Рішення № 100509803, 22.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 р. № 520/16115/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/16115/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок про перевірку матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 від 12.04.2021, складений ГУ ДМС України в Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати п.14 наказу Державної міграційної служби України № 93 від 04.06.2021 "Про визнання недійсними деяких посвідок на постійне проживання" в частині, що стосується громадянки Республіки Вірменія ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні висновок та наказ відповідачів є протиправними, а тому, підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

24.09.2021 від представника Державної міграційної служби України надійшов відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки в спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням норм чинного законодавства України, наказ Державної міграційної служби України № 93 від 04.06.2021 є правомірним.

24.09.2021 від представника Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, надійшов відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що підстави для скасування оскаржуваного висновку відсутні.

11.10.2021 від представника відповідача надійшла відповідь на відзиви.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне

ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Вірменія.

У зв`язку із зверненням чоловіка позивачки, ОСОБА_2 , про заміну пошкодженої посвідки на проживання, спеціалістами міграційної служби ініційовано перевірку законності оформлення посвідки. Також, аналогічна перевірка була проведена і відносно ОСОБА_1

Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 02.07.2021 чоловіка позивачки повідомлено про визнання недійсною посвідки на проживання (про заміну якої він звертався) та необхідність залишення меж України. Також, аналогічне повідомлення, датоване 08.07.2021, надійшло на адресу ОСОБА_1 .

З метою з`ясування причин, що слугували підставою для прийняття вказаних рішень, на 19.07.2021 представник позивача звернувся з відповідним запитом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, на який отримано відповідь від 26.07.2021.

У вказаній відповіді зазначено, що на підставі висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 12.04.2021 стосовно громадянки Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом ДМС України № 93 від 04.06.2021 визнана недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню посвідка на простійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 10.08.2011, видана УГІРФО ГУМВС України в Харківській області.

Правовою підставою для прийняття вказаного рішення визначено підпункти 18, 25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, підпункту 8 пункту 72, абзацу третього пункту 73 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне місце проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 321 (далі по тексту - Порядок).

Так, відповідно до підпунктів 18, 25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, ДМС очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби. Голова ДМС: скасовує повністю або в окремій частині акти територіальних органів ДМС; підписує накази ДМС.

За визначенням пункту 1 Порядку посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до підпункту 8 пункту 72 Порядку посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства.

За правилами пункту 73 Порядку у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.

За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.

На підставі висновку посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.

Таким чином, посвідки визнаються недійними за наказом ДМС у випадку якщо видані з порушенням вимог законодавства.

При цьому суд звертає увагу, що правомірність видання відповідної посвідки має оцінюватись згідно норм законодавства, чинного на момент їх видачі.

Судовим розглядом встановлено, що в 2001 році громадянка Республіки Вірменія ОСОБА_1 прибула в Харків до свого брата - громадянина України ОСОБА_3 . 28.08.2001 позивачка звернулась до ВГП та ІС УМВС України в Харківській області з клопотанням щодо оформленням посвідки на постійне проживання разом з чоловіком - ОСОБА_2 , оскільки має рідного брата громадянина України.

28.09.2001 рішенням ВГП та ІС УМВС України в Харківській області на підставі п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців" від 04.02.1994 громадянам Республіки Вірменія ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволено постійне проживання на території України та документовано тимчасовою посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 , терміном дії до 28.09.2003 та серії НОМЕР_3 , терміном дії до 28.09.2003.

10.08.2011 УГІРФО ГУМВС України в Харківській області документовану ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , терміном дії - безстроково, у зв`язку з досягненням 45- річного віку.

В оскаржуваному висновку зазначено, що на момент подачі вказаними іноземцями заяви про отримання посвідки на постійне проживання, 28.08.2001, набув чинності Закон України "Про імміграцію" (з 07.08.2001), яким регулювалися питання імміграції. Так, відповідно до статті 11 Закону посвідка на постійне проживання оформлюється на підставі дозволу на імміграцію в Україну. Згідно з пунктом 32 Порядку оформлення, для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають, зокрема, копію рішення про надання дозволу на імміграцію. Проте, ОСОБА_1 процедуру надання дозволу на імміграцію не проходила. Крім цього, жодного документа, який би підтверджував наявність у ОСОБА_1 підстав для отримання дозволу на імміграцію згідно підстав, визначених законодавством не було.

Щодо викладеного у висновку, суд вказує наступне.

Закон України "Про правовий статус іноземців" (№ 3929-ХІІ) введено в дію 30.03.1994 та втратив чинність лише 25.12.2011 у зв`язку із прийняттям Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (№ 3773-VІ). Водночас, 07.08.2001 набув чинності Закон України "Про імміграцію" (№ 2491-111)

При цьому, відповідно до статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців" (№ 3929-ХІІ) в редакції від 20.02.2001, що діяла на момент звернення позивача для отримання дозволу на проживання) іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він: має в Україні законне джерело існування; перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України; перебуває на утриманні громадянина України; має на своєму утриманні громадянина України; в інших передбачених законами України випадках. Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов`язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію.

Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про імміграцію" (який введений в дію 07.08.2001), визначала. що Кабінет Міністрів України: 1) визначає порядок формування квоти імміграції і встановлює квоту імміграції на кожний календарний рік; 2) визначає порядок провадження за заявами про надання дозволів на імміграцію і поданнями про скасування дозволів на імміграцію та виконання прийнятих рішень; 3) затверджує зразок посвідки на постійне проживання, правила та порядок її оформлення і видачі.

З метою забезпечення виконання Закону України "Про імміграцію" також був виданий Указ Президента України "Питання організації виконання Закону України "Про імміграцію" № 596/2001 від 07.08.2001, в п.2 якого Кабінету Міністрів України затвердити у двомісячний строк: порядок формування квоти імміграції в Україну; порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію в Україну і поданнями про скасування дозволу на імміграцію в Україну та виконання прийнятих рішень; зразок посвідки на постійне проживання в Україні, правила та порядок її оформлення і видачі, а також порядок видачі посвідки на постійне проживання в Україні особам, зазначеним у пункті 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію".

Однак, вказані порядки були затверджені наприкінці 2002 року постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002.

Таким чином, на момент звернення позивача з метою оформлення посвідки на проживання (28.08 2001) діяли одночасно два Закони "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (№ 3773 - VI) та "Про імміграцію" (№ 2491-111), один з яких визначав підстави для імміграції, а інший - порядок; Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (№ 3773-VI) передбачав видачу дозволу на імміграцію з подальшим оформленням посвідки на проживання; був відсутній порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію в Україну, оскільки був затверджений 26 12.2002

У свою чергу, відповідачі не довели суду, що видані ОСОБА_1 посвідки оформлені з порушенням вимог законодавства, чинного на момент їх видання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що висновок про перевірку матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 від 12.04.2021, складений ГУ ДМС України в Харківській області та п.14 наказу Державної міграційної служби України № 93 від 04.06.2021 "Про визнання недійсними деяких посвідок на постійне проживання" в частині, що стосується громадянки Республіки Вірменія ОСОБА_1 є протиправними, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) до Державної міграційної служби України (місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 9, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 37508470), Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (місцезнаходження: вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 37764460) про визнання протиправними та скасування висновку, наказу – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати висновок про перевірку матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 від 12.04.2021, складений Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області.

Визнати протиправним та скасувати пункт 14 наказу Державної міграційної служби України № 93 від 04.06.2021 "Про визнання недійсними деяких посвідок на постійне проживання" в частині, що стосується громадянки Республіки Вірменія ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (ідентифікаційний код - 37508470), Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (ідентифікаційний код - 37764460) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп., солідарно по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Мороко