 05 квітня 2012 року № 57 (акт містить відомості про те, що його примірник буде надісланий позивачу рекомендованим листом, проте до матеріалів справи не надано доказів його направлення); прийняття наказу від 11 червня 2012 року № 260 «Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів на усунення порушень», яким ТОВ «Захистбуд» зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами; прийняття оскаржуваного наказу від 21 лютого 2014 року № 49, яким анульовано дію спеціального дозволу на користування надрами, наданого ТОВ «Захистбуд» 04 лютого 2010 року за № 5137 (про обставини прийняття такого наказу, як встановлено судом, позивач дізнався у відповідь на адвокатський запит, датований 13 серпня 2021 року).

Таким чином, оскільки подання даного адміністративного позову свідчить про незгоду надрокористувача з припиненням його права на користування надрами, яка не могла бути висловлена раніше у зв`язку з неповідомленням ТОВ «Захистбуд» про прийняття оскаржуваного рішення, суд, з урахуванням наведеної вище правової позиції, вважає наказ Держгеонадр від 21 лютого 2014 року № 49 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він прийнятий в порушення вимог статті 26 Кодексу, тобто поза судовим порядком.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Держгеонадр вчинити дії щодо продовження строку дії вказаного дозволу на строк його анулювання та внесення відповідних відомостей до електронного реєстру дозволів, необхідно зазначити наступне.

У відповідності до вимог ч. 7 статті 21 Порядку № 615 у чинній редакції, у разі визнання за рішенням суду, що набрало законної сили, незаконним (безпідставним) зупинення дії та/або анулювання дозволу строк дії дозволу та відповідно строк користування надрами продовжується органом з питань надання дозволу на строк такого зупинення та/або анулювання.

Таким чином, відповідач після набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про анулювання дозволу, буде зобов`язаний продовжити строк дії такого дозволу на строк такого анулювання в силу вимог ч. 7 статті 21 Порядку № 615. Відповідно, наразі заявлення відповідної вимоги ТОВ «Захистбуд» є передчасним, оскільки його права щодо продовження строку дії спеціального дозволу на строк його анулювання порушені, станом на момент прийняття даного рішення, не були.

З аналогічних підстав не підлягає задоволенню похідна від наведеної вимога про внесення відповідних відомостей до електронного реєстру дозволів.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі, пропорційному до розміру задоволених вимог, тобто на рівні 2 270, 00 грн. (одна задоволена вимога немайнового характеру).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Захистбуд» (03039, місто Київ, проспект Валерія Лобановського, будинок 56, офіс 8/5; код ЄДРПОУ 19483596) до Державної служби геології та надр України (03057, місто Київ, вулиця Антона Цедіка, будинок 16; код ЄДРПОУ 37536031) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 21 лютого 2014 року № 49 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 04 лютого 2010 року (переоформлення) № 5137, виданого товариству з обмеженою відповідальністю «Захистбуд».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Захистбуд» понесені останнім судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Суддя П.В. Вовк