Рішення № 100509728, 20.10.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4199/21

20 жовтня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Хоміцької С.О., представника позивача - Василишина К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2021 року №00016120901,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) через представника позивача - адвоката Василишина Костянтина Вікторовича звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі – ГУ ДПС у Тернопільській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.04.2021 №00016120901.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками Головного управління ДФС у Тернопільській області 23.03.2021 у діяльності позивача встановлено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 500000,00 грн.

Представник позивача зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення №00016120901 від 06.04.2021 є неправомірним з огляду на те, що будь якого правопорушення ФОП ОСОБА_1 не вчиняв, зокрема діяльність суб`єкта господарювання не має відношення до здійснення найманим працівником за власною ініціативою розрахункових операції в готівковій формі при продажі вищевказаних паливно-мастильних матеріалів.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 25.08.2021.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заперечує на позов, посилаючись на те, що позивачем допущено порушення частини 20 статті 15 Закону, відповідно до якої роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. У позивача така ліцензія відсутня. Такі обставини встановлені зі складанням відповідних матеріалів. Протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали адміністративного провадження відповідно до Постанови №790, якою визначено, що є підставою для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій, слугують підставою для прийняття рішення про застосування до позивача фінансових санкцій, визначених частиною другою статті 17 Закону.

Протокольною ухвалою суду від 25.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2021.

Судове засідання 30.09.2021 було відкладено на 04.10.2021 та 20.10.2021.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, у попередніх судових засіданнях представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Позивач має наявну ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) на місце зберігання, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Працівниками ГУ ДФС у Тернопільській області 23.03.2021 проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 за результатами якої встановлено порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального.

Відповідачем, на підставі матеріалів ГУ ДФС у Тернопільській області, якими встановлено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і абзацу 22 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями та постанови Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 «Про затвердження порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями, прийнято податкове повідомлення-рішення №00016120901, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 500000,00 грн (а.с.8).

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржуване рішення відповідача прийняте у відповідності до зазначених вище умов.

При вирішені спору суд виходить із того, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.

До вказано Закону було внесено зміни Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», які набули чинності з 01.07.2019, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Серед іншого, вказані зміни торкнулися, статті 15 Закону, приписи якої після 01.07.2019 ще змінювалися відповідно до Закону України №391-ІХ від 18.12.2019 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» (чинного з 29.12.2019), та яка стосується спірних правовідносин і приведена нижче.

Імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії (частина 1 статті 15 Закону).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (частина 8 статті 15 Закону).

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина 20 статті 15 Закону).

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина 21 статті 15 Закону).

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років (частина 30 статті 15 Закону).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (частина 38 статті 15 Закону).

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального (частина 39 статті 15 Закону).

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник (частина 40 статті 15 Закону).

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта (частина 41 статті 15 Закону).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво), які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають (частина 42 статті 15 Закону).

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина 43 статті 15 Закону).

Крім того у статті 1 цього Закону наведено визначені термінів, а саме:

оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам (абзац 50 статті 1 Закону);

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/ автогазозаправної станції/ газонаповнювальної станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів (абзац 58 статті 1 Закону).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Термін «пальне» вживається у Законі у значенні, наведеному в ПК України. Зокрема ПК України містить такі визначення термінів:

підпункт 14.1.141-1 пункту 14.1. статті 14, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу;

підпункт 14.1.212 пункт 14.1 статті 14, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до статті 2 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Виходячи із наведених положень законодавства, належним доказом, який би підтверджував факт роздрібної торгівлі пальним є розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Такого доказу, який є основним на підтвердження операції реалізації пального, відповідач суду не надав. Проте, на підставі матеріалів, які містяться у справі, судом встановлено, що факт реалізації пального відбувся, з приводу цього, суд зазначає наступне.

Зокрема, ОСОБА_2 - особа, яка реалізувала пальне, є найманим, підсобним працівником ФОП ОСОБА_1 , з яким укладено трудовий договір.

В ході заходу контролю встановлено, що ОСОБА_3 перебуваючи на складі, що знаходиться в АДРЕСА_1 самовільно привласнив паливо-мастильні матеріали, а саме 17 літрів дизельного палива.

