Ухвала суду № 100510319, 20.10.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 жовтня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/4129/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького апеляційного суду, Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати неправомірними дії Чернівецького апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 339551,54 грн суддівської винагороди в порядку, визначеному частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI.

Ухвалою суду від 31.08.2021 р. відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Представник відповідача - Державної судової адміністрації України подав до суду заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та просив призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. В обґрунтуванні вказаного клопотання відповідач вказує, що дана справа не відноситься до категорії малозначних справ, оскільки позивач є суддею та відноситься до осіб, які у значенні Закону України Про запобігання корупції займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Також представник відповідача зазначає, що дана справа має істотне значення для сторін та становить значний суспільний інтерес.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Судом встановлено, що приміткою до ст. 50-3 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у тому числі, є судді, що виключає таку справу з переліку справ незначної складності, про що зазначив у своєму клопотанні відповідач.

У відповідності до п.10 ч.6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Отже, аналіз вказаних норм КАС України дає підстави для висновку, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті, окрім справ незначної складності, і інші адміністративні справи, за виключенням справ зазначених у частині четвертій статті 257 КАС України.

Так, ч. 4 ст. 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім цього, відповідно до п.п. 5, 6 ч.4 ст.12 КАС України визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Суд наголошує, що перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження є вичерпним і до такого переліку не віднесено категорію адміністративних справ про стягнення суддівської винагороди в порядку, визначеному частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI.

З вказаного суд дійшов висновку, що в незалежності від того, чи є позивач службовою особою, яка у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займає відповідальне та особливо відповідальне становище, суд може розглянути такий позов за правилами спрощеного позовного провадження, якщо під час відкриття провадження дійде висновку про незначну складність адміністративної справи, з урахуванням характеру спірних правовідносин, складу учасників справи, наданих доказів та можливості повно і об`єктивно розглянути справу без виклику сторін.

Під час відкриття провадження в адміністративній справі судом встановлено, що предметом спору є дослідження підстав щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

На переконання суду, характер спірних правовідносин та сформована судова практика у даній категорії справи не вимагає необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки позивач по справі ставить перед судом питання правового характеру, а саме правомірності застування статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». При цьому, безпосереднім об`єктом захисту у спірних правовідносинах є право на виплату заробітної плати (суддівської винагороди) у належному розмірі, що визначений нормами чинного законодавства, а вказаний розмір суддівської винагороди є індивідуальною гарантією позивача, на належну оплату праці, що закріплено у ст. 13, 43 Конституції України. З вказаних підстав, суд відхиляє доводи відповідача, що даний спір становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом спору є захист права особи на оплату праці в належному і гарантованому Державою розмірі, а оскарження дій відповідача щодо нарахування та виплату суддівської винагороди не у повному обсязі має на меті відновлення індивідуальних трудових прав позивача.

Згідно з ч. 5 та ч. 6 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд звертає увагу, що відповідач не довів необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін та неможливості проведення судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Обсяг доданих документів до позову дозволяє її розглянути без виклику учасників справи та без проведення судового засідання, а пояснення з приводу кожного із доказів та обґрунтування правомірності вчинених дій чи прийнятих позивачем рішень відповідач може надати письмово у відзиві проти позову.

З вказаних підстав суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 241-243, 248, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.М. Брезіна