Рішення № 100510316, 22.10.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року справа № 580/7328/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

21.09.2021 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі – відповідач) про:

визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 06.07.2021 №971090205517;

зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% суддівської винагороди відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 18.06.2021 №04-1259/21 з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 15.06.2021.

Стверджує, що стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 24 роки 9 місяців 14 днів, що збільшує розмір вказаного грошового утримання на 8%. Вважає, що необхідно зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати йому вказане утримання у розмірі 88% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді та без обмеження граничного розміру.

Ухвалою суду від 24.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні). Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу відповідач отримав 29.09.2021, а позивач – 01.10.2021.

18.10.2021 та 21.10.2021 відповідач подав до суду відзиви на позов, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивач з 30.06.2021 перебуває у нього на обліку та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Розмір щомісячного довічного грошового утримання визначено у розмірі 50% суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді. Стверджує, що порушень законодавства не допустив, оскільки виходячи з аналізу ст.137 Закону №1402 та розрахунку Тальнівського районного суду Черкаської області від 15.06.2021 спеціальний стаж роботи позивача, який враховується для визначення розміру його щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, становить 16 років 07 місяців 10 днів. Вважає, що для зарахування до спеціального стажу роботи інших періодів, що зазначені у розрахунку від 15.06.2021 №1.5/26/2021 не має правових підстав. Законодавством визначено таз званий базовий (мінімальний) розмір грошового утримання судді, який складає 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Надалі цей розмір може збільшуватись в залежності від кількості відпрацьованих повних років на посаді судді понад 20 років на два відсотки грошового утримання. Тому розмір вказаного грошового утримання позивача, як судді у відставці, не може перевищувати 50% відповідної суддівської винагороди.

Всі подані сторонами документи долучені судом до матеріалів адміністративної справи.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Указом Президента України від 04.11.2004 №1367/2004 про призначення суддів підтверджується, що позивача призначено строком на 5 років на посаду судді Тальнівського районного суду Черкаської області.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 13.05.2010 про обрання суддів позивача обрано на посаду судді Тальнівського районного суду Черкаської області безстроково.

Довідкою від 06.10.2014 №129, підписаною військовим комісаром Звенигородсько-Лисянського об`єднаного міського військового комісаріату С.І.Кравченком підтверджується, що позивач дійсно проходив військову службу з 03.05.1986 до 17.05.1988. Виконання інтернаціонального обов`язку в країні де велись бойові дії (Афганістан) з 16.01.1988 до 17.05.1988. Вказано, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах – один місяць служби за три місяці.

Період проходження строкової військової служби також підтверджується військовим квитком від 03.05.1986 НОМЕР_2 .

Посвідченням від 06.04.2018 серії НОМЕР_3 підтверджується, що позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

Згідно з наказом Тальнівського районного суду Черкаської області від 04.09.2019 №91/ОС «Про зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, судді Тальнівського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 » позивачу зараховано до стажу роботи на посаді судді три роки стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право для призначення на посаду судді.

Архівною довідкою Київського Національного університете імені Тараса Шевченка від 09.01.2020 №010-17/04 підтверджується, що позивач з 01.12.1988 зарахований до складу слухачів підготовчого відділення денної форми навчання юридичного факультету Київського ордена Леніна і ордена Жовтневої революції Державного університету ім.Т.Шевченка (наказ від 02.12.1988 №2004-33). З 14.07.1989 позивач зарахований до складу студентів першого курсу денного відділення юридичного факультету Київського ордена Леніна і ордена Жовтневої революції Державного університету ім.Т.Шевченка (наказ від 14.07.1989 №1130-33). У червні 1994 позивач закінчив повний та практичний курс навчання денного відділення та отримав диплом спеціаліста від 17.06.1994 ЛБ №008197, реєстраційний №185 (наказ від 17.06.1994 №706-33).

Рішенням Вищої Ради правосуддя від 10.06.2021 №1310/0/15-21 підтверджується, що позивача звільнено з посади судді Тальнівського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Тальнівського районного суду Черкаської області від 15.06.2021 №1.5/26/2021, підтверджується тривалість стажу позивача:

строкова військова служба – дата зарахування 03.05.1986 - 16.01.1988, дата звільнення 15.01.1988-17.05.1988 (х3 міс) = 2 роки 8 місяців 19 днів;

половина терміну навчання - дата зарахування 01.09.1989, дата звільнення 01.07.1994 = 2 роки 5 місяців 15 днів;

робота на посаді судді - дата зарахування 05.11.2004, дата звільнення 14.06.2021 = 16 років 7 місяців 10 днів;

стаж роботи в галузі права – наказ від 04.09.2019 №91/ОС = 3 роки 0 місяців 0 днів. Всього: 24 роки 9 місяців 14 днів.

Довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України від 18.06.2021 №04-1259/21 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підтверджується, що станом на 14.06.2021 суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 107202,00грн, у т.ч.: посадовий оклад – 63060,00грн, доплата за вислугу років (60%) – 37836,00грн, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) – 6306,00грн. Вказано, що довідка видана на підставі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», штатного розпису.

Даними перерахунку пенсії позивача підтверджується, що відповідач прийняв рішення від 06.07.2021 №971090205517, відповідно до якого здійснив перерахунок пенсії 30.06.2021. Про вид перерахунку зазначено перехід з виду на вид. Загальний процент розрахунку пенсії від заробітку – 50,00. Основний розмір щомісячного довічного грошового утримання від середнього заробітку позивача - 53601,00грн.

