Рішення № 100510074, 22.10.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4342/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановила:

Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - позивач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), у якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , (рнокпп НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 6701,40 грн.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує несплатою ФОП ОСОБА_1 податкового боргу, який обліковується у ГУ ДПС на загальну суму 6701,40 грн., а саме, за платежем “єдиний податок з фізичних осіб” в сумі 6701,40 грн і просить його стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 25.08.2021 року відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження. )

Про прийняття зазначеної ухвали судом до відповідача здійснено ряд телефонних дзвінків за номером фізичної особи: 0994636428, про що складено телефонограму від 27.08.2021 року.

З метою виконання приписів ст. 130 КАС України щодо належного повідомлення відповідача, судом на офіційному веб-порталі судової влади України розміщене оголошення про розгляд справи.

Докази зазначеного долучено до матеріалів справи (а.с.24).

Таким чином, судом в умовах відсутності фінансування на відправлення поштової кореспонденції вжито всіх залежних від нього заходів з метою повідомлення фермерського господарства «Ганна» щодо наявності судового провадження відносно нього.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, про свою правову позицію суд не повідомив.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

12.04.2018 р. ФОП ОСОБА_1 було подано заяву № 11951, про застосування спрощеної системи оподаткування за обраною ставкою єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати. Однак за результатом несплати податкових зобов`язань, починаючи з 20.08.2018 р. утворився борг, нарахований відповідно до заяви від 12.04.2018 р.:

- 20.08.2018 на суму 744,60 грн. з терміном сплати 20.08.2018 р.;

- 20.09.2018 на суму 744,60 грн. з терміном сплати 20.09.2018 р.;

- 20.10.2018 на суму 744,60 грн. з терміном сплати 20.10.2018 р.;

- 20.11.2018 на суму 744,60 грн. з терміном сплати 20.11.2018 р.;

- 20.12.2018 на суму 744,60 грн. з терміном сплати 20.12.2018 р.;

Також, до складу податкового зобов`язання включено зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 2 978,40 грн., яке було нараховано відповідно до податкового повідомлення-рішення від 13.06.2019 року № 0121875113.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 08.04.2019 року податковим органом було проведено камеральну перевірку відповідача, результати якої оформлено актом від 08.04.2019 003560/21-22-51-13/ НОМЕР_1

На підставі висновків вказаного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2019 № 0121875113, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 2 978,40 грн за платежем: "Єдиний податок з фізичних осіб".

Згідно витягу з облікової картки та розрахунку виникнення податкового боргу, відповідач має податковий борг з єдиного податку в розмірі 6 701,40 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення, суд зазначає, що відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно зі ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в судовому або адміністративному порядку не надано.

Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Доказів оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення сторони суду не надано.

Таким чином, грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 13.06.2019 року № 0121875113 набуло статусу узгодженого.

Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування 2 групи зі ставкою єдиного податку 20%.

Законом України від 6 грудня 2016 р. № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року. Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3 ч. І ст.7 Закону №2464).

Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.

За період серпень-грудень 2018 року ФОП ОСОБА_1 була зобов`язана сплатити мінімальний єдиний внесок в сумі 744,60 грн щомісячно. Факт несплати єдиного внеску відповідач не заперечує. Доказів сплати заборгованості немає.

Вирішуючи дані правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України).

Пунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Такий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п.54.1 ст. 54 ПК України).

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (п.56.11 ст. 56 ПК України).

Наявними у справі доказами підтверджено, що у ФОП ОСОБА_1 виник податковий борг у розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, оскільки не були сплачені обов`язкові платежі з єдиного податку з фізичних осіб.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.4 статті 59 ПК України, передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов`язань, позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме, згідно п.59.1 ст.59 ПК України, де визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення..

Судом встановлено, що контролюючим органом виставлена та направлена відповідачу вимога від 09.07.2018 р. № 61690-17 на суму податкового боргу 1 489,20 грн., яка сформувалася станом на 08.07.2018 р., яка була повернута за закінченням терміну зберігання. З огляду на приписи пункту 58.3 статті 58 ПК України та статті 42 ПК України податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п. 59.5. ст. 59 ПК України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно копії зворотного боку інтегрованої картки платника сума недоїмки по єдиному податку з фізичних осіб у відповідача складає 6 701,40 грн.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення про опис майна відповідача у податкову заставу.

Згідно п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовам про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Джерелами сплати грошових зобов`язань або податкового боргу можуть будь-які власні кошти ФОП, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених ст. 87 гл. 9 розд. II ПК України, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (абзац 1 п. 87.1 гл. 9 ст. 87 розд. II ПК України). Відповідно до пп. 87.3 ПКУ визначені ті джерела, які не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків.

Якщо стягнутих коштів виявилося недостатньо погасити податковий борг, таке стягнення можливо за рахунок майна, на яке накладається податкова застава. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності в день виникнення такого права, і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде права власності у майбутньому.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши надані докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано жодних доказів сплати вказаного податкового боргу. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішила:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , (рнокпп НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 6701,40 грн. (отримувач: ГУК у Херсонській області/Херсон МТГ/18050400, код отримувача – 37959517, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA918999980314080699000021447, код бюджету – 18050400).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 111020300