Ухвала суду № 100509836, 21.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

21 жовтня 2021 р. справа №520/20479/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (далі за текстом - ТОВ, заявник) до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними дій перевіряючих ГУ ДПС у Харківській області з вміщення в акт від 28.08.2021 № 14845/20-40-07-28-09/34466831 про результати документальної планової виїзної перевірки TOB «НТ і ФП компанія ВГІК» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.06.2021, недостовірних відомостей в межах оскарження, -

встановив:

Даний спір фактично склався з приводу незгоди ТОВ із змістом акту податкової перевірки, хоча сформульований заявником предмет спору і виглядає як оскарження дій посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області з приводу складання акта про результати документальної планової виїзної перевірки і оскарження дій з приводу викладення в акті власних висновків за результатами перевірки.

З цього приводу суддя зазначає, що за визначенням п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Звідси слідує, що до кола суб`єктів владних повноважень законодавець відніс не абсолютно усі органи державної влади (усіх посадових осіб органів державної влади, усіх службових осіб органів державної влади) чи усі органи місцевого самоврядування (усіх посадових осіб органів місцевого самоврядування, усіх службових осіб органів місцевого самоврядування), а лише тих із них, котрі виконують публічні управлінські функції, тобто діють у статусі органу публічної адміністрації.

За наведеними у ст. 4 КАС України визначеннями, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, а індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Окрім того, за приписами п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України рішенням суб`єкта владних повноважень є письмовий акт, дією суб`єкта владних повноважень є вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, а бездіяльністю є ухилення від виконання обов`язку.

При цьому, окрім перелічених вище форм, управлінське волевиявлення владного суб`єкта може втілюватись і у вигляді письмової (листа) чи фактичної відмови, котрі за змістом, формою, способом реалізації повноваження не є рішенням чи дією, але здатні до створення перешкоди у реалізації публічного суб`єктивного права заявника.

У свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів у вирішенні юридичних спорів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суддя зазначає, що правовідносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, унормовані, насамперед, приписами Податкового кодексу України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У свою чергу, п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Суддя зазначає, що у розумінні чинного законодавства складений суб`єктом владних повноважень акт за результатами перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не створює для суб`єкта господарювання ніяких додаткових обов`язків, не впливає на права та охоронювані законом інтереси суб`єкта господарювання, позаяк не містить ніяких владних приписів з питань управлінської діяльності суб`єкта владних повноважень.

До того ж з огляду на наведені вище визначення, акт податкової перевірки як офіційний письмовий документ не може бути кваліфікований у якості діяння суб"єкта владних повноважень.

Викладений підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.09.2021р. у справі №816/228/17, де зазначено, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Виходячи з наведених міркувань, суддя доходить до переконання про те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому зміст поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» підлягає тлумаченню у широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Отже, заявлений до вирішення спір насправді спрямований за зміну змісту акту податкової перевірки, а тому не містить ознак юридичного спору взагалі, а тому не підлягає розгляду по суті у порядку будь-якого виду судочинства.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 12, п.1 ч.1 170, 241-243, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ухвалив:

1.Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

2.Роз`яснити, що дана вимога не підлягає розгляну у порядку будь-якого судочинства; ухвала набирає законної сили з моменту підписання; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати підписання.

Суддя Сліденко А.В.