Рішення № 100509713, 21.10.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5188/21

21 жовтня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Байковецької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 19.07.2021 №8/12/2,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі – позивачі) звернулись до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Байковецької сільської ради (далі – відповідач), в якій просять: визнати незаконним та скасувати рішення №8/12/2 від 19.07.2021 Байковецької сільської ради про призупинення з 01.09.2021 діяльності початкової школи села Романівка Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення від 19.07.2021 №8/12/2 "Про оптимізацію (зупинення діяльності) початкової школи села Романівка Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області" порушує права дітей та вчителів даного навчального закладу. В селі Романівка 16.06.2021 були проведені громадські слухання, де обговорювались питання щодо проекту вказаного рішення, на якому усі одноголосно проголосували проти закриття школи. Позитивного результату не дали і неодноразові звернення громади села. Її волевиявлення та права, приймаючи спірне рішення від 19.07.2021 року №8/12/2, відповідачем було залишено поза увагою. Натомість Байковецька сільська рада вийшла за межі своїх повноважень та постановила вказане рішення в супереч нормам Закону та Конституції України. При цьому, причиною закриття початкової школи, як видно із листа Тернопільської обласної державної адміністрації, є оптимізація мережі закладів освіти, проте таке твердження є лише припущенням.

На думку позивачів, спірне рішення є протиправним та протиправним та підлягає до скасування, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 19.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, 16.09.2021 Байковецькою сільською радою подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що рішення від 19.07.2021 №8/12/2 "Про оптимізацію (призупинення діяльності) початкової школи села Романівка Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області" приймалось лише після ґрунтовного аналізу функціонування школи з метою забезпечення освітніми послугами в сучасних класах із відповідним матеріально-технічним забезпеченням. Дане рішення було прийнято більшістю голосів від загального складу ради, прийняттю якого передував і розгляд результатів проведених 16.06.2021 в селі Романівка громадських слухань. Тобто, процедура прийняття рішення жодним чином не порушена. Щодо повноважень ради, то власне п.30 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеві ради наділено повноваженнями приймати такі рішення. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивачів відзначив, що виходити із вказаного сільською радою можна вважати, що до моменту зупинення діяльності початкової школи в селі Романівка надавалась неякісні освітні послуги, однак вказане відповідачем є лише припущення відтак як не підтверджується жодним належним та допустимим доказом у справі. Не було і жодних зауважень щодо технічного стану школи на початок навчального року. Прийняття ж рішення №8/12/2 від 19.07.2021 "Про оптимізацію (зупинення діяльності) початкової школи села Романівка Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області" відбулось з грубим порушенням чинного законодавства, зокрема Закону України "Про місцеве самоврядування", Закону України "Про дошкільну освіту".

Щодо наведених у відповіді на відзив пояснень, відповідач у запереченні вказав, що покращення якості освітніх послуг, у зв`язку з оптимізацією, відбудеться за рахунок більш ефективного, з економічної точки зору, витрачання коштів, які будуть одержувати з державного бюджету через освітню субвенцію. Сюди входять покращення освітнього середовища учнів, збереження їх здоров`я, умов для безпеки дітей, можливість соціалізації дитини у класі з більшою кількістю учнів, ефективне використання бюджетних коштів, а також розширяються можливості гурткової та позакласної роботи з учнями та створення умов для розвитку здібностей дітей з особливими освітніми потребами.

Ухвалою суду від 20.10.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивачів про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Байковецької сільської ради від 14.05.2021 №63 затверджено план оптимізації мережі закладів загальної середньої освіти Байковецької сільської ради (а.с.9).

Пунктом 3 плану оптимізації мережі закладів освіти Байковецької сільської ради на 2021 рік визначено призупинення діяльності, зокрема, початкової школи села Романівка Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (а.с.10).

У відповідності до протоколу громадських слухань щодо обговорення проекту рішення сесії сільської ради "Про призупинення діяльності навчальних закладів Байковецької сільської ради" від 16.06.2021 про підтримання проекту рішення проголосували: за – 0, проти – 75, утрималися – 0 (а.с.26-27).

Байковецькою сільською радою 19.07.2021 прийнято рішення №8/12/2 "Про оптимізацію (зупинення діяльності) початкової школи села Романівка Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області", яким призупинено з 01.09.2021 діяльність початкової школи села Романівка Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (а.с.8).

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.32 Закону України "Про загальну середню освіту" рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності приймає його засновник (засновники).

Засновником закладу загальної середньої освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Заклади загальної середньої освіти створюються з урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації, а також відповідно до культурно-освітніх, соціально-економічних, національних і мовних потреб територіальної громади та/або суспільства.

З метою задоволення духовних потреб громадян приватні заклади освіти, зокрема засновані релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, мають право визначати релігійну спрямованість своєї освітньої діяльності.

Заклад загальної середньої освіти створюється відповідно до ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

У разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов`язаний забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти (ч.2 ст.32 Закону України "Про загальну середню освіту").