10.08.2021 позивач звернувся письмовою заявою до відповідача, в якій просив скасувати рішення від 06.07.2021 №971090205517 про призначення щомісячного довічного грошового утримання, яке винесене з порушенням чинного законодавства та відповідно винести нове рішення, яким врахувати вказані положення законодавства та нарахувати йому щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 88% від грошового утримання судді.

Листом від 20.08.2021 №5928-6231/Ф-03/8-2300/21 відповідач повідомив, що стаж позивача, який дає право на відставку судді становить 24 роки 9 місяців та для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 16 років 7 місяців. Відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди визначено відповідно до п.3 ст.142 Закону України від 02.06.2016 №1402 «Про судоустрій і статус суддів», який діє на дату призначення розміру довічного грошового утримання позивача, а саме 50% (за 20 років – 50%). Зарахування до стажу роботи на посаді судді при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини терміну навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової військової служби, роботи в галузі права не передбачено. Отже, законодавчих підстав для нарахування позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 88% від грошового утримання судді немає.

Тому позивач звернувся в суд з позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Частиною другою ст.142 Закону №1402-VIII встановлено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд врахував, що позивачу 02.02.2021 року виповнилося 53 роки. Отже, має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Частиною третьою ст.135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII передбачені особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Відповідно до положень п.22 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, відповідно до п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Проте Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII, якими передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, а також, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.25 розділу ХІІ Прикінцеві та Перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. Конституційний Суд у вказаному рішенні зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України).

Абзацом 4 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013 передбачено, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, судді, які перебувають у відставці, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність доведеного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які би по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20.

Отже, перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI та до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів.

Згідно з вимогами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Щодо не зарахування відповідачем до стажу роботи позивача при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини навчання на юридичному факультеті, роботи в галузі права та періоду строкової військової служби, суд врахував.

Відповідно до ч.1 ст.137 Закону №1402-VIII (в редакції від 16.06.2021 на дату прийняття оскаржуваного рішення від 06.07.2021) визначено що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згідно з ч.2ст.137 Закону №1402-VIII (в редакції від 16.06.2021 на дату прийняття оскаржуваного рішення від 06.07.2021) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим п.34 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Суд врахував, що позивача призначено на посаду до набрання чинності вказаним законом, що підтверджується Указом Президента України від 04.11.2004 №1367/2004. Отже, за позивачем зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення.

На дату призначення позивача на посаду судді діяла норма абз.2 ст.1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», відповідно до якої до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Щодо не зарахування роботи в галузі права.

Наказом від 04.09.2019 №91/ОС та розрахунком від 15.06.2021 №1.5/26/2021 Тальнівського районного суду Черкаської області підтверджується зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право для призначення на посаду судді. Вказані документи протиправними не визнавалися, а отже є чинними і підлягають врахуванню відповідачем при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Отже, доводи відповідача у частині не зарахування вказаних вище періодів не обгрунтовані та не підтверджені належними доказами. Відповідач мав врахувати вказані періоди під час обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу. Загальна тривалість стажу позивача, яка дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, становить 24 роки 9 місяців та 14 днів, що підтверджується вказаними вище документами.

Позивачу здійснено нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області від 18.06.2021 року №04-1259/21, про прийнято рішення від 06.07.2021 №971090205517. При цьому загальний процент розрахунку пенсії від заробітку становить 50,00%, що не відповідає вимогам ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII (щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.) Вказана норма закону неконституційною не визнана. Позивач має стаж роботи на посаді судді 24 роки 9 місяців та 14 днів, що підтверджується вказаним вище розрахунком. Отже, за кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років позивач має право на збільшення відсотків грошового утримання – 8% (за 4 повних роки) і загальний відсоток розрахунку має становити 58%. Отже, відповідач мав нарахувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивачу врахувавши вказані вище періоди до його стажу та застосувавши загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 58%.

Саме по собі рішення від 06.07.2021 №971090205517 про перерахунок не порушує прав позивача, оскільки відповідно до нього позивачу нараховано та виплачено щомісячне довічне грошове утримання судді замість пенсії по інвалідності. Тому позовна вимога щодо визнання його протиправним і скасування не підлягає задоволенню.

У спірних правовідносинах відповідач відмовляючи листом, що не є актом розпорядчого характеру, у зарахуванні вказаного вище стажу та перерахунку призначеного довічного утримання судді порушив вказані вище вимоги законодавства та право позивача на отримання належного розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці.

Тому суд дійшов висновку, що саме вказані дії доцільно визнати протиправними.

Водночас позовні вимоги здійснити перерахунок у розмірі саме 88% суддівської винагороди, починаючи з 15.06.2021, не обгрунтовані та не підтверджені жодним належним і допустим доказом.

Для повного та ефективного відновлення порушеного права наявні підстави зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача на посаді судді при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вказаних вище термінів роботи та перерахувати і виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 58% суддівської винагороди, визначеної у довідці від 18.06.2021 з урахуванням раніше проведених виплат.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на відсутність доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.ст.132-139КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до стажу роботи на посаді судді при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини терміну навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової військової служби, роботи в галузі права та перерахувати йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до стажу роботи на посаді судді при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини терміну навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової військової служби, роботи в галузі права та провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58% суддівської винагороди відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 18.06.2021 №04-1259/21 з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 22.10.2021.