Тобто, фізичний відпуск із складу товару, зазначеного у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України здійснено не суб`єктом господарювання, а самовільно фізичною особою поза межами провадженням господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

За таких обставин ФОП ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів за фактом крадіжки паливо-мастильних матеріалів своїм найманим працівником.

Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області 23.03.2021 року внесено відомості до ЄРДР за вказаним фактом №12021216060000045.

В ході досудового розслідування ОСОБА_3 повідомлено про підозру за ч.1 ст. 185 КК України.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021216060000045 направлено до Тернопільського міськрайонного суду.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із дійовим каяттям.

Даним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 без відома, розпорядження та поза межами провадження діяльності ФОП ОСОБА_1 як суб`єкта господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність згідно із його зареєстрованими видами економічної діяльності, з метою власного збагачення, переслідуючи корисливий мотив реалізував пальне, що стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В ході перевірки, при фіксуванні порушення з боку найманого працівника відібрано пояснення в останнього, який підтвердив факт привласнення та подальшого продажу майна (дизельного палива) що належало ФОП ОСОБА_1 до його незаконного привласнення.

Таким чином, суд зазначає, що станом на час проведення розрахунків із продавцем під час його реалізації, товар не належав ФОП ОСОБА_1 , а перебував у власності фізичної особи ОСОБА_4 який діяв самовільно у власних інтересах та розпоряджався майном на власний розсуд, у даному випадку з порушенням норм ПК України та Закону.

Під час перевірки стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 164 КУпАП, який направлено на розгляд до суду.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 07.06.2021 року у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано не винуватим у вчинення такого проступку, і справу закрито за відсутності складу правопорушення.

Судом констатовано, що ОСОБА_3 самовільно здійснив продаж дизельного пального, що стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За приписами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, а також норм діючого законодавства, суд приходить до переконливого висновку про те, що відповідачем не представлено належних доказів здійснення, саме позивачем роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії.

Тобто і у справі про вчинення адміністративного правопорушення закрито провадження через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, яке за складом ідентичне податковому правопорушенню.

Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 ПУ України податкове законодавство України ґрунтується на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Для відповідальності за порушення податкового законодавства істотно важливим є правильна кваліфікація правопорушення, індивідуалізація покарання або стягнення, визначення відповідальності у відповідності до норми закони, реалізація застосованих до правопорушника заходів примусу лише у разі правомірності їх застосування.

Крім того, суд зазначає, що згідно з новою редакцією пункту 109.1 статті 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (зокрема осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ.

Установлення вини у вчиненні податкового правопорушення можливе в разі доведення цього контролюючим органом. Тобто необхідною підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення такого правопорушення є встановлення контролюючим органом у встановлених пунктом 109.3 статті 109 ПКУ випадках вини платника, яка означає, що особа мала та може дотримуватися закріплених ПКУ правил і норм. У статті 112 ПКУ встановлено підстави, за яких особа вважається винною: установлення можливості дотримання особою правил і норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, але невжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Так, у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 821/2154/16 йдеться про те, що відповідно до приписів статті 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (зокрема осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Ураховуючи наведені законодавчі приписи щодо правил здійснення суб`єктами господарювання реалізації пального, а саме наявності відповідних ліцензій і заборони на їх продаж, до відповідальності може бути притягнутий суб`єкт господарювання, який вчинив порушення таких правил, тобто допустив протиправні винні діяння.

Згідно з приписами пункту 109.1 статті 109 ПКУ кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є умисел у вчиненні діяння, спрямованого на невиконання податкового обов`язку з метою створення умов для невиконання вимог закону.

Враховуючи ту обставину, що факт реалізації пального відбувся не з вини позивача, тому правові підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу відсутні.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області №00016120901 від 06.04.2021, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 500000 грн за здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії, винесено відповідачем без дотримання вимог закону, а тому є наявними правові підстави для його скасування. Позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому такі підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів існування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не спростував мотивації позивача і не довів правомірності прийнятого рішення.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір у сумі 5000,00 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення №135 від 13.07.2021.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №00016120901 від 06.04.2021.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання позову в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

Головуючий суддя Осташ А.В.