Абзацом 2 п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

Отже, рішення Байковецької сільської ради від 19.07.2021 №8/12/2 "Про оптимізацію (зупинення діяльності) початкової школи села Романівка Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області" ухвалене відповідачем на підставі наданих повноважень.

Питання щодо ефективності використання коштів місцевого бюджету та можливості належного фінансування навчальних закладів вивчається та обговорюється саме під час прийняття рішення про утворення, реорганізацію чи ліквідацію навчального закладу оптимізацію мережі навчальних закладів, яким у даному випадку є рішення від 14.05.2021 №63, яким затверджено план оптимізації мережі закладів загальної середньої освіти Байковецької сільської ради, яке є чинним і не оскаржено в судовому порядку.

За змістом ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Частиною п`ятою цієї статті регламентовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Згідно з ст.13 Закону України "Про місцеве самоврядування України" територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

З матеріалів справи видно, що 16.06.2021 проведено громадські обговорення проекту рішення "Про призупинення діяльності навчальних закладів Байковецької сільської ради".

У відповідності до протоколу громадських слухань щодо обговорення проекту рішення сесії сільської ради "Про призупинення діяльності навчальних закладів Байковецької сільської ради" від 16.06.2021 показник наповненості освітнього закладу є низьким, що свідчить про низький соціальний попит на освіту в населеному пункті, низьку демографічну ситуацію.

При обговорені проекту рішення наголошено про недоотримання сільського бюджету у зв`язку із економічною, світовою кризою, та зазначено суму резервного вилучення із місцевого бюджету у сумі 25 млн.грн.

Також взято до уваги інформацією про результати перевірки працівників Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо пожежної безпеки закладів освіти Байковецької сільської ради в попередній орієнтовній сумі 6 млн.грн., а саме усунення порушень пожежної безпеки для надання дозволу на експлуатацію приміщень.

Як слідує з листа Тернопільської обласної державної адміністрації №3209/Ко-15/4429-Л-170/32 від 01.07.2021 у початковій школі села Романівка в трьох класах навчається 21 учень. На 2021-2022 навчальний рік в перший клас подано лише 2 заявки. Будівля початкової школи побудована в 1939 році, перебуває в незадовільному технічному стані та потребує капітального ремонту. З метою організації безпечного, регулярного і безоплатного перевезення учнів, дітей та педагогічних працівників до місця навчання, роботи та додому, що проживають за межею пішохідної доступності, відділом освіти розроблено та затверджено паспорт шкільного автобусного маршруту та розклад його руху (а.с.29-31).

При цьому у відповідності до довідки Байковецької сільської ради від 14.09.2021 №01-19/609 – розрахунку витрат на 1 учня по початковій школі села Романівка Байковецької сільської ради Тернопільського районі Тернопільської області становить: у 2020 році – 17132,00 грн., у 2021 році – 27570,00 грн. (а.с.70).

Суд зауважує, що виходячи з прийнятих відповідачем рішень, які стосуються оптимізації закладів освіти, вбачається, що така розглядається не лише як спосіб заощадження коштів за рахунок скорочення кількості закладів освіти, а й з метою покращення якості освіти у громаді.

Посилання ж представника позивачів на неодноразові звернення проти закриття школи жодним чином не вказують на протиправність оскаржуваного рішення від 19.07.2021 №8/12/2 "Про оптимізацію (зупинення діяльності) початкової школи села Романівка Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області", а також не вказують на порушення прав позивачів, оскільки громадські обговорення проекту рішення відбулись, а отже й відповідачем забезпечено право жителів громади на висловлення думки та зауважень з приводу майбутньої реформи навчальних закладів.

Крім того, відповідно до ст.53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Згідно ст.28 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 і підписану Українською РСР 21.02.1990, ратифікованою постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про ратифікацію Конвенції про права дитини" №789-XII від 27.02.1991, держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:

а) вводять безплатну й обов`язкову початкову освіту;

b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги;

с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів;

d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей;

е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції.

Держави-учасниці заохочують і розвивають міжнародне співробітництво з питань, що стосуються освіти, зокрема, з метою сприяння ліквідації невігластва і неписьменності в усьому світі та полегшення доступу до науково-технічних знань і сучасних методів навчання. В цьому зв`язку особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються.

Відповідно до ст.2 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) (ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997), нікому не може бути відмовлено у праві на освіту. Держава при виконанні будь-яких функцій, узятих нею на себе в галузі освіти і навчання, поважає право батьків забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до їхніх релігійних і світоглядних переконань.

За правилами ст.2 Закону України "Про освіту", законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права на освіту, а також визначених законом автономії суб`єктів освітньої діяльності та академічних свобод учасників освітнього процесу. Листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми. Суб`єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про освіту" кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих. Кожен має право на доступ до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів, у тому числі в мережі Інтернет, електронних підручників та інших мультимедійних навчальних ресурсів у порядку, визначеному законодавством. Держава здійснює соціальний захист здобувачів освіти у випадках, визначених законодавством, а також забезпечує рівний доступ до освіти особам із соціально вразливих верств населення. Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти. Іноземці та особи без громадянства здобувають освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту згідно із Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту ", має рівне з громадянами України право на освіту. Право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії).

За приписами ст.4 Закону України "Про освіту" держава забезпечує: безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої і післядипломної освіти відповідно до законодавства. Право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України; для здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та післядипломної освіти - у закладах освіти чи інших суб`єктів освітньої діяльності за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством; для здобувачів вищої освіти - у закладах освіти за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством. Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до стандартів освіти. Держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі електронними), посібниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про повну загальну середню освіту" в Україні створюються рівні умови для здобуття повної загальної середньої освіти. Кожному забезпечується доступність та якість повної загальної середньої освіти. Кожному громадянину України, іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні гарантується безоплатне здобуття у державних та комунальних закладах освіти повної загальної середньої освіти на кожному її рівні за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів один раз протягом життя. Здобуття профільної середньої освіти гарантується за академічним або професійним спрямуванням. Здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на його зміну, а також на здобуття освіти на інших рівнях освіти. Іноземці та особи без громадянства здобувають повну загальну середню освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України.

Позивачі обґрунтовують позов тим, що оскаржуване рішення напряму впливає на конституційне право дітей позивачів на освіту, зокрема в розрізі принципу доступності освіти.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України у справі про офіційне тлумачення положень ч.3 ст.53 Конституції України (справа про доступність і безоплатність освіти, рішення 5-рп/2004 від 04.03.2004), роз`яснив, що слід розуміти під цими поняттям.

При тлумаченні терміну "доступність" стосовно освіти в державних і комунальних навчальних закладах слід виходити із граматичного визначення слова "доступність" як "доступ для всіх отримати, користуватись, придбати щось", "відповідність силам, здібностям, можливостям кого-небудь".

Системний аналіз положень Конституції України, в яких вживається термін "доступність", дає підстави для висновку, що поняття "доступність освіти" у ч.3 ст.53 Конституції України означає створення державою можливостей для реалізації права людини на освіту. При цьому необхідно зазначити, що доступність дошкільної і загальної середньої освіти є гарантією права кожного на здобуття такої освіти, якому кореспондує обов`язок держави забезпечити реалізацію цього права. Доступність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах полягає у створенні державою відповідних умов для їх функціонування і розвитку, за яких особа змогла б реалізувати своє право на здобуття вищої освіти на основі конкурсного відбору, з урахуванням своїх здібностей та інтересів у вільному виборі типу вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності, профілю навчання.

Таким чином, виходячи із змісту поняття "доступність", яке вживається у положеннях Основного Закону України, відповідних законах про освіту, інших нормативно-правових актах, Конституційний Суд України вважає, що доступність освіти за конституційно-правовим смислом необхідно розуміти так, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості реалізувати це право.

Відповідного до ч.1 ст.14 Закону України "Про освіту " місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування.

Статтею 35 Закону України "Про освіту" визначено, що загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, мовними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення. Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта в Україні є обов`язковою і може отримуватись у різних типах навчальних закладів.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України "Про загальну середню освіту " батьки або особи, які їх замінюють, мають право вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей; приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу; обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів; звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей; захищати законні інтереси дітей.

Відтак, суд приходить до переконання, що сам факт ускладнення доступу дітей до навчальних закладів дітей в силу віддаленості не може вказувати на порушення оскаржуваним рішенням права дітей позивачів на освіту, зокрема її доступності.

Факту відмови відповідачем у праві на освіту дітям позивачів, судом не встановлено.

Більше того, рішенням від 19.07.2021 №8/12/2 "Про оптимізацію (зупинення діяльності) початкової школи села Романівка Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області" передбачено здійснити заходи щодо підвезення учнів шкільним автобусом для обраних навчальних закладів громади з урахуванням затверджених маршрутів з 01.09.2021 та можливість звернення до Байковецької сільської ради для відновлення діяльності закладу освіти у разі збільшення кількості учнів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача не порушує прав позивача та її дітей на освіту, оскільки таке право може бути реалізовано учнями в інших закладах освіти на території міської територіальної громади, при прийнятті якого відповідач вжив заходів щодо забезпечення дітей мешканців села Романівка Тернопільського району Тернопільської області, на реалізацію гарантованого Конституцією України права на освіту, на доступ до освіти, належні умови отримання освіти, у зв`язку із чим визнає дане рішення таким, що відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивачів та представлені ними докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваного рішення, про що описано вище.

Згідно п.41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень - обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини1 очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У випадку розгляду справи присяжними у своєму зверненні до присяжних суддя повинен чітко пояснити факти та питання, які присяжні повинні вирішити.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Байковецької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 19.07.2021 №8/12/2 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- ОСОБА_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Байковецька сільська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Січових Стрільців,43,с. Байківці,Тернопільський район, Тернопільська область,47711, код ЄДРПОУ 04394846);

Головуючий суддя Мандзій О.П.